Рішення № 139739087, 15.09.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6638/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15 вересня 2026 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Кирилюка А. І.,

за участю секретаря судового засідання Шандри В. Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Позовні вимоги.

Уповноважений представник позивача ЛМКП «Львівтеплоенерго» Капранова звернулась до Залізничного районного суду м. Львова з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за період з 01.06.2023 року по 31.05.2026 року за послугу постачання теплової енергії (централізованого опалення) у розмірі 12 431 грн 78 коп.; з постачання гарячої води 17 183 грн 01 коп.; пеню в розмірі 5 905 грн 52 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 787 грн 94 коп., 3% річних в розмірі 789 грн 40 коп. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач не здійснює оплату, за надані житлово-комунальні послуги.

Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова Кирилюка А. І. (а.с. 25).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.07.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 27-28).

Позиція сторін по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву за змістом якої просить розглядати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує та просить такий задоволити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , є проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 1 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації від 06.07.2026 року (а.с. 10).

Згідно розрахунку заборгованості за послуги постачання теплової енергії за період з 01.06.2023 року до 31.05.2026 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 12 431 грн 78 коп. (а.с. 11).

Згідно розрахунку заборгованості за послуги постачання гарячої води за період з 01.06.2023 року до 31.05.2026 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 17 183 грн 01 коп. (а.с. 12).

Окрім цього, судом встановлено, що відповідачу було нараховано на заборгованість за послуги постачання теплової енергії, пеню та інфляційні втрати за період з 01.06.2024 року до 31.05.2026 року у розмірі 2 571 грн 20 коп. пені, 3% річних 348 грн 19 коп., інфляційні втрати 1 220 грн 00 коп. (а.с. 13).

Згідно розрахунку заборгованості за послуги постачання гарячої води, пеню та інфляційні втрати за період з 01.06.2024 року до 31.05.2026 року у розмірі 3 334 грн 32 коп. пені, 3% річних 441 грн 21 коп., інфляційні втрати 1 567 грн 94 коп. (а.с. 13).

Судом, також, досліджено типові індивідуальні договори про надання послуг (а.с. 16-17, 18-19, 20-21, 22-23) та інші подані сторонами документи під час розгляду справи.

Застосоване судом законодавство та мотиви суду.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно із ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:

- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України;

- плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Згідно із п. 11 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води);

Так, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Водночас, відповідно до ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Крім цього, положеннями ст. 68 ЖК України передбачено обов`язок квартиронаймачів нести витрати по оплаті комунальних послуг, а згідно із ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому законом порядку тарифами.

Відповідно до п. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

Згідно із п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 року ( надалі Правила), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (надалі Методики).

У п. 24 Правил вказано що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Наведене також зазначено і у п. 38 Правил.

У розділі IV Методики визначено порядок розподілу обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення. Зокрема у п. 8 зазначено, що у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %.

Відповідно до п. 12 Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Так власники квартири у багатоквартирного будинку зобов`язані, оплачувати послуги опалення місць загального користування, навіть якщо їхня квартира відключена від централізованого опалення, а такими місцями загального користування вони не користуються. Оскільки матеріали справи не містять та відповідачами не надано доказів того, що ними були складені Акти-претензії щодо ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуги з опалення місць загального користування у відповідності до вимог ст. 27 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги», також відповідачами не спростовано нарахованої суми заборгованості, свого розрахунку такої не надано, то за наведеного, суд вважає заявлену позивачем вимог щодо стягнення боргу підставною і такою, що підлягає до задоволення.

Пунктом 10 частини 2 статті 7 ст. 27 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 30.10.2013 року у справі за № 6-59цс13 та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

За таких обставин позов слід задовольнити та стягнути із відповідачів на користь позивача солідарно вказану суму боргу.

Судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 13335 від 23.06.2026 року (а.с. 24) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328 грн 00 коп.

З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено повністю, то на підставі ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути сплачений таким судовий збір у розмірі 3 328 грн 00 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. 13, 81, 89, 263 265, 280-289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за період з 01.06.2023 року по 31.05.2026 року за послугу постачання теплової енергії (централізованого опалення) у розмірі 12 431 (дванадцять тисяч чотириста тридцять одна) грн 78 коп., з постачання гарячої води 17 183 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят три) грн 01 коп., пеню в розмірі 5 905 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ять) грн 52 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 787 (дві тисячі сімсот вісімдесят сім) грн 94 коп., 3% річних в розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев`ять) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (ЄДРПОУ 05506460, адреса м. Львів, вул. Д. Апостола, 1);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 );

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: