Ухвала суду № 139759857, 15.09.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 442/4037/26

Провадження № 1-кс/438/98/2026

УХВАЛА

15 вересня 2026 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бориславського міського суду заяву про самовідвід судді Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42025140000000171 від 28 серпня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України,

в с т а н о в и в :

09 вересня 2026 року суддею Бориславського міського суду заяву про самовідвід судді Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_3 заявлено самовідвід у розгляді кримінального провадження №42025140000000171 від 28 серпня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України із підстав порушення вимог п.3 ст.35 КПК України при визначенні складу суду.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу заява про відвід судді була розподілена в провадження судді ОСОБА_1 .

Суддя ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надав заяву від 15 вересня 2026 року, в якій просить відмовити у задоволенні вказаної заяви про самовідвід, оскільки вищевказане питання може бути вирішено в інший спосіб.

Учасники судового провадження, будучи належним чином повідомленими про судовий розгляд, в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, причини неявки невідомі. Від обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника адвоката ОСОБА_5 надійшли зави про розгляд заяви про самовідвід за їх відсутності.

Суд проводить розгляд заяви судді про самовідвід, без участі сторін та учасників судового провадження, враховуючи безальтернативність поставленого на розгляд суддею питання.

Дослідивши заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 , матеріали кримінального провадження, вважаю, що заява судді про самовідвід не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, за приписами ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: (1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; (2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; (3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; (4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; (5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.

Статтею 76 цього Кодексу визначені підстави недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.

За наявності підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч.ч. 1, 2 ст. 80 КПК України).

Відповідно до ст.80 КПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим. Тобто відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність.

Підставою для самовідводу суддя зазначає ч.3 ст.35 КПК України.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що визначення судді (запасного судді, слідчого судді), а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою та/або її окремою підсистемою (модулем) під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження на кожного суддю, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або судді-доповідача для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), крім випадків, установлених законом.

Подаючи заяву про самовідвід, суддя ОСОБА_3 не зазначив в чому саме був порушений порядок визначення судді для розгляду справи відповідно вимог ч.3 ст.35 КПК України.

Разом з тим, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (iі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24.02.1993, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України», рішення від 28.10.1999 у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Крім того, ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Згідно ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу /самовідводу/, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Розглядаючи заяву про самовідвід, суд бере до уваги, що для самовідводу судді йому необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про самовідвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів. Якщо він невмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

З урахуванням викладеного, вважаю що підстави для задоволення заяви судді ОСОБА_6 про самовідвід з посиланням на ч.3 ст.35 КПК України відсутні, інших підстав для самовідводу, передбачених КПК України, суддя не зазначив, а отже, у задоволенні заяви про самовідвід слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.35, 75, 80 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні заяви судді Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42025140000000171 від 28 серпня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_7