Ухвала суду № 139767567, 15.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15447/26

Провадження № 2-з/357/80/26

У Х В А Л А

іменем України

"15" вересня 2026 р. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Кича М.

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 357/15447/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Консалтинг Груп», ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2026 року позивачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Консалтинг Груп», ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана позовна заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа позовного провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І. та отримано для розгляду.

Ухвалою судді від 08 вересня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 19 жовтня 2026 року.

10.09.2026 судом отримано заяву позивача ОСОБА_1 від 09.09.2026 про забезпечення позову по цивільній справі № 357/15447/26 за позовною заявою «Вест Консалтинг Груп», ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на все належне йому на праві власності рухоме та нерухоме майно, у межах ціни позову, а саме 635 325,33 гривень.

В обґрунтування заяви зазначив, що 30 червня 2026 року, між ОСОБА_2 , ТОВ «Вест Консалтинг Груп» ОСОБА_1 було укладено договір про співробітництво. Відповідно до умов зазначеного Договору Клієнт доручив, а Виконавець прийняв на себе обов`язок організувати відчуження земельної ділянки, яка перебуває у власності Клієнта за кадастровим номером 3224087200:04:011:0011, площею 3,4273 га, місце розташування згідно відомостей державного земельного кадастру: Київська область, Сквирський район, Чубинецька сільська рада, право оренди за ТОВ «Чубинецький Колос» діє до 12.12.2032 року. Зокрема, на виконання договору Позивачами було здійснено комплекс фактичних та юридичних дій, спрямованих на досягнення кінцевої мети договору продажу об`єкта через електронну платформу «Прозоро Продажі», що є офіційною платформою для проведення електронних торгів.

Також на виконання умов Договору Позивачем-2 Відповідачу було передано грошові кошти в сумі 9 700 (дев`ять тисяч сімсот) доларів США, що підтверджується умовами Договору про співробітництво (п.6 договору). Пунктом 8 Договору Клієнт не вправі перешкоджати, утруднювати виконання умов Договору Виконавцем, в т.ч. але не обмежуючись наведеним шляхом вступу в прямі переговори із зацікавленими особами (суб`єктами переважного права, іншими потенційними покупцями) щодо купівлі об`єкта чим робить неможливим реалізацію Виконавцем Договору, скасування Довіреності виданої згідно пункту 5 цього Договору і т.д., особиста присутність під час вчинення правочину купівлі продажу земельної ділянки та отримання коштів особисто без участі Виконавця чи осіб визначених у Довіреності згідно пункту 5 цього Договору, зміна строку (терміну) оренди земельної ділянки/емфітевзису від терміну визначеного в п. 1 цього Договору шляхом підписання з користувачем земельної ділянки правочину наслідком якого є збільшення строку оренди/емфітевзису або їх припинення без згоди Виконавця (дана обставина може настати від дій Клієнта як до так і після укладення даного Договору) тощо. В разі створення таких перешкод, Клієнт зобов`язаний за вимогою Виконавця сплатити 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень) як компенсація понесених втрат та виконаної роботи (штрафна санкція) за дії спрямовані на продаж Об`єкта (зокрема: витрати за фактичні та формальні дії вчинені для організації продажу Об`єкта, аналіз ринку, вивчення попиту та пропозиції, комунікація, ведення переговорів, підготовка проекту договору купівлі-продажу, оформлення довіреності, наміру на продаж земельної ділянки, повідомлення суб`єкта переважного права про продаж Об`єкта, оплата за виготовлення довіреності, транспортні витрати, замовлення оцінок, витягів державного земельного кадастру, інших документів, витрати при відкритті банківського рахунку, укладення договору з оператором, реєстрація профілю на платформі, формування лоту, проведення торгів, комісія за зняття коштів чи переказу на інші рахунки, оформлення Договору купівлі-продажу та супутніх документів тощо). На виконання умов Договору про співробітництво Відповідачем було видано Позивачам нотаріально посвідчену довіреність, необхідну для представництва інтересів Відповідача та вчинення дій, пов`язаних із організацією продажу земельних ділянок. Позивачами було виконано всі необхідні організаційні та юридичні дії для проведення електронних земельних торгів, сформовано лот та розміщено його на офіційному електронному майданчику «Прозоро Продажі». Таким чином, Позивачами вже виконано основний комплекс підготовчих дій, спрямованих на відчуження земельної ділянки, понесено значні матеріальні та організаційні витрати, а процедура продажу перебуває на активній стадії проведення електронних торгів.

Однак, всупереч умовам укладеного Договору, 17.07.2026 року ОСОБА_2 в односторонньому порядку скасував видану на виконання Договору довіреність, чим фактично унеможливив подальше виконання Позивачами своїх договірних зобов`язань та завершення процедури продажу земельної ділянки через електронний аукціон. Інформацію про скасування довіреності Позивачі отримали від суб`єкта переважного права, який в усній формі повідомив про вчинення Відповідачем відповідної нотаріальної дії. Скасування довіреності прямо передбачене пунктом 8 Договору як дія, що є перешкоджанням виконанню умов Договору та тягне за собою відповідальність Відповідача. Вказані дії Відповідача свідчать про його недобросовісну поведінку та свідоме порушення істотних умов Договору про співробітництво. Після отримання від Позивача-2 грошових коштів у розмірі 9 700 доларів США, виконання Позивачами всіх необхідних підготовчих та організаційних заходів щодо продажу земельної ділянки, формування лота та початку процедури електронних земельних торгів Відповідач в односторонньому порядку скасував видану ним довіреність, чим фактично унеможливив виконання Позивачами своїх договірних зобов`язань та позбавив їх можливості досягти мети укладеного Договору. Така поведінка Відповідача свідчить про його очевидне небажання добровільно виконувати взяті на себе договірні зобов`язання та дає достатні підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову він може вчинити дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, приховування активів або інше ускладнення виконання майбутнього рішення суду.

Предметом позову є стягнення з Відповідача 9 700 доларів США та штрафних санкцій у розмірі 200 000,00 грн. Загальна сума позовних вимог становить 635 325,33 грн. Відтак, існує обґрунтований ризик того, що до моменту ухвалення рішення у справі №357/15447/26 Відповідач може відчужити належні йому земельні ділянки, змінити строк їх оренди, передати їх у користування третім особам або іншим чином розпорядитися належним йому майном. У разі вчинення таких дій у Відповідача може бути відсутнє майно, за рахунок якого стане можливим виконання майбутнього рішення суду про стягнення значної суми грошових коштів, що істотно ускладнить або зробить неможливим виконання такого рішення.

Просив задовольнити заяву про забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.09.2026 головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, приходить до висновку, що така заява підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Отже, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір. При цьому суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Встановлено, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Консалтинг Груп», ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Предметом вказаного позову є, стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачів ТОВ «Вест Консалтинг Груп» та ОСОБА_1 коштів в зв`язку з недобросовісним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, а саме Договора про співробітництво від 30.06.2026. Отже, позивачами пред`явлено позов, який містить вимогу майнового характеру, тобто судове рішення у випадку задоволення позову підлягатиме примусовому виконанню.

З огляду на викладене, убачається, що між сторонами дійсно існує спір щодо грошових коштів.

В заяві про забезпечення позову, представник позивача просить забезпечити позов по цивільній справі № 357/15447/26 шляхом накладення арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на все належне йому на праві власності рухоме та нерухоме майно, у межах ціни позову, а саме 635 325,33 грн.

Порушуючи питання про забезпечення позову у вказаний в заяві спосіб, позивач послався на те, що в зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 в односторонньому порядку скасував видану на виконання Договору про співробітництво від 30.06.2026 довіреність, свідчить про його очевидне небажання добровільно виконувати взяті на себе договірні зобов`язання та дає достатні підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову він може вчинити дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, приховування активів або інше ускладнення виконання майбутнього рішення суду.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у національному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процессу ( правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц).

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Згідно п. 3 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього. Піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат.

При розгляді заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права власності (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмету позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Об`єднаної палати КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанови КГС ВС від 11.12.2023 № 904/1934/23, від 06.12.2023 № 917/805/23).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти не порушує права власника, так як є тимчасовим заходом, обумовленим наявністю спору та спрямованим на забезпечення прав та інтересів не лише учасників справи а й інших осіб у разі придбання ними спірного рухомого об`єкту. Арешт коштів на рахунках означає, що гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Встановлено, що заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи, оскільки предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів, тобто вимога майнового характеру. Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову .

Таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати спів мірним із заявленими вимогами.

Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки порушено права та законні інтереси позивачів, і звернення з заявою про забезпечення позову здійснено з метою їх захисту.

Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки майно та грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачами, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно в межах ціни позову, а саме у розмірі 635 325,33 гривень.

Вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов`язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб`єктами самостійно, тобто без залучення державної виконавчої служби.

На підставі викладено та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 12, 18, 81, 149, 150, 153, 157, 258, 353, 354 ЦПК України, Конституцією України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 357/15447/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Консалтинг Груп», ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на все належне йому на праві власності рухоме та нерухоме майно, у межах ціни позову, а саме 635 325,33 гривень.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 15 вересня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов