Рішення № 139748358, 15.09.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/840/26

провадження № 2/619/918/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 вересня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Булах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дергачівської міської ради, третя особа приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил Валерія Валеріївна про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до Дергачівської міської ради, третя особа приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил Валерія Валеріївна, в якому просить встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , понад п`ять років до часу відкриття спадщини, у період з 01 січня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто по день смерті ОСОБА_2 ; визнати ОСОБА_1 спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 , який був двоюрідним братом позивача ОСОБА_1 , до шлюбу ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно належало ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 3730 від 28.10.1983 року на 3/5 частини будинку, успадковані після смерті ОСОБА_4 , та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1314/2007 від 07.06.2024 року на 2/5 частини будинку, успадковані після смерті батька ОСОБА_5 . ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил В.В. заведено спадкову справу № 39/2025. 20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Копил В.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 . Постановою приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил В.В. № 615/02-31 від 20.10.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з ненаданням усіх документів, необхідних для підтвердження родинних відносин між позивачем та спадкодавцем, а саме відсутністю свідоцтва про народження ОСОБА_5 , 1915 року народження. З метою отримання зазначеного документа представник позивача звертався з адвокатським запитом до Державного архіву Харківської області. З відповіді Державного архіву Харківської області № 01-44/4891 від 26.11.2025 року вбачається, що в метричних книгах церков слободи Деркачі (Дергачі) Харківського повіту Харківської губернії за 1915 рік, які збереглися неповністю, метричного запису про народження ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) не виявлено. Позивач зазначає, що незалежно від наявності між нею та померлим ОСОБА_2 родинних відносин, вона має право на спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги, оскільки понад п`ять років до часу відкриття спадщини проживала зі спадкодавцем однією сім`єю. У період з 01 січня 2019 року до дня смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали за адресою: АДРЕСА_2 , були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, спільно харчувалися, здійснювали спільні витрати та мали взаємні права і обов`язки.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 20.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

06.03.2026 року представником відповідача Дергачівської міської ради Суржковою В.В. подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначала, що позивачем не надано достатньої сукупності доказів на підтвердження спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, зокрема доказів здійснення спільних витрат, придбання товарів, оплати комунальних послуг, організації та оплати поховання спадкодавця, а також показань свідків.

18.03.2026 року представником позивача подано клопотання про виклик та допит як свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які можуть підтвердити факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у період з 01 січня 2019 року по 15 квітня 2025 року.

13.04.2026 року представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмового доказу акта від 05.02.2026 року, складеного депутатом Дергачівської міської ради Стрілець В.П. та свідками на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 понад п`ять років до часу відкриття спадщини.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 20.05.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті, клопотання представника позивача про виклик свідків задоволено та викликано в судове засідання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

У судовому засіданні представник позивача адвокат Оніщенко Н.О. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача, ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилася, згідно поданої заяви просила розглянути справу без її участі, проти задоволення позову заперечувала.

Третя особа, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил В.В. надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 понад сім років проживали однією сім`єю. Вони вели спільне господарство, разом саджали город, спільно харчувалися. ОСОБА_1 піклувалася про ОСОБА_2 , зокрема купувала йому необхідні лікарські засоби. Свідок також підтвердила, що інших родичів у ОСОБА_2 не було.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були двоюрідними родичами, однак при цьому понад шість років проживали однією сім`єю та вели спільне господарство. ОСОБА_2 передавав свою пенсію ОСОБА_1 , яка за ці кошти купувала необхідні для їх спільного побуту товари, продукти харчування, лікарські засоби та інше необхідне. Свідок також підтвердила відсутність у ОСОБА_2 інших родичів.

Заслухавши пояснення представника позивача, показання свідків, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Так, на підтвердження спільного проживання позивачем також надано акт від 05.02.2026 року, складений депутатом Дергачівської міської ради Стрілець В.П., відповідно до якого підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_2 , постійно проживає ОСОБА_1 та разом з нею однією сім`єю понад п`ять років, а саме в період з 01.01.2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до дня смерті, проживав її двоюрідний брат ОСОБА_2 . В акті також зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом вели спільне господарство.

Судом досліджено надані представником позивача документи щодо організації та оплати поховання ОСОБА_2 .

З договору-замовлення на організацію та проведення поховання вбачається, що замовником послуг з організації поховання ОСОБА_2 була ОСОБА_1 . На договорі містяться відомості щодо здійснення оплати замовлених ритуальних послуг.

Вказані докази свідчать про те, що саме ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 здійснювала організацію його поховання та несла пов`язані з цим витрати, що узгоджується з установленим судом характером взаємовідносин між позивачем та спадкодавцем.

На запит суду надійшла відповідь від Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області, відповідно до якої будь-яка інша спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка або чоловік, які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 визначено, що стосовно поняття «член сім`ї» Конституційний Суд України виходить з об`єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства. До членів сім`ї можуть належати особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, участі у витратах на утримання житла, взаємної допомоги та інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Таким чином, для набуття права на спадкування у четверту чергу на підставі ст. 1264 ЦК України необхідним є встановлення не лише факту проживання особи разом зі спадкодавцем протягом установленого законом строку, а й обставин, які свідчать про існування між ними відносин, притаманних сім`ї, а саме спільного побуту, ведення спільного господарства, взаємної допомоги, наявності взаємних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01 січня 2019 року по 15 квітня 2025 року, тобто понад шість років до часу відкриття спадщини, проживали однією сім`єю.

При цьому спільне проживання позивача зі спадкодавцем не зводилося лише до проживання за однією адресою.

З показань допитаних у судовому засіданні свідків встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом указаного періоду вели спільне господарство, разом обробляли город, спільно харчувалися, здійснювали спільні витрати. ОСОБА_1 забезпечувала побутові потреби ОСОБА_2 , купувала для нього лікарські засоби, продукти харчування та інші необхідні речі.

У свою чергу ОСОБА_2 передавав отримувану ним пенсію ОСОБА_1 для придбання продуктів харчування, лікарських засобів та інших товарів, необхідних для ведення їх спільного побуту.

Наведені обставини свідчать про наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного бюджету, спільних витрат, спільного харчування, ведення спільного господарства та взаємної побутової і матеріальної допомоги.

Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 узгоджуються між собою щодо тривалості спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , характеру їх побутових відносин, ведення ними спільного господарства та взаємної матеріальної допомоги.

При цьому показання свідків не є єдиними доказами зазначених обставин, а узгоджуються з письмовими доказами, дослідженими судом.

Так, актом від 05.02.2026 року підтверджується проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 однією сім`єю понад п`ять років, у період з 01.01.2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ведення ними спільного господарства.

Документи щодо організації поховання ОСОБА_2 підтверджують, що після його смерті саме ОСОБА_1 виступила замовником ритуальних послуг, організувала поховання та здійснювала відповідні витрати.

Сам по собі факт організації та оплати поховання не є достатнім доказом проживання зі спадкодавцем однією сім`єю протягом установленого законом п`ятирічного строку. Разом з тим у сукупності з показаннями свідків та іншими письмовими доказами зазначена обставина додатково характеризує характер відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які не обмежувалися формальним родинним зв`язком, а мали ознаки фактичних сімейних відносин.

Та обставина, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були двоюрідними родичами, не виключає можливості визнання їх особами, які проживали однією сім`єю, оскільки положення ст. 1264 ЦК України не обмежують коло осіб, які можуть бути спадкоємцями четвертої черги, лише особами, які не перебувають у родинних відносинах зі спадкодавцем.

Визначальним у цьому випадку є не ступінь споріднення між особами, а фактичний характер їх відносин протягом не менш як п`яти років до відкриття спадщини.

Досліджені судом докази в їх сукупності підтверджують, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом періоду з 01 січня 2019 року до 15 квітня 2025 року характеризувалися спільністю проживання та побуту, веденням спільного господарства, спільними витратами, взаємною матеріальною та побутовою допомогою, тобто мали ознаки сімейних відносин у розумінні ч. 2 ст. 3 СК України та ст. 1264 ЦК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суд враховує, що їх показання стосуються обставин, які вони сприймали безпосередньо протягом тривалого часу, є послідовними, узгоджуються між собою та з письмовими доказами у справі. Обставин, які б давали суду підстави вважати зазначені показання недостовірними, судом не встановлено.

Заперечення відповідача щодо недостатності доказів спільного проживання позивача зі спадкодавцем суд вважає необґрунтованими.

Зі змісту відзиву вбачається, що заперечення відповідача ґрунтувалися передусім на тому, що на момент подання позову позивачем не було надано документів щодо організації та оплати поховання та не було заявлено клопотання про допит свідків.

Разом з тим у ході розгляду справи позивачем надано додаткові письмові докази, у тому числі акт від 05.02.2026 року та документи щодо організації і оплати поховання ОСОБА_2 , а за клопотанням сторони позивача судом безпосередньо допитано свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Таким чином, обставини, на які відповідач посилався у відзиві як на підставу для висновку про недоведеність позовних вимог, були предметом безпосереднього дослідження судом та підтверджені належними доказами.

Будь-яких доказів на спростування показань свідків, акта від 05.02.2026 року, документів щодо організації поховання або інших установлених судом обставин відповідачем не надано.

Суд також враховує, що на запит суду отримано інформацію про відсутність іншої спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , а допитані свідки зазначили про відсутність у нього інших родичів.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим заведено спадкову справу № 39/2025, та звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Отже, встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю протягом понад п`яти років до часу відкриття спадщини безпосередньо породжує для позивача юридичні наслідки, а саме право на спадкування за законом у четверту чергу відповідно до ст. 1264 ЦК України.

З урахуванням встановлених обставин справи та оцінки доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01 січня 2019 року по 15 квітня 2025 року, тобто понад п`ять років до часу відкриття спадщини, проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство та мали взаємні права і обов`язки.

Таким чином, позовна вимога про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи встановлення факту проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини, прийняття ОСОБА_1 спадщини після його смерті та відсутність установлених судом спадкоємців попередніх черг, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_1 спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_2 .

За таких обставин позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 1216, 1217, 1220, 1258, 1264, 1268 ЦК України, ст. 3 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 263-265 ЦПК України, п. 21, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дергачівської міської ради, третя особа приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил Валерія Валеріївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом задовольнити.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , понад п`ять років до часу відкриття спадщини, у період з 01 січня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто по день смерті ОСОБА_2 .

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Дергачівська міська рада, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, пл. Перемоги, буд. 5, код ЄДРПОУ 04059496.

Третя особа: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил Валерія Валеріївна, адреса: Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, 30.

Суддя Л. В. Калиновська