Ухвала суду № 139736526, 09.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29170/25

Провадження № 1-кп/761/773/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024105100000946, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2024 року щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 321 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Красноліси Сквирського району Київської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки міста Києва, громадянки України, українки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Фастів Київської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

законного представника ОСОБА_9 ,

У С Т А Н О В И В:

Шевченківським районним судом міста Києва здійснюється розгляд кримінального провадження № 12024105100000946, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 321 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обґрунтовуючи свою позицію тим, що підстав для зміни або скасування запобіжного заходу останньому не вбачається, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти існуючим ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 заперечила щодо заявленого клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважала його необґрунтованим. Вказала, що визначений ОСОБА_6 розмір застави для нього та його родини є непомірним, оскільки станом на день розгляду клопотання застава не внесена. Просила змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або ж зменшити розмір застави.

Законний представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 підтримала думку захисника та зобов`язалася контролювати явку ОСОБА_6 в наступні судові засідання в разі зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника.

Заслухавши сторін кримінального провадження, перевіривши його матеріали, суд вважає за необхідне продовжити щодо ОСОБА_6 такий захід забезпечення кримінального провадження, як тримання під вартою.

Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.17 листа №511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013 року, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно.

Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про якій йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.

Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилятись від слідства (суду).

Суд звертає увагу на те, що оцінка обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення судом здійснюватиметься після закінчення судового розгляду під час ухвалення вироку. Станом на 09.09.2026 року стадія досудового розслідування завершена та зібрано усі докази, які прокурор вважав достатніми для складення обвинувального акту.

Із змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. В обвинувальному акті, зокрема, викладене формулювання обвинувачення та фактичні обставини кримінального правопорушення.

Зазначене свідчить про те, що суд на даній стадії судового провадження, не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини. На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення.

Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчиненого інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження щодо нього запобіжного заходу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Таке кримінальне правопорушення є тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, з моменту застосування цього запобіжного заходу не зменшився та полягає у вірогідності переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання у разі визнання його винним у вчиненні тяжкого злочину.

Також, суд погоджується із доводами прокурора щодо наявності ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інших кримінальних правопорушень та ризику щодо незаконного впливу на свідків, оскільки на даний час судовий розгляд в даному кримінальному провадженні ще не завершено та докази судом на даний час ще не досліджені.

Так, ризик переховування обвинуваченим ОСОБА_6 обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, у вчиненні якого, обвинувачується ОСОБА_6 , є тяжким, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі.

За таких обставин, суддя вважає вірогідним ризик переховування обвинуваченого від суду, з огляду на покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Крім цього, суд звертає увагу, що ОСОБА_6 неодноразово не з`являвся в судові засідання, зокрема: 17 липня 2025 року, 21 серпня 2025 року, 03 вересня 2025 року, 29 вересня 2025 року, 22 жовтня 2025 року, причини неприбуття до суду не повідомляв, чим порушив покладені на нього обов`язки.

Щодо ризику впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, то згідно зі ст. 23 КПК України на стадії судового розгляду доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час усного допиту у судовому засіданні.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом. Указане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь обвинуваченого або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. При цьому суддя також враховує той факт, що обвинувачений обізнаний про особи свідків, що свідчить про високу ймовірність здійснення такого впливу.

З урахуванням викладеного суддя вважає, що такий ризик є досить вірогідним та доведеним стороною обвинувачення.

Щодо ризику продовження вчинення аналогічного або вчинення нового злочину, що передбачений п. 5 ч. 1. ст. 177 КПК України варто зазначити наступне.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, обґрунтовується тим, що обвинувачений може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки суду не подано підтверджень щодо наявності у обвинуваченого постійного місця роботи, а отже і сталого джерела доходів, що може стати підставою для продовження вчинення кримінальних правопорушень.

Злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів - це діяння, які створюють загрозу заподіяння шкоди або створюють фактичну шкоду здоров`ю невизначеному колу осіб, що підтверджує наявність об`єктивного суспільного інтересу в даному кримінальному провадженні.

Отже, суд вважає, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, а тому на даному етапі судового провадження продовження строку дії запобіжного заходу є об`єктивно необхідним.

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Натомість, досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження, належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, а застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки і не зменшить наявні ризики.

З огляду на це, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Застава як вид запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків з умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК).

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За умови зменшення існування ризику кримінального провадження застава зможе і в подальшому достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, хоча і в меншому розмірі, ніж її було визначено первісно.

Тобто застава забезпечує дієвість кримінального провадження, що обумовлюється забезпеченням виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Конституційний Суд України у Рішенні від 21.07.2026 № 9-р(ІІ)/2026 наголосив, що розмір застави має бути відчутним для обвинуваченого та достатнім для стримування його від неналежної процесуальної поведінки, але не повинен фактично унеможливлювати альтернативність застави триманню під вартою. Суд зобов`язаний індивідуально оцінити фінансову спроможність особи, її легальні доходи й активи, сімейний стан, наявність утриманців і соціальних зв`язків та не може виходити з припущень про матеріальні можливості обвинуваченого.

У справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ наголосив, що розмір застави має визначатися з урахуванням матеріального становища обвинуваченого. Якщо особа залишається під вартою через неспроможність внести визначену суму, це свідчить про те, що національні органи не забезпечили ефективну реалізацію права на свободу. Непомірна застава фактично стає продовженням арешту. Суд зобов`язаний проявляти «особливу ретельність» при визначенні суми, щоб право на звільнення під заставу не було ілюзорним.

Розмір застави не є незмінною величиною протягом усього строку судового розгляду даного кримінального провадження та підлягає оцінці з урахуванням актуальних обставин на момент вирішення питання про продовження запобіжного заходу у даному випадку у вигляді тримання під вартою.

Беручи до уваги тривалість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , дані про його особу, майновий стан, процесуальну поведінку протягом часу застосування запобіжного заходу, а також необхідність забезпечення розумного співвідношення між встановленими ризиками та ступенем майнового обтяження обвинуваченого на даному етапі судового розгляду, суд приходить до висновку, що подальше забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого можливе із застосуванням застави як альтернативного запобіжного заходу у меншому розмірі.

При цьому, зменшення застави не свідчить про припинення або істотне зменшення встановлених ризиків, висновки щодо можливості зменшення розміру застави є результатом оцінки пропорційності конкретного розміру застави на поточній стадії кримінального провадження, що забезпечить справедливий баланс між інтересами кримінального провадження і правами обвинуваченого.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_6 на непомірність для нього застави, яка визначена ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року в розмірі 266 240 грн., тривалість перебування обвинуваченого під вартою, суд вважає, що на даному етапі застава у розмірі 70 (сімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень, у разі її внесення є достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам і водночас відповідає вимогам пропорційності та ч. 4 ст. 182 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 177, 182, 183, 197, 199, 376 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 07 листопада 2026 року, включно.

Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 70 (сімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,

ЄДРПОУ: 26268059,

МФО: 820172,

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,

р/р: № UA128201720355259002001012089,

призначення платежу: застава за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2026 року у справі № 761/29170/25.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання місця роботи та/або навчання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ухвалою суду обов`язків - 2 місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що у разі невиконання, покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали направити до ДУ «Київський слідчий ізолятор» для виконання.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_7 .

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 10 вересня 2026 року об 11 годині 00 хвилин.

Суддя Шевченківського

районного суду міста Києва ОСОБА_1