Рішення № 139779294, 15.09.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7462/26

Провадження № 2-о/466/328/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі : головуючої судді Зими І.Є.

секретаря с/з Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі зацікавленої особи Львівської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

в с т а н о в и в :

14 серпня 2026 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з дядьком - спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог заяви зазначає, що ОСОБА_2 був його рідним дядьком по материнській лінії. Бабуся заявника, ОСОБА_3 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її чоловік , ОСОБА_2 , який проживав за цією ж адресою, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

За життя його бабуся , ОСОБА_3 , на підставі договору про визначення часток у спільній сумісній власності та договору дарування від 07 серпня 2007 року подарувала йому належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Інша 1/2 частина зазначеної квартири належала ОСОБА_2 , його дядьку. Таким чином, заявник та спадкодавець були співвласниками зазначеного житлового приміщення.

Заявник вказує, що після смерті бабусі він продовжував постійно проживати разом із ОСОБА_2 , оскільки останній був одиноким, потребував сторонньої допомоги та догляду. Заявник допомагав йому у веденні господарства, здійснював закупівлю продуктів харчування та ліків, сплачував комунальні платежі, забезпечував побутові потреби, а також здійснював догляд за ним. Після смерті ОСОБА_2 заявник також здійснив організацію його поховання та поніс відповідні витрати. При цьому зареєстроване місце проживання заявника не збігалося з місцем його фактичного проживання разом зі спадкодавцем. Після смерті спадкодавця заявник звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Онищак Наталії Мирославівни з питання оформлення спадкових прав.

З листа приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Онищак Н.М. від 07 травня 2026 року №101/01-16 вбачається, що ОСОБА_1 07 травня 2026 року звернувся зі заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Нотаріусом роз`яснено заявнику, що ним пропущено встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, а також можливість звернення до суду для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини заявник позбавлений можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку.

Встановлення вказаного факту необхідне заявнику для підтвердження прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2 та подальшого оформлення спадкових прав.

Ухвалою суду від 18.08.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку окремого провадження.

В судове засідання заявник та його представник не з`явились. 15.09.2026 року на адресу суду надійшло клопотання адвоката Чубика Б.Г. про розгляд справи у відсутності заявника, та його представника, заявлені вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у заяві, та просили заяву задовольнити.

Від представника заінтересованої особи Львівської міської ради 14.09.2026 року надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В зв`язку з неявкою сторін, у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

Суд вправі розглядати справи в порядку окремого провадження про встановлення юридичних фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Львові помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 12.06.2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Відтак, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

Як вбачається із заяви та долучених до матеріалів справи документів, ОСОБА_1 є племінником померлого ОСОБА_2 по материнській лінії.

Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_4 ,серії НОМЕР_2 , її батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_3 , його батьками також зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 походили від одних батьків.

Вказаними матеріалами справи про державну реєстрацію актів цивільного стану підтверджується походження ОСОБА_1 від ОСОБА_6 , а відтак у сукупності зазначені документи підтверджують родинні відносини між заявником та спадкодавцем, а саме те, що ОСОБА_2 був рідним дядьком заявника по материнській лінії.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , остання померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

Таким чином, наявні у матеріалах справи документи про державну реєстрацію актів цивільного стану у своїй сукупності підтверджують наведений заявником родинний зв`язок зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Отже, якби ОСОБА_7 була живою на час відкриття спадщини після смерті свого рідного брата ОСОБА_2 , вона належала б до спадкоємців другої черги за законом.

Водночас ч. 3 ст. 1266 ЦК України передбачено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки мати заявника ОСОБА_7 , яка була рідною сестрою спадкодавця та відповідно до ст. 1262 ЦК України мала б право на спадкування у другу чергу за законом, померла до відкриття спадщини, ОСОБА_1 як її син та племінник спадкодавця має право на спадкування за правом представлення відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України тієї частки спадщини, яка належала б за законом його матері, якби вона була живою на час відкриття спадщини.

Спадкування за правом представлення є специфічним порядком набуття права на спадкування за законом, за якого визначені законом особи спадкують ту частку спадщини, яку одержав би їхній родич, якби він був живим на час відкриття спадщини.

Судом також досліджено правовстановлюючі документи щодо житлового приміщення, у якому заявник стверджує про постійне проживання разом зі спадкодавцем.

З витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №14728698 вбачається, що відповідна квартира перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до договору про визначення часток у спільній сумісній власності від 07 серпня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визначили належні кожному з них частки у праві власності на квартиру - по 1/2 частці кожному.

У подальшому на підставі договору дарування 1/2 частини квартири від 07 серпня 2007 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 належну їй 1/2 частину квартири.

Право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири зареєстровано 29 серпня 2007 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15737729.

Відомості про відповідний правочин містяться також у витягу з Державного реєстру правочинів від 07 вересня 2007 року, відповідно до якого предметом правочину була 1/2 частина квартири, а обдарованим зазначено ОСОБА_1 .

Отже, ще у 2007 році заявник набув право власності на 1/2 частину квартири, інша 1/2 частина якої належала ОСОБА_2 , тобто заявник та спадкодавець були співвласниками відповідного житлового приміщення.

Наведені обставини узгоджуються також із долученими до матеріалів справи свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_6 , технічним паспортом та планом відповідного житлового приміщення.

Вирішуючи питання щодо фактичного постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, суд оцінює наведені правовстановлюючі документи у сукупності з іншими письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Так, відповідно до акта про фактичне проживання особи від 23 грудня 2025 року, складеному мешканцями будинку, ОСОБА_1 фактично проживав разом із ОСОБА_2 у зазначеному житловому приміщенні.

У вказаному акті зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали, мали спільний побут, спільно користувалися житловим приміщенням, мали спільний бюджет та фактично вели спільне господарство. Вказані обставини засвідчені підписами мешканців будинку.

Аналогічні обставини зафіксовані у акті про фактичне проживання особи від 30 квітня 2026 року, складеному та підписаному мешканцями будинку, в якому також містяться відомості про фактичне спільне проживання заявника зі спадкодавцем, спільне користування житловим приміщенням та ведення ними спільного побуту і господарства.

Відомості, зазначені у вказаних актах, є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Зокрема, судом досліджено договори щодо надання житлово-комунальних послуг та утримання відповідного житлового приміщення, які підтверджують тривалий зв`язок заявника та спадкодавця із зазначеною квартирою.

До матеріалів справи також долучено рахунки, квитанції та фіскальні чеки щодо оплати житлово-комунальних послуг за відповідною адресою.

Крім того, матеріали справи містять банківські документи щодо здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, зокрема за електропостачання, водопостачання та інші послуги, пов`язані з утриманням відповідного житлового приміщення.

Наведені документи суд оцінює у взаємному зв`язку з правовстановлюючими документами на квартиру та актами про фактичне проживання, оскільки вони підтверджують тривалий та сталий зв`язок заявника з житловим приміщенням, у якому проживав спадкодавець, та його участь в утриманні такого житла і забезпеченні побутових потреб.

Судом також досліджено наявні у матеріалах справи документи, пов`язані з організацією поховання ОСОБА_2 та оплатою відповідних ритуальних послуг.

Вказані документи щодо організації поховання не підтверджують постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак суд оцінює їх у сукупності з іншими доказами. Такі документи узгоджуються з поясненнями заявника щодо характеру та тривалості його відносин зі спадкодавцем, здійснення ним допомоги та догляду за останнім за життя, а після смерті - організації його поховання.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною третьою ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у шестимісячний строк після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звернувся.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №85154093 від 07 травня 2026 року, сформованої приватним нотаріусом Онищак Наталією Мирославівною, здійснювалась перевірка відомостей щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З листа приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Онищак Наталії Мирославівни від 07 травня 2026 року №101/01-16 вбачається, що ОСОБА_1 07 травня 2026 року звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Нотаріусом заявнику роз`яснено, що встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини ним пропущено. Водночас заявнику роз`яснено положення ч. 3 ст. 1268 ЦК України щодо прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та можливість встановлення відповідного факту у судовому порядку.

Таким чином, для вирішення питання про прийняття ОСОБА_1 спадщини юридичне значення має встановлення факту його постійного проживання разом із ОСОБА_2 саме станом на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки у разі встановлення такого факту підлягають застосуванню положення ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

При цьому відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця сама по собі не є безумовним доказом відсутності їх постійного спільного проживання.

Відповідно до положень законодавства про свободу пересування та вільний вибір місця проживання реєстрація місця проживання має обліковий характер, тоді як для застосування ч. 3 ст. 1268 ЦК України юридичне значення має встановлення фактичного постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 зазначив, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем, якщо обставини, передбачені ч. 3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Разом з тим при вирішенні питання про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем суд повинен встановити саме постійний, а не тимчасовий чи епізодичний характер такого проживання станом на час відкриття спадщини, оцінюючи всі надані сторонами докази в їх сукупності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи наявні у справі докази за наведеними правилами, суд враховує, що факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 підтверджується не одним окремим доказом, а сукупністю взаємопов`язаних письмових доказів.

Зокрема, заявник ще у 2007 році набув право власності на 1/2 частину саме того житлового приміщення, іншою 1/2 частиною якого володів спадкодавець; право власності заявника належним чином зареєстровано; матеріали справи містять два акти мешканців будинку про фактичне проживання заявника разом зі спадкодавцем, спільне користування житлом та ведення спільного побуту; документи щодо користування та утримання житлового приміщення; договори щодо житлово-комунальних послуг; рахунки, квитанції, фіскальні чеки та банківські документи щодо оплати відповідних послуг.

Суд не розцінює акти про фактичне проживання від 23 грудня 2025 року та 30 квітня 2026 року як самостійні та безумовно достатні докази постійного проживання заявника зі спадкодавцем, а оцінює їх в сукупності з усіма іншими письмовими доказами.

Відомості, зазначені у цих актах, узгоджуються з тією обставиною, що заявник протягом тривалого часу був співвласником відповідного житла, а також із документами щодо його утримання та оплати житлово-комунальних послуг.

Суд бере до уваги і документи, пов`язані з організацією заявником поховання спадкодавця. Хоча такі документи самі по собі не доводять постійного проживання на час відкриття спадщини, вони узгоджуються з іншими матеріалами справи та поясненнями заявника щодо характеру його відносин із ОСОБА_2 .

Таким чином, наведені докази є взаємоузгодженими та взаємно доповнюють один одного, підтверджуючи тривалий і сталий характер зв`язку ОСОБА_1 як зі спадкодавцем, так і з житловим приміщенням, у якому останній проживав.

Сукупність встановлених судом обставин, а саме: наявність у заявника з 2007 року права власності на 1/2 частину квартири, співвласником іншої 1/2 частини якої був спадкодавець; акти мешканців будинку про фактичне спільне проживання заявника та спадкодавця; документи щодо користування й утримання житлового приміщення; договори, рахунки та платіжні документи щодо житлово-комунальних послуг; документи, пов`язані з організацією поховання спадкодавця, дають суду достатні підстави для висновку, що перебування заявника у відповідному житловому приміщенні не мало тимчасового чи епізодичного характеру.

Натомість зазначені докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 фактично постійно проживав разом із ОСОБА_2 на час смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_3 , спільно з ним користувався житловим приміщенням та вів спільний побут.

Доказів, які б спростовували встановлені обставини фактичного постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, матеріали справи не містять.

Сам по собі факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за іншою адресою наведених висновків суду не спростовує, оскільки визначальним для застосування ч. 3 ст. 1268 ЦК України є фактичне постійне проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, яке в даному випадку підтверджено сукупністю належних письмових доказів.

Судом також враховано, що заінтересована особа - Львівська міська рада заперечень проти задоволення заяви не подала, від її представника надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відомостей про наявність осіб, які оспорюють заявлений ОСОБА_1 юридичний факт, або про існування спору щодо права заявника на спадщину матеріали справи не містять.

При цьому суд наголошує, що у межах цієї справи не вирішується питання про визнання за заявником права власності на спадкове майно, не визначаються склад спадщини, повне коло спадкоємців та розмір належних їм спадкових часток.

Встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем саме по собі не визначає конкретного обсягу спадкових прав ОСОБА_1 , а має значення для вирішення питання про прийняття ним спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України та подальшого оформлення спадкових прав у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

Таким чином, оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України кожний доказ окремо та всі докази у їх сукупності і взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що заявником доведено факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

Встановлення зазначеного факту має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки заявник як племінник спадкодавця має право на спадкування за законом за правом представлення відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України, а встановлення його постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини має значення для застосування передбаченого ч. 3 ст. 1268 ЦК України порядку прийняття спадщини.

Підтвердити зазначений факт у позасудовому порядку заявник можливості не має, що підтверджується, зокрема, листом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Онищак Н.М. від 07 травня 2026 року №101/01-16.

За таких обставин, дослідивши надані докази у їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов переконання, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому заява про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265, 315 ЦПК України, суд ,

у х в а л и в:

заяву задовольнити. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Заінтересована особа: Львівська міська рада, ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1.

Суддя І. Є. Зима