Ухвала суду № 139759448, 15.09.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/20705/26

Провадження № 1-кс/638/2722/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , яке погоджене з прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12026221070001097 від 01 серпня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм Харківської області, українця, громадянина України, на час вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , навідник 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , відриряджений до військової частини НОМЕР_2 та допущений до виконання обов`язків у підрозділі батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_3 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України,-

в с т а н о в и в:

До Шевченківського районного суду м.Харкова надійшло клопотання слідчого, погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , без визначення застави.

В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 23.07.2026 №212, солдата ОСОБА_6 , (військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , прирядженого з військової частини НОМЕР_2 ) з 23.07.2026 зараховано до списків тимчасового прибулого особового складу до військової частини НОМЕР_3 .

Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_6 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (зі змінами), ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено по теперішній час.

Так, солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби, у порушення вищезазначених нормативно-правових актів, 23.07.2026 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, через небажання виконувати обов`язки військової служби, особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до їх виконання, всупереч вимогам зазначених нормативно-правових актів, без дозволу відповідних командирів (начальників), за відсутності законних підстав та поважних причин, 23.07.2026 близько 09 години 30 хвилин, під час переміщення у складі особового складу військовослужбовців за маршрутом з військової частини НОМЕР_2 , розташованої у АДРЕСА_3 , до військової частини НОМЕР_3 , розташованої у АДРЕСА_4 , після прибуття до м. Слов`янськ самовільно залишив автобус, яким здійснювалося переміщення особового складу, тим самим вчасно не з`явився до місця несення служби та зник у невідомому напрямку.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_6 у період з 23.07.2026 до 14.09.2026 в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами місця несення служби, а саме місця розташування військової частини НОМЕР_3 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин.

За час відсутності на службі ОСОБА_6 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 23.07.2026 №212, солдата ОСОБА_6 , (військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , прирядженого з військової частини НОМЕР_2 ) з 23.07.2026 зараховано до списків тимчасового прибулого особового складу до військової частини НОМЕР_3 .

Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_6 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (зі змінами), ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів ОСОБА_6 діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_6 , 26 липня 2026 року, у вечірній час доби, більш точного часу під час досудового розслідування встановлено не було, у період дії воєнного стану в Україні, який введено із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами), востаннє продовжений указом Президента України від 14.07.2025 № 475/2025 строком на 90 діб, Законом України від 15.07.2025 № 4524-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», перебуваючи з дозволу власниці ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_5 , маючи прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав із ліжка, розташованого в одній із кімнат вказаної квартири, належну ОСОБА_7 сумку коричневого кольору, у якій знаходився мобільний телефон марки «Motorola» моделі «Moto G84 5G», обсягом пам`яті 8/256 GB, кольору Marshmallow Blue, P/N: PAYM0036RS, IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , ринковою вартістю 5466,67 грн, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, в результаті спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 5466,67 грн.

14.09.2026 із дотриманням норм ст. ст. 40, 276-278 КПК України ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у нез`явленні військовослужбовцем вчасно на службу, у разі переведення, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану та ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.

Також в обґрунтування клопотання слідчий та прокурор посилаються на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та вказують на необхідність запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання з підстав, викладених у ньому.

Захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення клопотання та просили суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити розмір застави.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, встановив наступне.

Кримінальним процесуальним Кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, п.5 ч.2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Встановлено, що СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026221070001097 від 01.08.2026року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України.

З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026221070001097 вбачається, що 26.07.2026 невстановлена особа, шляхом вільного доступу, перебуваючи у квартирі, за адресою АДРЕСА_6 , з сумки з речами, які належали ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таємно викрала мобільний телефон Motorola Moto G84 5G синього кольору, вартістю 11 500 грн. Крім того, 23.07.2026 близько 09:30 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , відряджений з військової частини НОМЕР_2 та допущений до виконання обов?язків у підрозділі батальйону безпілотних систем 5 військової частини НОМЕР_3 , солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час переміщення автобусом особового складу після прибуття до м. Слов?янськ Краматорського району Донецької області самовільно залишив автобус та зник у невідомому напрямку, та до теперішнього часу до виконання обов?язків військової служби не повернувся.

14 вересня 2026 року о 17 годині 44 хвилин, в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_6 затримано, та 14 вересня 2026 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбаченого ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України, що підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показами свідків, протоколом огляду місця події; протоколами огляду речей та предметів; висновками експертів; матеріалами службового розслідування в/ч НОМЕР_3 ; протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: у разі перебування підозрюваного на волі він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 раніше не судимий, на час вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , навідник 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , відриряджений до військової частини НОМЕР_2 та допущений до виконання обов`язків у підрозділі батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_3 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи існування вищезазначених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів; тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винуватим у злочинах, у вчиненні яких підозрюється, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, разом з тим будучи військовослужбовцем вчинив військовий злочин під час військового стану, та продовживши свою злочинну діяльність вчинив злочин проти власності, фактично проживає не за зареєстрованим місцем проживання, не має міцних родинних зв`язків, відповідно, перебуваючи на свободі може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, вплинути на свідків, а також продовжити злочинну діяльність, також враховано, що його матеріальних стан незадовільний, суд вважає, що застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому обирає ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Даних щодо неможливості застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я підозрюваного слідчому судді не надано.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, суду не надано достатніх підстав для не визначення ОСОБА_6 розміру застави при обранні запобіжного заходу.

Згідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, слідчий суддя з урахуванням викладених обставин злочину, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України. При цьому вважаю, що застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України здатна забезпечити виконання ОСОБА_6 , який підозрюється, зокрема, у вчиненні тяжких злочинів (ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України), покладених на нього обов`язків і тому слідчий суддя визначає заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання старшого слідчого СВ Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 13 листопада 2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674 , МФО 820172, код отримувача 26281249, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, призначення платежу застава згідно КПК по справі відносно ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу, справа №638/20705/26 (Шевченківський районний суд м.Харкова).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом всього строку тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи тимчасового тримання.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи тимчасового тримання негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Шевченківського районного суду м.Харкова.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1