Постанова № 13973794, 01.03.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року Справа № 2а/2370/747/2011

10 год. 35 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

при секретаріКулику О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Давиденка К.А. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського обласного військового комісаріату про визнання дій незаконними та стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Черкаського обласного військового комісаріату про визнання дій щодо невиплати компенсації за речове майно незаконними, стягнення грошової компенсації за речове майно, стягнення судових витрат в розмірі 250 грн. у звязку із оплатою правової допомоги при підготовці адміністративного позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що згідно із наказом Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України № 664 від 27.12.2010 був звільнений з лав Збройних Сил України з військової служби у запас (за станом здоровя) та виключений зі списків особового складу Черкаського обласного військового комісаріату відповідно до наказу № 289 від 27.12.2010. При звільненні із військової служби позивачу не розрахована грошова компенсація замість недоотриманого речового майна.

Позивач посилається на положення пункту 27 «Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444, військовослужбовцям, які звільняються в запас виплачується грошова компенсація за неотримане речове або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав в частині визнання дій незаконними та щодо стягнення грошової компенсації за речове майно, зазначивши, що виплата грошової компенсації за речове майно не була здійснена позивачеві у звязку із відсутністю відповідних коштів на рахунках відповідача. В частині стягнення коштів, витрачених позивачем на правову допомогу при підготовці адміністративного позову у розмірі 250 грн. просив відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Позивач, ОСОБА_1, в період з травня 2008 по грудень 2010 року проходив військову службу на посаді офіцера відділу обліково-призовної роботи Черкаського обласного військового комісаріату.

Наказом Командувача сухопутними військами Збройних Сил України № 664 від 27.12.2010 звільнений з лав Збройних Сил України з військової служби у запас (за станом здоровя) та виключений зі списків особового складу Черкаського обласного військового комісаріату відповідно до наказу № 289 від 27.12.2010.

При звільненні позивача, відповідачем видано довідку-розрахунок №1 на отримання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає до видачі на момент звільнення з військової служби в сумі 3479 грн. 45 коп.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про Збройні Сили України»військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

Право на отримання військовослужбовцями речового забезпечення було передбачено і ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі Закон №2011).

Відповідно до ч. 2 ст. 9Закону №2011 (в редакції Закону від 21.09.1999 №1082-ХІV) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

З 11.03.2000, на підставі Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 №1459, дію частини другої статті 9 призупинено в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»№328-V від 03.11.2006, який набрав чинності з 01.01.2007, Закон №2011 доповнено статтею 9-1, частина 2 якої передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 59 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який набрав чинності з 01.01.2007, було зупинено на 2007 рік дію пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 3 статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107-VI від 28.12.2007 (надалі Закон №107-VI), який набрав чинності з 01.01.2008, пункт 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», було виключено.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 зміни, внесені п. 3 ст. 67 Закону №107-VI, визнано неконституційними.

Таким чином, починаючи з 22.05.2008, Конституційним судом України відновлено право військовослужбовців на отримання, замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна, грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Враховуючи викладене, правові підстави для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за речове майно, яке мало бути йому видане в період проходження служби у відповідача були відсутні, і відмову відповідача у виплаті грошової компенсації, суд розцінює як незаконну.

В силу ст. 9-1 Закону №2011, порядок виплати грошової компенсації має визначатись Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 27 Постанови Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»(надалі Постанова №1444) передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Пунктом 3.2.12 Наказу Міністерства оборони України № 45 від 31.01.2006 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444»передбачено, що грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі (додаток 4), яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав у частині визнання дій щодо невиплати компенсації за речове майно незаконними та щодо стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно, зазначивши причину невиплати - відсутність фінансування на дані цілі.

Заперечення відповідача з приводу відсутності фінансування на зазначені цілі, судом відхиляються, зокрема, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка базується на тому, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Аргументи щодо обмеження бюджетних асигнувань не приймаються, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань (рішення у справі «Кечко проти України», №63134/00, пар. 23, 26).

Відповідно до частини 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання дій щодо невиплати компенсації за речове майно незаконними, стягнення грошової компенсації за речове майно.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 250 грн. у звязку із оплатою по наданню правової допомоги при підготовці адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Кодекс адміністративного судочинства України до судових витрат відносить судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи (стаття 87). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Кодекс адміністративного судочинства України розмежовує поняття судових витрат і витрат, пов'язаних з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

У статті 90 КАС України зазначено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Виходячи із аналізу норм КАС України суд приходить до висновку, що такий вид судових витрат, як оплата за надання правової допомоги при підготовці адміністративного позову законодавством не передбачено, а отже відсутні правові підстави стягнення даних витрат з відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 159, 162, 163, 164, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Черкаського обласного військового комісаріату щодо невиплати компенсації за речове майно незаконними.

Стягнути з Черкаського обласного військового комісаріату (18008, м. Черкаси, вул..Хоменка, 19, ідентифікаційний код 07735288) грошову компенсацію за речове майно в розмірі 3479 (три тисячі чотириста сімдесят девять) гривень 45 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 04 березня 2011 року