Ухвала суду № 139762802, 15.09.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/42390/25

Провадження № 1-кп/947/635/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000304 від 12.05.2025 року у відношенні: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28, ч.2 ст.194, ч.2 ст.15, ч.2 ст.258, ч.1 ст.263 України

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000304 від 12.05.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання прокурор послався на те, що кримінальне провадження на цей час не завершено, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та подальшого продовження щодо обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати. З огляду на характер і тяжкість інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення та суворість покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, прокурор вважав, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не запобігатиме встановленим ризикам.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечували, вважаючи подальше тримання обвинуваченого під вартою необґрунтованим, та просили відмовити у продовженні зазначеного запобіжного заходу.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для вирішення питання про продовження запобіжного заходу, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується правилами, передбаченими главою 18 КПК України.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування чи продовження запобіжного заходу суд, крім наявності відповідних ризиків, оцінює у сукупності всі обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, репутацію, майновий стан та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, застосування та продовження якого допускається за умови, коли встановленим ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При цьому на стадії судового розгляду суд не вирішує питання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні та не здійснює оцінку доказів з точки зору їх достатності для ухвалення обвинувального чи виправдувального вироку, оскільки такі питання підлягають вирішенню судом за результатами повного судового розгляду.

Оцінюючи необхідність подальшого тримання ОСОБА_4 під вартою, суд враховує характер та ступінь тяжкості висунутого йому обвинувачення, зокрема обвинувачення у закінченому замаху на вчинення терористичного акту, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також у незаконному поводженні зі зброєю та інших кримінальних правопорушеннях, обставини кримінального провадження, стадію судового розгляду та можливу суворість покарання у разі постановлення обвинувального вироку.

Сама по собі тяжкість обвинувачення не може бути єдиною та самостійною підставою для продовження тримання особи під вартою. Водночас вона підлягає врахуванню у сукупності з іншими конкретними обставинами кримінального провадження при оцінці актуальності відповідних процесуальних ризиків.

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які обумовлювали застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не втратили своєї актуальності та не зменшилися настільки, щоб забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого стало можливим шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Зокрема, з урахуванням характеру пред`явленого обвинувачення та тяжкості можливого покарання продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду. Крім того, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень та те, що судовий розгляд кримінального провадження триває, суд доходить висновку про збереження ризиків незаконного впливу на учасників кримінального провадження та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Доводи сторони захисту судом враховані, однак вони не спростовують існування наведених ризиків та не свідчать про їх зменшення до такого ступеня, який давав би достатні підстави вважати, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 можливо забезпечити застосуванням більш м`якого запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо можливості визначення застави, суд враховує характер пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, у тому числі за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України, та положення ст. 183 КПК України, у зв`язку з чим доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для продовження тримання під вартою без визначення розміру застави.

Таким чином, оцінивши в сукупності обставини кримінального провадження, доводи сторін, характер пред`явленого обвинувачення, тяжкість можливого покарання, стадію судового розгляду та наявність процесуальних ризиків, суд доходить висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 слід продовжити на 60 днів, без визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 176178, 183, 194, 197, 331, 369372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13.11.2026 року, без визначення розміру застави, утримуючи останнього в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити строк дії ухвали суду до 13.11.2026 року.

Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали суду скерувати на адресу ДУ «Одеський слідчий ізолятор», для виконання.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1