Ухвала суду № 139774555, 02.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12473/26

1-кс/308/5289/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу процесуального керівництва припровадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42026070000000089 від 17.06.2026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366-1, ч. 1 ст. 209 КК України, про арешт майна

ВСТАНОВИВ:

З клопотання слідує, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026070000000089 від 17.06.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366-2, ч. 1 ст. 209 КК України.

Слідчий вказує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи депутатом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та суб`єктом декларування, 26.01.2024 подав до Єдиного державного реєстру декларацій щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 звітний рік, до якої умисно вніс завідомо недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на 6 011 397,65 грн, тобто на 1 985 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Крім того, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше другої половини 2019 року, одержав грошові кошти, законність походження яких у встановленому законом порядку не підтверджено, за рахунок яких у період з другої половини 2019 року по 2022 рік здійснив будівництво житлового будинку садибного типу (незавершеного будівництва) на земельній ділянці з кадастровим номером 2124884500:11:015:0318 за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєстрував та у деклараціях не відображав, а 14.12.2022 відчужив зазначене майно на користь ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, предметом якого формально визначено виключно земельну ділянку вартістю 67 000,00 грн, тоді як дійсна вартість відчуженого майна згідно з висновком експерта від 10.08.2026 № 65-26 становила 2 585 290,00 грн, чим учинив дії, спрямовані на приховання та маскування незаконного походження такого майна, володіння ним, прав на нього та джерела його походження.

ОСОБА_4 26.08.2026 виконувачем обов`язків керівника Закарпатської обласної прокуратури повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366-2, ч. 1 ст. 209 КК України.

Прокурор зазначає, що обставини у цьому кримінальному провадженні встановлені.

ОСОБА_4 систематично відчужує належне йому майно. Так, протягом 2021 року ним відчужено три транспортні засоби; 14.12.2022 - земельну ділянку з кадастровим номером 2124884500:11:015:0318 разом із розташованим на ній житловим будинком садибного типу (незавершеного будівництва); 10.08.2024 - земельну ділянку з кадастровим номером 2124884500:11:015:0270. Станом на 31.12.2025 нерухомого майна у власності не мав.

Також прокурор зазначає, що відчуження майна здійснювалося із приховуванням дійсного предмета правочину та дійсної вартості майна. Так, предметом договору купівлі-продажу від 14.12.2022 формально визначено виключно земельну ділянку вартістю 67 000,00 грн, тоді як відомостей про розташований на ній житловий будинок садибного типу (незавершеного будівництва) договір не містить, а дійсна вартість відчуженого майна становила 2 585 290,00 грн. Розрахунок за зазначеним правочином здійснено поза межами банківської системи: за відомостями АТ КБ «ПриватБанк» за період з 10.07.2021 по 09.07.2026 на рахунки ОСОБА_4 не надходило жодного платежу, співмірного ані з ціною договору, ані з дійсною вартістю відчуженого майна.

Крім того, за відомостями Головного сервісного центру МВС України транспортний засіб SKODA OCTAVIA, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , набутий ОСОБА_4 29.02.2020 за 37 000,00 грн, відчужено ним 21.07.2021 за 10 000,00 грн, тобто за ціною, у 3,7 раза меншою за ціну набуття.

ОСОБА_4 обізнаний про здійснення щодо нього досудового розслідування, а 26.08.2026 йому вручено письмове повідомлення про підозру, що об`єктивно підвищує ризик вжиття ним заходів до відчуження або приховування наявного майна.

Попри відсутність задекларованого доходу за 2023, 2024 та 2025 звітні роки, 27.05.2026, тобто вже після початку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_4 набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 2124884500:11:015:0339 вартістю 417 120,00 грн, що свідчить про наявність у його фактичному розпорядженні значних коштів невстановленого походження та про активне розпорядження ними.

Прокурор вказує, що наведене у сукупності свідчить, що незастосування арешту призведе до відчуження, приховування або перетворення належного ОСОБА_4 майна та унеможливить виконання вироку в частині конфіскації майна.

Зазначає перелік та види майна, що належить арештувати.

1.Земельна ділянка з кадастровим номером 2124884500:11:015:0339 площею 0,08 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2382615321248, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 27.05.2026 (номер відомостей про речове право 64961692) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 80, виданого 27.05.2026 приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_6 ; ціна нерухомого майна, встановлена у договорі, - 417 120,00 грн.

2.Грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_4 в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570), а саме № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , а також кошти, які надходитимуть на зазначені рахунки.

Право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2124884500:11:015:0339 підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою 27.05.2026 о 19 год 25 хв 38 с здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 85051683 від 28.05.2026.

Наявність відкритих на ім`я ОСОБА_4 банківських рахунків підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 09.07.2026 № 20.1.0.0.0/7-260708/141553-БТ та протоколом огляду виписок за зазначеними рахунками від 21.08.2026 з фото таблицею.

На підставі викладеного прокурор з метою забезпечення конфіскації майна просив накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 2124884500:11:015:0339 площею 0,08 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2382615321248, - із забороною відчуження та розпорядження зазначеним майном; на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_4 в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , а також на кошти, які надходитимуть на зазначені рахунки, - із забороною здійснення видаткових операцій за цими рахунками.

Прокурор в судове засідання не з`явився

Інші учасники судового провадження повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення не надходила, їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши матеріали внесеного клопотання, оцінивши надані докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Встановлено, що слідчий за погодженням з прокурором звернувся з вказаним клопотанням, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З матеріалів клопотання слідує, що ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026070000000089 від 17 червня 2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366-2, ч.1 ст. 209 КК України.

28 серпня 2026 року громадянину України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366-2, ч.1 ст. 209 КК України

Відповідно до санкції ч. 1 ст. 209 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

З матеріалів справи слідує, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 480257003 від 04.06.2026, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0.08 га з кадастровим номером 2124887600:12:016:00592124884500:11:015:0339, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2382615321248

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Слідчий суддя, при вирішенні питання про накладення арешту на майно бере до уваги, те що підозрюваний ОСОБА_4 є власником зазначеної в клопотанні земельної ділянки, на яке слідчий просить накласти арешт, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статі 209 КК України , та згідно санкції вказаної статті, в разі визнання його винним, тягне за собою відповідальність у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

Слідчий суддя вважає, що в клопотанні наведено достатньо підстав для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

За таких обставин, слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника (володільця) майна з метою забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Відтак, враховуючи вищенаведене, а також те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124884500:11:015:0339 перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_4 , а санкція ч. 1 ст. 209 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане нерухоме майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує, що матеріали клопотання не містять належних та достатніх даних про фактичну наявність грошових коштів на зазначених банківських рахунках на момент розгляду клопотання, їх розмір, походження та належність.

Щодо вимоги про накладення арешту на грошові кошти, які можуть надходити на зазначені банківські рахунки в майбутньому, слідчий суддя також враховує, що матеріали клопотання не містять конкретних даних про очікуване надходження на такі рахунки коштів, їх можливе походження чи зв`язок із кримінальним правопорушенням.

З огляду на викладене, у цій частині клопотання прокурором не доведено наявності достатніх підстав для застосування арешту майна, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на зазначених банківських рахунках, а також на кошти, які надходитимуть на них, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 2124884500:11:015:0339 площею 0,08 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2382615321248, - із забороною відчуження та розпорядження зазначеним майном;

В решті клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1