YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Дніпропетровська область

/

Господарський суд Дніпропетровської області

Рішення № 13974183, 03.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

Дата ухвалення

03.03.2011

Номер справи

6/513-10

Номер документу

13974183

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.02.11р.

Справа № 6/513-10

За позовом Приватного підприємства "ВТБ ЛІЗИНГ УКРАЇНА", м. Київ

до Державного підприємства "Придніпровська залізния", м. Дніпропетровськ

про стягнення 120 101 888, 86 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача – Мазовецький В.П., довіреність №36/2011 від 21.02.2011р.; Харькова М.Д., довіреність №25/2011 від 10.01.2011р.

від відповідача – Руденко С.О., довіреність №19 від 01.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна", м. Київ-далі по тесту-позивача до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ-далі по тексту-відповідача про стягнення заборгованості на загальну суму 120 101 888,86 грн., у тому числі суми заборгованості, відповідно до нижчезазначених договорів фінансового лізингу, укладених між позивачем та відповідачем, станом на 30.11.2010 р., в наступних розмірах:

- по договору № 05-ФЛ від 04.06.2007 р. основний борг у розмірі 11 313 261,48 грн., пеню у розмірі 168 162,77 грн., 3% річних у розмірі 72 330,66 грн., втрати від інфляції у розмірі 430 460,34 грн.;

- по договору № 19-ФЛ –ПР/П-071609/НЮ від 18.06.2007 р. основний борг у розмірі 2 501 555,35 грн., пеню у розмірі 206 025,06 грн., 3% річних у розмірі 16 646,95 грн., втрати від інфляції у розмірі 97 762,05 грн.;

- по договору № 20-ФЛ –ПР/П-071611/НЮ від 18.06.2007 р. основний борг у розмірі 1 318 146,04 грн., пеню у розмірі 108 491,25 грн., 3% річних у розмірі 8 777,12 грн., втрати від інфляції у розмірі 51 536,90 грн.;

- по договору № 21-ФЛ –ПР/П-071610/НЮ від 18.06.2007 р. основний борг у розмірі 6 893 359,16 грн., пеню у розмірі 567 461,07 грн., 3% річних у розмірі 45 893,37 грн., втрати від інфляції у розмірі 269 465,51 грн.;

- по договору № 22-ФЛ –ПР/П-071612/НЮ від 18.06.2007 р. основний борг у розмірі 1 414 577,58 грн., пеню у розмірі 116 430,92 грн., 3% річних у розмірі 9 419,01 грн., втрати від інфляції у розмірі 55 305,89 грн.;

- по договору № 89-ФЛ –ПР/Т-071764/НЮ від 02.07.2007 р. основний борг у розмірі 10 123 810,85 грн., пеню у розмірі 833 191,86 грн., 3% річних у розмірі 67 404,94 грн., втрати від інфляції у розмірі 397 167,68 грн.;

- по договору № 104-ФЛ –ПР/Т-072318/НЮ від 16.08.2007 р. основний борг у розмірі 25 535 636,64 грн., пеню у розмірі 2 106 307,67 грн., 3% річних у розмірі 169 625,45 грн., втрати від інфляції у розмірі 996 770,45 грн.;

- по договору № 111-ФЛ –ПР/П-072568/НЮ від 12.09.2007 р. основний борг у розмірі 3 123 029,80 грн., пеню у розмірі 257 510,63 грн., 3% річних у розмірі 20 756,70 грн., втрати від інфляції у розмірі 121 951,18 грн.;

- по договору № 112-ФЛ –ПР/Е-072926/НЮ від 22.10.2007 р. основний борг у розмірі 820 314,32 грн., пеню у розмірі 67 783,61 грн., 3% річних у розмірі 5 441,91 грн., втрати від інфляції у розмірі 31 998,28 грн.;

- по договору № 115-ФЛ –ПР/Ш-072712/НЮ від 24.09.2007 р. основний борг у розмірі 5 579 541,91 грн., пеню у розмірі 460 174,30 грн., 3% річних у розмірі 37 074,46 грн., втрати від інфляції у розмірі 218 568,63 грн.;

- по договору № 116-ФЛ –ПР/П-072798/НЮ від 03.10.2007 р. основний борг у розмірі 686 818,23 грн., пеню у розмірі 67 314,51 грн. , 3% річних у розмірі 4 027,11 грн., втрати від інфляції у розмірі 25 770,32 грн.;

- по договору № 117-ФЛ –ПР/П-072567/НЮ від 12.09.2007 р. основний борг у розмірі 2 436 932,93 грн., пеню у розмірі 193 201,22 грн., 3% річних у розмірі 16 824,08 грн., втрати від інфляції у розмірі 96 616,82 грн.;

- по договору № 118-ФЛ –ПР/П-073278/НЮ від 03.12.2007 р. основний борг у розмірі 2 465 799,21 грн., пеню у розмірі 203 297,85 грн., 3% річних у розмірі 16 390,18 грн., втрати від інфляції у розмірі 96 294,50 грн.;

- по договору № 119-ФЛ –ПР/Е-072663/НЮ від 19.09.2007 р. основний борг у розмірі 3 504 275,30 грн., пеню у розмірі 289 203,72 грн., 3% річних у розмірі 23 275,46 грн., втрати від інфляції у розмірі 137 686,55 грн.;

- по договору № 120-ФЛ –ПР/П-072855/НЮ від 09.10.2007 р. основний борг у розмірі 3 123 446,00 грн., пеню у розмірі 257 514,87 грн. , 3% річних у розмірі 20 762,25 грн., втрати від інфляції у розмірі 121 977,70 грн.;

- по договору № 121-ФЛ –ПР/Ш-072715/НЮ від 25.09.2007 р. основний борг у розмірі 1 926 329,86 грн., пеню у розмірі 158 789,78 грн., 3% річних у розмірі 12 806,09 грн., втрати від інфляції у розмірі 75 233,39 грн.;

- по договору № 231-ФЛ –ПР/Е-072662/НЮ від 19.09.2007 р. основний борг у розмірі 1 570 373,99 грн., пеню у розмірі 129 917,16 грн., 3% річних у розмірі 10 405,16 грн., втрати від інфляції у розмірі 61 203,14 грн.;

- по договору № 246-ФЛ –ПР/Ш-07214/НЮ від 25.09.2007 р. основний борг у розмірі 2 322 546,51 грн., пеню у розмірі 191 428,68 грн., 3% річних у розмірі 15 441,87 грн., втрати від інфляції у розмірі 90 441,87 грн.;

- по договору № 252-ФЛ –ПР/Ш-072713/НЮ від 25.09.2007 р. основний борг у розмірі 1 259 516,06 грн., пеню у розмірі 103 905,13 грн., 3% річних у розмірі 8 366,85 грн., втрати від інфляції у розмірі 49 168,96 грн.;

- по договору № 258-ФЛ –ПР/Л-073362/НЮ від 11.12.2007 р. основний борг у розмірі 6 970 385,47 грн., пеню у розмірі 550 674,75 грн., 3% річних у розмірі 48 279,80 грн., втрати від інфляції у розмірі 274 477,37 грн.;

- по договору № 264-ФЛ –ПР/Ш-073404/НЮ від 17.12.2007 р. основний борг у розмірі 12 272 445,56 грн., пеню у розмірі 1 012 343,86 грн., 3% річних у розмірі 81 527,10 грн., втрати від інфляції у розмірі 479 050,64 грн.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача судових витрат по справі, а саме: 25 500,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Під час розгляду справи по суті спору позивач звернувся до суду з письмовою заявою про уточнення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму позову, що становить 101 566 741,30 грн., з яких: 88 627 225,94 грн. основного боргу, 8 049 130,67 грн. пені, 711 476,52 грн. -3% річних та 4 178 908,17 грн. втрат від інфляції, тобто зменшив суму позовних вимог посилаючись на те, що під час розгляду справи відповідач частково сплатив борг.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на оригінали документів наданих на вимоги суду у судове засідання та на договори фінансового лізингу, а саме:

- № 05-ФЛ від 04.06.2007 р.,

- № 19-ФЛ –ПР/П-071609/НЮ від 18.06.2007 р.,

- № 20-ФЛ –ПР/П-071611/НЮ від 18.06.2007 р.,

- № 21-ФЛ –ПР/П-071610/НЮ від 18.06.2007 р.,

- № 22-ФЛ –ПР/П-071612/НЮ від 18.06.2007 р.,

- № 89-ФЛ –ПР/Т-071764/НЮ від 02.07.2007 р.,

- № 104-ФЛ – ПР/Т-072318/НЮ від 16.08.2007 р.,

- № 111-ФЛ –ПР/П-072568/НЮ від 12.09.2007 р.,

- № 112-ФЛ –ПР/Е-072926/НЮ від 22.10.2007 р.,

- № 115-ФЛ –ПР/Ш-072712/НЮ від 24.09.2007 р.,

- № 116-ФЛ –ПР/П-072798/НЮ від 03.10.2007 р.,

- № 117-ФЛ –ПР/П-072567/НЮ від 12.09.2007 р.,

- № 118-ФЛ –ПР/П-073278/НЮ від 03.12.2007 р.,

- № 119-ФЛ –ПР/Е-072663/НЮ від 19.09.2007 р.,

- № 120-ФЛ –ПР/П-072855/НЮ від 09.10.2007 р.,

- № 121-ФЛ –ПР/Ш-072715/НЮ від 25.09.2007 р.,

- № 231-ФЛ –ПР/Е-072662/НЮ від 19.09.2007 р.,

- № 246-ФЛ –ПР/Ш-07214/НЮ від 25.09.2007 р.,

- № 252-ФЛ –ПР/Ш-072713/НЮ від 25.09.2007 р.,

- № 258-ФЛ –ПР/Л-073362/НЮ від 11.12.2007 р.,

- № 264-ФЛ –ПР/Ш-073404/НЮ від 17.12.2007 р. з додатками, додатковими угодами, графіками лізингових платежів та актами приймання –передачі, на розрахунок суми позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нараховані штрафні санкції, а саме Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за вказаними договорами фінансового лізингу в частині своєчасного та повного внесення лізингових платежів, які складаються із сум, скоригованих на коефіцієнт коригування і еквівалентних відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди Позивача, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків та інших витрат. Позивач посилається також на той факт, що для придбання предметів лізингу за замовленням Відповідача Позивач отримав кредит в іноземній валюті (доларах США) і для сплати платежів по ньому купує іноземну валюту за курсом на міжбанківській валютній біржі, що діє на момент такої купівлі.

Відповідач у судове засідання з’явився, відзив на позов надав, у відзиві на позов та в судовому засіданні повноважні представники відповідача проти позовних вимог позивача заперечували у повному обсязі посилаючись на невизначеність механізму застосування коефіцієнту коригування і як наслідок невірне визначення позивачем правової природи заборгованості та невідповідність застосування коефіцієнту коригування Закону України "Про фінансовий лізинг".

За вказаною позовною заявою розгляд справи ухвалою суду було призначено на 03.02.2011р. якою суд зобов`язав явку у судове засідання представників сторін та надати суду докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, а саме як в обґрунтування своїх позовних вимог так і своїх позовних заперечень.

03.02.2011р. в судовому засіданні представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

03.02.2011р. в судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів.

В період з 03.02.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.02.2011р. та до 24.02.2011р. для надання сторонам часу надати суду обґрунтовані письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

24.02.2011 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 24.02.2011 р. о 10-00 годин для надання сторонам часу визначитись із сумою заборгованості.

24.02.2011 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 24.02.2011 р. о 17-00 годин для оголошення рішення суду.

Розглянувши наявні матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами в обґрунтування своїх позовних вимог та своїх заперечень, та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено 21 договір фінансового лізингу, а саме:

- договір фінансового лізингу № 05-ФЛ від 04.06.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 19-ФЛ –ПР/П-071609/НЮ від 18.06.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 20-ФЛ –ПР/П-071611/НЮ від 18.06.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 21-ФЛ –ПР/П-071610/НЮ від 18.06.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 22-ФЛ –ПР/П-071612/НЮ від 18.06.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 89-ФЛ –ПР/Т-071764/НЮ від 02.07.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 104-ФЛ –ПР/Т-072318/НЮ від 16.08.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 111-ФЛ –ПР/П-072568/НЮ від 12.09.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 112-ФЛ –ПР/Е-072926/НЮ від 22.10.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 115-ФЛ –ПР/Ш-072712/НЮ від 24.09.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 116-ФЛ –ПР/П-072798/НЮ від 03.10.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 117-ФЛ –ПР/П-072567/НЮ від 12.09.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 118-ФЛ –ПР/П-073278/НЮ від 03.12.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 119-ФЛ –ПР/Е-072663/НЮ від 19.09.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 120-ФЛ –ПР/П-072855/НЮ від 09.10.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 121-ФЛ –ПР/Ш-072715/НЮ від 25.09.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 231-ФЛ –ПР/Е-072662/НЮ від 19.09.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 246-ФЛ –ПР/Ш-07214/НЮ від 25.09.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 252-ФЛ –ПР/Ш-072713/НЮ від 25.09.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 258-ФЛ –ПР/Л-073362/НЮ від 11.12.2007 р.,

- договір фінансового лізингу № 264-ФЛ –ПР/Ш-073404/НЮ від 17.12.2007 р.

Вищезазначені договори, укладені між Сторонами, за своєю правовою природою є договорами фінансового лізингу, є типовими та ідентичними за змістом і відрізняються лише предметами лізингу, їх вартістю, розміром лізингових платежів та в деяких договорах нумерацією пунктів, що підтверджується матеріалами справи, не оспорюється сторонами в судовому засіданні.

Згідно розділу 12 кожного з даних договорів, вони набувають чинності з моменту підписання сторонами і діють до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, що підтверджується матеріалами справи, не оспорюється сторонами в судовому засіданні.

Згідно умов договорів фінансового лізингу Відповідачеві було передано в тимчасове платне володіння Предмети лізингу. Даний факт Відповідачем не заперечується та підтверджений актами приймання –передачі, доданими до матеріалів справи, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем на вимоги суду в обґрунтування своїх позовних вимог та не оспорюється сторонами в судовому засіданні.

Оплату лізингових платежів за користування вказаним майном Відповідач зобов'язався здійснювати згідно графіків нарахування платежів, які є невід’ємними частинами договорів, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем на вимоги суду в обґрунтування своїх позовних вимог та не оспорюється сторонами в судовому засіданні.

Сторони вносили зміни до вказаних договорів, шляхом підписання додаткових угод та підписували фактичні Графіки лізингових платежів, які також є невід’ємними частинами договорів, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем на вимоги суду в обґрунтування своїх позовних вимог та не оспорюється сторонами в судовому засіданні.

В порушення умов вищевказаних договорів відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує лізингові платежі, передбачені договорами, додатковими угодами та графіками лізингових платежів і позовні вимоги позивача у відзиві на позов та в судовому засіданні не визнає у повному обсязі посилаючись на те, що оплати здійснюються ним своєчасно, у повному обсязі та відповідно до графіків лізингових платежів. При цьому Відповідач вважає безпідставним застосування коефіцієнту коригування, передбаченому в п. 1.8. та 1.9. Договорів, вказані пункти не містять жодних положень, які б встановлювали порядок, механізм, алгоритм дій чи математичну дію, яку необхідно здійснити Лізингоодержувачу, з метою врахування вищевказаного коригування при сплаті лізингового платежу.

Приймаючи до уваги несвоєчасність та не у повному обсязі розрахунків за вищеназваними договорами позивач звернувся до суду з позовною заявою, з урахуванням уточнень, у якій просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості з лізингових платежів за вищеназваними договорами, загальну суму позову, що становить 101 566 741,30 грн., з яких: 88 627 225,94 грн. основного боргу, 8 049 130,67 грн. пені, 711 476,52 грн. 3% річних та 4 178 908,17 грн. втрат від інфляції, тобто зменшив суму позовних вимог посилаючись на те, що під час розгляду справи відповідач частково сплатив борг, у зв’язку з чим залишок боргу становив:

- по договору № 05-ФЛ від 04.06.2007 р. основний борг у розмірі 8 795 524,66 грн., пеню у розмірі 168 162,77 грн., 3% річних у розмірі 72 330,66 грн., втрати від інфляції у розмірі 430 460,34 грн.;

- по договору № 19-ФЛ –ПР/П-071609/НЮ від 18.06.2007 р. основний борг у розмірі 1 945 049,89 грн., пеню у розмірі 206 025,06 грн., 3% річних у розмірі 16 646,95 грн., втрати від інфляції у розмірі 97 762,05 грн.;

- по договору № 20-ФЛ –ПР/П-071611/НЮ від 18.06.2007 р. основний борг у розмірі 1 025 086,07 грн., пеню у розмірі 108 491,25 грн., 3% річних у розмірі 8 777,12 грн., втрати від інфляції у розмірі 51 536,90 грн.;

- по договору № 21-ФЛ –ПР/П-071610/НЮ від 18.06.2007 р. основний борг у розмірі 5 360 528,32 грн., пеню у розмірі 567 461,07 грн., 3% річних у розмірі 45 893,37 грн., втрати від інфляції у розмірі 269 465,51 грн.,

- по договору № 22-ФЛ –ПР/П-071612/НЮ від 18.06.2007 р. основний борг у розмірі 1 100 069,37 грн., пеню у розмірі 116 430,92 грн., 3% річних у розмірі 9 419,01 грн., втрати від інфляції у розмірі 55 305,89 грн.;

- по договору № 89-ФЛ –ПР/Т-071764/НЮ від 02.07.2007 р. основний борг у розмірі 8 623 607,96 грн., пеню у розмірі 833 191,86 грн., 3% річних у розмірі 67 404,94 грн., втрати від інфляції у розмірі 397 167,68 грн.;

- по договору № 104-ФЛ –ПР/Т-072318/НЮ від 16.08.2007 р. основний борг у розмірі 21 742 478,40 грн., пеню у розмірі 2 106 307,67 грн., 3% річних у розмірі 169 625,45 грн., втрати від інфляції у розмірі 996 770,45 грн.;

- по договору № 111-ФЛ –ПР/П-072568/НЮ від 12.09.2007 р. основний борг у розмірі 2 427 377,52 грн., пеню у розмірі 257 510,63 грн., 3% річних у розмірі 20 756,70 грн., втрати від інфляції у розмірі 121 951,18 грн.;

- по договору № 112-ФЛ –ПР/Е-072926/НЮ від 22.10.2007 р. основний борг у розмірі 698 294,40 грн., пеню у розмірі 67 783,61 грн., 3% річних у розмірі 5 441,91 грн., втрати від інфляції у розмірі 31 998,28 грн.;

- по договору № 115-ФЛ –ПР/Ш-072712/НЮ від 24.09.2007 р. основний борг у розмірі 4 723 839,48 грн., пеню у розмірі 460 174,30 грн., 3% річних у розмірі 37 074,46 грн., втрати від інфляції у розмірі 218 568,63 грн.;

- по договору № 116-ФЛ –ПР/П-072798/НЮ від 03.10.2007 р. основний борг у розмірі 513 820,48 грн., пеню у розмірі 67 314,51 грн. , 3% річних у розмірі 4 027,11 грн., втрати від інфляції у розмірі 25 770,32 грн.;

- по договору № 117-ФЛ –ПР/П-072567/НЮ від 12.09.2007 р. основний борг у розмірі 1 915 200,05 грн., пеню у розмірі 193 201,22 грн., 3% річних у розмірі 16 824,08 грн., втрати від інфляції у розмірі 96 616,82 грн.;

- по договору № 118-ФЛ –ПР/П-073278/НЮ від 03.12.2007 р. основний борг у розмірі 1 916 567,56 грн., пеню у розмірі 203 297,85 грн., 3% річних у розмірі 16 390,18 грн., втрати від інфляції у розмірі 96 294,50 грн.;

- по договору № 119-ФЛ –ПР/Е-072663/НЮ від 19.09.2007 р. основний борг у розмірі 2 983 554,19 грн., пеню у розмірі 289 203,72 грн., 3% річних у розмірі 23 275,46 грн., втрати від інфляції у розмірі 137 686,55 грн.;

- по договору № 120-ФЛ –ПР/П-072855/НЮ від 09.10.2007 р. основний борг у розмірі 2 427 793,77 грн., пеню у розмірі 257 514,87 грн. , 3% річних у розмірі 20 762,25 грн., втрати від інфляції у розмірі 121 977,70 грн.;

- по договору № 121-ФЛ –ПР/Ш-072715/НЮ від 25.09.2007 р. основний борг у розмірі 1 640 424,93 грн., пеню у розмірі 158 789,78 грн., 3% річних у розмірі 12 806,09 грн., втрати від інфляції у розмірі 75 233,39 грн.;

- по договору № 231-ФЛ –ПР/Е-072662/НЮ від 19.09.2007 р. основний борг у розмірі 1 336 620,09 грн., пеню у розмірі 129 917,16 грн., 3% річних у розмірі 10 405,16 грн., втрати від інфляції у розмірі 61 203,14 грн.;

- по договору № 246-ФЛ –ПР/Ш-07214/НЮ від 25.09.2007 р. основний борг у розмірі 1 977 875,29 грн., пеню у розмірі 191 428,68 грн., 3% річних у розмірі 15 441,87 грн., втрати від інфляції у розмірі 90 441,87 грн.;

- по договору № 252-ФЛ –ПР/Ш-072713/НЮ від 25.09.2007 р. основний борг у розмірі 1 072 437,89 грн., пеню у розмірі 103 905,13 грн., 3% річних у розмірі 8 366,85 грн., втрати від інфляції у розмірі 49 168,96 грн.;

- по договору № 258-ФЛ –ПР/Л-073362/НЮ від 11.12.2007 р. основний борг у розмірі 5 951 365,11 грн., пеню у розмірі 550 674,75 грн., 3% річних у розмірі 48 279,80 грн., втрати від інфляції у розмірі 274 477,37 грн.;

- по договору № 264-ФЛ –ПР/Ш-073404/НЮ від 17.12.2007 р. основний борг у розмірі 10 449 710,51 грн., пеню у розмірі 1 012 343,86 грн., 3% річних у розмірі 81 527,10 грн., втрати від інфляції у розмірі 479 050,64 грн.

Додатково позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати по справі у вигляді 25 500,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач з позовними вимогами позивача не погоджується і вважає вказані пункти Договорів неукладеними, такими, що змінюють вартість предметів лізингу та суперечать приписам ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", у зв'язку з чим Відповідач вважає, що Позивачем неправильно визначено правову природу заборгованості в частині вимог щодо застосування коефіцієнту коригування і кваліфікує його як збитки.

З такими запереченнями Відповідача суд не може погодитись, зважаючи на наступне.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як визначено розділом 1 кожного з договорів, серед основних визначень понять, що застосовуються в договорах фінансового лізингу є такі:

Лізинговий платіж –сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню лізингодавцю відповідно до графіка лізингових платежів. В лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди лізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачуваних відносно предмета лізингу лізингодавцем, інші витрати тощо.

Коефіцієнт коригування - розрахункова величина, одержувана з відношення:

К = "Курс 2" / "Курс 1", де "Курс 12- курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору. "Курс 2"- курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж.

Лізинговий період –період часу, за який проводиться нарахування лізингового платежу. Лізинговим періодом для розрахунку лізингових платежів є календарний місяць. Початок перебігу першого лізингового періоду починається з наступного дня після дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

Як вбачається із матеріалів справи, у розділі 3 Договорів сторони погодили ціну та порядок розрахунків, а саме:

Пунктами 3.2., 3.4.(3.3.) договорів встановлена вартість кожного з предметів лізингу, а також встановлено, що загальна ціна договорів визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів, які є додатками до договорів, величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до договорів і розраховується згідно з пунктами 1.8., 1.9. договорів.

Пунктом 3.5.(3.4) договорів встановлено, що лізингові платежі за користування предметом лізингу по кожному графіку здійснюються лізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 20 числа поточного місяця відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів.

Згідно з пунктом 3.6. (3.5) договорів зобов’язання лізингоодержувача по оплаті лізингових платежів, викупної вартості та інших сум, що підлягають сплаті, вважаються виконаними тільки після зарахування суми відповідного платежу на рахунок лізингодавця.

Згідно з п.п. 3.7.(3.6), 3.11.(3.10) договорів, лізингові платежі, що надійшли від лізингоодержувача зараховуються лізингодавцем у наступному порядку: 1) в рахунок оплати прострочених лізингових платежів; 2) в рахунок оплати поточних лізингових платежів. Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав.

Як встановлено пунктами 1.8., 1.9., 3.4.(3.3), 3.7.(3.6), 3.11(3.10) договорів, відповідач зобов’язаний був, щомісячно, виходячи з підписаного сторонами фактичного графіку лізингових платежів, який є невід’ємною частиною цього договору, не пізніше 20 числа поточного місяця, сплачувати лізингові платежі скориговані на коефіцієнт коригування (К) на день, коли фактично здійснюється платіж, починаючи з 20 числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулась передача предметів лізингу.

Згідно п. 1.8., 1.9. Договорів коефіцієнт коригування –це розрахункова величина, одержана з відношення:

К= "Курс2" / "Курс1", де

"Курс1" - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору.

"Курс2" - курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється Лізинговий платіж.

Таким чином, з умов договору випливає, що коефіцієнт коригування не є складовою лізингового платежу, а є порядком (способом) оплати такого лізингового платежу.

Пункт 1.8. кожного з договорів встановлює, що "В лізинговий платіж входять суми, скориговані на Коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди Лізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання Предмета лізингу, податків, сплачуваних відносно предмета лізингу Лізингодавцем, інші витрати тощо.

Так, до складу лізингових платежів включені зокрема відсотки за користування позиковими коштами по договору позики № 2-В від 16.04.2007р., залучений до матеріалів справи.

Оскільки позика була надана в іноземній валюті (доларах США), а курс Національного Банку України гривні по відношенню до долара США не є сталим, то специфічний порядок розрахунків, передбачений п. 1.8 та 1.9. договорів фінансового лізингу, врегульовує інтереси сторін в разі зміни курсу гривні по відношенню до долара США.

Таким чином, умовами Договорів фінансового лізингу Сторонами було погоджено специфічний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх лізингових платежів, які будуть перераховані Відповідачем на час здійснення відповідних розрахунків.

Відповідач ні у відзиві на позов, ні в судовому засіданні не визнає застосування позивачем коефіцієнту коригування і відмовляється від виконання своїх зобов’язань, передбачених в п. 1.8. та 1.9. Договорів, що підтверджується, зокрема, і актами звіряння розрахунків, підписаними в різні періоди часу, що залучені до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь –які умови договору, що не суперечать законодавству.

Коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці, а саме –зміна курсу гривні по відношенню до долару США, прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України, що підтверджується наступними нормами.

Згідно ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).

Відповідно д ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно –правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 189 ГК України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна визначається в договорі у гривнях (ч.2 ст. 189 ГК України).

Отже, чинне законодавство обмежує застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами і не містить приписів щодо заборони на вираження грошових зобов’язань і визначення ціни продукції, робіт чи послуг в іноземній валюті.

Таким чином, положення Договорів фінансового лізингу та Графіки сплати лізингових платежів повністю відповідають вимогам наведених вище норм чинного законодавства, оскільки визначають розмір лізингових платежів в гривнях та передбачають, що платежі мають сплачуватись в гривнях.

Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь –якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оскільки Сторонами при укладенні Договорів фінансового лізингу у момент їх укладення було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договорів, серед яких ціна та порядок розрахунків, тому такі умови є погодженими при повному їх розумінні Сторонами під час підписання вказаних Договорів тоді як Відповідач на неодноразові вимоги суду не надав будь –яких доказів, того, що розрахунок заборгованості, наданий Позивачем не відповідає дійсності.

Посилання Відповідача на те, що за своєю правовою природою заборгованість за Договорами є нічим іншим, як збитками, не може бути прийняте до уваги судом, відповідно до чинного законодавства України, так ст. 224 Господарського кодексу України та п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна (реальні збитки), а також не одержані нею доходи (упущена вигода), які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, а оскільки позовні вимоги виникли через неналежне виконання умов договорів, ґрунтуються лише на умовах цих договорів і не підпадають під передбачені вказаними вище нормами ознаки, а також враховуючи, що доказів зворотнього Відповідач не надав, то суд вважає безпідставним твердження Відповідача про невірне визначення Позивачем правової природи заборгованості, а саме, що вона є збитками і має доводитись в іншому порядку.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також беручи до уваги пояснення повноважних представників сторін в судовому засіданні суд дійшов висновку, що заборгованість, розрахована Позивачем, є дійсною та нарахована у відповідності до умов договорів та вимог чинного законодавства України.

На підставі зазначеного та зважаючи на той факт, що на момент розгляду справи Відповідачем не виконані умови вищеназваних договорів фінансового лізингу та до матеріалів справи не надано належних доказів сплати заборгованості за даними договорами у повному обсязі за період з 20 листопада 2009 р. по 20 жовтня 2010 р., позовні вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості з лізингових платежів за договорами фінансового лізингу з урахуванням уточнень Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Спірне зобов’язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно норми ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони домовились, що за невиконання або неналежне виконання умов договорів, вони несуть відповідальність, передбачену законодавством України (п. 9.1. Договорів).

Якщо лізингоодержувач порушує передбачені договорами терміни перерахування лізингових платежів та інших сум, що підлягають сплаті згідно графіків лізингових платежів до відповідних договорів, то на суму простроченої заборгованості лізингодавець має право нараховувати пеню починаючи з наступного дня з дати настання терміну виконання зобов'язань, встановленого договорами, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості (п. 9.2. Договорів).

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.

Крім того, суд зазначає, що згідно статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Наданий позивачем розрахунок пені за період з 21.11.2009р. по 21.10.2010р. визнаний судом таким, що підлягає задоволенню.

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних визнаний судом вірним та підлягає задоволенню.

Здійснений позивачем розрахунок індексу інфляції був арифметично перевірений судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі зазначеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості з лізингових платежів за договорами, що становить 101 566 741,30 грн., з яких: 88 627 225,94 грн. основного боргу, 8 049 130,67 грн. пені, 711 476,52 грн. 3% річних та 4 178 908,17 грн. втрат від інфляції, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, підлягають задоволенню, а саме:

- по договору № 05-ФЛ від 04.06.2007 р. основний борг у розмірі 8 795 524,66 грн., пеню у розмірі 168 162,77 грн., 3% річних у розмірі 72 330,66 грн., втрати від інфляції у розмірі 430 460,34 грн.;

- по договору № 19-ФЛ –ПР/П-071609/НЮ від 18.06.2007 р. основний борг у розмірі 1 945 049,89 грн., пеню у розмірі 206 025,06 грн., 3% річних у розмірі 16 646,95 грн., втрати від інфляції у розмірі 97 762,05 грн.;

- по договору № 20-ФЛ –ПР/П-071611/НЮ від 18.06.2007 р. основний борг у розмірі 1 025 086,07 грн., пеню у розмірі 108 491,25 грн., 3% річних у розмірі 8 777,12 грн., втрати від інфляції у розмірі 51 536,90 грн.;

- по договору № 21-ФЛ –ПР/П-071610/НЮ від 18.06.2007 р. основний борг у розмірі 5 360 528,32 грн., пеню у розмірі 567 461,07 грн., 3% річних у розмірі 45 893,37 грн., втрати від інфляції у розмірі 269 465,51 грн.;