Ухвала суду № 139758582, 14.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10740/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13.09.2006 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13.09.2006 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості.

В обґрунтування вимог заяви вказує на те, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 13.09.2006 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 105322 (сто п`ять тисяч триста двадцять два) доларів США 46 центів, що еквівалентно 2286550 (два мільйони двісті вісімдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 61 копійка заборгованості за кредитним договором № MKZ7GF00000035 від 06 червня 2005 року, з яких: 35911.63 доларів США загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 29580.43 доларів США загальний залишок заборгованості за процентами; 3830.4 доларів США заборгованість з комісії; 36000 доларів США загальна суму нарахованої пені.

Заявник зазначає, що рішення суду було ухвалено у відсутності відповідача та його представника. Про існування рішення стало відомо 02.09.2026 року після того як адвокат Колотуха І.М. ознайомився з матеріалами справи № 308/10740/15-ц в паперовому вигляді.

Щодо поважних причин неявки в судове засідання, вказує на те, що вона в судове засідання не з?явилася так як не отримувала повідомлення про час та місце розгляду справи. У справі відсутні будь-які докази отримання повісток та рішень по справі ОСОБА_2 .. Всі повістки та конверти повернулися до суду без вручення, що підтверджено матеріалами справи. З таким заочним рішенням відповідач не згідний, вважає його незаконним та таким що підлягає до скасування.

Окрім того вказує на те, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права не дослідив повно та об`єктивно матеріали справи, а взяв за основу тільки пояснення позивача.

Через значний час перебування за кордоном, відповідач просить суд витребувати матеріали всієї кредитної справи, а не вибіркові документи які надав банк, оскільки саме в первинних документах буде відображено рух коштів та сума дійсного боргу.

Сторона відповідача не погоджується із вказаним заочним рішення суду, вважає незаконним із тих підстав, що ОСОБА_5 , не знаючи про розгляд справи, не могла пояснити суду, що банк вже звертався до суду у 2012 році і суд задоволив позов та звернув стягнення на іпотечне майно, а отже не мав права в новій (даній) справі нараховувати відстоки та пеню, що додатково вказує на незаконність оскарженого заочного рішення.

Заявник вказує на те, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

З посилання на викладене, заявник просить суд: поновити відповідачу процесуальний строк на оскарження заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 вересня 2016 року. Скасувати заочне рішення Ужгородського міськрайонного суд від 13 вересня 2016 року та призначити справу до розгляду за правилами загольного провадження.

Заява про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 вересня 2016 року надійшла до суду 04.09.2026 року та зареєстрована, згідно штампу суду - 04.09.2026 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2026 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.

Відповідно до наказу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 202/02-07 від 19.08.2026 суддя Бедьо В.І. у період з 07 по 11 вересня 2026 року включно проходив тижневу підготовку суддів місцевих загальних судів у Національній школі суддів України загальним обсягом 40 академічних годин.

Навчання проводилося дистанційно, в онлайн-режимі, із використанням платформи «Zoom», з метою підтримання та підвищення рівня професійної кваліфікації судді.

Суд, дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення, давши їм належну правову оцінку, приходить до наступного висновку.

Вирішуючи питання поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 12.06.2024 року по справі № 756/11081/20 дослідила питання процесуальних особливостей оскарження судового рішення, постановленого в порядку заочного провадження, реалізації учасниками процесу права на апеляційне оскарження заочного рішення та, зокрема, процесуальних наслідків подання заяви про перегляд заочного рішення з пропуском установленого законом строку.

Зокрема, у контексті сформованої Великою Палатою Верховного Суду практики щодо дій суду першої інстанції при розгляді заяв про перегляд заочного рішення, зазначено, що заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).

Суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Отже, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відповідно до постанови Великої Палати Верхового суду від 30.01.2019 року по справі № 755/10947/17 визначено, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

У вказаній Постанові Велика Палата Верховного Суду констатує, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення.

З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

У справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Таким чином, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску із інших поважних причин.

Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61). Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Так, встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Відповідно до ч. 1ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Така заява розглядається судом без повідомлення учасників справи (ч. 3ст. 127 ЦПК України) з постановленням ухвали (ч. 6 ст. 127 ЦПК України).

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Поважними причинами можуть вважатися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Повертаючись до матеріалів даної справи, суд враховує, що органом реєстрації була надана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача на запит суду, згідно якої вбачається, що зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 .

Провадження по справі № 308/10740/15-ц було відкрито 09.10.2015 року. Судом були призначені судові засідання на 20.11.2015, 22.02.2016, 21.04.2016, 06.06.2016 та 13.09.2016 року. Відповідача було неодноразово повідомлено про розгляд справи за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку АДРЕСА_1 , що стверджується зворотними повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» за № 8800016641672 (адреса: АДРЕСА_2 ), № НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) та №8800018849815 (адреса: АДРЕСА_1 ). Заяв про відкладення розгляду справи або відзив від відповідача до суду не надходило.

Як встановлено судом, на виконання вимог ЦПК України суд направив відповідачу ОСОБА_3 копію заочного рішення на адресу його зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується рекомендованим повідомленням, яке повернулося на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» за №8800018997504.

Окрім того, як убачається із заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення, відповідач зазначив у ній адресу для поштового зв`язку: АДРЕСА_1 . Водночас судові повістки та копія заочного рішення направлялися відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому зазначені адреси не є різними адресами, оскільки йдеться про одну й ту саму вулицю, назва якої зазнала зміни. Зміна найменування вулиці з «Б. Тлехаса» на «Заньковецької» не спричинила зміни місцезнаходження будинку та квартири. Номер будинку та номер квартири в обох випадках є тотожними - будинок АДРЕСА_1 .

Отже, незважаючи на те, що у заяві про перегляд заочного рішення відповідач зазначив адресу із найменуванням вулиці «Б. Тлехаса», а судова кореспонденція направлялася за адресою із найменуванням вулиці «Заньковецької», фактично суд направляв кореспонденцію на ту саму адресу зареєстрованого місця проживання відповідача. Відмінність у назві вулиці зумовлена виключно її перейменуванням та не свідчить про направлення судових документів за іншою адресою.

Таким чином, судові повістки та копія заочного рішення були направлені за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній самим відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення, з урахуванням зміни найменування вулиці.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 (справа № 398/4299/17) зауважив, що сам лише факт неотримання кореспонденції, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою, та яка поверталася у зв`язку з її неотриманням адресатом, зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.01.2019 (справа № 761/15565/16-ц), від 17.04.2019 (справа № 922/1714/18), від 03.06.2020 (справа № 318/89/18).

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Заявник зазначає, що про заочне рішення суду відповідач дізнався лише в вересні 2026 року під час ознайомлення адвоката з матеріалами справи в паперовому вигляді.

Суд звертає особливу увагу, що несвоєчасне отримання копії судового рішення саме по собі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. Визнати поважною причиною можливо лише в сукупності з іншими обставинами, обумовленими поважністю, з огляду на які цей строк було пропущено.

Відповідач не був позбавлений можливості реалізувати своє право на доступ до судових рішень через Єдиний державний реєстр судових рішень шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їх частин (Аналогічна правова позиція була викладена у рішенні Верховного Суду України від 24 лютого 2017 р. у справі № 5-45кз17) із дотриманням строків, встановлених Законом для подання до суду заяви про перегляд заочного рішення суду.

Аналізуючи зазначені вище обставини, суд приходить висновку, що заявником пропущено строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, передбачений чинним ЦПК України.

Отже, судом встановлено відсутність обставин, що об`єктивно перешкоджали заявнику звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк, визначений цивільним процесуальним законодавством на подання заяви про перегляд заочного рішення сплинув і заявником не доведено поважних причин для поновлення пропущеного строку на звернення до суду із відповідною заявою.

Інші доводи заяви стосуються незгоди заявника із заочним судовим рішенням по суті спору, тому не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

З наданих до суду матеріалів та обґрунтувань заяви про поновлення процесуального строку не убачається будь-яких поважних причин, які б стали підставою для поновлення пропущеного відповідачем строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду.

Вивчивши аргументи заявника, матеріали долучені до заяви про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 308/10740/15-ц та проаналізувавши цивільне процесуальне законодавство, суд приходить висновку, що заявником пропущено строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, передбачений чинним ЦПК України.

Звертаючись до суду з даною заявою про перегляд заочного рішення, заявник просив поновити строк на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Заявником поважних причин, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин для подання заяви про перегляд заочного рішення не зазначено, доказів на підтвердження неможливості подачі заяви про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк не надано.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що відповідач пропустив установлений законом строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, поважних причин пропуску строку звернення, які б слугували підставою для поновлення строку, не вказано та на їх підтвердження не надано жодних належних і допустимих доказів, оскільки матеріали справи не містять належних доказів про те, що несвоєчасне подання ОСОБА_2 вказаної заяви пов`язано з об`єктивними, непереборними, істотними для відповідача труднощами на вчинення указаної процесуальної дії.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У пункті 47 рішення у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.

Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі № 755/5323/16-ц та у постанові від 16.12.2019 у справі № 286/1130/13-ц акцентував увагу на тому, що безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

У рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин, суд не вважає поважними причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, наведені відповідачем в обґрунтування клопотання про поновлення вказаного строку, відтак у задоволенні клопотання слід відмовити.

Відповідно до положень статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуального строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, як передбачено частиною першою статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас суд враховує, що наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку ( в даній справі минуло 6 років) , відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Поновлення строку на перегляд заочного рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Судом досліджуються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду слід відмовити та залишити заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України, що відповідає вимогам чинного цивільного процесуального законодавства та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.06.2024 у справі №756/11081/20 (у якій було відступлено від раніше сформованого висновку, викладеного у постанові від 09.11.2021 у справі №214/5505/16).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 126, 127, 258-260, 284, 285, 287, 288 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити представнику відповідача Колотусі Івану Олексійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13.09.2006 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати відповідачу.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Бедьо В.І.