Ухвала суду № 139752061, 14.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

14 вересня 2026 року Справа № 280/9411/26 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Прасов О.О., розглянувши у м.Запоріжжі матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Запорізької обласної прокуратури (вул.Дмитра Апухтіна, буд.29-А, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69005; код ЄДРПОУ 02909973)

ро стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: 1) стягнути з Держави України за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну неконституційним актом - пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, за період з липня 2015 року по 11 вересня 2017 року включно в розмірі 363035 (триста шістдесят три тисячі тридцять п`ять) гривень 64 копійок; 2) стягнути з Держави України за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 36303 (тридцять шість тисяч триста три) гривні 56 копійки.

Адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених ст.161 КАС України, з огляду на наступне.

Як зазначено у ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як зазначено у ч.1 ст.152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до ч.3 ст.152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Згідно з ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Системний аналіз положень ч.2, ч.3 ст.152 Конституції України та ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» вказують, що таким днем за загальним правилом слід визнавати дату ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність відповідного акту (окремого його положення). Буквальне тлумачення ч.3 ст.152 Конституції України дає підстави пов`язувати такий день виключно з фактом констатації судом неконституційності акту, який збігається з датою ухвалення такого рішення, а не з датою втрати чинності визнаним неконституційним актом (окремим його положенням), яка може бути судом відтермінована, зокрема й на невизначений час.

У таких випадках, послуговуючись загальним приписом ст.122 КАС України, уважається, що позивачі набувають можливості звернення до суду щодо стягнення шкоди не пізніше 6 місяців після настання кожного окремого юридичного факту щодо здійснення відповідачем (чи іншим уповноваженим суб`єктом) відповідної виплати (заробітної плати, пенсії, тощо) на підставі акту, який хоча вже й визнаний неконституційним, проте ще не втратив чинності, та яким керується в своїй діяльності відповідач (діючи у визначений законом спосіб).

З огляду на зміст складових матеріальної шкоди, право на відшкодування якої виникає у особи кожного разу після настання відповідного юридичного факту, з метою недопущення зловживань з боку обізнаних (у значенні правила стосовно володіння інформацією про рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності відповідного акту) позивачів щодо штучного збільшення виплатних грошових сум за рахунок донарахування інфляційних втрат через відтермінування звернення до суду з суб`єктивних причин, видається важливим розглядати строк для такого звернення щодо кожного періоду й виду завданих особі втрат присічним.

Водночас, допускаючи ймовірність дострокового прийняття законодавцем рішення про втрату чинності таким неконституційним актом, аніж визначеного рішенням Конституційного Суду України відстроченого строку, датою для обрахунку 6-ти місячного строку звернення до суду у такому разі може бути дата фактичної втрати чинності, яка слідує з новоприйнятої законодавчої норми.

Таким чином, широке тлумачення положень ч.2, ч.3 ст.152 Конституції України та ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави стверджувати, що для звернення до адміністративного суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної застосуванням акту, визнаного неконституційним, встановлюється шестимісячний строк, який повинен обчислюватися з дня, наступного за днем втрати чинності положеннями (актом), визнаних неконституційними.

Такий підхід кореспондується з висновком Верховного Суду в постанові від 24.02.2026 у справі №160/6949/20, відповідно до якого шкода, завдана неконституційним актом, пов`язується з періодом у минулому й втратою чинності неконституційним актом.

Також, за висновками Верховного Суду у вищезгаданій постанові та у постанові від 20.12.2023 у справі №420/17886/21, у розумінні ч.3 ст.152 Конституції України склад матеріальної шкоди, яку завдала Держава особі застосуванням до неї акту, визнаного неконституційним, за відсутності спеціального закону, що регулює порядок відшкодування такої шкоди, має визначатися відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України та включати: 1) втрати, яких особа зазнала, розмір яких дорівнює відповідній сумі відрахувань або недоотриманих коштів з моменту фактичного застосування такої норми щодо конкретної особи до дати припинення порушення права; 2) інфляційні втрати з урахуванням установленого індексу інфляції у період застосування до такої особи норми (акту), визнаної пізніше неконституційною.

Для визначення строку звернення до суду щодо захисту права, передбаченого ч.3 ст.152 Конституції України, за відсутності спеціального закону, що регулює порядок відшкодування такої шкоди, підлягає застосуванню абзац перший ч.2 ст.122 КАС України шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким днем для здійснення обрахунку шестимісячного строку є дата ухвалення рішення Конституційного Суду України, в якому констатована неконституційність акту (буквальне тлумачення ч.3 ст.152 Конституції України).

Екстраполюючи згадані висновки до обставин даного спору, суд відхиляє доводи позивача про те, що строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються, оскільки даний спір не є спором про стягнення заробітної плати. В даному випадку, предметом спору є відшкодування шкоди. Тому, підлягає застосуванню абз.1 ч.2 ст.122 КАС України.

В свою чергу, як свідчать обставини справи, позивач мав дізнатись про порушення свого права 26.03.2020, тобто з дня, коли було ухвалено Рішення Конституційного Суду України в справі №1-223/208, що не заперечує і сам позивач. Натомість, з даним позовом він звернувся лише у вересні 2026 року, тобто більш ніж через шість років від дня, коли почав спливати строк звернення до суду із даними вимогами.

Отже, позивачем всупереч вимог ч.6 ст.161 КАС України не подано з позовом заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав та з додаванням документальних доказів поважності його пропуску.

Відповідно до ч.1-ч.2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. (...) В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). (...).

За таких обставин позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Недоліки позову можуть бути усунені шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав та з додаванням документальних доказів поважності його пропуску.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Залишити без руху позов ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позову можуть бути усунені шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав та з додаванням документальних доказів поважності його пропуску.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.О. Прасов