Рішення № 139776562, 14.09.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.09.2026

Справа № 334/1742/26

Провадження № 2/334/2016/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

за участю секретаря Нагорних О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 лютого 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі було укладено Кредитний договір № 7704078, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 90 днів. Кредитодавець виконав свої зобов`язання у повному обсязі, перерахувавши кошти на банківську платіжну картку позичальника. Надалі, на підставі Договору факторингу № 25-07/24 від 25.07.2024 року, право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС». Станом на дату пред`явлення позову заборгованість відповідача за цим договором становить 13 225,00 грн (з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 2 225,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1 000,00 грн - комісія).

Також, 26 січня 2022 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІТПЛЮС» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір про споживчий кредит № 95926, згідно з яким відповідачу відкрито кредитну лінію та надано перший транш у сумі 6 667,00 грн строком на 168 днів. Фінансова установа перерахувала узгоджені кошти на платіжну картку відповідача. Надалі, на підставі Договору факторингу № 28012025 від 28.01.2025 року, право грошової вимоги перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС». Заборгованість відповідача за цим договором складає 6 619,63 грн (з яких: 6 047,66 грн - основний борг за тілом кредиту; 571,17 грн - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; 0,80 грн - комісія).

Відповідач свої зобов`язання з повернення кредитів та сплати процентів належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася сукупна заборгованість у сумі 19 844,63 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму боргу, а також понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 3 328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

Ухвалою судді від 23.03.2026 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

В судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки, ухвали про відкриття провадження на адресу місця реєстрації відповідача.

Згідно з відповіддю № 2423077 від 05.03.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, відповідач ОСОБА_1 повідомлялась про дату та час розгляду справи, шляхом направлення судової повістки, ухвали про відкриття провадження на вищевказану адресу проживання, рекомендованим листом.

Згідно довідки про причини повернення рекомендованого листа «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу без участі відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач у визначений строк не надав суду відзив на позовну заяву, тому у відповідності до ст.ст. 279, 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 лютого 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи через вебсайт miloan.ua було укладено Кредитний договір № 7704078.

Відповідно до пунктів 1.11.4 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування. Загальний строк кредитування встановлено у 90 днів (з 14.02.2022 року), який складався з пільгового періоду тривалістю 30 днів (до 16.03.2022 року) та поточного періоду тривалістю 60 днів (кінцевий строк погашення 15.05.2022 року).

Згідно з п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту є одноразовою та складає 1 000,00 грн (10% від суми кредиту). Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду визначені в розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування (3 750,00 грн), а протягом поточного періоду 5,00% на день (п. 1.5.2, 1.5.3 договору).

Договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Перед укладенням правочину позичальник зареєструвалася в особистому кабінеті, ознайомилася з Правилами надання коштів у позику та акцептувала оферту шляхом введення одноразового ідентифікатора (алфавітно-цифрового коду), надісланого кредитором у вигляді SMS-повідомлення на фінансовий мобільний номер телефону відповідача.

Факт надання та зарахування кредитних коштів підтверджується копією квитанції фінансової компанії ТОВ «ФК «Елаєнс» № 711938fa-c7de-42e0-9778-948dd5e67489_637804488330509573 від 14.02.2022 року, згідно з якою суму 10 000,00 грн перераховано на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , відкриту на ім`я відповідача (банк-еквайр: Monobank).

25 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 25-07/24, відповідно до умов якого та Реєстру боржників № 1 право грошової вимоги за кредитним договором № 7704078 від 14.02.2022 року перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Згідно з наданим розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 13 225,00 грн, у тому числі: 10 000,00 грн заборгованість за основним боргом (тілом кредиту); 2 225,00 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1 000,00 грн заборгованість за комісією; 0,00 грн пеня та штрафи. Нарахування процентів після відступлення права вимоги новим кредитором не здійснювалося.

Також, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 січня 2022 року між ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит № 95926 (індивідуальна частина), який разом із Публічною частиною та графіком платежів становить єдиний кредитний договір.

За умовами пунктів 2.12.2 договору позичальнику відкрито відновлювану кредитну лінію із загальним лімітом до 62 223,00 грн на 900 днів. Кредит надавався окремими траншами. Відповідно до п. 2.2.2 договору відповідачу погоджено перший транш у розмірі 6 667,00 грн строком на 168 днів. При цьому сторони погодили порядок видачі траншу: 5 000,25 грн перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а 1 666,75 грн утримання комісії за надання першого траншу (25% від суми траншу згідно з п. 2.5 договору). Процентна ставка за користування коштами за першим траншем визначена у розмірі 286,00% річних (п. 2.3 договору).

Договір укладено в електронній формі на вебсайті товариства finx.com.ua. Оферта кредитодавця була прийнята відповідачем шляхом підписання електронним одноразовим ідентифікатором, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» має наслідки власноручного підпису.

Видача кредиту підтверджується довідкою платіжного сервісу Fondy (ТОВ «ФК «Елаєнс») від 27.03.2025 року: платіж № 1995b32a-bbd5-4cdf-a1d2-8cadd91db5c9 від 26.01.2022 року на суму 5 000,25 грн успішно проведено на платіжну картку банку Raiffeisen Bank Aval, належну відповідачу.

28 січня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІТПЛЮС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 28012025, за яким позивач набув права вимоги до відповідача за Договором № 95926.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сума боргу відповідача складає 6 619,63 грн, з яких: 6 047,66 грн залишок непогашеного основного боргу (тіло кредиту); 571,17 грн проценти за користування кредитом, нараховані до моменту відступлення права вимоги; 0,80 грн комісія; 0,00 грн штрафні санкції. Нарахування процентів після відступлення вимоги позивач не здійснював.

Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із частини 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається із частини 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що ч. 1 ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).

Перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, суд встановив, що нарахування процентів та комісій здійснено первісними кредиторами відповідно до умов укладених договорів виключно в межах узгоджених строків кредитування (до дати відступлення прав вимоги). Позивач будь-яких неправомірних нарахувань поза межами строків дії договорів не здійснював, штрафні санкції та 3% річних не заявляв. Відповідач отримані грошові кошти у визначені договорами строки не повернула, заборгованість не сплатила, доказів на спростування позовних вимог та розрахунку боргу суду не надала.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19 844,63 грн (13 225,00 грн за договором № 7704078 та 6 619,63 грн за договором № 95926) є законними, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вирішення витрат на правничу допомогу

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Правнича допомога позивачу, надана адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в суді полягала в правовому аналізі обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів позивача, складання позовної заяви (формування додатків до позовної заяви), на що адвокатом було витрачено 4 години.

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд звертає увагу, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Як встановлено судом, дана справа належить до категорії малозначних спорів, є справою незначної складності, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику сторін та проведення судових засідань. Предметом спору є типове стягнення заборгованості за кредитними договорами, щодо якого сформована стала судова практика. Складання позовної заяви та формування додатків не вимагало дослідження значного обсягу фактичних даних чи вивчення складних правових питань. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн складає майже 50% від суми самого боргу (ціни позову 19 844,63 грн), що свідчить про явну неспівмірність таких витрат критеріям розумності та справедливості.

Враховуючи характер та обсяг фактично виконаної адвокатом правової роботи, категорію і незначну складність справи, ціну позову та засади пропорційності й співмірності судових витрат, суд вважає обґрунтованим зменшити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу до 2 500,00 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються повнісю, із відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 3328,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141,206,247,258-259,268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 19 844,63 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 63 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 328,00 (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок) та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс", ЄДРПОУ 42640371, адреса місця знаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 6 , офіс 521.

Відповідач ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Баруліна Т. Є.