Рішення № 139764441, 14.09.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/596/26

Провадження № 2/156/494/26

Рядок статзвіту № 38

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Федечко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в сел. Іваничі цивільну справу № 156/596/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика», представник позивача Міньковська Анастасія Володимирівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи - не з`явилися,

в с т а н о в и в:

І. Короткий виклад обставин справи

Представник ТОВ «ФК «Позика» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог ствердила, що 08.01.2022 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 26634185. Відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3000 грн.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладений Договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 26634185 від 08.01.2022 року. Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «Позика») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 10380 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000 грн.; заборгованість за відсотками становить 7380 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 26634185 від 08.01.2022 року в сумі 10380 грн, судовий збір 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Відповідач скористалася своїм правом та через свого представника подала відзив на позовну заяву в якому зазначає, що докази перерахування їй коштів, які б підтверджували видачу кредиту позивач не надає. Натомість позивач отримав з банківських установ довідки про відкриті картки в даних банківських установах, а також виписки про рух коштів, які засвідчують про неотримання зазначених в позовній заяві коштів та відсутність у неї вказаної позивачем картки. Позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про факт видачі кредиту та факт отримання кредитних документів. Відсутність вказаних документів виключає задоволення позову. Без надання до матеріалів справи доказів надіслання відповідачу договору, що доданий до позовної заяви, даний позов не може бути задоволений. Статтею 14 Закону України «Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"» встановлюються нові вимоги щодо супроводження переказу коштів інформацією про платника та отримувача, а також порядок проведення заходів належної перевірки під час здійснення переказів коштів без відкриття рахунку, що відрізняються від існуючого перед тим порядку. У разі ініціювання переказу в межах України з використанням електронних платіжних засобів, електронних грошей, віртуальних активів на суму, що є меншою ніж 30000 гривень суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що обслуговує ініціатора переказу повинен забезпечити супроводження такого переказу як мінімум номером рахунка. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця. Укладення кредитного договору можливе за наявності сукупності умов: наявності у позикодавця копії паспорта та інших ідентифікуючих документів позичальника наявності у позикодавця можливості формування захищеного способу генерування електронних ключів; доказів у позикодавця направлення сформованих електронних документів про кредит позичальнику. Жодна з цим умов позикодавцем не виконана.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про електронні довірчі послуги": Електронні довірчі послуги надаються, як правило, на договірних засадах надавачами електронних довірчих послуг. До складу електронних довірчих послуг входять в тому числі формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки. Як вбачається із матеріалів судової справи, особи, які видали кредит, не надають жодного доказу, що свідчив би про внесення його до Довірчого списку, та можливість даними товариствами генерувати електронний цифровий підпис. Як слідує з відомостей електронного реєстру чинних блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів, позикодавці не входять до Довірчого списку кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг. Відсутність заяви про застосування електронного підпису, відсутність доказів, що саме відповідач здійснив будь-які маніпулювання планшетом, а не працівник банку або інша особа, а саме головне відсутність доказів вручення договору про споживчий кредит позичальнику (а обов`язок доведення цього згідно Закону покладений на позивача), виключає встановлення факту укладення договору в електронній формі.

Вказаний договір не відповідає вимогам ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки при прийнятті пропозиції про укладення договору не був заповнений формуляр заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, підписаний в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». У зв`язку з цим, вказаний вище договір не є таким, що укладений у письмовій формі, а, отже є нікчемним відповідно до ст. 1055 ЦК України.

Стороною позивача не надано будь-яких доказів того, що саме електронним цифровим підписом відповідача підписано договір позики, в тому числі і на умовах надання фінансового кредиту, оскільки позивачем не надано ані відомості про сертифікацію ключа ЕЦП позивача, ані відомості про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Таким чином, зазначений позивачем договір не був підписаний позивачем ні за допомогою одноразового ідентифікатора, ні за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронний цифровий підпис» й, відповідно не були узгоджені усі істотні умови договору між сторонами.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперові копія кредитного договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалися електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. З огляду на викладене, наявна в матеріалах справи паперова копія спірних кредитного договору не може вважатись електронним документом, оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між відповідачем та кредитором.

На підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача, останнім надано, зокрема, договори факторингу, реєстри боржників, акти приймання-передачі реєстрів боржників. Дані докази жодним чином не підтверджують наявність прав вимоги в кредиторів. Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредиторам за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок останніх.

Також розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Відповідач зазначає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті- заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. В разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відсутній підписаний документ, в якому викладені умови договору.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат на учасника справи покладено обов`язок подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Жодна з наведених вище обставин не надає підстав для стягнення зазначеної судом суми: справа не складна; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) - не підтверджено; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт не визначено. У зв`язку з цим просить відмовити у стягненні адвокатських витрат або їх зменшити.

23.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому зазначено, що 08.01.2022 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 26634185. Відповідно до п. 1.7. Договору, він вважається укладеним з моменту одержання Товариством відповіді про прийняття (акцепту) Пропозиції в порядку (що є невід`ємною частиною Договору). Як вбачається з пункту 14 Кредитного договору, в його змісті зазначено персональні дані Відповідача, зокрема: Серія та номер паспорту Клієнта: НОМЕР_1 , ІПН Клієнта: НОМЕР_2 , номер телефону - НОМЕР_3 , електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а сам договір підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису із використанням одноразового ідентифікатора - 675262, що в інформаційно-комунікаційній системі зафіксовано як / ОСОБА_1 /. Звертає увагу суду, що до матеріалів електронної справи помилково додано довідку про ідентифікацію, яка не відноситься до спірного кредитного договору. У зв`язку з цим надано відповідну довідку про ідентифікацію клієнта, видану Первісним кредитором 19.06.2026, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 в інформаційно- телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС» здійснено акцепт оферти позичальником шляхом підписання договору № 26634185 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить унікальний код підпису 675262, номер мобільного телефону та електронну адресу для надсилання персонального ідентифікатора (НОМЕР_17), дату та час підписання (08/01/2022 13:59:50), що підтверджує домовленість відповідача та первісного кредитора, спрямовану на укладення правочину в електронній формі. Договір про надання фінансового кредиту № 26634185 від 08.01.2022 разом із відповідними додатками укладено відповідачем із первісним кредитором шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після авторизації відповідача в особистому кабінеті на сайті кредитора з використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера телефону, без чого укладення договору та додатків до нього було б неможливим.

З метою підтвердження факту укладення правочину в електронній формі позивачем через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» додано до позовної заяви візуальну форму оригіналу електронного доказу - договору про надання фінансового кредиту № 26634185 від 08.01.022 разом із відповідними додатками, укладеним між відповідачем та первісним кредитором, у преамбулі яких зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, прізвище, ім`я та по батькові відповідача, його електронну поштову адресу (e-mail), номер телефону та одноразовий ідентифікатор. Позивач надав до суду всі наявні у нього докази у спосіб та формі, що відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема електронний доказ - договір про надання фінансового кредиту № 26634185 від 08.01.022 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором. Кредитний договір №26634185 не визнаний недійсним та/або неукладеним у порядку, встановленому законом. Відтак, презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, відповідачем не спростована.

Щодо видачі (перерахування) грошових коштів за Договором про надання фінансового кредиту №26634185 від 08.01.2022 зазначає, що Договором визначено, що за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 3000 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору. ТОВ «ФК «ІРБІС» виконало свої зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 26634185 від 08.01.2022, перерахувавши грошові кошти на банківський рахунок відповідача (Клієнта) у розмірі 3000 грн 00 коп., що підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 23.10.2025, копія якої була додана до позовної заяви та міститься в матеріалах справи. ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» у спірних правовідносинах виступає технічним посередником (платіжним провайдером), через якого було здійснено перерахування кредитних коштів первісним кредитором на банківський рахунок відповідача, що підтверджується відповідним листом зазначеної платіжної установи, долученим до матеріалів справи. З урахуванням викладеного вище, наявна в матеріалах справи копія довідки ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 23.10.2025 є належним та допустимим доказом, що підтверджує перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених договором про надання фінансового кредиту № 26634185 від 08.01.2022. До відзиву на позовну заяву Відповідачем були долучені виписки з банківських рахунків, але не додано виписку за рахунком № НОМЕР_4 , на яку саме здійснювалося перерахування кредитних коштів.

Згідно з умовами Договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025р ТОВ «ФК «ІРБІС» (ЄДРПОУ: 42427514) відступлено право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 26634185 від 08.01.2022 на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 39493634), відповідно ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло прав вимоги до Відповідача. На підтвердження відступлення права вимоги. Позивачем долучено серед додатків до позовної заяви: - копію договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025р.; - копії платіжної інструкції №6054383 від 02.09.2025р., як доказ, здійснення оплати за договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025р; - витяг з Додатку №1 до Договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025р, сформований 01.09.2025р. Договір факторингу №01092025/01 від 01.09.2025р. разом із Реєстром боржників складає єдиний Договір (всі Додатки та Додаткові угоди до Договору складають його невід`ємну частину) ТА МІСТИТЬ ІНФОРМАЦІЮ, ЩО СТАНОВИТЬ ТАЄМНИЦЮ ФІНАНСОВОЇ ПОСЛУГИ, згідно з ч.1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором №26634185 від 08.01.2022 року зазначає, що згідно з п. 2.3. Кредитного договору, Сторони зазначають, що терміни «строк Договору» та «строк кредитування» не є тотожними. Згідно з п. 4.2. Кредитного договору, Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 08.04.2022 року (далі за текстом - «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Пунктом 5.1. розділу 5 Кредитного договору «Сукупна вартість Кредиту та порядок нарахування і сплати процентів за Кредитом», сторони узгодили, що Клієнт зобов`язаний сплачувати Товариству проценти за користування Кредитом, за процентною ставкою, зазначеною у пунктах 3.1, 3.2 цього Договору, але з урахуванням положень, передбачених пунктом 3.2 цього Договору.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості містить чітке, послідовне та деталізоване відображення порядку нарахування відсотків, що повністю узгоджується з пунктом 3.2 Кредитного договору, а саме: у пільговий період тривалістю 30 календарних днів з 08.01.2022 по 07.02.2022 застосовано відсоткову ставку у розмірі 2,2 % за кожен день користування кредитом, що становить 66,00 грн у грошовому виразі; у стандартний період тривалістю 60 календарних днів з 08.02.2022 по 08.04.2022 застосовано відсоткову ставку у розмірі 3 % за кожен день користування кредитом, що становить 90,00 грн у грошовому виразі. Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість Відповідача становить 10380,00 грн, з яких 3000,00 грн становить заборгованість за тілом кредиту, а 7380,00 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК «ПОЗИКА» зазначає, що позивач проаналізувавши ринкову вартість надання юридичними компаніями юридичних послуг встановив, що ринкова вартість за складання позовної заяви у цивільних справах становить в середньому 5500 грн. Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 5500,00 підлягають до задоволення.

09.09.2026 року на адресу суду представник позивача також надав додаткові пояснення в яких зазначив, що 08.01.2022 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 26634185, що є електронним договором, підписаним одноразовим ідентифікатором та при укладенні якого Відповідачем були вказані особисті персональні дані, а також зазначено номер карткового рахунку, на який здійснено перерахування коштів. Підписання Відповідачем кредитного договору мало місце електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Матеріали справи містять належні докази виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредитних коштів за спірним договором, зокрема Лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №3152 _251023164210 від 23-10-2025. Факт проходження позичальником процедури ідентифікації (шляхом надання паспортних даних, реєстраційного номера облікової картки платника податків, номера мобільного телефону, адреси електронної пошти, адреси реєстрації місця проживання), а також укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора. При цьому у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження фактичного виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання кредитних коштів. У зв`язку з цим обставина належності платіжної картки, на яку було зараховано кошти, іншій особі не має визначального значення для вирішення спору по суті. Отримання кредитних коштів третьою особою не свідчить про неукладення кредитного договору, а стосується виключно питання його виконання, що повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові КЦС ВС від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20.

Позичальник, уклавши та підписавши кредитний договір № 26634185 від 08.01.2022, мав можливість на власний розсуд розпорядитися кредитними коштами, зокрема, перерахувати їх на картковий рахунок третьої особи, у зв`язку з чим не емітування на ім`я відповідача платіжної картки № НОМЕР_4 не може вважатися доказом того, що ним не були отримані кредитні кошти відповідно до зазначеного договору.

Звертає увагу суду, що отримання коштів третьою особою не свідчить про неукладення договору, а стосується його виконання. Позичальник міг навмисно вказати картковий рахунок, який належить третій особі, з метою в подальшому уникнути відповідальності за неналежне виконання умов договору. Водночас стороною відповідача не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вона у передбачений законом спосіб відмовилася від вказаного договору.

ІІ. Позиція учасників процесу

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з`явилася, однак у відповіді на відзив просила суд проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, на адресу суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про що свідчить підтвердження в матеріалах справи.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 02.06.2026 року суддею Іваничівського районного суду Волинської області ОСОБА_2 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, проведення розгляду справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На підставі Указу Президента України від 02 червня 2026 року № 464/2026 «Про призначення судді» наказом голови суду від 03.06.2026 № 10/02-09 «Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату суду» 22 червня 2026 року суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Іваничівського районного суду Волинської області.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначену суддю Федечко М.О. для розгляду цієї справи.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року прийнято до провадження цивільну справу №156/596/26.

Судове засідання призначене на 20.07.2026 року відкладено у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 30.07.2026 року витребувано з АТ «Універсал Банк» інформацію заявлену в клопотанні представника позивача.

Судове засідання призначене на 20.08.2026 року відкладено у зв`язку з неявкою представника відповідача, про що постановлена відповідна ухвала суду.

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача скористалася наданим їй правом та, відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, подала клопотання про розгляд справи без її участі. В силу вимог ч.8 ст.128 ЦПК України сторона відповідача належним чином повідомлена про дату та місце розгляду справи, відтак підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 08.01.2022 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 26634185. Відповідачу було перераховано кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3000 грн., що ним особисто вказаний. У укладеному Договорі погоджено, що за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта. Пільговий період 30 календарних днів з 08.01.2022 по 07.02.2022 (процентна ставка 2.2%), стандартний період 60 календарних днів з 08.02.2022 по 08.04.2022 (процентна ставка 3%). У разі несвоєчасного повернення Кредиту, передбаченого п. 4.2 цього Договору, Клієнт зобов`язується сплатити штрафні санкції, у вигляді нарахування штрафу в розмірі 0 відсотків за кожен наступний день після останнього дня строку кредитування, визначеного п.4.2. цього Договору від суми залишку Кредиту (далі за текстом - «штрафні санкції»), але в будь-якому разі не більше ніж 50 відсотків від суми наданого Кредиту та нарахованих відсотків разом. У п.4.2 Договору зазначено, що Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 08.04.2022 року (далі за текстом - «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта ТОВ «ФК «ІРБІС», ОСОБА_1 ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ "ФК "Ірбіс" за номером телефону, РНОКПП та електронною адресою. Відповідач ОСОБА_1 отримала унікальний ідентифікатор «675262» на свій мобільний номер телефону НОМЕР_3 (зазначений у договорі із анкетними даними) для підписання Кредитного договору № 26634185 в електронному вигляді 08.01.2022 тим самим прийнявши акцепт оферти позичальника. (а.с.97)

Відповідно до листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» 08.01.2022 року о 13:59:50 грошові кошти в сумі 3000,00 грн були перераховані на електронний платіжний засіб НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua - 129904907.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладений Договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 26634185 від 08.01.2022 року. Відповідно до Договору факторингу №01092025/1 сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 10380 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000 грн.; заборгованість за відсотками становить 7380 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 26634185, заборгованість відповідача станом на 01.09.2025 року становить 10380 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000 грн.; заборгованість за відсотками становить 7380 грн. Нарахування відсотків відбулося в строк дії договору.

Згідно з копією відповіді АТ «Монобанк» у відповідача наявний електронний платіжний засіб № НОМЕР_5 .

Відповідно до копії відповіді АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» відповідач має такі електронні платіжні засоби № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 , № НОМЕР_14 .

Відповідно до копії відповіді АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 13.08.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 . Банком не було емітовано фізичну платіжну картку № НОМЕР_4 .

V. Застосоване судом законодавство та висновки суду

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із огляду на зазначені норми Закону, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.

На підставі частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом на підставі зазначеної вище ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 526, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне) виконання.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до матеріалів справи, підписавши 08.01.2022 року кредитний договір, пройшовши ідентифікацію клієнта, ОСОБА_1 уклала з позивачем договір про надання банківських послуг. Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що кредитний договір у даній справі був підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий кредитором, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідачки, що і є її безпосереднім підписом.

Доказів на спростування факту підписання відповідачкою спірного договору до суду не надано.

Суд зауважує те, що відповідачка не зверталась до суду із позовною заявою про визнання кредитного договору недійсним та до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій, які виразились у оформленні кредитного договору від її імені чи заволодінні її телефоном. Також, не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та/або її відсутності.

Щодо доводів представника відповідача про не підписання договору, відсутність доказів перерахування коштів, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Згідно наявних у справі доказів, Кредитний договір № 26634185 від 08.01.2022 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «675262», який направлявся на телефонний номер, зазначений у договорі, а саме на 966230015. Ідентифікаційні дані позичальника ОСОБА_1 відповідають персональним даним останньої (паспортні дані, адреса проживання, РНОКПП). Зазначені відомості дають можливість ідентифікувати особу позичальника та не є загальнодоступними.

Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Як визначено частинами 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У розділі 1 Договору № 26634185 від 08.01.2022 року, зазначено, що ТОВ "ФК «Ірбіс» є фінансовою установою на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 1137 від 11.12.2018 року, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 2308 від 27.12.2018 має Ліцензію на право здійснення діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, згідно зі статтею 641 Цивільного кодексу України шляхом розміщення цього документу "Договір про надання фінансового кредиту № 26634185 від 08.01.2022 року" (далі за текстом - "Договір") в Онлайн Системі на веб-сайті Товариства (далі за текстом - "Веб-сайт") направляє (робить) пропозицію укласти Договір (оферту) (далі за текстом - "Пропозиція") відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України, статей 10, 11 Закону України "Про електронну комерцію". Особою, якій адресована Пропозиція, є ОСОБА_1 (серія та номер паспорту НОМЕР_1 , дата та місце видачі 27.12.1996, Іваничівським РО УМВД україни , реєстраційний номер облікової картки платника податків, згідно з Державним реєстром фізичних осіб-платників податків : НОМЕР_2 ) (далі за текстом - "Клієнт"). Прийняти (акцептувати) Пропозицію може лише Клієнт, що подав Заявку на Кредит. Після акцептування Клієнтом Пропозиції, всі умови Договору є обов`язковими для Товариства і Клієнта. Клієнт акцептує пропозицію в цілому. Клієнт не може запропонувати свої умови Договору. Договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством відповіді про прийняття (акцепту) Пропозиції в порядку (що є невід`ємною частиною Договору). Відповідь Клієнта про прийняття (акцепт) Пропозиції надається шляхом надсилання електронного повідомлення Товариству, підписаного у відповідності до Закону України "Про електронну комерцію" електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При цьому одноразовий ідентифікатор передається Товариством як суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти Договір, Клієнту (іншій стороні електронного правочину) у текстовому повідомленні засобом рухомого (мобільного) зв`язку на зазначений (на момент направлення Пропозиції) Клієнтом у своєму Особистому кабінеті/у Системі номер мобільного телефону (телефонний номер мобільного (рухомого) зв`язку), та додається (приєднується) до електронного повідомлення від Клієнта як особи, яка прийняла Пропозицію.

За встановленими у даній справі обставинами, оспорюваний договір між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому прийняти (акцептувати) Пропозицію може лише Клієнт, що подав Заявку на Кредит. Первісний кредитор надіслав особі, яка звернулася за отриманням кредиту за допомогою засобів зв`язку (номер телефону, електронна пошта) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору. Оспорюваний кредитний договір не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Будь-яких доказів на підтвердження того, що кредитний договір був укладений від імені ОСОБА_1 іншою особою без її волі чи відома, останньою не надано, що є її процесуальним обов`язком (ст. ст. 12,81 ЦПК України).

Доводи про те, що довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3152_251023164210 від 23-10-2025 не свідчить про отримання коштів позичальником, оскільки не є платіжною інструкцією, не містить обов`язкових реквізитів або необхідної інформації про здійснений платіж, не можуть бути прийняті до уваги.

ТОВ «Споживчий центр» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства. Дана обставина підтверджується листом платіжної організації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР», яким підтверджено перерахування коштів у розмірі 3000,00 грн, дата та час платежу 08.01.2022, маска картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua - 129904907, призначення платежу: зарахування 3000 грн на карту НОМЕР_4 .

Аргументи відповідача про те, що видача кредитних коштів відбувалася на картку № НОМЕР_4 , яку відповідач не отримувала, не можуть бути прийняті до уваги. Саме по собі зарахування відповідної суми кредитних коштів на банківський рахунок іншої особи не свідчить про відсутність волі позивача на укладення спірного Договору. Отримання кредитних коштів не відповідачкою, а перерахування їх позивачем на банківську карту НОМЕР_4 не може розцінюватись, як доказ не укладення та/або не підписання вказаного договору. Ця обставина пов`язана з виконанням договору. Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20, від 23 жовтня 2024 року у справі № 370/437/24. Інша позиція призводила б до ситуції , коли отримуючи кредитні кошти та вказуючи номер карти, належної іншій особі, жодне зобов"язання не було б виконане в примусовому порядку по причині не належності картки позичальнику. Відомості про реквізити банківської картки належать до банківської таємниці, їх зазначення у договорі є додатковим підтвердженням того, що відповідні дані були надані самим клієнтом у відповідному електронному зверненні або стали відомі позивачу за згодою відповідачки під час оформлення кредиту.

Суд також зазначає, що без введення ОСОБА_1 логіна і паролю в інтернет-банкінгу, які відомі виключно останній, здійснення її верифікації, передання нею та отримання позивачем персональних даних від відповідачки з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідачки, як і незаконності заволодінням її персональними даними. Отже усі заперечення відповідача під час дослідження доказів у матеріалах справи не знайшли свого підтвердження.

Крім цього позивачем долучено серед додатків до позовної заяви: - копію договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025р.; - копії платіжної інструкції №6054383 від 02.09.2025р., як доказ, здійснення оплати за договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025р; - витяг з Додатку №1 до Договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025р, сформований 01.09.2025р. Договір факторингу №01092025/01 від 01.09.2025р. разом із Реєстром боржників складає єдиний Договір та підтверджує відступлення права вимоги за кредитним договором від 08.01.2022.

VI. Судові витрати

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн., представник позивача надала копію договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 року, копію додаткової угоди №26634185 від 08.05.2026 року до вищенаведеного договору, копію акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026 року, копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11628/10 від 09.07.2024 року, копію детального опису виконаних робіт необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ПОЗИКА» щодо стягнення кредитної заборгованості.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 4 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем при подачі до суду позову сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. з врахуванням коефіцієнта 0,8. На підставі викладеного, суд вважає, що судові витрати у виді судового збору в сумі 2662,40 грн. слід стягнути з відповідача в користь позивача.

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика», представник позивача Міньковська Анастасія Володимирівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 26634185 від 08.01.2022 року в сумі 10380 (десять тисяч триста вісімдесят) гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 3000 грн. та заборгованості за відсотками - 7380 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення даного рішення в силу ч.5 ст.268 ЦПК України є дата складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, Київська область.

Представник позивача Міньковська Анастасія Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_15 , адреса: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, Київська область.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_16 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя М. О. Федечко