Ухвала суду № 139752164, 15.09.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"15" вересня 2026 р. Справа № 300/6280/26

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Чобанюк Максим Михайлович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при 2 відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), оформлене протоколом № 42 від 19 серпня 2026 року, в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

зобов`язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при 2 відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 20260814-1093608 про надання відстрочки та надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII;

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

14.09.2026, представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та відправленням ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до місць проходження військової служби, - до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 300/6280/26.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), при ньому комісія двічі відмовили позивачу у наданні відстрочки з тих самих підстав, а тому існує реальна та обґрунтована небезпека того, що найближчим часом відповідач вживатиме щодо позивача заходів, пов`язаних із призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, - оповіщення про виклик, документальне оформлення призову, зокрема прийняття наказу про призов, та відправлення до військової частини , - що унеможливить ефективний судовий захист прав позивача за поданим позовом. Відтак, у разі призову позивача на військову службу під час мобілізації він набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, замість статусу військовозобов`язаного. Таким чином, у разі мобілізації позивача до вирішення цієї справи ефективний захист порушеного права, за яким він звернувся до суду, стане неможливим, а задоволення позову - позбавленим практичного сенсу.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши подані докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, зазначає наступне.

Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Водночас, оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.

Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Так, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.

Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Приписами частини другої статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів частин четвертої, п`ятої та шостої статті 154 КАС України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З правового аналізу наведених норм слідує, що законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав.

Таким чином, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд наголошує, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Тобто, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Тому фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішення на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

Також суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вказані висновки узгоджуються у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №640/15534/22).

Крім того, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.

Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади.

Заявник, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та відправленням ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до місць проходження військової служби, - до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 300/6280/26.

Так, статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює види забезпечення позову, передбачено такий вид забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти певні дії.

Необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову, заявник мотивує безпідставною відмовою комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), та зазначає, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права.

З огляду на наведене, представник позивача стверджує про існування реальної загрози того, що до ухвалення судом рішення у цій адміністративній справі, органи ТЦК за місцем його фактичного перебування вчинять дії, спрямовані на мобілізацію (адміністративне затримання/доставлення до ТЦК, вручення повісток для призову, видача наказів про призов, направлення до військових частин, зарахування до особового складу).

Разом з цим, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, зокрема, останнім не надано доказів отримання ним повістки про виклик до територіального центру комплектування з метою мобілізації, або доказів вчинення відповідачами будь-яких дій щодо переміщення позивача до військової частини з метою проходження ним військової служби тощо.

З цих же підстав суд критично оцінює доводи заявника стосовно "можливого вручення повістки та мобілізації", з огляду на те, що останнім не надано суду жодного письмового чи іншого доказу, котрий би свідчив про об`єктивну неминучість вчинення щодо нього в майбутньому вищеописаних дій (адміністративне затримання/доставлення до ТЦК, вручення повісток для призову, видача наказів про призов, направлення до військових частин, зарахування до особового складу), та які, на його думку, можуть ускладнити виконання рішення суду, не наводить жодних фактів того, що посадові особи відповідачів діють умисно, недобросовісно.

Суд повторно наголошує на тому, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, однак існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.

Посилання на те, що відповідачем та іншими суб`єктами владних повноважень на момент розгляду даної адміністративної справи та до ухвалення у даній адміністративній справі відповідного рішення суду можливо будуть порушені права заявника щодо його протиправного призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не свідчить про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення його прав в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.

Таким чином, посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.

За наслідком аналізу викладених у заяві аргументів у сукупності з фактичними обставинами, що об`єктивно існують станом на дату розгляду такого, суд виснує про не наведення заявником будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань існування очевидної небезпеки та заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, як і не доведення того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття пропонованих ним заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.

Поруч із цим, твердження представника позивава про те, що у разі мобілізації до вирішення спору по суті реалізація права заявника на відстрочку фактично стане неможливою, суд відхиляє як такі, що не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні статей 73,74 КАС України, доказами.

Відтак, твердження представника позивача про те, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, що ґрунтується тільки на припущеннях.

Інших підстав для забезпечення позову в заяві не наведено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені позивачем в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття забезпечувальних заходів, а задоволення заяви про забезпечення позову на підставі викладених обставин буде суперечити вищевказаним принципам адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 154 частини 5 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В зв`язку із вищенаведеним, суд не вбачає наявності обставин для застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі наведеного, керуючись статтями 150, 151, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника позивача Чобанюка М. М. від 14.09.2026 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, - відмовити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Микитин Н.М.