Постанова № 13973804, 01.03.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року Справа № 2а/2370/534/2011

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Трофімової Л.В.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю представників: позивача Михайлюка О.О. за довіреністю; відповідача не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Смілянської обєднаної державної податкової інспекції до приватного підприємства «Наша марка-плюс»про стягнення коштів для погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Смілянська ОДПІ звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення коштів з ПП «Наша марка-плюс»для погашення податкового боргу в сумі 1008 грн. 87 коп., посилаючись на наявність у відповідача податкового боргу зі сплати комунального податку та податку на прибуток підприємств.

Приймаючи до уваги, що ПП «Наша марка-плюс»не перерахувало кошти до бюджету, позивач просив стягнути кошти з відповідача для погашення податкового боргу в сумі 1008 грн. 87 коп. у судовому порядку.

У подальшому позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути кошти з відповідача для погашення податкового боргу в сумі 668 грн. 87 коп.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечень проти позову не надав, в судове засідання свого представника не направив.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ПП «Наша марка-плюс» зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області 23 листопада 2005р. (ідентифікаційний код 33931220)

Відповідно до статті 15 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-XII, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі за текстом «Закон № 1251-ХІІ») та статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори" (надалі за текстом «Декрет № 56-93») комунальний податок віднесений до місцевих податків і зборів.

Пунктом 3 статті 15 Закону № 1251-ХІІ визначено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому комунальний податок є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цього податку.

Відповідно до статті 5 Закону № 1251-ХІІ облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Згідно із статтею 15 Декрету № 56-93 комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно зі статтею 19 Декрету № 56-93 місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами, якими вони встановлюються.

За приписами статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-XII, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин податок на прибуток підприємств віднесений до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі за текстом «Закон №334/94-ВР») платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

За змістом пунктів 16.4 статті 16 та 22.13. статті 22 Закону № 334/94-ВР податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Законом, що установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі за текстом «Закон № 2181-III»).

Стаття перша Закону № 2181-III визначає податкове зобов'язання, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України

Відповідно до пункту 1.3. статті 1 названого Закону податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181-III встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі за текстом «Закон № 509-ХІІ») органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Актом перевірки від 05.10.2010р. № 196/15-025/33931220 встановлено, що відповідачем не подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010р., І півріччя 2010р. та не подано розрахунок комунального податку за І квартал 2010р., ІІ квартал 2010р.

Відповідно до підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III та на підставі даних акту перевірки позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0026361501/0 від 14.10.2010р. та №0026371501/0 від 14.10.2010р., якими визначено зобовязання відповідача щодо сплати штрафів в сумі 680 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення отримано відповідачем 26.10.2010р.

Відповідач вищезгадані податкові повідомлення-рішення не оскаржив, визначену суму податкових зобовязань не сплатив.

Відповідачем в рахунок погашення податкового боргу сплачено 11 грн. 13 коп., що враховано позивачем при розрахунку суми позову.

З урахуванням викладеного, податковий борг ПП «Наша марка-плюс» становить 668 грн. 87 коп.

Позивачем вживались заходи щодо примусового стягнення податкового боргу, шляхом направлення першої та другої податкових вимог. Вжиті заходи не забезпечили погашення податкового боргу.

За приписами пп. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За змістом пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у позивача є підстави для примусового стягнення за рішенням суду коштів з відповідача у рахунок погашення податкового боргу в сумі 668 грн. 87 коп. та знаходить позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути кошти з приватного підприємства «Наша марка-плюс»(20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Першотравнева, 84, ідентифікаційний код 33931220) в дохід бюджету через Смілянську обєднану державну податкову інспекцію (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 21367325) у рахунок погашення податкового боргу у сумі 668 (шістсот шістдесят вісім) грн. 87 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 3 березня 2011р.

Суддя Л.В.Трофімова