Ухвала суду № 139751161, 14.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

14 вересня 2026 рокуСправа № 160/25579/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Коренев А.О., перевіривши у місті Дніпрі матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та невиплати пенсії на визначений нею банківський рахунок, як таку, що є забороненою дискримінацією. Ця заборонена дискримінація полягає у застосуванні до ОСОБА_1 , як до громадянки України, яка постійно проживає у Державі Ізраїль, окремого, не передбаченого законом порядку поновлення та виплати пенсії, за яким поновлення виплати обумовлюється особистим зверненням пенсіонера до територіального органу Пенсійного фонду України, тоді як до пенсіонерів, які проживають в Україні, такий порядок не застосовується;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: 2.1. поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , особовий рахунок № НОМЕР_2 ) з 01.07.2022 дати припинення виплати на підставі заяви її представника від 10.01.2026 вих. № 13390, без вимоги особистого звернення Позивачки до територіального органу Пенсійного фонду України;

2.2. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на рахунок IBAN НОМЕР_3 в АТ «Акцент-Банк» усі належні їй та не отримані суми пенсії за період з 15.11.2019 по день фактичної виплати, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III;

2.3. надалі щомісяця здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 на рахунок IBAN НОМЕР_3 в АТ «Акцент-Банк», не обумовлюючи виплату особистим зверненням Позивачки до територіального органу Пенсійного фонду України та поданням заяви через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року позовна заява залишена без руху і встановлено 10-ти денний строк для усунення недоліків в позовній заяві з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку.

07 вересня 2026 року на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення строку, у якій позивач просить поновити строк, посилаючись на те, що зазначення дати «01.07.2022» у пункті 2.1 прохальної частини позовної заяви визначає обсяг зобов`язання Відповідача період, з якого має бути поновлено виплату, а не предмет оскарження і не дату, з якої слід обчислювати строк звернення до суду. Предметом оскарження у цій справі є: (а) триваюча бездіяльність Відповідача щодо непоновлення виплати пенсії та невиплати пенсії на визначений Позивачкою банківський рахунок, яка станом на день подання позову не припинилася; (б) відмова Відповідача у поновленні виплати пенсії, викладена в листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 18.02.2026 № 17577-6096/М-01/8-0400/26. Спірні правовідносини є триваючими, а тому шестимісячний строк до них не застосовується.

Однак, із такими доводами позивача суд частково не погоджується, оскільки позивачка у серпні 2022 року повинна була дізнатися про порушення своїх прав, проте не зазначила, що її заважало з`ясувати причини припинення та звернутися із заявою про поновлення виплати пенсія, як це було зроблено у лютому 2026 року.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивні непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративні позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належиш доказами. Незнання про порушення через байдужість до свого прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 320/5468/18 та від 22.08.2019 у справі 2а-175/1625/15 (адміністративне провадження № К/9901/21037/19, № К/9901/7971/18).

Звернення позивача у лютому 2026 року до відповідача про поновлення виплати пенсії не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Дана позиція суду, в частині відліку строку з якого особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав в спірних правовідносинах, узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.03.2021 р. по справі № 240/12017/19 та постанові від 22.07.2021 року № 420/718/21.

Крім того, Касаційний суд звернув увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Позивач у заяві про поновлення строку не зазначив, які об`єктивно непереборні, істотні перешкоди або заважали звернутися до відповідача із відповідним листом до відповідача щоб дізнатися про причини припинення субсидії.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.

Позивач не навів суду об`єктивних та переконливих причин, які завадили позивачу надіслати позовну заяву до суду у строк встановлений ст. 122 КАС України, враховуючи, що отримавши пенсійну виплату, він будь-яких дій щодо з`ясування припинення виплати субсидії не здійснював.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, з адміністративним позовом про поновлення виплати пенсії з 01 липня 2022 року, позивач звернулася лише у серпні 2026 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року в справі № 160/28752/23.

Враховуючи вищезазначене, суд не знаходить підстав для поновлення строку.

Таким чином, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.07.2022 до 01.02.2026 року підлягає поверненню, а позовна заява в частині позовних вимог у межах шестимісячного строку підлягає розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком з 01.07.2022 до 01.02.2026 року підлягає поверненню.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.

Суддя А.О. Коренев