Ухвала суду № 139744519, 08.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про розгляд вимог кредитора

"08" вересня 2026 р. Справа № 916/4277/25Господарський суд Одеської області у складі судді Гут С.Ф. при секретарі судового засідання Борисовій Н.В., дослідивши матеріали справи №916/4277/25 за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність

за участю представників:

від кредиторів Калачик В.В.

боржник - не з`явився

керуючий реструктуризацією - Яковенко Д.Е.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 25.11.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією майна боржника ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Яковенка Дмитра Едуардовича.

26.12.2025р. було опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі №916/1629/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 № 78052.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 (суддя Деркач Т.Г.) припинено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_2 ; звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню; провадження у справі № 916/4277/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 закрито.

27.01.2026р. до суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТУС УКРАЇНА з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 в сумі 41 352,14грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2026 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю АВЕНТУС УКРАЇНА заяву (вх. № 3-78/26 від 27.01.2026) з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 .

09.02.2026р. до суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю Еко Фін з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 в сумі 7 246,75 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю ЕКО ФІН заяву (вх.№ 3-129/26 від 09.02.2026) з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 (вх.№ 3-129/26 від 09.02.2026).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТУС Україна , скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 у справі №916/4277/25, справу № 916/4277/25 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду на стадію процедури реструктуризації боргів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 визначено суддю Гута С.Ф. для подальшого розгляду справи № 916/4277/25.

29.04.2026р. до суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТУС УКРАЇНА з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 в сумі 41 352,14грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2026 прийнято до провадження справу № 916/4277/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Призначено справу до розгляду в попередньому засіданні суду.

06.05.2026р. до суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 в сумі 29 488,00 грн.

11.05.2026р. до суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю Еко Фін з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 в сумі 7 246,75 грн.

07.09.2026р. керуючим реструктуризацією було надано повідомлення про результати розгляду вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" відповідно до якого ним визнано грошові вимоги частково у сумі 16 000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, судом встановлено наступне.

25.11.2025р. господарським судом було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 6 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Так, публікація оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відбулась 26.12.2025р. за №78052.

06.05.2026р. до суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 в сумі 29 488,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень.

Вказана заборгованість боржника виникла на підставі наступного.

10.06.2025 р. Між ОСОБА_1 та ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71886375, відповідно до якого сума кредиту становить 16 000,00 грн, строк кредитування/Строк договору 25 днів, процентна ставка/день 0,400% (фіксована), комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 2400,00 грн.).

В зв`язку з невиконанням кредитних зобов`язань за договором від 10.06.2025р. у ОСОБА_1 перед ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» станом на 28.11.2025р. утворилась заборгованість у сумі 29 488,00, з яких: 14 400,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 5200,00 грн заборгованість по відсоткам, 7488,00 грн заборгованість за відсотками за понадстрокове користування, 2 400,00 грн. заборгованість за комісією.

28.11.2025 року між ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" було укладено Договір факторингу №28/11/25-02 від 28.11.2025 р., відповідно до якого право вимоги до Боржника було передано первісним кредитором до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ.ЕН.ГРУП».

Керуючим реструктуризацією надано повідомлення щодо заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" яка виникла на підставі Договору про надання від 10.06.2025 р відповідно до якого ним визнано вимоги у сумі 16 000,00 грн. як сума основного боргу, що ж до інших вимог керуючий реструктуризацією вважає їх необґрунтованими.

Дослідивши надані докази суд зазначає наступне.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Договір є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначено Законом України "Про споживче кредитування".

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково - касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Перелік умов, які мають бути зазначені в договорі про споживчий кредит наведено в ч.1 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування". Зокрема, п. 10, 11 ч.1 цієї статті визначено, що в договорі про споживчий кредит зазначаються порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (уразі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, загальна заборгованість боржника по Договору про надання коштів у кредит №71886375 від 10.06.2025р. за тілом кредиту становить 14 400,00 грн. та комісії 2 400 грн.

Отже, суд дійшов висновку про визнання грошової вимоги на суму 14 400,00 грн. (тіло кредиту) та комісії 2 400 грн.

Крім цього, кредитором нараховані проценти за користування кредитом в загальній сумі 12 688 грн.

ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на підтвердження розміру не виконаного ОСОБА_1 зобов`язання за договором кредиту перед ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 від 10.06.2025р. року № 71886375 надано розрахунок заборгованості, за яким не виконано зобов`язання з повернення кредиту в сумі 14 400,00 грн, сплати процентів за період з 10 червня 2025 року по 05 липня 2025 року в сумі 1 744 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в пунктах 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16 (пункт 6.28));

У матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору після 05.07.2025 року, здійснення позичальником ОСОБА_1 сплати нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду.

Отже з огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" процентів за користування після 05 липня 2025 року.

Відтак суд визнає вимоги на суму 1 744,00 грн. (проценти за користування кредитом).

У заяві від 06.05.2026 з грошовими вимогами до боржника товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" просить визнати і включити до реєстру вимог кредиторів 6 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частини перша, друга, третя та четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України містять такі норми:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дослідивши матеріали заяви кредитора, суд зазначає, що ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» належним чином підтвердило понесені витрати на професійну правничу допомогу, надані адвокатом Калачик В.В. у сумі 6 000,00 грн. шляхом надання суду наступних документів: копії укладеного між ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" і адвокатом Калачик В.В. договору про надання правничої допомоги від 18.11.2025 № 8/2025, копію Акту від 06.05.2026р. про надання правничої (правової) допомоги до Договору №8/2025 від 18.11.2025 року з Детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Калачиком В.В. на суму 6 000,00 грн.

Ці докази є належними і допустимими для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 (справа №910/13071/19) звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

З огляду на викладене заявлені ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. підлягають віднесенню до витрат цього кредитора, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , що відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Керуючись ст.ст. 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати частково вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до ОСОБА_1 в сумі 18 744,00 грн., 6 000,00 грн. правнича допомога та 5 324,80 грн. судового збору.

2. В решті вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ч.4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у відповідності до ст.ст. 254, 255 ГПК України та ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст ухвали складено 14.09.2026 р.

Суддя С.Ф. Гут