Постанова № 13973310, 17.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2011 р. № 2а-11974/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Якимець О.І.

представника позивача Дмуха М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002132321/0 від 03.12.2010 року, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал»(далі - ТзОВ «Компанія-Інтергал») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0002132321/0 від 03.12.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зсилається на те, що при проведенні відповідачем планової виїзної перевірки з питань дотримання ТзОВ «Компанія-Інтергал»вимог податкового законодавства за період з 23.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 23.07.2007 року по 30.06.2010 року, відповідачу було надано усі необхідні документи, що обґрунтовують законність включення у валові витрати позивача витрат у розмірі 1020957 грн. У звязку із цим, позивач вважає, що виключення з валових витрат підприємства 1020957 гривень, сплачених за договірними зобовязаннями на користь ТзОВ «Сонекс-ЛТД»та ТзОВ «НафтаУкрТранс»є неправомірним, та спричинило безпідставне визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 306287,00 грн. (в тому числі 255 239,00 грн. основний платіж, 51048,00 грн. штрафні санкції) у податковому повідомленні-рішенні № 0002132321/0 від 03.12.2010 року.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив повторно, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, відповідач направив до суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому виклав доводи та аргументи проти позовних вимог. Вважає твердження позивача, викладені в позовній заяві, безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом було встановлено:

22 листопада 2010 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова, на підставі направлення № 871 від 06.10.2010 р. та направлення № 934 від 03.11.2010 р., було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Компанія-Інтергал»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.07.2007 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 23.07.2007 р. по 30.06.2010 р. За результатами проведеної перевірки було складено Акт планової перевірки № 5875/23-209/35286991 від 22.11.2010 року.

03.12.2010 року на підставі вказаного Акта, ДПІ у Галицькому районі було винесено податкове повідомлення-рішення №0002132321/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 306287,00 грн. (в тому числі 255 239,00 грн. основний платіж, 51048,00 грн. штрафні санкції).

Підставою для визначення суми податкового зобовязання стало неправомірне, на думку відповідача, включення позивачем витрат у загальному розмірі 1020957 грн. до суми валових витрат у 2 кварталі 2010 року, по господарських операціях з двома контрагентами: ТзОВ «Сонекс-ЛТД»та ТзОВ «НафтаУкрТранс».

Зокрема, у Акті планової перевірки від 22.11.2010 р. № 5875/23-209/35286991 зазначено, що ТзОВ «Компанія-Інтергал»допущено порушення п.1.32, ст.1, п.5.1., пп.5.2.1., п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, до складу валових витрат зайво включено суму витрат з придбання послуг на загальну суму 620830,87 грн. від компанії ТОВ «Сонекс-Лтд»за договором комерційного посередництва № 15-07/10 від 17 травня 2010 року.

Як вбачається з доказів, наявних у справі, відповідно до п.1.1. договору комерційного посередництва № 15-07/10 від 17.05.2010 року, комерційний агент -ТзОВ «Сонекс-ЛТД» зобовязався надати довірителю ТзОВ «Компанія-Інтергал»посередницькі послуги при здійсненні довірителем господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок довірителя.

Згідно з п. 1.2 договору комерційного посередництва № 15-07/10 від 17.05.2010 р. комерційний агент здійснює всі необхідні заходи щодо пошуку продавців нафтопродуктів, а також сприяє довірителю в укладенні з продавцями відповідних договорів та додаткових угод на поставку партій нафтопродуктів. Використовуючи свій досвід і ділову репутацію, комерційний агент забезпечує практичну допомогу довірителю в укладенні господарських договорів з продавцями на умовах, максимально вигідних для довірителя.

Відповідно до п. 3.3.3 договору комерційного посередництва № 15-07/10 від 17.05.2010 року, у випадку укладення між довірителем і продавцем договорів на поставку, протоколу про наміри, договору про співпрацю, актів та інших документів, комерційний агент має право наполягати на включення до них відомостей про те, що вищезазначений документ підписаний за участі та сприяння комерційного агента.

Як вбачається з Акту планової перевірки від 22.11.2010 р. № 5875/23-209/35286991, ТзОВ «Компанія-Інтергал»представила відповідачу Акт надання послуг комерційного посередництва № 1 від 30.06.2010 року, відповідно до п. 1 якого сторони визнають, що комерційний агент належним чином та в повному обсязі вчинив необхідні дії визначені договором комерційного посередництва (надав послуги), а довіритель відповідно прийняв такі надані послуги: знайшов продавця товару (нафтопродуктів) за рекомендованою ціною, а саме: компанія «Фістал Трейдінг Лімітед, С.А.»(Республіка Панама). Відповідно до пункту 3 Акту надання послуг комерційного посередництва № 1 від 30.06.2010 р., розмір комісійної винагороди становить 159,00 грн. (з ПДВ) за 1 тонну нафтопродуктів. Загальна вартість послуг ТзОВ «Сонекс-ЛТД»згідно даного Акта склала 744997,04 грн. (втому числі ПДВ 20 %), які позивачем було включено до складу валових витрат у 2-му кварталі 2010 року.

Як вбачається з Акта планової перевірки, станом на 01.07.2010 року кредиторська заборгованість за надані послуги по розрахунках з ТзОВ «Сонекс-Лтд»складала 744997,04 грн. (вартість послуг без ПДВ 620830,87 грн., ПДВ 20 % 124166,17 грн.)

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Галицькому районі м. Львова дійшло до висновку про те, що в зовнішньоекономічному контракті, укладеному між ТзОВ «Компанія-Інтергал»та Компанією «Фістал Трейдінг Лімітед, С.А.»(Республіка Панама) жодним чином не відображений той факт, що даний контракт підписаний за участі та сприяння комерційного агента - ТзОВ «Сонекс-ЛТД». Відповідач послався на те, що під час перевірки позивачем не було надано жодних документів, передбачених п. 3.3.3 договору комерційного посередництва № 15-07/10 від 17 травня 2010 року, які свідчили б про сприяння ТзОВ «Сонекс-ЛТД»в укладенні зовнішньоекономічного контракту між ТзОВ «Компанія-Інтергал»та Компанією «Фістал Трейдінг Лімітед, С.А.»(Республіка Панама). Як вважає відповідач, представлені ТзОВ «Компанія-Інтергал»документи не доводять фактичного отримання послуг в межах господарської діяльності підприємства, оскільки відсутнє підтвердження сприяння ТзОВ «Сонекс-ЛТД»в укладенні зовнішньоекономічного контракту, а також неможливо встановити, яку економічну ефективність для позивача та його господарської діяльності принесли понесені витрати.

З огляду на вказані обставини, відповідач зробив висновок про безпідставність віднесення до валових витрат платежу у розмірі 620831 грн., проведеного ТзОВ «Компанія-Інтергал»у звязку з придбанням посередницьких послуг ТзОВ «Сонекс-ЛТД»згідно договору комерційного посередництва № 15-07/10 від 17.05.2010 року.

Окрім того, в обґрунтування свого висновку, відповідач послався на постанову від 22.09.2010 року про призначення судової експертизи, винесену старшим слідчим Слідчого відділу Податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва - старшим лейтенантом податкової міліції Мишикою В.П. у кримінальній справі № 56-2659. Згідно вказаної постанови було складено висновок експерта № 246 від 28.09.2010 року, в якому зазначено, що при порівнянні підписів в довіреності гр. Елзасера Шії, у податкових деклараціях з ПДВ за червень 2010 року, та у розшифровках податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2010 року ТзОВ «Сонекс-ЛТД»встановлено, що вони виконані різними особами. У звязку із цим, відповідач дійшов до висновку про те, що усі операції купівлі-продажу за участю ТзОВ «Сонекс-ЛТД»не спричиняють реального настання правових наслідків, й, отже, є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок.

Одночасно, у Акті планової перевірки від 22 листопада 2010 року № 5875/23-209/35286991 відповідач послався на неправомірне включення позивачем до складу валових витрат платежу у розмірі 400126 грн. (без ПДВ), проведеного у звязку із наданням позивачу послуг за договором № 15/ДЕ від 17.07.2009 р., укладеного між ТзОВ «Компанія-Інтергал»(замовником) та ТзОВ «НафтаУкрТранс»(експедитором). На думку відповідача, вищевказані витрати неправомірно віднесені до складу валових, оскільки надання відповідних послуг не підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами. Зокрема, на думку відповідача, у наданих під час перевірки документах не міститься даних щодо обсягів та змісту наданих послуг, інформації по фактично понесених витратах на надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів, й, отже, вказані документи не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, висновки відповідача, зроблені у Акті планової перевірки № 5875/23-209/35286991 від 22.11.2010 року, не можуть бути прийняті судом як такі, що суперечать нормам діючого законодавства та спростовуються наявними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 3.3.3. договору комерційного посередництва № 15-07/10 від 17 травня 2010 року передбачає лише можливість (а не обовязок сторін) включення до договорів поставки, протоколів про наміри, договорів про співпрацю, актів та інших документів, укладених за посередництва ТзОВ «Сонекс-ЛТД», відомостей про сприяння посередника. При цьому, включення таких відомостей до тексту правочинів, здійснюється виключно за проханням посередника ТзОВ «Сонекс-ЛТД». Зважаючи на відсутність такого звернення ТзОВ «Сонекс-ЛТД»на адресу сторін зовнішньоекономічного контракту № FIS INT 20/05/10 від 20.05.2010р., Суд вважає обґрунтованим твердження позивача про необовязковість посилання на посередництво ТзОВ «Сонекс-ЛТД», у тексті укладеного зовнішньоекономічного контракту.

Таким чином, укладення контракту за участі та сприяння комерційного агента не спричиняє обовязку сторін відобразити дану обставину в тексті самого контракту, так як комерційний агент - ТОВ «Сонекс-ЛТД»не скористався своїм правом, визначеним у п.3.3.3. Договору комерційного посередництва № 15-07/10 від 17 травня 2010 року.

З огляду на це, висновки ДПІ в Галицькому районі м. Львова щодо не доведення фактичного отримання послуг в межах господарської діяльності підприємства, а також щодо неможливості встановлення економічної ефективності для господарської діяльності підприємства понесених витрат, є надуманими та такими, що суперечать змісту зовнішньоекономічного контракту, вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 243 Цивільного кодексу України, ст.ст. 295 -297 Господарського кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг субєктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок субєкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути субєкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженнями основаними на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто.

Агентські відносини виникають у разі: надання субєктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій, схвалення субєктом господарювання вказаних дій.

Таким чином, є обґрунтованим та приймається до уваги Судом посилання позивача на ст. 243 Цивільного кодексу України, ст.ст. 295-297 Господарського кодексу України, які не містять жодних підстав виникнення агентських відносин, на обовязковість наявності яких відповідач посилається в Акті планової перевірки від 22.11.2010 р. № 5875/23-209/352869919 (протокол про наміри, договір про співпрацю, акти та інших документи з описом деталізованих витрат комерційного агента, звіт про результати пошуку продавця, погодження між сторонами розрахунку собівартості послуг, витрат з використанням матеріальних та трудових ресурсів для виникнення даних послуг).

Згідно зі змістом ст. 243 Цивільного кодексу України, ст.ст. 295-297 Господарського кодексу України, достатнім доказом надання позивачу послуг з комерційного посередництва та використання позивачем цих послуг у власній господарській діяльності є договір (контракт) на комерційне посередництво та двосторонній акт приймання-передачі виконаних робіт. Як вбачається з матеріалів справи, вказані документи були надані відповідачу під час проведення перевірки, що не заперечується останнім та випливає з відповідного акту.

Окрім того, суд вважає обґрунтованими посилання позивача на письмові докази, що підтверджують законність віднесення до валових витрат господарської операції на суму 744997,04 грн. Зокрема, вказана обставина підтверджується договором комерційного посередництва № 15-07/10 від 17.05.2010 р., зовнішньоекономічним контрактом № FIS-INT-20/05/10 від 20.05.2010 р. укладеним позивачем з компанією Фістал Трейдінг Лімітед, С.А. (Республіка Панама) щодо придбання нафтопродуктів, додатком № 1 до Договору комерційного посередництва № 15-07/10 від 17.05.2010 р., додатковою угодою № 1 до договору комерційного посередництва від 24 травня 2010 року, актом надання послуг комерційного посередництва № 1 від 30.06.2010 року, податковою накладною від 30 червня 2010 року № 30061098 на суму 744997,04 грн., податковою декларацією позивача з податку на додану вартість за червень 2010 року, платіжним дорученням № 124 від 10 серпня 2010 року на суму 744997,04 грн.

Твердження відповідача щодо нікчемності угод, які укладались за участю ТзОВ «Сонекс-ЛТД»не можуть бути прийняті до уваги судом, з огляду на їх необґрунтованість та суперечність вимогам діючого законодавства. Зокрема, у відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Статтею 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. В іншому випадку, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається з матеріалів справи, у Акті планової перевірки від 22.11.2010 р. № 5875/23-209/352869919 відповідач не послався та жодним чином не обґрунтував факту порушення договором комерційного посередництва № 15-07/10 від 17 травня 2010 року будь-яких конституційних прав і свобод людини та громадянина, спрямованості договору на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або на незаконне заволодіння таким майном. Окрім того, відповідач жодним чином не довів факту недійсності податкової накладної від 30 червня 2010 року № 30061098 на суму 744997,04 грн. та податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2010 року. Даний факт міг бути встановлений виключно рішенням суду, й відповідні висновки про недійсність вищевказаних документів, зроблені відповідачем у Акті планової перевірки від 22.11.2010 р. № 5875/23-209/352869919 є необґрунтованими та суперечать вимогам діючого законодавства. Зокрема, у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Окрім того, є необґрунтованими та передчасними висновки відповідача про порушення позивачем положень підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7, підпункту 7.4.4. пункту 7.4 ст.7, підпункту 3.1.1 пункту 3.1. статті 3, Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»в частині завищення відємного значення по податку на додану вартість на загальну суму 124166,00 грн., в тому числі за червень 2010 р. на суму 124166,00 грн.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата настання першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надають покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна, податковий кредит за якою ставиться відповідачем під сумнів, була видана ТОВ «Сонекс-ЛТД»в червні 2010 року, тобто в звітний період, коли відбувалась передача товару (робіт, послуг), відповідно до вимог пп. 7.2.3 ст. 7.2. Закону України «Про податок на додану вартість»та пп..7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи, вищезгадана податкова накладна від 30.06.2010 р. № 30061098 на суму 744997,04 грн. є дійсною. Податкова накладна за своїм змістом відповідає всім вимогам п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та наказу № 165 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення». Таким чином, у ТзОВ «Компанія - Інтергал»були наявні законні підстави для включення суми ПДВ, визначеного податковою накладною, до складу податкового кредиту за червень 2010 р., згідно вимог пп. 7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок ДПІ у Галицькому районі м. Львова щодо неправомірності віднесення позивачем на валові витрати 400126 грн. (без ПДВ), сплачених у звязку із наданням позивачу послуг за договором № 15/ДЕ від 17.07.2009 р., укладеного між ТзОВ «Компанія-Інтергал»(замовником) та ТзОВ «НафтаУкрТранс»(експедитором) Суд вважає необгрунтованим, а дії відповідача з донарахування суми податку на прибуток та відповідних штрафних санкцій - безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, правомірність віднесення витрат у сумі 400126 грн. (без ПДВ) до складу валових витрат, підтверджується належними документами.

Зокрема, 17 липня 2009 року між ТзОВ «НафтаУкрТранс»(експедитором) та ТзОВ «Компанія-Інтергал»(замовником) був укладений договір № 15/ДЕ про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору експедитор зобовязався від свого імені, зі дорученням та за кошти замовника організувати надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення та супроводження вантажів, при їх перевезенні по Україні та країнах СНД.

Відповідно до умов вищевказаного договору, у червні 2010 року ТзОВ «НафтаУкрТранс»надала позивачу послуги з транспортно-експедиційного обслуговування внутрішньо-українських перевезень дизельного палива із залізничної станції Новоград Волинський. Факт надання послуг підтверджується Актом № 6 від 30.06.2010 р. здачі виконаних послуг згідно договору № 15/ДЕ від 17.07.2009 р. Зокрема, у вказаному Акті № 6 від 30.06.2010 р. зафіксовані фактична вага перевезеного вантажу, розрахункова вага, сума відшкодування вартості залізничного тарифу та охорони вантажів (555653,36 грн., крім того ПДВ 111130,67 грн.), вартість послуг експедитора 251504,28 грн., крім того ПДВ 50300,86 грн. Загальна вартість послуг експедитора за червень 2010 року склала 968589,17 грн. (в тому числі ПДВ).

До вищевказаного Акта № 6 від 30.06.2010 р. сторонами був складений додаток (доповнення), який містить вичерпні дані про кожну з наданих послуг (з щоденною розбивкою та зазначенням виду вантажу, станції завантаження/розвантаження, дати відвантаження, № вагону, № накладної, фактичної ваги, розрахункової ваги вантажу, вартості послуг з перевезення, охорони, вартості послуг експедитора, а також загальну вартість).

Окрім того, факт надання послуг підтверджується квитанціями про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів (за червень 2010 року). Суд вважає обгрунтованими посилання позивача на оплату послуг експедитора, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Усі вищевказані документи відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», й не були враховані відповідачем під час проведення перевірки та складання Акта № 5875/23-209/35286991 від 22.11.2010 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія-Інтергал»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.07.2007 по 30.06.2010 рр., валютного та іншого законодавства за період з 23.07.2007 р. по 30.06.2010 р.».

Як вбачається з матеріалів справи, в обгрунтування свого висновку щодо неправомірного включення до складу валових витрат платежів по оплаті транспортно-експедиційних послуг ТзОВ «НафтаУкрТранс»за червень 2010 року, відповідач посилається на неналежним чином оформлений Акт виконаних робіт. Однак, дане посилання Суд вважає необгрунтованим, оскільки вищевказаний Акт № 6 від 30.06.2010 р. здачі виконаних послуг згідно договору № 15/ДЕ від 17.07.2009 р. містить загальну вартість послуг експедитора (включаючи відшкодування вартості послуг охорони та залізниці) 968589,17 грн. (в т.ч. з ПДВ). При цьому, відповідач робить висновок про неправомірне віднесення до складу валових витрат сплаченої суми у розмірі 400126 грн. (разом з ПДВ 480 151,2 грн.). Решту витрат відповідач вважає обгрунтовано віднесеними позивачем до складу валових витрат.

Таким чином, відповідач безпідставно дійшов до висновку щодо неправомірного включення до складу валових витрат оплати за Договором № 15/ДЕ про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів від 17.07.2009 р., зокрема, по витратах у розмірі 400126 грн. (без ПДВ).

В загальному, дії відповідача призвели до безпідставної видачі податкового повідомлення-рішення від 03.12.2010 р. № 0002132321/0 та визначення суми податкового зобовязання позивача з податку на прибуток та нарахування штрафних санкцій.

У відповідності до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення № 0002132321/0 від 03.12.2010 року.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002132321/0 від 03.12.2010 року, винесене Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал»3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 21.02.2011 року.

Суддя Мричко Н.І.