Ухвала суду № 139752366, 14.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про зміну способу і порядку виконання рішення суду

14 вересня 2026 року м. Київ № 320/45420/24

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплату пенсії за вислугу років з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 грудня 2023 року №06/28419 із розрахунку 90% грошового забезпечення та без обмеження максимального розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 01 січня 2023 року довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 28 грудня 2023 року №06/28419 в основному розмірі пенсії встановленому законодавством на час призначення - 90% (позиція Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18) без обмеження пенсії максимальним розміром (обмеження визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, обмеження визнано протиправним згідно Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19) без обмеження максимальним розміром, із подальшим додаванням індексацій встановлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України без обмеження їх розміру та виплатити раніше недоплачену суму коштів з 01 лютого 2023 років.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 в адміністративній справі №320/45420/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплату пенсії за вислугу років з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 грудня 2023 року №06/28419 із розрахунку 90% грошового забезпечення та без обмеження максимального розміру пенсії;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.02.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 01.01.2023 довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 28.12.2023 №06/28419 в основному розмірі пенсії встановленому законодавством на час призначення - 90%, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На виконання рішення суду у справі №320/45420/24 видано виконавчи лист від 22.09.2025 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 01.01.2023 довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 28.12.2023 №06/28419 в основному розмірі пенсії встановленому законодавством на час призначення - 90%, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

У подальшому, на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення, відповідно до якої заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №320/45420/24 з:

«зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.02.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 01.01.2023 довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 28.12.2023 №06/28419 в основному розмірі пенсії встановленому законодавством на час призначення - 90%, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум» на:

«стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану, але невиплачену суму пенсії в розмірі 154 936,75 грн (сто п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять шість гривень сімдесят п`ять копійок)».

Розглянувши заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначав, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною третьою статті 33 цього Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У постанові Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 200/2961/21-а зазначено, що, у разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що: 1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції; 2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом); 3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим; 4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

Наведене правове регулювання свідчить, що процесуальним правом подання заяви про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення наділені стягувач та виконавець.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно із частиною другою статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист.

Відповідно до частини 1 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №320/45420/24 позивачу видано виконавчий лист від 22.09.2025.

Отже, після отримання виконавчого листа позивач набув статусу стягувача та отримав можливість звернутися з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі.

З 19.12.2024 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX (далі - Закон № 4094-IX) приписи статті 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Зазначена норма є імперативною, тому у вищезазначеній категорії справ можлива зміна способу і порядку виконання рішення із зобов`язань здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією» на стягнення коштів із державного органу боржника.

Отже, вказана норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання у разі невиконання рішення про пенсійні виплати протягом двомісячного строку.

Як зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону № 4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/ billinfo/Bills/pubFile/1861803), він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№ 40450/04)/ Бурмич (№ 46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 за №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Отже, зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни спосіб виконання після двох місяців невиконання рішення.

При цьому суд зауважує, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у цій справі не є перешкодою для зміни способу і порядку його виконання, оскільки приписи статті 378 КАС України не визначають в якості обов`язкової підстави в цьому випадку наявність відкритого виконавчого провадження, а правом звернення до суду з відповідною заявою наділений не лише державний виконавець, а й стягувач.

Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд звертає увагу, що наведені вище приписи чинного законодавства визначають, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України, принципу верховенства права.

Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

Як вже зазначалося вище, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №320/45420/24, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 01.01.2023 довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 28.12.2023 №06/28419 в основному розмірі пенсії встановленому законодавством на час призначення - 90%, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане рішення суду набрало законної сили 11.09.2025.

Листом від 28.04.2026 №27542-33078/3-02/8-2600/26 відповідач повідомив, що нарахована, але невиплачена заборгованість на виконання рішення суду у справі №320/45420/24 за період з 01.02.2023 по 29.02.2024 становить 154 936,75 грн.

Доказів, що вказана сума виплачена позивачу, матеріали справи не містять.

Відтак, рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №320/45420/24 на даний час відповідачем повністю не виконано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідно до частини третьої статті 378 КАС України, наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі із зобов`язання боржника вчинити певні дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь позивача нарахованої, але невиплаченої пенсії.

Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнити.

2. Змінити спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №320/45420/24 з:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.02.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 01.01.2023 довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 28.12.2023 №06/28419 в основному розмірі пенсії встановленому законодавством на час призначення - 90%, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум» на:

«стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану, але невиплачену суму пенсії в розмірі 154 936,75 грн (сто п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять шість гривень сімдесят п`ять копійок)».

3. Копію ухвали направити (видати) учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Перепелиця А.М.