Ухвала суду № 139772667, 10.09.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 707/2331/26

провадження № 1-кп/709/172/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження №42026252220000030, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 квітня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Чорнобаївського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження №42026252220000030 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 4

ст. 408 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою. Клопотання обгрунтоване тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з часу обрання запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить їх запобіганню. Так, існує ризик можливого переховування ОСОБА_4 від суду. Він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми та від п`яти до дванадцяти років. Обвинувачений фактично реалізував умисел на остаточне ухилення від проходження військової служби, організував незаконне вибуття з місця служби та вжив активних заходів для залишення дислокації військової частини. Ризик незаконного впливу на свідків обгрунтовується тим, що свідки сторони обвинувачення судом ще безпосередньо не допитані, а обвинувачений обізнаний з їхніми анкетними даними, місцем прохождення служби та змістом наданих ними показань. Тому обвинувачений, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на останніх шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушевання їх до надання завідомо неправдивих показань або відмови від їх надання, що може перешкодити судовому розгляду та встановленню судом об`єктивних обставин кримінального провадження. Крім того, існує ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, надання неправомірної вигоди командиру за сприяння у дезертирстві підриває авторитет Збройних Сил України та інших військових формувань, деморалізує військовослужбовців, дискредитує командування. В умовах війни це може призвести до зриву бойових завдань або послаблення обороноздатності. Якщо особа вже вчинила злочин в умовах воєнного стану, є підстави вважати, що вона може продовжити протиправну поведінку. Про наявність цього ризику також вказує те, що обвинувачений перебуваючи без запобіжного заходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі, аналогічного характеру щодо самовільного залишення місця служби (дезертирства). Обвинувачений вчинив інкриміновані кримінальні правопорушення саме з метою остаточного ухилення від проходження військової служби, для чого заздалегідь здійснив незаконне вибуття з місця служби, запропонувавши та надавши неправомірну вигоду військовій службовій особі. Такі дії свідчать про стійкий умисел на ухилення від військової служби та об`єктивно вказують на високий ризик вчинення нового кримніального правопорушення, пов`язаного з повторним ухиленням від проходження військової служби, що унеможливить виконання ним покладених на нього обов`язків у кримінальному провадженні та порушить принципи, визначені ст. 2 КПК України та розумні строки судового розгляду. Сторона обвинувачення приходить до висновку, що характер та обставини вчинених кримінальних правопорушень характеризують ОСОБА_4 як особу, схильну до вчинення кримінальних правопорушень. Слід враховувати обставини вчинення кримінальних правопорушень: нехтування конституційним обов`язком кожного громадянина щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, Статутами ЗСУ, іншими нормативно-правововими актами, що регламентують порядок проходження військової служби через особисту недисциплінованість. Водночас, ОСОБА_4 порушив Військову Присягу, не усвідомлює свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, діяв в порушення Дисциплінарного статуту ЗСУ, внаслідок чого, можна зробити висновок, що дії ОСОБА_4 в умовах правового режиму воєнного стану мають надзичайно високий ступінь суспільної небезпеки.

Захисник ОСОБА_5 зазначив, що ризики, оголошені прокурором, не обгрунтовані. Повідомив, що положення Кримінального процесуального кодексу, за яким по провадженнях за ст. 407 КК України має безальтернативно обиратись запобіжний захід у виді тримання під вартою, визнано неконституційними. Проте ці зміни ще не набули чинності. Тому проти клопотання прокурора заперечує, проте розуміє, що у суду немає іншого варіанту.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав захисника.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов такого висновку.

На всіх етапах кримінального провадження строк дії запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою повинен перебувати під контролем суду.

Періодичний судовий контроль забезпечує дотримання прав обвинуваченого чи особи, яка бере участь у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру, згідно зі ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині реалізації права на забезпечення періодичного контролю за законністю застосування запобіжного заходу в судовому провадженні.

За ч. 1- 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Частина 1 ст. 177 КПК України визначає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 досудовим слідством кваліфіковано за ч. 3

ст. 369 КК України, як пропозиція та обіцянка службовій особі надати їй неправомірну вигоду, надання такої вигоди за вчинення та невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє та надає таку вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, та за ч. 4 ст. 408 КК України як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 травня 2026 року до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27 червня 2026 року включно.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, визначено запобіжний захід у виді застави в межах 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 332800,00 грн.

У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки.

Ухвалою Золотоніського міськрайоного суду запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжено до 24 липня 2026 року, визначено запобіжний захід у виді застави в межах 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У разі внесення застави покладено на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 липня 2026 року запобіжний захід у виді тримання під вартою, обранний ОСОБА_4 , продовжено до 19 вересня 2026 року, визначено розмір застави.

Обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу майже не змінились, на теперішній час по даному кримінальному провадженню судовий розгляд перебуває на самому початку, свідки не допитані судом.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого суд враховує характер та ступінь тяжкості обвинувачення, наявність ризиків, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду (загроза кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 408 КК України у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років) і невідворотність покарання за кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тобто ризики, як існували на час обрання запобіжного заходу, не зменшились.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність продовження застосованого до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для нейтралізації зазначених вище ризиків.

Належних даних про стан здоров`я обвинуваченого, які б виключали застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту суду не надано.

Злочин, перебачений ч. 4 ст. 408 КК України та в якому обвинувачується ОСОБА_4 є особливо тяжким.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах, зокрема: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд вважає, що достатньою мірою гарантування виконання, покладених на обвинуваченого обов`язків, є застава в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266240,00 гривень.

В разі внесення застави, суд вважає, що на ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, передбачені п.п.1-4,8 ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися без дозволу суду за межі населеного пункту, в якому він проживає;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби);

-утримуватися від спілкування як особисто, так і через інших осіб зі свідком сторони обвинувачення у кримінальному провадженні ОСОБА_6 ;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно ч. 8, 10 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави, а суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Слід, роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Черкаській області, має бути наданий уповноваженій службовій особі державної установи «Черкаський слідчий ізолятор». Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», якщо в неї відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою, негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з - під варти та повідомити письмово прокурора та Чорнобаївський районний суд Черкаської області. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, судом буде розглядатися питання про звернення застави в дохід держави.

Згідно з ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З огляду на те, що 19 вересня 2026 року спливає строк дії обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу, враховуючи, що судовий розгляд даного кримінального провадження знаходиться на самому початку, з об`єктивних причин до вищезазначеної дати завершити розгляд даного провадження неможливо, беручи до уваги відсутність підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, суд вважає за необхідне продовжити дію існуючого запобіжного заходу на 60 днів, тобто до 08 листопада 2026 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 314-316 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор" строком на 60 (шістдесят) днів - до 08 листопада 2026 року включно.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу - до 08 листопада 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240,00 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як обвинуваченим, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями) на депозитний рахунок, отримувач: ТУ ДСА України в Черкаській області, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити письмово прокурора, а також суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, обов`язки, передбачені п.п.1-4,8 ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися без дозволу суду за межі населеного пункту, в якому він проживає;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби);

-утримуватися від спілкування як особисто, так і через інших осіб зі свідком сторони обвинувачення у кримінальному провадженні ОСОБА_6 ;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Копію ухвали вручити учасникам та направити до Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор".

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, але може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1