Рішення № 139753054, 14.09.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р. № 400/7295/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, провизнання протиправним та скасування рішення від 25.12.2025 року № 1400-0604-8/105534 в частині; зобов`язання вчинити певні дії,

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області, оформлене листом від 25.12.2025 року №1400-0604-8/105534 в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період провадження нею підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період провадження нею підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що вона не погодившись з розрахунком Пенсійного фонду її страхового стажу звернулась до Головного управління ПФУ в Миколаївській з заявою від 08.05.2026 про зарахування до її страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 01.01.2010. Втім Головним управлінням ПФУ в Миколаївській листом від 22.05.2026 №21038 19087/Б-02/8-1400/26 було повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009 в зв`язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб. Додатково було повідомлено, що інформація щодо системи оподаткування та сплата внесків за період з 16.02.1993 по 02.02.1998 відсутня. Позивач не погоджується з рішенням відповідача в частині відмови зарахувати до її страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009 оскільки вона знаходилася на спрощеній системі оподаткування та сплачувала фіксований патент та єдиний податок за цей період, і ця обставина не заперечується органами Пенсійного фонду. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 23.06.2026 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що до страхового стажу не зараховано період ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009 в зв`язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб. Відповідачем надано Довідка про сплату внесків до Пенсійного фонду України 25.12.2025 за №1400-0604-8/105534 яка не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Відповідно рішення про відмову в перерахунку пенсії не приймалось. Отже вимога Позивача зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу період ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009 є передчасною, необгрунтованою та безпідставною, а отже такою, що не підлягає задоволенню.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2025 року Позивач звернулася з заявою стосовно сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за період здійснення підприємницької діяльності з 1992 по 2009 роки.

25.12.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області надано відповідь (Довідка про сплату внесків до Пенсійного фонду України ).

03.03.2026 Позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про попередній розрахунок пенсії.

Листом повідомлено, що страховий стаж за результатом опрацювання звернення з серпня 1984 року по вересень 1992року, з лютого 1998 року по грудень 2003 року та з липня 2011 року по січень 2026 року становить 29 років 22 дні. Відповідно до довідки від 25.12.2025 № 1400-0604-8/105534 Головного управління про сплату внесків до Пенсійного фонду України, Позивач зареєстрована як фізична особа підприємець з 16.02.1993, припинено підприємницьку діяльність 16.07.2014. Знаходилась на спрощеній системі оподаткування та сплачували фіксований патент протягом1998-2003 років. Інформація щодо системи оподаткування та сплата внесків за період з 16.02.1993 по 02.02.1998 відсутня.

Не погодившись з таким розрахунком, позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Миколаївській з заявою від 08.05.2026 про зарахування до її страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 01.01.2010.

Головним управлінням ПФУ в Миколаївській листом від 22.05.2026 №21038 19087/Б-02/8-1400/26 було повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009 в зв`язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб. Додатково було повідомлено, що інформація щодо системи оподаткування та сплата внесків за період з 16.02.1993 по 02.02.1998 відсутня. Ці періоди можливо зарахувати до страхового стажу за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ).

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі Закон №1058-ІV).

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає стаття 24 Закону №1058-ІV.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Як встановлено судом з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 03.02.1998 року та була знята з обліку 17.07.2014 року.

Проте, органом Пенсійного фонду не враховано до загального страхового стажу позивача період її підприємницької діяльності за з 01.01.2004 по 31.12.2009 роки, в зв`язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб.

Згідно з пп. 1 п. 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,

з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Отже, умови зарахування відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу пов`язуються з документальним підтвердженням здійснення підприємницької діяльності, яке є відмінним та залежить від форми оподаткування фізичної особи-підприємця.

При цьому, суд враховує, що відповідно до п.2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком заявник має долучити документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).

Згідно з п. 4 Порядку №637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ) (абз.2).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз.3).

Аналіз положень пункту 4 Порядку №637 свідчить на користь того, що періоди провадження особою підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування можуть бути підтверджені свідоцтвом про сплату єдиного податку; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ), або наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач у спірний період з 01.01.2004 по 31.12.2009 здійснювала підприємницьку діяльність.

За змістом довідки Головного управління ДПС в Миколаївській області про сплату внесків до Пенсійного фонду від 25.12.2025 року №1400-0604-8/105534 позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 16.02.1993, перебувала на обліку в УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва з 10.04.1996, з 03.02.1998 переведена до УПФУ в Інгульському районі м. Миколаєва через зміну місця реєстрації (проживання), припинила діяльність -16.07.2014. ФОП ОСОБА_1 знаходилася на спрощеній системі оподаткування та сплачувала фіксований патент за періоди: з 22.04.1998 по 04.06.2000; з 04.07.2000 по 03.08.2000; з 10.08.2000 по 09.10.2000; з 11.10.2000 по 10.06.2001; з 12.06.2001 по 11.07.2001; з 13.07.2001 по 30.06.2002; з 02.07.2002 по 30.09.2002; з 08.10.2002 по 29.02.2004; з 01.08.2004 по 30.11.2004; з 01.04.2005 по 31.05.2005; з 01.08.2005 по 31.10.2005; з 01.12.2005 по 28.02.2006; з 01.04.2006 по 31.05.2006. ФОП ОСОБА_1 знаходилася на спрощеній системі оподаткування та сплачувала єдиний податок за періоди з 01.10.2006 по 31.12.2009.

Як стверджує відповідач, данні в реєстрі застрахованих осіб щодо позивача за період з 01.01.2004 року по 31.12.2009 року відсутні. Разом з тим, не надає суду вказаних індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача форми ОК-5.

Відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно з пунктом 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктом 6 Положення №794 передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України Про інформацію має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.

Аналіз наведених вище норм свідчить на користь того, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

За змістом п. 7 Положення №794 уповноважений орган: створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб; забезпечує автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат; надає фізичним особам відомості про них, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а у разі їх зміни, несвоєчасного надходження страхового збору (внесків), перегляду розміру виплачуваної пенсії, її індексації, зміни умов надання соціальних послуг чи перегляду питання про можливості їх надання - інформує письмово у встановлені строки застраховану особу; надає роботодавцям допомогу в організації підготовки відомостей про фізичних осіб.

Уповноважений орган виконує функції щодо організації персоніфікованого обліку в тісній взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державної податкової адміністрації, фінансовими органами, банківськими установами (п. 8 Положення №794).

Згідно з п. 13 Положення №794 для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять в установленому порядку від, зокрема:

інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; Державної податкової адміністрації.

Враховуючи викладене, покликання відповідача про відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження провадження позивачем підприємницької діяльності, а також про відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб, суд не приймає до уваги та вважає їх необґрунтованими. Адже відповідно до вимог Положення №794 у органу Пенсійного фонду як уповноваженого органу, що здійснює персоніфікований облік, є необхідні інструменти для своєчасного отримання відомостей від інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, державної податкової служби, а також інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, та внесення їх до єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб для забезпечення автоматизованого використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат.

Оскільки обов`язок щодо внесення відомостей до системи персоніфікованого обліку покладено на орган Пенсійного фонду, то відповідальність за несвоєчасне внесення цих відомостей або внесення їх не в повному обсязі повинен нести саме цей орган, а не застрахована особа, якої ці відомості стосуються.

Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання уповноваженим органом, що здійснює персоніфікований облік, свого обов`язку щодо забезпечення функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб, а отже, відсутність в цьому банку відомостей про фізичних осіб з вини уповноваженого органу не може бути підставою для незарахування до страхового стажу такої особи періодів її трудової діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази про здійснення сплати податків підприємцем фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 по 31.12.2009 (довідка податкової), є належним та достатнім доказом, який підтверджує період провадження позивачем підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, подання звітності ФО - платника єдиного податку та сплату єдиного податку в належному розмірі, відповідно до абз.2 п. 4 Порядку №637 та, як наслідок, належним документом, що підтверджує стаж особи відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1.

Відтак, період провадження позивачем підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування у період з 01.01.2004 по 31.12.2009 безпідставно не врахований відповідачем до її страхового стажу, а відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача такий період порушує її право на соціальний захист, гарантоване Конституцією України та Законом № 1058-IV.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про визнання протиправними дій щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період провадження нею підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009, а не рішення як просить позивач.

Відтак, порушене право підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду провадження підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009 та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період провадження нею підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позов належить задовольнити частково.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатив у розмірі 1064,96 грн., доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 року у справі № 620/1116/20: "... Оскільки позов ОСОБА_1 містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат колегія суддів визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог".

Отже, судові витрати у виді судового збору присуджуються позивачу в розмірі 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, оскільки спірне рішення прийнято саме ним.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) про - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, ідентифікаційний код 13844159) у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду провадження підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.12.2009 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, ідентифікаційний код 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду провадження підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.12.2009 року.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар