Ухвала суду № 139760800, 14.09.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4853/26

Провадження № 2-о/450/223/26

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

14 вересня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Дем`яновська Ю.Д., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , останнє зареєстроване місце проживання до 19.01.2026 АДРЕСА_1 ), за участю заінтересованої особи Органу опіки та піклування Сокільницької територіальної громади (ЄДРПОУ 04369682, 81130, Львівська область, Львівський район, село Сокільники, вулиця Січових Стрільців, 1), про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, -

в с т а н о в и в:

11.09.2026 до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Органу опіки та піклування Сокільницької територіальної громади, про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки.

Дослідивши матеріали заяви, вважаю що справа не підсудна Пустомитівському районному суду Львівської області виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, що встановлено ст. 5 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 ЦПК України, заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.

Частиною 1 статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно із ч. 6 ст. 29 ЦК України, фізична особа може мати кілька місць проживання.

Правовідносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання, випадки їх обмеження регулює Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

У ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що місце проживання - це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Прикінцевих положень Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим Законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване, вважається зареєстрованим.

За положеннями ст. 4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", Єдиний державний демографічний реєстр, зокрема, використовується для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) (ст. 3, 4 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні").

Ураховуючи наведене, законодавством чітко встановлений порядок декларування/реєстрації як місця проживання, так і місця перебування фізичної особи на території України, яке вимагає обов`язкового внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21, провадження № 61-5805сво23, вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування частини першої статті 28 ЦПК України, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21 (провадження № 61-3887св220), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 12 лютого 2020 року у справі № 161/1246/18 (провадження № 61-35403св18) щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого, та вказав, що положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Також Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у вказаній постанові дійшла висновків, що в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Як вбачається з витягів з реєстру територіальної громади № 2026/010700430 від 28.06.2026 та відповіді № 3319944 від 15.09.2026 з Єдиного реєстру демографічного реєстру, останнім зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 є АДРЕСА_2 .

Доказів реєстрації у встановленому законом порядку місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , щодо якої порушується питання про визнання її недієздатною, у АДРЕСА_3 , на яке розповсюджується територіальна юрисдикція Пустомитівського районного суду Львівської області до заяви не додано. Долучений договір оренди на ім`я особи, яка звернулась до суду з заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною, не належить до переліку документів, не відносить до документів, на підставі яких може бути визначена підсудність такої категорії справи.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , перебуває на стаціонарному лікуванні в реабілітаційному центрі ТОВ «РЕТРІТ РЕХАБ», яке зареєстроване за адресою: Україна, 79019, Львівська область, місто Львів, вулиця Замарстинівська, будинок 112, де проходить спостереження у лікаря-психіатра.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За змістом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Передача справи на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, не порушує право заявника доступу до правосуддя, оскільки не обмежує процедуру вирішення заяви.

Таким чином, вказану цивільну справу необхідно направити за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова за місцем розташування закладу охорони здоров`я.

На підставі викладеного, ст. 316 ЦПК України, керуючись ст. 31, 260 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

цивільну справу № 450/4853/26 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Органу опіки та піклування Сокільницької територіальної громади, про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки передати на розгляд Шевченківського районного суду м. Львова.

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити заявнику (його представниці).

Ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська