Ухвала суду № 139743837, 11.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезеченні позову

м. Київ

11.09.2026Справа № 910/7129/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНТАДА ТРАНС" ТОВ "ПЕНТАДА ГРУПП" І КОМПАНІЯ про забезпечення позову у справі № 910/7129/26

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕНТАДА ТРАНС" ТОВ "ПЕНТАДА ГРУПП" І КОМПАНІЯ

вул. Хвойки Вікентія, 21, офіс 360, м. Київ, 04080

до 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МХ Консалтинг"

вул. Саксаганського, 38Б, офіс 11, м. Київ, 01033;

2. ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1

3. Акціонерного товариства "Акціонерний банк "РАДАБАНК";

вул. Володимира Мономаха, 5, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЕКТОРСЬКА КОМПАНІЯ ФАКТОР"

вул. Сирецька, 9, м. Київ, 04073

про визнання договорів недійсними

Без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕНТАДА ТРАНС" ТОВ "ПЕНТАДА ГРУПП" І КОМПАНІЯ (далі - позивач, ТОВ "ПЕНТАДА ТРАНС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "МХ КОНСАЛТИНГ" (далі - відповідач-1, ТОВ "МХ КОНСАЛТИНГ"); ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, ОСОБА_1 ); Акціонерного товариства "Акціонерний банк "РАДАБАНК" (далі - відповідач-3, АТ "АБ "РАДАБАНК"); Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЕКТОРСЬКА КОМПАНІЯ ФАКТОР" (далі - відповідач-4, ТОВ "КОЛЕКТОРСЬКА КОМПАНІЯ ФАКТОР") з вимогами:

1) визнати недійсним укладений між ТОВ "МХ КОНСАЛТИНГ" та ОСОБА_1 іпотечний договір від 05.12.2025 року, зареєстрований в реєстрі за № 3017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зима Н.Ф. (далі відповідно - Іпотечний договір № 3017, вимога-1);

2) визнати недійсним укладений між ТОВ "МХ КОНСАЛТИНГ" та ОСОБА_1 іпотечний договір від 23.12.2025 року, зареєстрований в реєстрі за № 3142, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зима Н.Ф. (далі відповідно - Іпотечний договір № 3142, вимога-2);

3) визнати недійсним укладений між ТОВ "МХ КОНСАЛТИНГ" та ОСОБА_1 іпотечний договір від 02.02.2026 року, зареєстрований в реєстрі за № 132, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зима Н.Ф. (далі відповідно - Іпотечний договір № 132, вимога-3);

4) визнати недійсним укладений між ТОВ "МХ КОНСАЛТИНГ" та ТОВ "КОЛЕКТОРСЬКА КОМПАНІЯ ФАКТОР" іпотечний договір від 25.08.2025 року, зареєстрований в реєстрі за № 2081, та договір щодо внесення змін до договору іпотеки від 05.12.2025 року, зареєстрований в реєстрі за № 3016, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зима Н.Ф. (далі відповідно - Іпотечний договір № 2081, вимога-4 та Договір № 3016, вимога-5);

5) визнати недійсним укладений між ТОВ "МХ КОНСАЛТИНГ" та АТ "АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "РАДАБАНК" іпотечний договір №300525/ФКР/8-І-1/02-1 від 28.08.2025 року, зареєстрований в реєстрі за № 2172, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зима Н.Ф. (далі відповідно - Іпотечний договір №300525/ФКР/8-І-1/02-1, вимога-6).

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що оспорювані іпотечні договори укладені в період провадження у справі №910/2401/25 за позовом ТОВ "ПЕНТАДА ТРАНС" про стягнення з ТОВ "МХ КОНСАЛТИНГ" заборгованості за Договором № 20/09/23-01 МХ про надання поворотної фінансової допомоги від 20.09.2023, а саме в період з 25.08.2025 по 02.02.2026, є фраудаторними правочинами, які спрямовані на ухилення боржника від виконання зобов`язання за вказаним договором про надання поворотної фінансової допомоги, а тому мають бути визнані в судовому порядку недійсними із скасуванням іпотечних обтяжень та заборон.

25.08.2026 до Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Як вбачається із матеріалів заяви про забезпечення позову, Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНТАДА ТРАНС" ТОВ "ПЕНТАДА ГРУПП" І КОМПАНІЯ просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «МХ Консалтинг», шляхом заборони відчуження, розпорядження та/або користування таким майном, а також заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього.

Розглянувши вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНТАДА ТРАНС" ТОВ "ПЕНТАДА ГРУПП" І КОМПАНІЯ про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для її задоволення з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018р. Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018р. по справі №911/2930/17.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕНТАДА ТРАНС" ТОВ "ПЕНТАДА ГРУПП" І КОМПАНІЯ до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідачів у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідачів від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Судом враховано, що предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсними іпотечних договорів, які за своєю правовою природою є вимогами немайнового характеру.

За змістом заявлених позовних вимог у разі їх задоволення виконання відповідного судового рішення не передбачатиме звернення стягнення на спірне нерухоме майно чи вчинення інших дій щодо розпорядження ним. Натомість наслідком визнання іпотечних договорів недійсними може бути внесення відповідних змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема щодо припинення зареєстрованих обтяжень.

За таких обставин накладення арешту на нерухоме майно не перебуває у безпосередньому зв`язку із предметом заявлених позовних вимог та не спрямоване на забезпечення виконання можливого рішення суду у цій справі. Арешт майна за наведених позивачем обставин фактично обмежуватиме можливість розпорядження ним, однак не забезпечуватиме реалізацію наслідків можливого визнання іпотечних договорів недійсними.

Саме лише посилання позивача на те, що іпотечні договори, на його думку, були укладені з метою уникнення виконання боргового зобов`язання, а також припущення про можливість подальшого відчуження відповідачем спірного майна не є достатніми для висновку про існування реального ризику невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, його передачу у заставу, встановлення інших обтяжень чи вчинення інших дій, які свідчили б про намір змінити його правовий статус після звернення позивача до суду.

Суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.

Однак, в даному випадку, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕНТАДА ТРАНС" ТОВ "ПЕНТАДА ГРУПП" І КОМПАНІЯ не надано жодних доказів наявності фактичних обставин з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Обставини, наведені позивачем на обґрунтування заяви про забезпечення позову, не свідчать про існування на момент її розгляду реальної загрози невиконання або істотного утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Зокрема, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ «МХ Консалтинг» станом на момент розгляду заяви залишається власником усіх десяти спірних об`єктів нерухомого майна. Доказів вибуття будь-якого із зазначених об`єктів із власності відповідача матеріали справи не містять. При цьому наявність іпотечного обтяження спірного майна сама по собі не свідчить про вибуття такого майна з власності іпотекодавця та не може ототожнюватися з його відчуженням.

Наведене свідчить про те, що на момент розгляду заяви правовий статус спірного майна залишається незмінним, а позивачем не доведено вчинення відповідачем після укладення оспорюваних договорів іпотеки чи звернення до суду будь-яких дій, спрямованих на подальше відчуження відповідного нерухомого майна або зміну належності права власності на нього.

Крім того, заявлений позивачем захід забезпечення не відповідає критерію співмірності із заявленими позовними вимогами. Позивач просить накласти арешт одночасно на всі десять об`єктів нерухомого майна, зазначених у пункті 2 прохальної частини заяви. Водночас серед цих об`єктів є квартира № 12 та квартира № 13, обтяжені іпотечним договором № 300525/ФКР/8-І-1/02-1 на користь АТ «АБ «Радабанк», а також квартира № 11, обтяжена договором № 2081 від 25.08.2025 на користь ТОВ «Колекторська компанія Фактор».

При цьому зазначені договори не є предметом заявлених позовних вимог про визнання недійсними іпотечних договорів № 3017, № 3142 та № 132. Відтак накладення арешту на вказані об`єкти не пов`язане безпосередньо з предметом спору в частині оспорюваних позивачем правочинів та фактично поширює захід забезпечення на майно, правовідносини щодо якого не є предметом заявлених позовних вимог.

З огляду на положення частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Одним із визначальних критеріїв при вирішенні питання про забезпечення позову є наявність безпосереднього зв`язку між конкретним заходом забезпечення та предметом позовної вимоги. Застосування заходу забезпечення щодо майна, яке не є предметом відповідного спору, не відповідає зазначеному критерію.

Окремо суд враховує співвідношення вартості майна, щодо якого заявлено вимогу про забезпечення позову, та розміру зобов`язання, на захист якого, за доводами позивача, подано позов. Сукупна балансова (оціночна) вартість об`єктів нерухомого майна, щодо яких позивач просить забезпечити позов, становить 29 915 888,11 грн, тоді як розмір відповідного боргового зобов`язання визначений позивачем у сумі 4 200 620,63 грн.

Таким чином, вартість майна, на яке позивач просить накласти арешт, майже у вісім разів перевищує розмір боргового зобов`язання. За таких обставин накладення арешту на всі зазначені об`єкти нерухомого майна призведе до істотного обмеження правомочностей власника щодо розпорядження належним йому майном, при цьому позивач не навів обставин, які б об`єктивно обумовлювали необхідність застосування такого заходу саме в заявленому обсязі.

Наведені позивачем обставини фактично стосуються його припущень щодо можливого подальшого відчуження спірного майна та необхідності недопущення такого відчуження. Водночас сам по собі факт існування іпотечних обтяжень, а також суб`єктивне припущення про можливість у майбутньому вчинення відповідачем дій щодо спірного майна не підтверджують наявності реальної загрози, яка б виправдовувала застосування найбільш обтяжливого для власника заходу щодо всіх десяти об`єктів нерухомості.

Наявність лише припущень щодо можливого виникнення ускладнень під час виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.

Втім, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, поза як обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Така правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

Водночас обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Наведені заявником підстави для забезпечення позову, за умови відсутності будь-яких інших доказів, на підтвердження таких фактів, не надають можливості дійти беззаперечних висновків щодо можливого утруднення виконання рішення суду. Наразі обґрунтовані підстави вважати, що у разі задоволення позовних вимог виконання рішення буде неможливим, у суду відсутні.

За висновком суду, заява про забезпечення позову мотивована виключно припущеннями заявника щодо можливого утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, прокурор не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, саме лише посилання в заяві на імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, припущення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНТАДА ТРАНС" ТОВ "ПЕНТАДА ГРУПП" І КОМПАНІЯ про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому заява Товариства про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши доведеність та обґрунтованість доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНТАДА ТРАНС" ТОВ "ПЕНТАДА ГРУПП" І КОМПАНІЯ щодо необхідності вжиття заявлених останнім заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНТАДА ТРАНС" ТОВ "ПЕНТАДА ГРУПП" І КОМПАНІЯ про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд визнає подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНТАДА ТРАНС" ТОВ "ПЕНТАДА ГРУПП" І КОМПАНІЯ про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНТАДА ТРАНС" ТОВ "ПЕНТАДА ГРУПП" І КОМПАНІЯ про забезпечення позову - відмовити.

2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.О. Лиськов