Рішення № 13974878, 02.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.11 р. Справа № 7/7

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді Косицькій В.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” м.Київ

До відповідача: Державного підприємства „Селидіввугілля” м.Селідове

Предмет спору: стягнення 2 843 491, 06 грн.

За участю представників:

від позивача: Борисова М.А. – довір.

від відповідача: Сорока С.С. - довір.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Селидіввугілля” м.Селідове про стягнення 2 843 491, 06 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду договір про порядок погашення заборгованості №06/04 від 09.04.2010р.; акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.09.2010р.; рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2007р. №40/21.

Позивач на полягає на задоволенні позовних вимог, повідомив, що наказ суду № 40/21, виданий на виконання рішення від 23.03.2007р., до виконавчої служби для примусового виконання не подавався, що зафіксовано протоколом судового засідання від 02.03.2011р.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечив, посилаючись на той факт, що у позивача на момент розгляду справи не має права на стягнення суми, стягнутої рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2007р. №40/21, оскільки минув трирічний строк для пред’явлення наказу суду до виконання. Вважає, що провадження у справі повинно бути припинено, оскільки вже є рішення суду від 23.03.2007р. по справі №40/21 з тих же підстав та про той же предмет, що зафіксовано протоколом судового засідання від 02.03.2011р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2007р. по справі №40/21, яке набрало чинності, стягнуто з ДП „Селидіввугілля” на користь ТОВ „Інтерофіс Лімітед” борг в сумі 2766856 грн. 64 коп., пеню в сумі 234186 грн. 74 коп., три проценти річних в сумі 46847 грн. 05 коп., інфляційні в сумі 237132 грн. 63 коп., юридичні послуги в сумі 32850 грн. 00 коп., витрати по держмиту в сумі 25500 грн. 00 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст. 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Оскільки принцип свободи договору є одним з основних принципів зобов'язальних правовідносин, сторони вправі припинити існуюче між ними зобов'язання за домовленістю. Укласти договір про припинення зобов'язання сторони можуть як до початку виконання зобов'язання, так і в процесі його виконання. Предметом домовленості може бути будь-яка діяльність сторін, зокрема передача відступного, прощення боргу тощо.

Одним із способів припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація зобов'язання або заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

На підставі вищевказаних приписів, 09.04.2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір про порядок погашення заборгованості №06/04 (далі по тексту Договір).

Строк дії Договору встановлено до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п.10 Договору).

Відповідно до умов даного Договору, сторони підтвердили наявність заборгованості боржника (відповідача) перед кредитором (позивачем), розмір та підстави якої підтверджені рішенням від 23.03.2007р. по справі №40/21. Загальна сума зобов’язань боржника перед кредитором складає 2843491,06 грн. (з врахуванням часткового погашення боргу) (п.п. 1-2 Договору). Керуючись ст. 604 ЦК України, сторони домовились, що стосовно зобов’язань боржника вказаних у п.2 цього Договору відбувається новація. Після підписання цього Договору первісні зобов’язання припиняються шляхом їх заміни на нове зобов’язання, що вказане у п.3 цього Договору.

Пунктом 3 Договору передбачено, що боржник у строк до 31.12.2010р. сплатить кредитору заборгованість в сумі 2 843 491, 06 грн.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов’язань, зокрема, є правочин, тобто дії особи направлені на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору та несплату вищевказаної суми – 2 843 491, 06 грн. у встановлений Договором строк, звернувся до суду та просить стягнути цю суму в примусовому порядку.

Пунктом 4 Договору передбачено, що у випадку порушення боржником вказаного у п.3 цього Договору строку погашення заборгованості, кредитор має право звернутись до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості у примусовому порядку.

Проаналізувавши зміст вищевказаного Договору та оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи та додатково подані докази, суд дійшов висновку, що Договором про порядок погашення заборгованості №06/04 від 09.04.2010р. сторони зафіксували наявність боргу в сумі 2843491,06 грн. станом на момент укладення цього договору та встановили порядок та строк його сплати.

Вказаними діями сторони змінили одне зобов'язання іншим зобов'язанням, яке має інший предмет, тобто здійснили новацію у розумінні ст. 604 ЦК України.

Отже, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що на час розгляду спору по суті у відповідача значиться заборгованість перед позивачем за Договором №06/04 від 09.04.2010р. у розмірі 2 843 491, 06 грн. і іншого відповідачем не доведено.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовують вищевикладеним. Посилання відповідача на той факт, що провадження у справі повинно бути припинено, оскільки вже є рішення суду від 23.03.2007р. по справі №40/21, судом до уваги не приймається, оскільки згідно п.2 ст.80 ГПК України провадження у справі припиняється, лише при наявності рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 526, 527, 604 Цивільного кодексу України, ст.67, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” м.Київ до Державного підприємства „Селидіввугілля” м.Селідове про стягнення 2 843 491, 06 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” (85400, Донецька обл.., м.Селідове, вул.К.Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253, п/р 26003301490817 в АК ПІБ в м.Селідове, МФО 334312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” (04053, м.Київ, пров.Киянівський, 3-7, ЄДРПОУ 32962368, п/р 26008306262980 в АКБ „ТК „Кредит” у м.Києві, МФО 322830) – заборгованість у сумі 2 843 491, 06 грн. по Договору №06/04 від 09.04.2010р.; державне мито у сумі 25 500, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до діючого законодавства.

Повний текст рішення підписаний 02.03.2011р.

Суддя Сгара Е.В.