Рішення № 139764583, 15.09.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5069/26

Провадження № 2/159/2915/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 вересня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.

з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1646-7260 від 08.01.2026 в розмірі 31167,60 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за умовами укладеного 08.01.2026 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 в електронній формі кредитного договору № 1646-7260, позивач відкрив відповідачу кредитну лінію на суму 11400 гривень, строком на 365 днів, із застосуванням стандартної ставки 1,00% в день протягом перших 180 календарних днів з дня укладення договору та 0,74% в день, яка застосовується у період з 181 календарного дня і до закінчення строку дії договору, а також сплати комісії в розмірі 15% від суми кредиту.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань на 17.06.2026 загальний розмір заборгованості становить 31167,60 гривень, з них: 11370 гривень - тіло кредиту, 14553,60 гривень - проценти за користування кредитом за 159 днів, 5244 гривень - проценти на підставі ст. 625 ЦК України.

Позивач просить стягнути з відповідача заявлену суму заборгованості, а також 2662,4 грн судового збору і 9846 грн витрат на правничу допомогу.

13.08.2026 суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, клопотав про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився також. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим, судовий виклик за зареєстрованим місцем проживання не вручений через відсутність адресата (поштове відправлення №R067256795016).

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі №911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Також, ухвала про відкриття провадження у справі скерована відповідачу на його електронну пошту, що відображено у системі документообігу, отримана адресатом 17.08.2026.

Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 15.09.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

08.01.2026 після верифікації за персональними даними ОСОБА_1 зареєстрував на сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» особистий кабінет, і використовуючи електронний підпис у виді одноразового ідентифікатора А3937 підтвердив обізнаність із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa», після чого сторони уклали в електронній формі Договір про відкриття кредитної лінії №1646-7260.

Відповідно до пункту 2.2 договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку, передбаченому цим договором.

За умовами договору:

- дата видачі кредиту 08.01.2026 (п.4.2);

- сума кредиту 11400 гривень (п. 4.1);

- мета отримання кредиту - для задоволення особистих потреб позичальника (п. 2.3);

- базовий період користування кредитом - 28 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку кредитування(п. 4.8);

- строк кредитування - 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення кредиту 07.01.2027 (п. 4.14);

- кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних ним реквізитів електронного платіжного засобу (п. 4.6);

- нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом (п.4.10);

- стандартна процентна ставка: 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою 0,74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше) (п. 4.10).

Позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього дня кожного базового періоду (п. 4.9) згідно з графіком платежів (додаток №2 до договору.

Умовами договору передбачене нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (п.8.2).

08.01.2026 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало через платіжну систему ЕasyPay на платіжну карту відповідача кошти в розмірі 11400 гривень (довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс, інформація ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 583407-1738373874-18062026 від 18.06.2026).

Згідно з наданим позивачем розрахунком ТОВ «Укр Кредит Фінанс» нараховувало відсотки протягом 159 календарних днів (до 15.06.2026) із застосуванням процентної ставки 1,00% в день.

Також позивач 05.02.2026 та 06.02.2026, а також з 08.03.2026 по 31.03.2026 нарахував відповідачу проценти на підставі ст. 625 ЦК України.

За розрахунком заборгованості встановлено, що відповідач не дотрималася графіку повернення кредиту, 06.02.2026 та 07.02.2026 вніс 2 платежі на загальну суму 5730 гривень, які позивач зарахував на погашення відсотків, комісії, процентів нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, а також на часткове погашення тіла кредиту.

Після 07.02.2026 відповідач платежів на повернення кредиту не вносив.

Розмір обрахованої позивачем заборгованості на 17.06.2026 становить 31167,60 гривень, з них: 11370 гривень - тіло кредиту, 14553,60 гривень - проценти за користування кредитом за 159 днів, 5244 гривень - проценти на підставі ст. 625 ЦК України.

Скерована 24.06.2026 на адресу відповідача вимога позивача про усунення порушень умов Договору про відкриття кредитної лінії № 1646-7260 від 08.01.2026 залишена без реагування.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. ОСОБА_1 при укладенні договору пройшов ідентифікацію, погодився на запропоновані умови кредитування, скористався кредитом, вніс 2 платежі на його повернення.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору ( частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

За матеріалами цієї справи, зобов`язання в силу статті 611 ЦК України є порушеними, у зв`язку з невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати кредиту черговими платежами, а тому позивач правомірно звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення з ОСОБА_1 кредитних коштів.

На підставі наданих доказів суд встановив, що позивачпроводив нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах обумовленого договором строку кредитування (159 днів до 15.06.2026 включно) і за ставкою, яка відповідає як умовам Договору (1% в день за перші 180 днів), так і вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Також є правомірним є нарахування комісії з огляду на таке.

Умовами кредитного договору №1646-7260 від 08.01.2026 передбачено нарахування комісії, пов`язаної з наданням кредиту яка, складає 15% від суми кредиту, становить 1710 гривень (п.4.11).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості. Така форма витрат як комісія існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору.

Сплата комісії за надання кредиту передбачена умовами кредитного договору, є складовою загальних витрат за кредитом.

Разом з тим, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості частина сплачених відповідачем коштів із платежу від 06.02.2026 була зарахована на погашення процентів, нарахованих позивачем на підставі ст. 625 ЦК України. Такі дії позивача не відповідають вимогам законодавства.

За приписами ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, то на підставі ч.4 ст. 14 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, що зумовлює перерахування заборгованості з 06.02.2026.

Внесений відповідачем 06.02.2026 платіж в сумі 5570 грн необхідно скерувати на погашення відсотків (3420 грн), комісії (1710 грн), а решту 440 грн (5570-3420-1710) на часткове погашення тіла кредиту. Розподіляючи кошти саме в такій черговості суд не застосовує приписи статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» щодо першочергового погашення тіла кредиту та відсотків, оскільки сторонами при укладенні кредитного договору погоджений графік платежів, згідно з яким сплата комісії передбачена в дату першого платежу, а сплата основної суми кредиту (тіла кредиту) - в дату останнього платежу .

Отже, станом на 07.02.2026 заборгованість за кредитним договором складається з 10960 грн тіла кредиту (11400-440).

Внесений відповідачем 07.02.2026 платіж в сумі 160 грн необхідно зарахувати на погашення відсотків, нарахованих за 1 день (07.02.2026) за ставкою 1% в день від тіла кредиту 10960 грн, що становить 109,60 грн (10960х1%), а решту 50,40 грн (160-109,60) на часткове погашення тіла кредиту, відтак на 08.02.2026 заборгованість за кредитним договором складається тільки з 10909,60 грн тіла кредиту (10960-50,40).

З огляду на те, що після 07.02.20256 відповідач платежів на погашення кредитної заборгованості не вносив, враховуючи приписи статті 13 ЦПК України щодо розгляду судом справи в межах заявлених вимог, з 08.02.2026 до 15.06.2026 (127 днів) відсотки необхідно нараховувати за ставкою 1% в день від тіла кредиту 10909,60 грн, що становить 109,10 грн (10909,60х1%). Заборгованість за відсотками буде становити 13855,70 грн (109,10х127).

Підсумково, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1646-7260 від 08.01.2026в розмірі 24765,30 грн, з них: 10909,60 грн - тіло кредиту, 13855,70 грн заборгованість за відсотками.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив на 79,46%, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2115,54 гривень (2662,40х79,46%).

До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).

Позивачем заявлено до стягнення 9846 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат позивач надав копію договору про надання професійної правничої допомоги від 28.07.2026, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Правовий Баланс», рахунок-фактуру від 03.08.2026 з переліком наданих послуг.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однак для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Суд вважає, що до відшкодування підлягають лише послуги щодо складання позовної заяви, оскільки включені у рахунку-фактурі до відшкодування послуги з аналізу документів для підготовки позовної заяви, на переконання суду відносяться до робіт по складанню позовної заяви, ціна якої визначена у розмірі 6017 грн.

Враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, часткове задоволення позову, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним застосувати приписи частини другої статті 141 ЦПК України та стягнути з відповідача 4781 гривень витрат на правничу допомогу (6017х79,46%), що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог, відповідає принципам розумності та справедливості.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 141, 247, 265, 268, 274, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 263, 530, 536, 626-628, 639, 1046-1048, 1050 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1646-7260 від 08.01.2026 в розмірі 24765 (двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят п`ять) гривень 30 копійок, з них: 10909,60 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 13855,70 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2115 (дві тисячі сто п`ятнадцять) гривень 54 копійки сплаченого судового зборута 4781 (чотири тисячі сімсот вісімдесят одну) гривню витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», адреса: м.Київ, б-р Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ: 38548598.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 15.09.2026.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК