Рішення № 13974629, 24.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.02.11 р. Справа № 17/4

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К ”, м. Єнакієве

про стягнення 12245,07 грн. та моральну шкоду у розмірі 1700 грн.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 довіреність

від відповідача: Євсєєва І.В. довіреність

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 м. Луганськ звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К ”, м. Єнакієве про стягнення 12245,07 грн., з яких: 9200,00 грн. - основний борг, 1682,46 грн. пеня, 1048,80 грн. інфляційні, 313, 81 грн. 3% річних та моральну шкоду у розмірі 1700 грн..

В обґрунтування позову позивач посилається на договір-угоду (МП) №21 від 12.10.2009р., Заявку на перевезення, акт приймання-здачі виконаних робіт, рахунок №21 від 13.10.2009р. на суму 9200,00 грн., CMR.

В якості правової підстави позову посилається на ст.ст.525-526, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечував. Наполягав на тому, що позивачем не доведено належними документами отримання відповідачем документів для здійснення оплати встановлених у п.п.6.1 п.6 Договору та п.7 Заявки, що унеможливлює встановлення строку, з якого починається відрахування прострочення платежу.

Під час судового засідання представник відповідача пояснив, що відповідні документи ним отримані 22.02.2011р. (протокол судового засідання від 24.02.2011р.), заперечував, що вони були отримані саме у дати, про які стверджує позивач.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив:

12.10.2009р. між сторонами був укладений договір-угода (МП) №21 (далі «Договір») (а.с.8-9). Предметом договору є взаємовідносини сторін у процесі організації транспортування у міському, міжміському та міжнародному сполученні, де Експедитор - Товариство з обмеженою відповідальністю „Мединський і К” діє від імені та за рахунок третьої особи Замовника, залучає Перевізника - Фізичну особу підприємця ОСОБА_3 для доставки вантажів автомобілями.

Перевезення за договором здійснюється на підставі Заявок, які є невідємною частиною даного Договору (п.п.2.1 п.2 Договору).

Відповідно до п.6 Договору, Експедитор здійснює оплату транспортних послуг Перевізника із коштів, які надійшли від Замовника, із вирахуванням своєї експедиторської винагороди впродовж 7 банківських днів при умові, що гроші від Замовника вже отримані, а також при умові отримання від Перевізника всіх необхідних для взаєморозрахунків документів: оригіналу рахунку, копії транспортної накладної, оригіналу акту виконаних робіт та оригіналів інших документів. Якщо у транспортній Заявці Експедитор та Перевізник узгодили ставку до іноземної валюти, Експедитор здійснює оплату послуг Перевізника виходячи із курсу узгодженої валюти, зафіксованої на момент надходження коштів від Замовника, якщо інше не передбачено у транспортній Заявці.

Так, у відповідності до п.п.2.1 п.2 договору, відповідачем була надана Заявка на перевезення вантажу. За п.7 Заявки вартість фрахту складає 8200 гривен по безготівковому розрахунку впродовж 14 днів після отримання оригіналів документів рахунку, акту, виконаних робіт, податкової накладної (для платника ПДВ), CMR.

Зобовязання щодо перевезення були виконані позивачем у повному обсязі, без заперечень, про що свідчить CMR №0125539, акт здачі-приймання робіт №21 від 21.10.2009р..

Згідно Заявки вартість перевезення склала 9200,00 грн.. На підставі зазначених документів позивачем відповідачу, на оплату, був виставлений рахунок №21 від 13.10.2009р. на суму 9200,00 грн.

На день звернення позивача до суду заборгованість повністю сплачена не була.

Однак, відповідачем суду було надано доказ про часткову оплату заборгованості, а саме: платіжне доручення №1470 від 27.04.2010р. на суму 2000,00 грн. (призначення платежу: рахунок №21 від 13.10.2009р.). Позивач часткову оплату підтверджує, хоча впродовж часу розгляду справи, правом на зменшення розміру позовних вимог не скористався.

Відповідно до ст. 549, 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані додатково пеня, 3% річних та індекс інфляції.

Зважаючи на те, що:

§зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

§згідно ст. 193 Господарського Кодексу («ГК») України зобовязання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобовязання не припустима;

§до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

§відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

§доказів оплати заборгованості у сумі 7200,00 грн. відповідач суду не надав хоча наявність такої - підтвердив;

§статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;

§боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст..625 ЦК України);

§відносно пені, то ця вимога не підлягає задоволенню, у звязку з тим, що у разі порушення зобовязання (невиконання або неналежного виконання), боржник повинен передати кредиторові неустойку (штраф, пеня), якою є, зокрема, - грошова сума, встановлена у договорі (ст..548, ст..549 ЦК України). Проте, можливість нарахування та стягнення пені, за несвоєчасну оплату, сторони у договорі не передбачили;

§статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

§позивач не підтвердив належними доказами чіткої дати отримання відповідачем усього пакету документів, до звернення з позовною заявою до суду, про які йдеться у п.п.6.1 п.6 Договору та п.7 Заявці. Через що суд не має можливості встановити дату, з якої починається відрахування прострочення платежу за виконані роботи, відтак нарахування санкцій за таке прострочення;

§відповідач щодо факту отримання зазначених документів не заперечує, однак, заперечує, що вони були отримані саме у дати, про які йдеться у позовній заяві,

господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню лише у сумі основного боргу, з урахування часткової оплати, у розмірі 7200,00 грн..

Припущення, що надані повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.11.2010р., 04.12.2010р., 22.12.2010р. підтверджують факт надсилання позивачем відповідачу пакету документів, згідно умов Договору та Заявки, судом не можуть бути прийняті, оскільки, рішення господарського суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення судом приймається виключно на підставі доказів та аналізу цих доказів у їх сукупності.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1700,00 грн. господарський суд зазначає наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями, або бездіяльністю інших осіб. Необхідними умовами відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди за загальними правилами є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Однак, відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою штрафних санкцій. Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження завдання моральної шкоди, у звязку з чим ця вимога не підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 80, 82-84 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К” (86400, м. Єнакієве Донецької області, пр. Гірників, 42; р/р260097005 в ЗАТ ДОД „РайффайзенБанкАВаль”, МФО 335076, ідентифікаційний код 32276975) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; р/рНОМЕР_1 у філії центрального відділення „Промінвестбанку” м. Луганськ, МФО НОМЕР_2, ІНННОМЕР_3) суму заборгованості у розмірі 7200,00 грн., 72,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита; 121,85 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Суддя Татенко В.М.

(повний текст рішення оформлений та підписаний 01.03.2011р.)