Рішення № 139779348, 15.09.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/451/26

Провадження №2/603/339/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бішко І. М.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість за кредитним договором № 102615048 від 25.04.2024 року в розмірі 41 903,00 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 25.04.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») і ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про споживчий кредит № 102615048, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 900,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. 24.09.2024 року ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т, на підставі якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором. Внаслідок порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору № 102615048, неповернення суми кредиту, нарахованих процентів і комісії у встановлені договором строки заборгованість відповідача за договором становить 41 903,00 грн. З огляду на наведені обставини позивач просить стягнути з ОСОБА_1 зазначений розмір заборгованості, а також судові витрати, що складаються з 2 662,40 грн сплаченого судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача - адвокат Підодвірний Т. І. у відзиві на позовну заяву зазначає, що доданий до матеріалів справи кредитний договір № 102615048від 25.04.2024 року не містить підписів сторін договору, наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатися електронним документом, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належним доказом укладення договору. Вважає, що позивачем не доведено факту укладення сторонами договору, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань. Водночас вказує, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим. Звертає увагу, що позивачем не доведено належними і допустимим доказами отримання відповідачем кредитних коштів. Щодо відступлення права вимоги представник відповідача зауважує, що у договорі факторингу жодним чином не зазначається будь-яка інформація, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, а надана позивачем копія витягу з реєстру боржників до договору факторингу не містить обов`язкового реквізиту документа - дату виготовлення, тому не підлягає врахуванню як джерело доказу. Окрім того, вважає, що витрати, які поніс / понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Представник позивача - адвокат Усенко М. І. в додаткових поясненнях у справі зазначив, що кредитний договір № 102615048 від 25.04.2024 року був укладений в електронній формі. При його укладенні сторони дотримались порядку, передбаченого ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема відповідач здійснив волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти договір. Одноразовий персональний ідентифікатор було направлено відповідачу на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання кредиту. Щодо доказів видачі грошових коштів та отримання їх ОСОБА_2 відповідно до кредитного договору зазначає, що позивач подав копію платіжного доручення № 87670513 від 25.04.2024 року, яке відповідає вимогам платіжного документа. Окрім того, АТ «Універсал Банк» підтвердив, що на платіжну карту відповідача в період з 25.04.2024 року до 02.05.2024 року було зараховано платіж від ТОВ «Мілоан» на суму 5 900,00 грн. Також позивач зауважує, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість надати суду виписку зі своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів суду не надав. Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором зазначає, що в реєстрі боржників до договору про відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т від 24.09.2024 року наявні персональні дані інших осіб, тому представник позивача не міг надати повний реєстр боржників, а надав витяг із зазначенням права вимоги за конкретним кредитним договором. Щодо правомірності стягнення неустойки (штрафних санкцій) зазначає, що до відносин за договорами про надання споживчого кредиту мають застосовуватися спеціальні норми, визначені Законом України «Про споживче кредитування», які, з урахуванням внесених змін, дозволяють кредиторам за договорами, укладеними після 23.01.2024 року, здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит, за прострочення виконання зобов`язань. На підставі наведеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 06.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у справі і витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію про надходження на рахунок відповідача коштів у розмірі 5 900,00 грн в період з 25.04.2024 року по 02.05.2024 року.

Представник позивача - адвокат Усенко М. І. в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 і його представник - адвокат Підодвірний Т. І. належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи,не з`явилися в судове засідання, не повідомивши про причини неявки, в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву.

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 223 ЦПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

Суд установив такі обставини.

25.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (759834) укладено договір про споживчий кредит № 102615048 (індивідуальна частина) (далі - договір) в електронній формі, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до графіка платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки / терміни, що визначені договором. Кредит надано з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору цей кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з п. 6.2 договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проєкт цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього кредитного договору / електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери. На договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору. Після укладення цей кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству. За зверненням позичальника товариство може повторно надати (надіслати) укладений кредитний договір на електронну скриньку позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу позичальника засвідчену кредитодавцем копію цього договору в паперовому вигляді, за письмовим зверненням позичальника.

За змістом п. 6.5 кредитного договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

На підтвердження ідентифікації відповідача та визначення йому одноразового ідентифікатора позивачем долучено відповідну довідку з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про надсилання одноразового ідентифікатора у формі смс, видану ТОВ «Мілоан» від 02.06.2026 року, згідно з якою відповідачу 25.04.2024 року на номер телефону НОМЕР_1 надіслано одноразовий ідентифікатор для підписання договору - 759834.

На підставі вказаного договору відповідачу надано кредит у розмірі 5 900,00 грн шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок з використанням карти № НОМЕР_2 , на загальний строк 360 днів з 25.04.2024 року (п. п. 1.2, 1.3, 2.1 договору).

Сторони договору погодили плату за кредит (п. 2.2 договору), зокрема, позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. п. 1.5.1 - 1.5.3 договору.

Згідно з п. п. 1.5.2, 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 511 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511 % річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно з п. п. 1.5.2, 1.5.3 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 24 011,85 грн.

Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 667,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Як відомо зі змісту п. 1.5 договору, його сторони, серед іншого, визначили загальні витрати позичальника за кредитом - 24 678,85 грн, а також денну процентну ставку за весь строк кредитування - 1,16 %.

За змістом п. 1.4 договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному в додатку № 1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом - 26.04.2025 року.

Згідно з п. 4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 грн за кожен випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває понад 6 днів.

У разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з графіком платежів), кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу згідно з графіком платежів, має право (не обов`язок)

нарахувати проценти за ставкою 912,5 % річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Водночас сторони договору погодили, що кредитодавець, серед іншого, має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника (п. 3.2.6 договору).

Сторони також погодили, що цей договір (з додатками № 1, № 2, № 3 та Правилами) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовленні, з моменту отримання кредиту. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості) згідно з п. 1.3, п. 1.4 договору (п. 7.1 договору).

Також до позовної заяви долучено графік платежів за договором (додаток № 1 до договору), заяву на отримання кредиту (додаток № 2 до договору), додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором (додаток № 3 до договору) і паспорт споживчого кредиту № 102615048 (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, стандартизована форма), підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 817725.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 102615048, складеною ТОВ «Мілоан», відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5 900,00 грн та нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 667,00 грн. Також зі змісту цієї відомості відомо, що ТОВ «Мілоан» здійснювало нарахування процентів за користування кредитом за процентною ставкою 511 % річних у період з 26.04.2024 року до 24.09.2024 року. Окрім того, ТОВ «Мілоан» нарахувало відповідачу штрафи згідно з п. 4.1 договору в сумі 5 600,00 грн і проценти згідно з п. 4.2 договору в сумі 720,19 грн.

24.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор, первісний кредитор) і ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 112-МЛ/Т, за умовами п. 1.1 якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Згідно з п. 6.2.3 договору № 112-МЛ/Т від 24.09.2024 року права вимоги переходять до нового кредитора у дату здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акта приймання-передачі реєстру боржників (додаток № 2) відповідно до п. 8.3.2 договору.

Як відомо зі змісту витягу від 10.09.2025 року з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т від 24.09.2024 року ТОВ «Мілоан» відступило позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102615048 від 25.04.2024 року на загальну суму 24 722,20 грн, з яких 4 956,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 944,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 138,76 грн - нараховані проценти за користування кредитом, 11 696,25 грн - прострочені проценти за користування кредитом, 406,00 грн - комісія за надання кредиту, 261,00 грн - прострочена комісія за надання кредиту, 6 320,19 грн - неустойка та/або проценти за порушення грошового зобов`язанням.

Також до позовної заяви долучено копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 24.09.2024 року до договору відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т від 24.09.2024 року та платіжної інструкції № 5899 про здійснення ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ТОВ «Мілоан» оплати за цим договором.

Згідно з випискою з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 102615048 від 25.04.2024 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором станом на 15.07.2026 року становив 41 903,00 грн, з яких: 5 900,00 грн - тіло кредиту, 29 015,81 грн - проценти, 667,00 грн - комісія за надання кредиту, 6 320,19 грн - неустойка та/або проценти за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 102615048 від 25.04.2024 року, складеним ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», за період з 25.09.2024 року до 20.04.2025 року позивач нарахував 17 180,00 грн процентів за користування кредитом за ставкою 1,4 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

На підтвердження того, що відповідачу було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості позивачем надано копію відповідного листа ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» № 23931074/2543 від 01.07.2026 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» потрібно задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-ІХ від 22.11.2023 року), яким, серед іншого, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами чотири - шість.

Так, у ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-ІХ від 22.11.2023 року) визначено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Тобто, починаючи з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року розмір денної процентної ставки не повинен бути більшим 2,5 %, з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року - не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 року - не більше 1 %.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Аналізуючи викладене, суд приходить висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи відомо, що договір про споживчий кредит № 102615048 від 25.04.2024 року містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором 759834, який було надіслано позичальнику для підписання договору.

З копії наявного в матеріалах справи електронного договору відомо, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, надавши ТОВ «Мілоан» персональні дані, зазначивши свої ПІБ, РНОКПП, номер мобільного телефону, місце проживання, дані паспорта, а також картковий рахунок, необхідні для укладення договору та формування одноразового ідентифікатора.

У вищевказаному договорі наявна інформація про умови кредитування, зокрема, порядок та умови надання кредиту, періодичність платежів, строк дії договору, процентну ставку за користування кредитом та порядок повернення кредиту. Умови договору про споживчий кредит № 102615048 від 25.04.2024 року є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами. Грошові кошти за договором були перераховані на належну відповідачу банківську карту, реквізити якої вводились самим позичальником на сайті позикодавця та зазначені в договорі.

Водночас жодних доказів, які б спростовували те, що ОСОБА_1 договору не укладав, вказаним номером телефону не користувався, відповідач не надав. Одних лише заперечень відповідача з цього приводу недостатньо.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08.04.2026 року у справі № 705/1938/25 (провадження № 61-13271св25), від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18 (провадження N 61-8449 св 19), від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 (провадження N 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відтак суд приходить до переконання, що кредитний договір між сторонами є укладеним і позичальник був ознайомлений з його умовами.

Доводи відповідача про те, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не надало суду первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту суд відхиляє з огляду на таке.

Як видно зі змісту платіжного доручення № 87670513 від 25.04.2024 року ТОВ «Мілоан» 25.04.2024 року на виконання умов договору № 102615048 перерахувало ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_2 (код банку 444111) грошові кошти в розмірі 5 900,00 грн.

Згідно з відповіддю Акціонерного товариства «Універсал Банк» № БТ/Е-34598 від 10.08.2026 року на ім`я відповідача станом на 25.04.2024 року банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . За період з 25.04.2024 року до 02.05.2024 року на вказану платіжну картку ОСОБА_1 був зарахований платіж на суму 5 900,00 грн від ТОВ «Мілоан».

Суд вважає зазначені докази належними і такими, що підтверджують факт перерахування позичальнику на визначений ним в договорі рахунок кредитних коштів.

Крім цього, суд вважає, що боржник, маючи доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, мав можливість в якості доказу надати суду довідку (інформацію) з банку про неналежність йому вищезгаданої картки, або виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження чи не надходження коштів від кредитора на виконання умов укладеного договору, його розміру, а також на підтвердження виконання своїх зобов`язань за даним договором та внесення коштів на погашення заборгованості.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що спірний договір підписаний саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Тобто ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» належними і допустимими доказами підтвердило укладання з відповідачем 25.04.2024 року кредитного договору.

Отже, суд встановив, що 25.04.2024 року ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали договір про споживчий кредит № 102615048, право вимоги за яким надалі перейшло до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т від 24.09.2024 року. За умовами вищевказаного кредитного договору відповідачу було перераховано на його банківську картку кредитні кошти в розмірі 5 900,00 грн. Отримавши кредит, ОСОБА_1 належним чином не виконав узяті на себе зобов`язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Визначаючись із розміром заборгованості відповідача за кредитним договором № 102615048 від 25.04.2024 року, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи відомо, що у період з 26.04.2024 року до 24.09.2024 року ТОВ «Мілоан» нараховувало за договором № 102615048 від 25.04.2024 року проценти за користування кредитом за ставкою 511 % річних (1,4 % в день), а денна процентна ставка за весь строк кредитування становила 1,16 %.

У період з 25.09.2024 року до 20.04.2025 року нарахування процентів здійснювало ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у зв`язку з відступленням прав вимоги. Розмір нарахованих процентів за вказаний період становить 17 180,80 грн (5 900,00 грн * 1,4 % * 208 днів).

Водночас з урахуванням п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки з 21.08.2024 року не повинен перевищувати 1 %.

Отже, максимально можливий розмір нарахованих ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» процентів за період з 21.08.2024 року до 20.04.2025 року має становити 14 337,00 грн (5 900,00 грн х 1 % х 243 днів).

Також суд бере до уваги, що первісний кредитор за період з 26.04.2024 року до 20.08.2024 року (117 днів) нарахував проценти за користування кредитом на загальну суму 9 317,28 грн. Вказаний розмір відсотків узгоджується з вимогами Закону України «Про споживче кредитування» і графіком платежів (додаток № 1 до договору).

Щодо доводів відповідача, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим, необхідно зазначити, що ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений ч. 3 цієї статті.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, вказана норма, на яку посилається відповідач у відзиві, не стосується вимог про нарахування відсотків.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року в справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Однак при розгляді цієї справи ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, суд відхиляє покликання відповідача на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підставі наведеного загальна сума відсотків, яка підлягає стягненню за кредитним договором № 102615048 від 25.04.2024 року, становить 23 654,28 грн.

Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За змістом ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору № 102615048 від 25.04.2024 року про споживчий кредит свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 667,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, встановлена в п. 1.5.1 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року в справі № 524/5152/15-ц.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 року в справі № 677/1535/15-ц, від 21.07.2021 року в справі № 751/4015/15, від 15.12.2021 року в справі № 209/789/15, від 12.04.2022 року в справі № 640/14229/15-ц та від 20.07.2022 року в справі № 343/557/15-ц.

На підставі наведеного суд вважає, що положення договору № 102615048 від 25.04.2024 року про споживчий кредит щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 667,00 грн суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вказаної заборгованості.

Щодо стягнення заборгованості за штрафами і відсотками заст. 625 ЦК України суд звертає увагу на те, що згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Мілоан» нарахувало ОСОБА_1 штрафи згідно з п. 4.1 договору в сумі 5 600,00 грн і проценти згідно з п. 4.2 договору за ст. 625 ЦК України в сумі 720,19 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Так, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 року у справі № 706/68/23, від 12.02.2025 року № 758/5318/23), згідно з якими тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язання.

Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 року у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 (п. 17), від 18.01.2022 року у справі № 910/17048/17 (п. 78), від 29.06.2022 року у справі № 477/874/19 (п. 69)).

З аналізу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень, ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, враховуючи закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, суд дійшов висновку про те, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відтак, доводи позивача про те, що до відносин за договорами про надання споживчого кредиту мають застосовуватися спеціальні норми, визначені Законом України «Про споживче кредитування», які, з урахуванням внесених змін, дозволяють кредиторам за договорами, укладеними з 23.01.2024 року, здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит, за прострочення виконання зобов`язань, відхиляються судом, як безпідставні.

Отже, позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця штрафів у розмірі 5 600,00 грн і процентів за ст. 625 ЦК України в сумі 720,19 грн за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а тому в задоволенні позову в цій частині потрібно відмовити.

Отже, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 102615048 від 25.04.2024 року в розмірі 29 554,28 грн, з яких: 5 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23 654,28 грн - заборгованість за процентами.

Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.

У позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», серед іншого, просить стягнути з відповідача на користь товариства судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності, серед іншого, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що передбачено ч. 6 ст. 137 ЦПК України.

Суд встановив, що 01.07.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - клієнт) і Адвокатське об`єднання «Апологет» (далі - виконавець) уклали договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107, відповідно до п. 1.1 якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

У п. 2.3 цього договору його сторони погодили, що вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8 000,00 грн без ПДВ.

Як видно зі змісту акта наданих послуг (правової (правничої) допомоги) № Д/29972 від 15.07.2026 року, виконавець надав клієнту, а клієнт прийняв послуги згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 102615048. Вартість наданих послуг відповідно до договору складає 8 000,00 грн.

Детальний опис наданих послуг від 15.07.2026 року до акту № Д/29972 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року додано позивачем до позовної заяви.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що заявлена позивачем вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною з ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Згідно з вимогами п. п. 2, 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, серед іншого, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

У постанові від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Окрім того, у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

В додатковій постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 року в справі № 686/5757/23. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Щодо доводів представника відповідача про те, що позивачем не надано доказів здійснення ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» оплати за правничу допомогу суд зазначає, що в постанові від 31.07.2024 року в справі № 295/7967/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що згідно з вимогами частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За змістом вказаних вимог закону розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Суд враховує, що вказана справа належить до категорії малозначних, обсяг документів, доданих до позовної заяви, є незначним, судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

З огляду на вищевикладене, врахувавши критерії реальності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на підставі наданих стороною позивача доказів, зважаючи на характер спірних правовідносин, складність справи, процесуальні дії сторони, розгляд справи без участі представника позивача, беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру відповідних витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки саме такий розмір суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

З огляду на наведене, зважаючи на приписи ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» слід стягнути витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 821,21 грн (29 554,28 грн * 4 000,00 грн / 41 903,00 грн), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також у силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 1 877,80 грн сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (29 554,28 грн * 2 662,40 грн / 41 903,00 грн).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 512, 514, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102615048 від 25.04.2024 року в розмірі 29 554 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 28 (двадцять вісім) коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1 877 (одну тисячу вісімсот сімдесят сім) грн 80 (вісімдесят) коп. сплаченого судового збору і 2 821 (дві тисячі вісімсот двадцять одну) грн 21 (двадцять одну) коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Головуючий суддя І. М. Галіян