Ухвала суду № 139754653, 15.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

15 вересня 2026 року м. Рівне№460/14077/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька за участю секретаря судового засідання Т.Р. Саванчук та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 , представник Філатова А.В.,

відповідача: представнки Матвійчук І.О.,

розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доВідділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач), у якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження №20716252 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.09.2010; зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження № 20716252 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.09.2010, а також зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений на підставі виконавчого провадження № 20716252.

15.09.2026 відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі, яке обгрунтоване тим, що згідно даних ВП-спецроділ автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 20716252 з виконання виконавчого листа № 2-2899 виданого 21.06.2010 Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Піреус Банк МКБ" 920656,56 грн. боргу та судових витрат.

З 24.04.2026 набрали чинності зміни до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон №4833-ІХ). Відповідно до нової редакції ч. 1 ст. 74, рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення оскаржуються до суду, який видав виконавчий документ. Оскільки виконавчий лист виданий загальним судом (Рівненським міським судом), справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства тим самим судом, а не адміністративним. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України закрити провадження в адміністративній справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Представник відповідача подане клопотання підтримала.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечила, вказавши, що на дату, коли мали бути вчинені дії щодо закінчення виконавчого провадження, такої норми не було. Крім того, адміністративний суд 24.02.2026 вже розглядав подібний спір.

Надабчи оцінку заявленому клопотанню про закриття провадження у справі, суд зазначає таке.

На виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 20716252 з виконання виконавчого листа № 2-2899 виданого 21.06.2010 Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Піреус Банк МКБ" 920656,56 грн. боргу та судових витрат.

Державним виконавцем 06.08.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 20716252.

В межах виконавчого провадження № 20716252 винесено постанову від 06.08.2010, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та 09.08.2010 на підставі постанови від 06.08.2010 зареєстровано обтяження 10124237 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

23.09.2010 в межах виконавчого провадження №20716252 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

02.03.2016 державними виконавцем винесено постанову № 20716252 про повернення виконавчого документа стягувачу керуючись п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХIV від 21.04.1999.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

За правилами частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, якщо законом встановлений інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначений Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

24.04.2026 набрали чинності окремі положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» від 07.04.2026 №4833-ІХ (далі - Закон №4833-ІХ). Зокрема, пунктом 18 зазначеного Закону викладено у новій редакції частину 1 статті 74 Закону № 1404-VIII, згідно з якою: «Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку».

Відповідно до Прикінцевих положень Закону №4833-ІХ цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім: пунктів 1, 2, підпункту 1 пункту 4, пунктів 6, 9, підпунктів 1, 5, 6, 8, 11, 13, 15-18, 19 (щодо доповнення розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» пунктами 10-11, 10-12, 10-14) пункту 10, пункту 12 розділу I цього Закону, пунктів 2 і 3 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Отже, з 24.04.2026 (дата набуття чинності пунктом 18 Закону №4833-ІХ) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень, що є предметом оскарження у цій позовній заяві, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, а не до адміністративного суду.

Натомість, за приписами частини 2 статті 74 Закону №1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За таких обставин, з урахуванням змін до Закону №1404-VIII, внесених Законом №4833-ІХ до адміністративного суду підлягають оскарженню рішення, дії чи бездіяльність щодо виконання рішень адміністративного суду або інших органів (посадових осіб), аніж ті що визначені у частині 1 статті 74 Закону.

Статтею 3 Закону №1404-VIII передбачений перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень іноземних судів; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Тобто, примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі документи, видані судами у передбачених законом випадках на виконання судових рішень, а також рішення інших органів.

Як слідує з матеріалів позовної заяви, позивач просить визнати бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження № 20716252 та зобов`язання Відділу закінчити виконавче провадження № 20716252 та зняти арешт з майна накладений в межах виконавчого првоадження.

З матеріалів позовної заяви видно, що виконавче провадження № 20716252 вікрито саме з примусового виконання виконавчого листа № 2-2899 від 21.06.2010, виданого Рівненським міським судом Рівненської області.

Разом з тим, критеріями визначення юрисдикції судів у справах щодо оскарження учасниками виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ. За загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

У постанові від 16.01.2019 в справі №826/12964/17 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що юрисдикція спорів про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ, при цьому, якщо закон установлює інший, ніж за правилами адміністративного судочинства, порядок судового оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду скарг.

Відповідно до висновку, зробленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2019 у справі №808/8368/15, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У межах цієї справи позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження № 20716252, яке відкрите з примусового виконання рішення Рівненського міського суду, ухваленого в порядку ЦПК України як судом загальної юрисдикції.

З урахуванням наведеного та оскільки Законом №1404-VIII після 24.04.2026 (дата набуття чинності змін до частини 1 статті 74 Закону №1404-VIII) встановлений інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби при виконанні ними рішень, зокрема ухвалених згідно з Цивільним процесуальним кодексом України, на підставі виконавчих документів, виданих загальним судом, то при зверненні до суду сторони відповідного виконавчого провадження чи їхні представники, повинні звертатись до суду, який видав виконавчий документ, яким і цьому випадку є Рівненський міський суд Рівненської області, а тому цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Рівненським окружним адміністративним судом.

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що справа має розглядатися адміністративним судом, оскільки чинність процесуального закону поширюється на процесуальні дії, що вчиняються після набрання ним чинності, незалежно від часу виникнення матеріального права чи спору. Застосуванню підлягає процесуальний закон, чинний на момент вчинення відповідної процесуальної дії (подання позову, розгляду справи судом), а не на момент виникнення спірних правовідносин; натомість оцінка правомірності дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, наявності чи відсутності права, обсягу прав та обов`язків учасників спору здійснюється судом за нормами матеріального права, чинними саме на момент виникнення (чи існування) спірних правовідносин.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що наявні передбачені законом підстави для закриття провадження у справі №460/14077/26.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 239 КАС України суд роз`яснює позивачу про його право звернутися з таким позовом до місцевого загального суду, який видав вказаний у позовній заяві виконавчий документ, в порядку цивільного судочинства, а саме до Рівненського міського суду Рівненської області.

Частиною 2 ст. 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Позивач, як особа з інвалідністю 2 групи, судовий збір не сплачував. Тому підстави для розподілу судови витрат відсутні.

Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження у справі закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право на звернення до Рівненського міського суду Рівненської області в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повну ухвалу суду складено 15 вересня 2026 року.

Суддя С.М. Дуляницька