Ухвала суду № 139755214, 15.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
15.09.2026
Номер справи
520/28886/26
Номер документу
139755214
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні адміністративного позову

15 вересня 2026 року № 520/28886/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Генерального штаб Збройних Сил України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 22991050), треті особи: Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (61034, м. Харків, вул.Полтавський Шлях, 192, код ЄДРПОУ 07905262), Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому) складу від 03.09.2026 № 1032 в частині звільнення майора ОСОБА_1 з займаної посади та його призначення офіцером резерву 308 запасної роти військової частини НОМЕР_2 ;

- поновити майора ОСОБА_1 на посаді старшого наукового співробітника науково-методичного відділу забезпечення якості освітньої діяльності та вищої освіти Військового інституту танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут або зобов`язати відповідача призначити позивача на вищу посаду за погодженням з ним з урахуванням (відповідно до) його досвіду, кваліфікації, досягнень, характеристики посади та плану управління кар`єрою.

14.09.2026 справу № 520/28886/26 було передано раніше визначеному складу суду Харківського окружного адміністративного суду, що підтверджується протоколом передачі справи від 14.09.2026.

Разом з адміністративним позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив:

- зупинити дію наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.09.2026 № 1032 в частині звільнення майора ОСОБА_1 з займаної посади і його призначення офіцером резерву 308 запасної роти військової частини НОМЕР_2 ;

- заборонити Військовому інституту танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут виконувати наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.09.2026 № 1032, а саме - зобов`язувати заявника здавати справи та посаду, оформлювати приймання та передачу посади, виключати заявника зі списків особового складу частини (інституту), вчиняти інші дії, пов`язані із його звільненням з посади.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивач проходить військову службу у Збройних Силах України з березня 2022 року, а з 16.12.2025 за контрактом. Під час безпосередньої участі у бойових діях отримав тяжкі поранення, внаслідок яких йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок війни. За власним бажанням продовжив проходження військової служби та після тривалого лікування був переміщений за станом здоров`я і з урахуванням професійного досвіду до системи військової освіти та підготовки.

Позивач зазначає, що з 02.02.2025 проходить службу у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на посаді старшого наукового співробітника науково-методичного відділу забезпечення якості освітньої діяльності та вищої освіти, періодично залучався до тимчасового виконання обов`язків начальника цього відділу. На зазначену посаду був переміщений у порядку просування по службі з Центрального управління військової освіти і науки Генерального штабу Збройних Сил України.

За твердженням позивача, 06.09.2026 під час перебування на реабілітаційному лікуванні він дізнався про видання наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.09.2026 № 1032, яким його звільнено із займаної посади та призначено офіцером резерву 308 запасної роти військової частини НОМЕР_2 . Офіційних пояснень щодо підстав такого рішення він не отримав. Зазначає, що командування підрозділу, в якому він проходить службу, його переміщення не ініціювало, займана ним посада не скорочувалася та не ліквідовувалася, а претензії щодо якості виконання службових обов`язків до нього не висувалися.

Необхідність забезпечення позову позивач пов`язує насамперед зі станом здоров`я, зумовленим наслідками бойових поранень та отриманої під час подальшого проходження служби травми. Зазначає, що потребує постійного амбулаторного та періодичного стаціонарного лікування, яке проходить у спеціалізованих закладах охорони здоров`я міста Харкова, а проходження військової служби в цьому місті дозволяє йому поєднувати виконання службових обов`язків із необхідними медичними обстеженнями, лікуванням та реабілітацією.

Позивач посилається на висновок військово-лікарської комісії, відповідно до якого він придатний до військової служби за контрактом у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони. Вважає, що проходження служби у військовому інституті відповідає зазначеному висновку, його досвіду та кваліфікації. Також посилається на умови контракту, якими йому гарантовано призначення на посади відповідно до досвіду, кваліфікації, особистих якостей і досягнень та належну охорону здоров`я.

Водночас, за доводами позивача, військова частина НОМЕР_2 є бойовою військовою частиною, яка залучається до виконання бойових завдань, а умови проходження служби на посаді офіцера резерву запасної роти, функціональні обов`язки та місце подальшого виконання ним завдань є невизначеними. На його переконання, виконання оскаржуваного наказу ускладнить отримання необхідної медичної допомоги у спеціалізованих закладах охорони здоров`я міста Харкова, негативно вплине на умови його повсякденного функціонування та перешкоджатиме подальшому використанню його професійного досвіду у сфері військової освіти.

Обґрунтовуючи допустимість обраних заходів забезпечення позову, позивач окремо зазначає, що передбачена пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України заборона зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, на оскаржуваний наказ не поширюється.

На думку позивача, наказ від 03.09.2026 № 1032 є розпорядчим документом із кадрових питань, який оформлює рішення про звільнення з посади та призначення на іншу посаду і визначає його правовий та функціональний статус. При цьому зазначений наказ, як стверджує позивач, не містить адресованого йому чи іншому військовослужбовцю доручення виконати конкретні бойові або службові завдання, а тому не є наказом, відданим військовослужбовцю в розумінні статей 35 38 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Посилаючись на наведені положення Статуту, позивач зазначає, що вони регулюють порядок віддання командирами (начальниками) наказів підлеглим військовослужбовцям, їх отримання, виконання та доповіді про результати виконання. Вважає, що саме таких наказів стосується обмеження, установлене пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України, тоді як оскаржуваний кадровий наказ має іншу правову природу.

На підтвердження цієї позиції позивач посилається на Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України, затверджену наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40, яка, за його доводами, відносить накази по особовому складу до розпорядчих документів, що видаються з питань призначення на посади, звільнення з посад, присвоєння військових звань та інших кадрових питань. Зазначає, що такі документи оформлюють управлінські рішення щодо військовослужбовців, а не визначають для них конкретні завдання, які підлягають виконанню у встановлений строк.

Крім того, позивач стверджує, що начальник Генерального штабу Збройних Сил України не є прямим начальником ні для нього, ні для начальника військового інституту. Посилаючись на Положення про інститут, зазначає, що начальник інституту підпорядковується Командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України, а з питань організації освітнього процесу ректору Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Водночас передбачені Положенням про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженим Указом Президента України від 30.01.2019 № 23/2019, повноваження начальника Генерального штабу щодо призначення військовослужбовців на посади та звільнення з посад позивач розмежовує з повноваженнями командира віддавати накази підлеглим у порядку статей 35 38 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. На його переконання, реалізація кадрових повноважень не свідчить про віддання йому наказу як підлеглому військовослужбовцю.

З огляду на викладене позивач вважає оскаржуваний наказ індивідуальним актом, дію якого може бути зупинено в порядку забезпечення позову, та наполягає на можливості заборони військовому інституту вчиняти дії на його виконання.

Позивач стверджує, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення його прав, а також посилається на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу. Вважає, що тимчасове зупинення його дії у відповідній частині та заборона вчинення дій щодо звільнення із займаної посади дозволять зберегти можливість продовження лікування, належні умови повсякденного функціонування та виконання службових обов`язків до вирішення спору по суті.

Разом з тим, в заяві міститься клопотання:

- звільнити заявника від сплати судового збору як учасника бойових дій та особу з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку про його задоволення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Наведені підстави є альтернативними. Водночас застосування заходів забезпечення позову потребує перевірки не лише обставин, передбачених статтею 150 КАС України, а й допустимості обраного заявником заходу з урахуванням обмежень, установлених статтею 151 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини першої статті 153 КАС України передбачено можливість подання заяви про забезпечення позову одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява.

Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Пунктами 1 та 4 частини першої статті 151 КАС України передбачено можливість забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, а також заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

За приписами частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, забезпечення позову є засобом тимчасового судового захисту, спрямованим на збереження можливості ефективного поновлення прав особи за результатами вирішення спору.

Застосування цього засобу допускається виключно в межах повноважень суду та з дотриманням установлених процесуальним законом заборон.

Суд установив, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 у справі № 520/28474/26 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, поданої до пред`явлення позовної заяви, в якій позивач проси зупинити дію наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.09.2026 № 1032 у відповідній частині та заборони військовому інституту вчиняти дії на його виконання.

Разом із позовною заявою позивач подав нову заяву про застосування таких самих заходів забезпечення позову, доповнивши її аргументами щодо кадрового характеру оскаржуваного наказу та відсутності відносин прямого підпорядкування начальнику Генерального штабу Збройних Сил України.

Пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом «зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці».

Зазначене обмеження запроваджено Законом України від 08.07.2022 № 2359-IX. Воно має імперативний характер та підлягає врахуванню незалежно від того, чи подано заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову, одночасно з ним або під час розгляду справи.

На час видання оскаржуваного наказу та звернення позивача до суду в Україні діє правовий режим воєнного стану, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, строк дії якого надалі продовжувався.

Предметом оскарження у справі є наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.09.2026 № 1032 у частині звільнення майора ОСОБА_1 із займаної посади та призначення офіцером резерву 308 запасної роти військової частини НОМЕР_2 .

Позивач продовжує проходити військову службу, а спірне рішення стосується його переміщення по службі.

Оцінюючи доводи позивача про те, що наказ по особовому складу не належить до наказів, на які поширюється пункт 10 частини третьої статті 151 КАС України, суд виходить із такого.

Пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, передбачено оформлення встановлення, зміни або припинення відповідних правовідносин військовослужбовців, зокрема призначення на посади, звільнення з посад та переміщення по службі, письмовими наказами по особовому складу. Право видання таких наказів надається визначеним цим Положенням командирам, командувачам, начальникам та керівникам.

Таким чином, оформлення рішення наказом по особовому складу є передбаченою законодавством формою реалізації кадрових повноважень у відносинах проходження військової служби.

Такий наказ не зводиться до інформаційного повідомлення про прийняте рішення, а є владним розпорядчим актом, на підставі якого змінюються службове становище військовослужбовця, місце проходження служби та обов`язки за посадою.

Оскаржуваний наказ у відповідній частині індивідуалізує позивача як військовослужбовця та визначає обов`язкову для реалізації зміну його службового становища. Виконання цього рішення передбачає здавання попередньої посади, оформлення переміщення та подальше проходження служби за новим призначенням.

Саме на недопущення таких наслідків спрямована подана заява.

Суд ураховує, що наказ по особовому складу водночас має ознаки індивідуального акта. Проте це не виключає його належності до наказів начальника у сфері проходження військової служби.

Загальна можливість зупинення індивідуального акта, передбачена пунктом 1 частини першої статті 151 КАС України, застосовується з урахуванням спеціальних обмежень частини третьої цієї статті.

Посилання позивача на статті 35 38 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не спростовує зазначеного висновку.

Стаття 35 Статуту передбачає віддання наказів, як правило, у порядку підпорядкованості та допускає їх усну або письмову форму, а також віддання наказу одному військовослужбовцю чи групі військовослужбовців.

Наступні статті визначають відповідальність за наказ, порядок його виконання та дії у разі отримання нового наказу, який перешкоджає виконанню попереднього.

Наведені норми регулюють порядок віддання та виконання наказів, але не встановлюють, що письмові накази з питань призначення військовослужбовців на посади та їх переміщення виключені з поняття наказів командирів (начальників).

Відсутність у кадровому наказі окремого формулювання бойового завдання або детального переліку дій військовослужбовця не позбавляє цей наказ обов`язкового характеру у відносинах проходження служби.

При цьому пункт 10 частини третьої статті 151 КАС України не обмежує передбачену ним заборону лише наказами про безпосереднє виконання бойових завдань.

Умови воєнного стану та бойова обстановка зазначені в цій нормі як альтернативні обставини її застосування.

Щодо посилання позивача на Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України суд зазначає, що класифікація розпорядчих документів за напрямами управлінської діяльності та встановлення особливостей їх оформлення не визначають меж повноважень адміністративного суду із забезпечення позову.

Віднесення наказу до документів із кадрових питань характеризує предмет його регулювання, але не змінює його правової природи як наказу начальника, спрямованого на зміну порядку проходження служби конкретним військовослужбовцем.

Тому наведене позивачем розмежування видів документів у системі військового діловодства не є достатньою підставою для незастосування спеціального обмеження, установленого КАС України.

Оцінюючи доводи щодо підпорядкування, суд розмежовує відносини повсякденного службового підпорядкування та повноваження посадових осіб органів військового управління приймати кадрові рішення.

Відповідно до підпункту 12 пункту 10 Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 30.01.2019 № 23/2019, начальник Генерального штабу в установленому порядку призначає військовослужбовців Збройних Сил України на посади та звільняє їх із посад і з військової служби.

Отже, його повноваження не обмежуються виключно питаннями стратегічного планування, як стверджує позивач.

Зазначене позивачем підпорядкування начальника інституту Командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України, а з питань організації освітнього процесу ректору університету не виключає реалізації кадрових повноважень іншою посадовою особою органу військового управління в установленому порядку.

Тому відсутність безпосереднього службового підпорядкування позивача начальнику Генерального штабу не є достатньою підставою вважати виданий останнім наказ щодо переміщення військовослужбовця звичайним документом внутрішнього обліку, який не потребує виконання.

Водночас суд не вирішує на цій стадії питання про дотримання відповідачем номенклатури посад, усіх умов і процедури прийняття конкретного кадрового рішення.

Ці обставини належать до предмета перевірки правомірності наказу під час розгляду позову по суті.

Для вирішення заяви про забезпечення позову суд установлює правову природу оскаржуваного акта та допустимість тимчасового зупинення його дії.

За наведених обставин суд відхиляє довід позивача про те, що кадровий характер наказу № 1032 та наведена ним система підпорядкування виключають застосування пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України.

Щодо вимоги про заборону військовому інституту виконувати наказ суд зазначає, що допустимість заходу забезпечення позову оцінюється з урахуванням його змісту та фактичних правових наслідків.

Позивач просить заборонити інституту зобов`язувати його здавати справи та посаду, оформлювати приймання та передачу посади, виключати його зі списків особового складу та вчиняти інші дії, пов`язані зі звільненням із посади на виконання наказу № 1032.

Суд зауважує, що вищезазначені дії безпосередньо стосуються реалізації одного кадрового рішення. Їх заборона унеможливить виконання наказу в частині, що стосується позивача, та матиме наслідок, аналогічний зупиненню його дії.

Отже, друга вимога спрямована на досягнення того самого результату, що й перша. Формулювання заходу як заборони третій особі вчиняти дії не усуває встановленого законом обмеження, якщо наслідком такої заборони є фактичне зупинення виконання наказу, який не може бути зупинений у порядку забезпечення позову.

Суд також ураховує доводи позивача щодо поранень, інвалідності внаслідок війни ІІ групи, потреби в лікуванні та реабілітації, визначених військово-лікарською комісією обмежень, професійного досвіду й умов контракту.

Проте зазначені обставини не створюють передбаченого законом винятку із заборони застосування обраних заходів забезпечення позову.

Зокрема, доводи про необхідність письмової згоди на призначення до військової частини бойового складу, відповідність нового місця служби стану здоров`я та дотримання гарантій проходження служби підлягають перевірці при вирішенні спору та не є підставою для зупинення оскаржуваного наказу усупереч спеціальному процесуальному обмеженню.

Посилання на очевидні ознаки протиправності наказу також не усуває необхідності дотримання частини третьої статті 151 КАС України.

Загальні підстави забезпечення позову, визначені статтею 150 цього Кодексу, не можуть застосовуватися відокремлено від установлених законом заборон щодо конкретних заходів.

Подання позову про скасування наказу та поновлення на посаді або призначення на вищу посаду не змінює правової природи заявлених заходів і не скасовує обмеження щодо їх застосування.

Таким чином, підставою відмови в задоволенні цієї заяви є недопустимість обраних позивачем заходів забезпечення позову відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України.

Разом з тим, суд зауважує, що зазначені в заяві про забезпечення позову обставини можуть бути встановлені виключно в ході судового розгляду адміністративної справи по суті при перевірці правомірності оскаржуваних вимог.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись приписами ст. ст. 90, 150, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу даної заяви про забезпечення позову.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Генерального штаб Збройних Сил України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 22991050), треті особи: Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (61034, м. Харків, вул.Полтавський Шлях, 192, код ЄДРПОУ 07905262), Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Н.А. Полях

Часті запитання

Який тип судового документу № 139755214 ?

Документ № 139755214 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 139755214 ?

Дата ухвалення - 15.09.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 139755214 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 139755214 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 139755214, Харківський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 139755214, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 15.09.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 139755214 відноситься до справи № 520/28886/26

Це рішення відноситься до справи № 520/28886/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 139755213
Наступний документ : 139755215