Ухвала суду № 139743276, 15.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

15 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/512/26 (906/1143/26)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран"

До:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартен Локс"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю " Юні Люкс"

3) Акціонерного товариства "Комінбанк"

4)Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Фінанс 1"

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування нерухомого майна, визнання недійсним іпотечного договору та скасування державної реєстрації іпотеки й заборон відчуження з припиненням відповідних прав та обтяжень

в межах справи №906/512/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартен Локс"

Суддя Гнисюк С.Д.

У провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/512/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартен Локс".

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.08.2026 відкрито провадження у справі №906/512/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартен Локс" (11601, Житомирська область, Коростенський район, м. Малин, вул. Грушевського, буд. 20; код ЄДРПОУ 41869649); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком на 170 (сто сімдесят) календарних днів; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартен Локс" арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича; оприлюднено повідомлення про відкриття Господарським судом Житомирської області провадження у справі №906/512/26; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні суду на 29.10.2026.

11.09.2026 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" надійшла позовна заява від 11.09.2026 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартен Локс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні Люкс", Акціонерного товариства "Комінбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Фінанс 1" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування нерухомого майна, визнання недійсним іпотечного договору та скасування державної реєстрації іпотеки й заборон відчуження з припиненням відповідних прав та обтяжень.

До заяви додано клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" вх.№01-44/3323/26 від 11.09.2026 про зменшення розміру судового збору та відстрочення (розстрочення) його сплати.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно статті 7 Кодексу про банкрутство, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

За правилами господарського процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статтям 162, 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також вимогам статті 172 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 163 ГПК України, ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 1 січня 2026 року статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлена в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір сплати судового збору за подання позовів майнового характеру визначено у підпункті 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір". Так, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 163 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно поданого позову заявлено 10 вимог немайнового характеру (4 вимоги визнання недійсними договорів та 6 вимог щодо реєстрації іпотеки й заборон за трьома об`єктами) та 3 вимоги майнового характеру (витребування майна).

Вимоги заявлені на підставі ЦК України, Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про санкції», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ГПК України.

Отже, сума судового збору, яка підлягає сплаті за 10 немайнових вимог - 33 280,00грн. (3 328,00х10).

З урахуванням коефіцієнту 0,8, сума судового збору складає - 26 624,00грн.

Щодо майнових вимог, суд зазначає про наступне.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.05.2020 у справі №910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторони, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог ст. 162 ГПК України.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Отже, належним та допустимим доказом вартості спірного нерухомого майна є належним чином оформлений звіт суб`єкта оціночної діяльності про вартість об`єкта нерухомості.

Позивачем визначено ціну позову у розмірі 66 930 988,06грн.

Ціну позову визначено за вартістю трьох об`єктів, які витребовуються.

Судовий збір розраховано за статтею 4 Закону України "Про судовий збір".

Майнова частина - 66 930 988,06 грн. х1,5% = 1 003 964,82 грн.

З урахуванням коефіцієнту 0,8, сума судового збору складає - 803 171,86 грн., що разом з немайновими вимогами становить - 829 795,86 грн.

Таким чином, виходячи з вищенаведених норм Закону, приймаючи до уваги той факт, що позов містить вимоги немайнового та майнового характеру, враховуючи норми матеріального та процесуального права, заявник повинен надати суду докази сплати судового збору в установлених законом розмірі та порядку в сумі - 829 795,86грн.

Суду не надано доказів сплати судового збору за подання позовної заяви.

Також, суду не надано доказів на підтвердження правильності визначення ціни позову, станом на дату подання позовної заяви, в частині вартості спірного майна.

До позовної заяви позивачем додано клопотання про зменшення розміру судового збору та відстрочення (розстрочення) його сплати.

У клопотанні про відстрочення від сплати судового збору Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран" зазначає про наступне. Майновий стан Позивача підтверджується фінансовою звітністю за 2025 рік, поданою до органів статистики та податкової служби, а також даними Єдиного реєстру боржників станом на 11.09.2026. Чистий дохід Позивача від реалізації продукції за 2025 рік становить 512 тис. грн (рядок 2000 Звіту про фінансові результати, форма №2). За 2024 рік цей показник становив 88 763 тис. грн. Дохід скоротився у 173 рази. Річний дохід підприємства у 2025 році є меншим за розмір судового збору, який підлягає сплаті за цим позовом. Чистий збиток за 2025 рік становить 70 217 тис. грн (рядок 2355 форми №2), за 2024 рік - 31 120 тис. грн. Нерозподілений прибуток у розмірі 48 165 тис. грн на початок 2025 року перетворився на непокритий збиток у розмірі 21 843 тис. грн на кінець року (рядок 1420 Балансу). Власний капітал за рік скоротився з 73 045 тис. грн до 3 037 тис. грн (рядок 1495 Балансу), тобто у 24 рази. Залишок грошових коштів на рахунках у банках станом на 31.12.2025 становить 2 222 тис. грн (рядок 1167 Балансу). Поточні зобов`язання Позивача становлять 261 308 тис. грн (рядок 1695 Балансу), у тому числі заборгованість перед бюджетом 11 769 тис. грн, заборгованість з оплати праці 3 610 тис. грн, зі страхування 4 438 тис. грн. Довгострокові кредити банків становлять 272 116 тис. грн (рядок 1510 Балансу). Сукупні зобов`язання Позивача становлять 556 784 тис. грн при валюті балансу 559 821 тис. грн. Середня кількість працівників Позивача у 2025 році становила 48 осіб. Витрати на оплату праці за 2025 рік становили 12 258 тис. грн (рядок 2505 форми №2), тобто в середньому 1 021 тис. грн на місяць, без урахування єдиного внеску. Наявних коштів на рахунках вистачає на виплату заробітної плати за два місяці. Вимоги працівників щодо оплати праці мають пріоритет перед іншими платежами відповідно до ст. 97 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці». Станом на 11.09.2026 у Єдиному реєстрі боржників обліковується 22 відкриті виконавчі провадження, у яких Позивач є боржником. Виконавчі документи видані Господарським судом Житомирської області (13 проваджень), Господарським судом міста Києва (3 провадження), Малинським районним судом Житомирської області (4 провадження), Житомирським окружним адміністративним судом (1 провадження) та Малинським ВДВС щодо стягнення виконавчого збору (1 провадження). Кошти на рахунках Позивача, обтяжені арештами у виконавчих провадженнях і призначені для виплати заробітної плати 48 працівникам, не є вільними коштами, за рахунок яких може бути сплачений судовий збір у розмірі 816 483,86 грн. Майновий стан Позивача є прямим наслідком правочинів, які оспорюються у цій справі. Спірні об`єкти (торгово-виробничий комплекс площею 3 686,5 кв.м, незавершене будівництво та земельна ділянка площею 6,0403 га у с/раді Іванівській Житомирського району) є виробничою базою Позивача, на якій здійснювалась основна господарська діяльність з виробництва та реалізації будівельних матеріалів. Ці об`єкти вибули з володіння Позивача 24.01.2024 внаслідок правочинів, вчинених колишнім директором без рішення загальних зборів учасників, і на цей час перебувають у володінні Відповідача 2 та обтяжені іпотекою на користь Відповідача 4. Втрата виробничої бази призвела до зупинення операційної діяльності. Матеріальні витрати за 2025 рік становили 226 тис. грн проти 43 967 тис. грн у 2024 році (рядок 2500 форми №2). Запаси товарів скоротилися з 377 415 тис. грн до 915 тис. грн (рядок 1104 Балансу). Витрати на збут скоротилися з 21 042 тис. грн до 40 тис. грн (рядок 2150 форми №2). Підприємство, яке у 2024 році реалізовувало продукцію на 88,8 млн грн на рік, у 2025 році не мало виробничої діяльності. Учасник Позивача з часткою 99% статутного капіталу, компанія Westgrinite Holdings Limited, з 12.05.2023 перебуває під санкціями відповідно до Указу Президента України №279/2023. Санкційний режим виключає надходження від учасника додаткового капіталу, позик або іншого фінансування, за рахунок якого міг би бути сплачений судовий збір. Судовий збір у розмірі 816 483,86 грн обчислений від вартості саме того майна, якого Позивач протиправно позбавлений і за повернення якого звертається до суду. Неможливість сплатити збір спричинена тими самими діями відповідачів, які є предметом позову. Вказує, що Закон і практика Верховного Суду допускають відстрочення та зменшення судового збору для юридичної особи з урахуванням її фактичного майнового стану (рішення від 26.02.2026 у справі «Могила та інші проти України»; Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2026 у справі №917/1219/24). Судовий збір у розмірі 829 795,86 грн. співвідноситься з показниками Позивача так. Він перевищує чистий дохід від реалізації продукції за 2025 рік (512 тис. грн) у 1,62 раза. Він становить 27,3 відсотка власного капіталу Позивача (3 037 тис. грн за рядком 1495 Балансу на 31.12.2025). Він становить 37,3 відсотка всіх грошових коштів на рахунках Позивача на 31.12.2025 (2 222 тис. грн за рядком 1167 Балансу). Він дорівнює місячному фонду оплати праці 48 працівників Позивача (12 258 тис. грн річних витрат на оплату праці за рядком 2505 форми №2). Сплата збору за рахунок наявних коштів означає невиплату заробітної плати за поточний місяць при вже наявній заборгованості з оплати праці у розмірі 3 610 тис. грн (рядок 1630 Балансу). Підприємство, яке за звітний рік отримало 512 тис. грн доходу, 70 217 тис. грн чистого збитку, має 556 784 тис. грн зобов`язань, 22 відкриті виконавчі провадження і власний капітал у розмірі 3 037 тис. грн, не має джерела сплати збору у розмірі 829 795,86 грн. Позикове фінансування для Позивача недоступне: сукупні зобов`язання перевищують валюту балансу за вирахуванням власного капіталу, а єдиний учасник з часткою 99 відсотків перебуває під санкціями. Продаж активів для сплати збору неможливий, оскільки основні засоби залишковою вартістю 20 843 тис. грн зношені на 89 відсотків (первісна вартість 195 230 тис. грн, знос 174 387 тис. грн за рядками 1011 і 1012 Балансу), а спірні об`єкти перебувають у володінні Відповідача 2. Розмір, який Позивач здатний сплатити не припиняючи виплату заробітної плати і не порушуючи черговості розрахунків, становить 53248,00 грн. Ця сума дорівнює 2,4 відсотка наявних грошових коштів і зберігає компенсаційну функцію збору. Позов подається у межах позовної давності, яка спливає 24.01.2027. Залишення позовної заяви без руху з подальшим поверненням через несплату збору створює реальний ризик втрати права на судовий захист внаслідок спливу позовної давності, тобто наслідок, який за рішенням ЄСПЛ у справі «Могила та інші проти України» і є підривом самої суті права на доступ до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 6, 8 Закону України "Про судовий збір", ст.11, 129, 163, 236 ГПК України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», просить суд:

1. Зменшити розмір судового збору за подання позовної заяви ТОВ "Юнігран" у частині вимоги майнового характеру з 803 171,86 грн. до 26 624,00 грн., визначивши загальний розмір судового збору у справі у сумі 53 248,00 грн., та відстрочити сплату судового збору у зменшеному розмірі до ухвалення судового рішення у справі.

2. У разі відмови у зменшенні розміру судового збору - відстрочити сплату судового збору у розмірі 829 795,86 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

3. У разі відмови у відстроченні - розстрочити сплату судового збору у розмірі 829795,86 грн. шістьма рівними частинами по 138 299,31 грн., перша з яких сплачується протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі, а кожна наступна - не пізніше 30 днів після попередньої, з остаточним розрахунком до ухвалення судового рішення у справі.

На підтвердження наявності підстав для задоволення клопотання позивачем надано суду (додатки до клопотання): Баланс (Звіт про фінансовий стан) ТОВ "Юнігран" на 31.12.2025, форма №1; 2. Звіт про фінансові результати ТОВ "Юнігран" за 2025 рік, форма №2; Інформація з Єдиного реєстру боржників станом на 11.09.2026.

Дослідивши клопотання позивача про зменшення розміру судового збору та відстрочення (розстрочення) його сплати, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд м о ж е враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Одночасно судом враховані позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені в п. 8.18 постанови від 17.06.2026 у справі №917/1219/24 та п.71 постанови від 21.01.2026 року у cправі № 925/1293/19, згідно з якою висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.

Характер порушення, встановленого Європейським судом з прав людини у справі "Король та інші проти України" від 09.10.2025, в частині заяви № 36465/21 (обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви.

Таким чином, аналіз вище наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.

При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.

Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.

Тобто право відстрочення сплати судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов`язком, що випливає з вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 зазначено, що: "сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала "розгляд судом". Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено".

Отже, суд може відстрочити, розстрочити, звільнити заявника від сплати судового збору або зменшити його розмір з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та майнового стану скаржника, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.

Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/ відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21), оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу, рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26.07.2005; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26.07.2005).

Отже, скрутний майновий стан може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 911/2728/23.

Разом з тим, частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 75 цього Кодексу.

Таким чином, для зменшення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору заявник, має довести належними засобами доказування суду існування у нього фінансових труднощів та такого майнового стану, що надають підстави вважати за можливе відстрочити такій особі сплату судового збору при наявності для цього підстав, встановлених вищевказаним законом.

При зверненні з вимогою про відстрочення сплати судового збору необхідним є надання актуальної та комплексної інформації про фактичний майновий стан заявника, зокрема, актуальної фінансової звітності (балансу) за останні звітні періоди, довідок банківських установ щодо залишків коштів на рахунках, відомостей про наявність/відсутність майна, дебіторської заборгованості чи інших активів товариства тощо.

Самі лише твердження про скрутний фінансовий стан, без надання належних та допустимих доказів на підтвердження реальної фінансової неспроможності боржника сплатити судовий збір у встановленому порядку, не є підставою для відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви.

У даному випадку дослідженню та оцінці, в контексті пропорційності з урахуванням доданих доказів скрутного майнового стану позивача, підлягають наступні питання щодо наявності підстав для:

- зменшення судового збору;

- відстрочення сплати судового збору;

- розстрочення сплати судового збору.

Щодо зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви ТОВ "Юнігран", суд зазначає про наступне.

Згідно наданих доказів вбачається.

Баланс (Звіт про фінансовий стан) ТОВ "Юнігран" на 31.12.2025, форма №1:

- необоротні активи на кінець звітного періоду - 73 956 000,00грн.

- оборотні активи на кінець звітного періоду - 485 865 000,00грн., у тому числі готова продукція - 24 322 000,00грн.

- власний капітал - 3 037 000,00грн.

- пасив на кінець звітного періоду: довгострокові зобов`язання і забезпечення на кінець звітного періоду - 295 476 000,00грн.; поточні зобов`язання і забезпечення на кінець звітного періоду - 261 308 000,00грн.

Актив складає у загальному розмірі - 559 821 000,00грн.

Звіт про фінансові результати ТОВ "Юнігран" за 2025 рік, форма №2: чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - 512 000,00грн.

Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 11.09.2026, вбачається наявність 22 відкритих виконавчих проваджень, у яких позивач є боржником.

Інших доказів суду не надано.

Судом встановлено, що позивачем не надано суду всіх належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначені в клопотанні доводи позивача.

Зокрема, суду не надано доказів про залишок грошових коштів на рахунках у банках станом на дату подання позовної заяви (інформація про рахунки, залишки коштів на рахунках виписки банку; довідки, тощо), суду не надано доказів витрат на оплату праці працівникам станом на дату подання позовної заяви, не надано належних доказів перебування осіб у трудових відносинах, не надано доказів на підтвердження арештів у виконавчих провадженнях, не надано доказів припинення господарської діяльності (при тому, що позивач зазначає про наявність працівників та витрати на оплату праці), не надано актуальну інформацію та докази щодо переліку та стану майна, яке належать позивачу та його вартості (оцінка, інвентаризація, тощо).

За відсутності належних доказів суд не може дослідити питання непосильності сплати судового збору, враховуючи, що згідно Балансу (Звіт про фінансовий стан) ТОВ "Юнігран" на 31.12.2025, форма №1, актив позивача становить 559 821 000,00грн.

Також, суду не надано належного обґрунтування та доказів щодо розміру до якого він просить суд зменшити судовий збір та чому саме такий розмір судового збору (а не більший чи менший) має бути застосовано у даному випадку.

Доказів сплати судового збору у зменшеному розмірі суду не надано.

За відсутності належних доказів, про які зазначено вище, суд не може дослідити питання, що саме така сума відповідає вимозі пропорційності.

Також, суду не надано інформації (переліку та вартості) щодо готової продукції та неможливості її реалізації станом на дату подання позовної заяви.

З огляду на зазначене, у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів, суд позбавлений можливості за майновим критерієм встановити наявність обставин, що можуть слугувати підставою для зменшення розміру судового збору.

Щодо клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору у розмірі 829 795,86грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Позивач зазначає про те, що у разі задоволення позову судовий збір стягується з відповідачів. У разі відмови у позові він стягується з позивача за рішенням суду. Держава не втрачає судового збору за жодного результату розгляду справи, змінюється лише момент його надходження. Відмова у відстроченні, навпаки, позбавляє позивача доступу до суду і унеможливлює надходження до бюджету збору, який за результатом справи підлягає стягненню з відповідачів. Позов подається у межах позовної давності, яка спливає 24.01.2027. Залишення позовної заяви без руху з подальшим поверненням через несплату збору створює реальний ризик втрати права на судовий захист внаслідок спливу позовної давності, тобто наслідок, який за рішенням ЄСПЛ у справі «Могила та інші проти України» і є підривом самої суті права на доступ до суду.

Суду не надано доказів, що позивач був позбавлений права з 2024 року на подання позову.

Доказів вчинення дій, направлених на повернення майна в межах строку позовної давності, суду не надано. Тобто, подання позовної заяви за 4 місяці до закінчення строку позовної давності є свідомими діями позивача та не можуть бути самостійною підставою для відстрочення сплати судового збору.

Також позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуального строку розгляду позовної заяви до ухвалення рішення (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 907/665/18 (907/139/22) від 11.02.2026).

При цьому наведені заявником обставини щодо відстрочення сплати судового збору, свідчать не про тимчасові труднощі зі сплатою судового збору, які можуть бути усунуті протягом певного визначеного часу, а про відсутність у боржника реальних джерел надходження коштів та обґрунтованих перспектив виконання такого обов`язку до ухвалення судового рішення у справі, що виключає можливість застосування відстрочення як тимчасового процесуального механізму перенесення строку сплати судового збору, оскільки за таких обставин таке відстрочення фактично трансформувалося б у звільнення від його сплати за відсутності передбачених законом підстав.

Такі ж висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 24.08.2026 у справі № 924/517/24 (924/913/25).

Тобто, питання щодо відстрочення сплати судового збору, у даному випадку, може призвести до його несплати в майбутньому.

Як вже зазначалося, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження майнового стану позивача станом на дату подання позовної заяви, що в свою чергу унеможливлює встановлення судом факту наявності підстав для відстрочення сплати судового збору.

З огляду на зазначене, у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів, суд позбавлений можливості встановити наявність обставин, що можуть слугувати підставою для відстрочення сплати судового збору.

Щодо клопотання позивача про розстрочення сплати судового збору у розмірі 829795,86грн. шістьма рівними частинами по 138 299,31грн., перша з яких сплачується протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі, а кожна наступна - не пізніше 30 днів після попередньої, з остаточним розрахунком до ухвалення судового рішення у справі.

Суд зазначає про те, що відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Суд, також, може перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (ст. 250 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (частини 1, 2 ст. 195 ГПК України).

Тобто, строки розгляду позовної заяви чітко визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Позивачем самостійно визначено строк розгляду справи 6 місяців (поза межами встановленого ГПК України) та порядок розстрочення судового збору (з остаточним розрахунком до ухвалення судового рішення у справі).

Зазначений строк суперечить нормам ГПК України, яким встановлено максимальний строк розгляду справи, який не може бути перевищено.

Крім того, наведені заявником обставини щодо розстрочення сплати судового збору, свідчать не про тимчасові труднощі зі сплатою судового збору, які можуть бути усунуті протягом певного визначеного часу, а про відсутність у боржника реальних джерел надходження коштів та обґрунтованих перспектив виконання такого обов`язку до ухвалення судового рішення у справі, що виключає можливість застосування розстрочення як тимчасового процесуального механізму перенесення строку сплати судового збору, оскільки за таких обставин таке розстрочення фактично трансформувалося б у звільнення від його сплати за відсутності передбачених законом підстав.

Також, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуального строку розгляду позовної заяви до ухвалення рішення, тобто, питання щодо розстрочення сплати судового збору, у даному випадку, може призвести до його несплати в майбутньому.

З огляду на зазначене, у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів, суд позбавлений можливості встановити наявність обставин, що можуть слугувати підставою для розстрочення сплати судового збору.

За оцінкою суду у цьому випадку необхідним є надання актуальної та комплексної інформації про фактичний майновий стан боржника, зокрема, відомостей про наявні активи залишки на рахунках, тощо.

Самі лише твердження про скрутний фінансовий стан, без надання належних та допустимих доказів на підтвердження реальної фінансової неспроможності сплатити судовий збір у встановленому порядку, не є підставою для відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви.

У даному випадку, позивачем не надано суду належних доказів, які дають можливість оцінити комплексно реальний та актуальний майновий стан боржника та підтверджують неможливість сплати судового збору на момент подання позову, зокрема, не надано: даних про активи підприємства (відомостей про склад майна, його вартість, результати інвентаризації), відомостей про наявність чи відсутність дебіторської заборгованості та заходів щодо її стягнення, довідки ДПС щодо усіх наявних у боржника рахунків чи інших доказів, які б дозволили суду оцінити дійсний майновий стан скаржника.

Суд, надавши оцінку наведеним доводам, дійшов висновку, що вони не підтверджені належними доказами, щодо об`єктивної неспроможності позивача сплатити судовий збір на момент подання позову.

Саме лише посилання на відсутність коштів, на нездійснення господарської діяльності, не є безумовною підставою для зменшення, розстрочення, відстрочення сплати судового збору.

При цьому, суд критично розцінює посилання позивача на скрутний майновий стан, як підставу для задоволення клопотання, враховуючи здійснення у даній справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнігран" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі - 500000,00 грн.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

З огляду на викладене, суд встановив відсутність передбачених законом підстав для застосування відповідної процесуальної пільги, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання.

Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)

Законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

При цьому статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що свідчить про те, що позивачі під час подання позову є рівними та на них покладається обов`язок щодо сплати судового збору за розгляд у суді позовних заяв.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 172 ГПК України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, заявником не надано суду докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартен Локс". При цьому надано докази направлення іншим відповідачам, зокрема, двічі направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнігран".

Відповідно до частин 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вищезазначене, суд вбачає підстави для залишення заяви без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" вх. №01-44/3323/26 від 11.09.2026 про зменшення розміру судового збору та відстрочення (розстрочення) його сплати - відмовити; позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" від 11.09.2026 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування нерухомого майна, визнання недійсним іпотечного договору та скасування державної реєстрації іпотеки й заборон відчуження з припиненням відповідних прав та обтяжень - залишити без руху.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 4, 5, 8 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд Житомирської області, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" вх.№01-44/3323/26 від 11.09.2026 про зменшення розміру судового збору та відстрочення (розстрочення) його сплати - відмовити.

2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" від 11.09.2026 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування нерухомого майна, визнання недійсним іпотечного договору та скасування державної реєстрації іпотеки й заборон відчуження з припиненням відповідних прав та обтяжень - залишити без руху.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнігран" надати суду:

- докази сплати судового збору у розмірі - 829 795,86грн.;

- докази надіслання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартен Локс" копію позовної заяви від 11.09.2026 та доданих до неї документів.

4. Встановити заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.

5. Роз`яснити заявнику, що за змістом ч.4 ст.174 чинного ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Гнисюк С.Д.