Ухвала суду № 139750655, 15.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 вересня 2026 рокуСправа №160/20689/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання Бюро економічної безпеки України про розгляд справи №160/20689/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за правилами загального позовного провадження, -

УСТАНОВИВ:

15.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати сум заробітної плати (грошового забезпечення), грошової винагороди, відпустки, індексації та грошової компенсації за невикористані дні відпусток та інших виплат, які залежать від посадового окладу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 24 січня 2024 року по 18 червня 2026 року без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»; у 2025 році у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; у 2026 році у розмірі 3328 гривень встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316, адреса: вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116), нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 24 січня 2024 року по 18 червня 2026 року заробітну плату (грошове забезпечення), грошову винагороду, відпустку, індексацію та грошову компенсацію за невикористані дні відпусток, інші виплати, які залежать від посадового окладу у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн.; у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн.; у 2026 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн, з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Бюро економічної безпеки України надійшов відзив по справі, у якому відповідач просить суд справу розглядати в загальному позовному провадженні за участі представника БЕБ.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, що відповідно до примітки до ст. 513 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, крім іншого, слідчі.

В свою чергу, відповідно до пункту 17 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України слідчий службова особа органу Бюро економічної безпеки України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Позивач до звільнення з Бюро економічної безпеки України обіймав посаду детектива, тобто є службовою особою, що у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище.

Таким чином, позивач і після звільнення залишається суб`єктом правового регулювання Закону України «Про запобігання корупції», а отже, спір не може бути віднесений до справ незначної складності у розумінні пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України.

Таким чином, з огляду на займану позивачем посаду, віднесену до посад відповідального та особливо відповідального становища, та поширення на нього дії Закону України «Про запобігання корупції», дана справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, заперечує проти розгляду справи за правилами загального позовного провадження та просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Вирішуючи подане клопотання по суті, суд зазначає таке.

Статтею 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Частинами 1-3 статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

При цьому, частиною 4 статті 12 КАС України чітко визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно із ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Приписами частини 4 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження НЕ можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Отже, цим Кодексом визначено виключні категорії спорів, які НЕ можуть бути розглянуті адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, законодавець чітко визначив, що за правилами спрощеного позовного провадження може розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, перелічених у ч.4 ст.12 КАС України та ч.4 ст.257 КАС України.

Згідно з ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені ст. 262 КАС України.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Звертаючись з клопотанням про розгляд справи в порядку загального провадження, відповідач формально покликався на складність цієї справи та на необхідність проведення судового засідання задля з`ясування всіх обставин справ та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, однак, при цьому позивачем не зазначено жодних доводів та підстав відносно того які негативні наслідки матиме її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а також дослідження яких саме матеріалів та надання яких саме пояснень є необхідним саме у судовому засіданні та яким чином розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) вплине на об`єктивність з`ясування обставин справи або їх повноту.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (частина перша статті 262 КАС України) з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України та наведених додатково судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Крім того, відповідач не позбавлений права викладати свої аргументи, пояснення, міркування у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях та подавати докази.

Також положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

При цьому суд зауважує, що ця справа не належить до категорії спорів, які згідно з приписами частини 4 статті 12 КАС України та частини 4 статті 257 КАС України не можуть бути розглянуті адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.

Покликання відповідача на значимість справи не може бути сприйняте як належний аргумент для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки будь-який спір, з огляду на дії позивача щодо його ініціювання, є значимим для нього, так само як і для відповідача, оскільки судове провадження має наслідком ухвалення судового рішення, яким вирішується спір між ними. При цьому, таке судове рішення підлягатиме оскарженню в порядку, визначеному КАС України.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас, законодавець не пов`язує законність та обґрунтованість судового рішення з викликом сторін у судове засідання, оскільки норми ст. 262 КАС України не передбачають проведення судового засідання та виклику учасників справи, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Зважаючи на вищенаведене, підстави стверджувати, що розгляд цієї справи повинен здійснюватися за правилами загального позовного провадження відсутні, тому суд доходить висновку про залишення клопотання Бюро економічної безпеки України про перехід із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження у справі №160/20689/26 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 9, 12, 257, 262, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Бюро економічної безпеки України про розгляд справи №160/20689/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за правилами загального позовного провадження відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя О.В. Царікова