Рішення № 139776569, 15.09.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 15.09.2026

Справа № 334/2645/26

Провадження № 2/334/2524/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

за участю секретаря Нагорних О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», використовуючи систему «Електронний суд» звернувся до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 27 жовтня 2020 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2034414821, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 34 000,00 грн строком на 24 місяці зі сплатою 39,99% річних шляхом внесення щомісячних ануїтетних платежів. АТ «ОТП БАНК» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши кредитні кошти на поточний рахунок відповідача.

16 грудня 2022 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 16/12/22, відповідно до якого право вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконувала, останній платіж здійснила 28 квітня 2022 року, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 34 267,49 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 27 098,02 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 7 169,47 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 34 267,49 грн, а також судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою судді від 31.03.2026 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою судді від 09 лютого 2026 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

12 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні у зв`язку зі спливом позовної давності (ст. 256, 257, 267 ЦК України). Зазначила, що кредит отримано понад три роки тому, будь-яких дій, що свідчили б про переривання перебігу строку, вона не вчиняла, доказів поважності причин пропуску строку позивачем не надано. Одночасно заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності у зв`язку з виїздом за межі України (до Республіки Польща).

20 травня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій він вказав, що строк позовної давності не пропущено, оскільки його перебіг продовжувався відповідно до п. 12 (карантин COVID-19) та п. 19 (воєнний стан) Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Норму п. 19 було скасовано Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 (набрав чинності 04.09.2025), тому перебіг позовної давності відновився лише з 04 вересня 2025 року. Крім того, останній платіж відповідачем здійснено 28.04.2022, що перервало перебіг давності.

25 травня 2026 року відповідач подала заперечення, в яких додатково зазначила, що:

- позивачем не надано оригіналу чи належно засвідченої копії кредитного договору у формі єдиного документа з усіма істотними умовами, графіком платежів та тарифами;

- озивачем не доведено правомірність переходу права вимоги (відсутній оригінал договору факторингу та повний реєстр боржників) та не повідомлено боржника про заміну кредитора в порядку ст. 516 ЦК України;

- позивачем не надано первинних фінансових документів на підтвердження точного розрахунку заборгованості за тілом і відсотками. Відповідач заявила клопотання про витребування відповідних доказів у позивача.

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року задоволено клопотання відповідача та витребувано у позивача оригінали/належно засвідчені копії кредитного договору, договору факторингу, розрахунку заборгованості та банківської виписки.

23 червня 2026 року та 22 липня 2026 року на виконання ухвали суду позивач подав заяви та витребувані докази:

-засвідчену АТ «ОТП БАНК» копію Кредитного договору № 2034414821 від 27.10.2020 з Додатком № 1 (графіком платежів) та Паспортом кредиту;

-оригінал помісячного банківського розрахунку заборгованості та оригінал банківської виписки за особовим рахунком позичальника;

Позивач зазначив, що направлення письмового повідомлення про заміну кредитора на адресу боржника в смт Якимівка було фізично неможливим у зв`язку з військовою окупацією населеного пункту та припиненням діяльності АТ «Укрпошта». При цьому, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від виконання обов`язку повернути кредитні кошти.

10 серпня 2026 року відповідач подала клопотання про врахування обставин справи, де послалася на відсутність своєї вини у виникненні заборгованості (ст. 614, 617 ЦК України) внаслідок збройної агресії РФ, окупації її місця реєстрації (смт Якимівка) та закриття банківських відділень. Також зазначила про несправедливість умов договору (ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів») та просила суд, в разі часткового задоволення позову, на підставі ст. 551 ЦК України, зменшити нараховані проценти.

В судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, у відзиві просила розгляд справи проводити за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1ст.16 ЦК України та ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2020 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2034414821, що підтверджується належно засвідченими копіями Заяви-анкети, Графіка щомісячних платежів (Додаток № 1 до договору), Паспорта споживчого кредиту та договором добровільного страхування життя № AS/02/2034414821 від 27.10.2020.

За умовами договору банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 34 000,00 грн строком до 27 жовтня 2022 року зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 39,99% річних. Позичальник зобов`язалася повертати кредит та сплачувати відсотки щомісячними платежами згідно з графіком платежів.

Усі зазначені документи підписані ОСОБА_1 власноруч. Надана позивачем документи, а саме: копія кредитного договору № 2034414821 від 27.10.2020, копія заяви приєднання (акцепт) № 25/02/2034414821 від 27.10.2020, копія паспорту споживчого кредиту, копія орієнтовного графіку платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, анкета заява на отримання кредиту від 27.10.2020, копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 містять її особистий напис «Копія вірна ОСОБА_1 27.10.2020» та підпис.

Згідно з оригіналом виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2 та банківським розрахунком заборгованості, банк виконав свої зобов`язання та надав кредитні кошти позичальнику.

Відповідач належним чином зобов`язання не виконувала. Останнє часткове погашення заборгованості ОСОБА_1 було здійснено 28 квітня 2022 року, після чого сплату кредиту та відсотків було повністю припинено.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

16 грудня 2022 року між АТ «ОТП БАНК» (клієнт) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактор) укладено Договір факторингу № 16/12/22, за умовами якого банк відступив фактору право вимоги за кредитними договорами, укладеними з боржниками, у тому числі за Кредитним договором № 2034414821 від 27.10.2020, укладеним із ОСОБА_1 .

Перехід прав вимоги підтверджено належними доказами: засвідченою копією Договору факторингу, Актом приймання-передачі реєстру боржників від 16.12.2022, засвідченим належним чином Витягом з реєстру боржників до Договору факторингу (де зазначено персональні дані відповідача, реквізити кредитного договору та суму боргу), а також платіжними інструкціями про розрахунок за придбаний портфель вимог.

Суд відхиляє доводи відповідача про неналежність форми витягу з реєстру боржників, оскільки згідно з ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази можуть подаватися у витягах, якщо для вирішення спору має значення лише частина документа. Надання витягу з реєстру прав вимоги повністю відповідає закону та зумовлене збереженням банківської таємниці та персональних даних інших клієнтів (ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Зважаючи, що сторонами було погоджено істотні умови договору, на виконання якого відповідачем отримано кредитні кошти, які своєчасно повернуто не було, що призвело до утворення заборгованості, суд вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості у судовому порядку.

Щодо посилань відповідача на неотримання письмового повідомлення про зміну кредитора то, судом встановлено, що зареєстроване місце проживання відповідача - смт Якимівка Запорізької області - відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Мінреінтеграції, перебуває під тимчасовою окупацією з 2022 року, поштовий зв`язок на цій території припинено, що унеможливлювало фізичне вручення поштового повідомлення.

Разом з тим, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду (зокрема, постанови Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, постанови Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 333/6373/16-ц), неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою визнання договору відступлення недійсним і не звільняє боржника від обов`язку погашення кредиту взагалі. Таке неповідомлення лише захищає боржника від негативних наслідків у випадку виконання обов`язку первісному кредитору. Оскільки ОСОБА_1 після 16.12.2022 жодних платежів на користь первісного кредитора (АТ «ОТП БАНК») чи позивача не здійснювала, факт неповідомлення не є підставою для відмови у стягненні боргу на користь належного кредитора.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За кредитними зобов`язаннями з періодичними (щомісячними) платежами перебіг позовної давності за кожним платежем починається з дня настання строку його сплати, а щодо тіла кредиту в цілому - з моменту закінчення строку дії договору (27.10.2022).

Разом з тим, пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023 (Постанова КМУ № 651 від 27.06.2023).

Крім того, Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтями 257259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 пункт 19 виключено (закон набрав чинності 04.09.2025).

Крім того, 28 квітня 2022 року відповідач здійснила черговий платіж у рахунок погашення кредиту, що в силу ч. 1 ст. 264 ЦК України свідчить про вчинення дій, які підтверджують визнання боргу, та перериває перебіг позовної давності.

З огляду на дію положень законодавства щодо подовження строків у період карантину та воєнного стану, а також дату здійснення останнього платежу (28.04.2022), на момент подання позовної заяви до суду (березень 2026 року) загальний 3-річний строк позовної давності не сплив. Отже, підстави для відмови у позові у зв`язку зі спливом позовної давності (ч. 4 ст. 267 ЦК України) відсутні.

Щодо форс-мажорних обставин, окупації та клопотання про зменшення відсотків за ст. 551 ЦК України, суд зауважує то тому, що посилання відповідача на ст. 614, 617 ЦК України, факт військової агресії та окупації смт Якимівка як на підставу для звільнення від обов`язку повернення кредиту суд оцінює критично.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили. Проте дія непереборної сили (форс-мажору) звільняє боржника від застосування штрафних санкцій (неустойки, пені, інфляційних нарахувань), але не припиняє грошового зобов`язання та не звільняє від обов`язку повернути отримане тіло кредиту та договірні проценти (плату за користування позиченими коштами).

Позивач у межах даної справи не заявляв до стягнення штрафів, пені чи неустойки (розмір пені та штрафних санкцій у позовній заяві визначено як 0,00 грн).

Клопотання відповідача про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення суми процентів задоволенню не підлягає, оскільки стаття 551 ЦК України прямо регулює виключно питання зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені). Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12) та положеннями ст. 1048, 1054 ЦК України, договірні проценти є платою за правомірне користування кредитними коштами, а не мірою цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим положення ст. 551 ЦК України до них не застосовуються.

На виконання вимог суду позивачем надано оригінал детального розрахунку заборгованості та виписку по рахунку відповідача, складені банком. Згідно з наданими первинними документами, заборгованість ОСОБА_1 становить 34 267,49 грн, з яких:

27 098,02 грн - тіло кредиту;

7 169,47 грн - проценти за користування кредитом.

Власного альтернативного контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення зазначеної суми боргу відповідач суду не надала.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, суд вважає, що позивачем доведено розмір існуючої заборгованості за кредитом, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору.

Також, суд вважає, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у встановленому законом порядку набуло прав вимог до відповідача, оскільки договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитними договорами.

Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив своєчасно позивачу, як новому кредитору, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, який відповідачем не був спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс», яке у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 2034414821 від 27 жовтня 2020 року до ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, з відповідача на користь позивача, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню сплачена при зверненні до суду з позовом сума судового збору 2 662,40 грн.

Крім того, у своєму позові позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Так, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, представник позивача надав суду копію договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.07.2025, додаткової угоди № 2034414821 від 28.11.2025 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.07.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10, детальний опис робіт, виконаних адвокатом, акт надання послуг на підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом на суму 7 000 грн.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомоги у розмірі 7 000,00 грн.

Керуючись ст.2,4,12,13,15,76-78,81, 258,259,264,265,273,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 2034414821 від 27 жовтня 2020 року в загальному розмірі 34 267,49 (тридцять чотири тисячі двісті шістдесят сім гривень 49 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: 07406, Київська область, місто Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746.

Відповідач ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Баруліна Т. Є.