Рішення № 139732802, 14.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/49024/25

Провадження № 2/761/6210/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив суд:

-визнати поширену представником Головного управління Національної поліції в Київській області (надалі по тексту - ГУНП в Київській області) інформацію про дорожньо-транспортну пригоду за його участі «у стані алкогольного сп`яніння», про перебування його на «робочому місці у стані алкогольного сп`яніння» недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію;

-зобов`язати ГУНП в Київській області внести письмові спростування до матеріалів службових розслідувань та особової справи;

-стягнути з ГУНП в Київській області моральну шкоду в розмірі 100 000 грн;

-судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач проходив службу в органах Національної поліції України. На час подачі позову в Київському окружному адміністративному суді розглядалися справа за його позовами до ГУНП в Київській області щодо поновлення на службі та стягнення належних виплат.

Під час розгляду однієї з адміністративних справ представник ГУНП в Київській області Владислав Чубинський, діючи, як офіційний представник відповідача, у справі №320/31782/25, подав до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження», в якому, зокрема, стверджував наступне: «…одним із обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування, за результатами якого позивача було звільнено зі служби в поліції, стала дорожня транспортна пригода в стані алкогольного сп`яніння…».

Позивач вважає, що зазначене твердження не відповідає дійсності, оскільки, постановою Богуславського районного суду Київської області від 07.11.2025 у справі №358/736/25 провадження відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Також, позивач вважає, що, оскільки, твердження про ДТП у стані алкогольного сп?яніння прямо спростовано судовим рішенням, що набрало законної сили, воно є недостовірним. Твердження представника відповідача про резонансність описаної ним події також не знайшло свого підтвердження.

Крім того, представником ГУНП в Київській області Владиславом Чубинським у відзиві у справі № 320/31782/25 на позов позивача зазначено: «Поряд з цим, дисциплінарною комісією встановлено, що 02.02.2018 мала місце схожа за змістом подія за участі ОСОБА_1 , де останній перебував на службі в стані алкогольного сп`яніння. За вказаним фактом працівниками на той час ВІОС УКЗ ГУНП в Київській області на підставі наказу Головного управління від 02.03.2018 № 181 було проведено службове розслідування, за результатами якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у перебуванні під час виконання службових обов`язків у нетверезому стані, до ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ від 05.04.2018 № 735 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції».

Як зазначив у позові позивач, дане твердження представника ГУНП в Київській області також у повному обсязі спростовується постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 810/2437/18 від 16.08.2019.

Також у позові позивач зазначив, що неодноразові твердження представника відповідача про перебування позивача в стані сп`яніння у конкретних вказаних ним випадках є недостовірними та такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію. Крім того, вважає, що неодноразове свідоме використання представником відповідача недостовірної інформації без належного реагування з його сторони може породити негативну тенденцію до її поширення та подальшого недобросовісного використання, оскільки, не несе жодних юридичних наслідків для поширювача, що негативно впливає та може вплинути у подальшому при обранні позивачем того чи іншого місця служби, роботи тощо. Наведені представником відповідача недостовірні відомості, крім завдання йому шкоди та його діловій репутації, що прямо і безпосередньо впливає, у тому числі, і на його рівень життя та його дітей, не відповідають дійсності і є виключно маніпуляцією, мають цілком конкретне завдання, метою якої є свідоме введення суду в оману та формування щодо нього негативного іміджу в очах суспільства в цілому. Поширення зазначених представником відповідача відомостей дискредитує позивача і як працівника поліції, і як громадянина, формує хибне уявлення про його моральні якості, професійну доброчесність і завдає йому психологічних страждань.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.12.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Відповідачем ГУНП в Київській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що вся інформація була викладена в межах службових повноважень. Відомості на які посилається позивач були зазначені представником ГУНП в Київській області в межах судового процесу при розгляді справи. Позивачем не надано доказів, що інформація була доведена до невизначеного кола осіб. Викладення обставин у відзиві чи інших процесуальних документах не є публічним поширенням інформації. Позивачем не доведено, що поширена інформація призвела до порушення його честі, гідності чи ділової репутації, а також, не надано жодних доказів на підтвердження настання будь-яких негативних наслідків немайнового характеру.

02.08.2026 через систему «Електронний суд» від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказав, зокрема, про те, що відповідач, володіючи процесуальними документами та рішеннями судів (постанова Богуславського районного суду Київської області від 07.11.2025 у справі №358/736/25, постанова Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №810/2437/18), що набрали законної сили, умисно та неодноразово поширив у судовому процесі та зафіксував у матеріалах справи завідомо недостовірні відомості, які компрометують його моральні та професійні якості.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 201 ЦК України визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ст. 299 ЦК України).

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 (надалі по тексту - Постанова) зазначено, що фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вирішуючи дані спори суди повинні враховувати наступні відмінності:

а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною;

б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

У п. 6 Постанови роз`яснено, що позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

За змістом п. 15 Постанови, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п. 19 Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до положень ч.ч. 1, 4, 7 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Перевіряючи обставини по справі, судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 у справі №810/2437/18 позов ОСОБА_1 до ГУНП в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено, ухвалено:

визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Київській області № 205 о/с від 13.04.2018 про звільнення зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Богуславського відділення Миронівського відділу поліції ГУНП в Київській області за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту);

визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Київській області № 735 о/с від 05.04.2018 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Богуславського відділення Миронівського відділу поліції ГУНП в Київській області;

зобов`язано ГУНП в Київській області поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Богуславського відділення Миронівського відділу поліції ГУНП в Київській області;

стягнуто на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як вбачається із рішення суду, ОСОБА_1 , у період з 10.04.2007 по 15.08.2013 проходив службу в ГУ МВС України в Київській області, а з 22.09.2016 по 13.04.2018 проходив службу в ГУНП в Київській області, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 27.01.2004.

02.02.2018 до відповідача надійшла інформація про те, що під час перевірки працівниками УІОС ДКЗ НП України Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції, ними зафіксовано факт перебування на службі у стані алкогольного сп`яніння начальника СРПП № 2 Богуславського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу ГУНП в Київській області від 02.02.2018 № 181 «Про призначення службового розслідування», у відношенні позивача призначено службове розслідування за фактом перебування його на службі в стані алкогольного сп`яніння. На час проведення службового розслідування позивача відсторонено від виконання службових обов`язків за посадою.

На підставі рапорту старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Київській області від 01.03.2018, строк проведення службового розслідування продовжено до 01.04.2018.

05.03.2018 позивачем були надані пояснення з приводу вказаного службового розслідування, відповідно до яких інкриміновані порушення позивач не визнає, факт перебування на службі в стані алкогольного сп`яніння заперечує, на підтвердження чого надав відповідні докази медичного обстеження.

За результатами вказаного службового розслідування, 28.03.2018 старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП в Київській області складений висновок, затверджений начальником ГУ НП в Київській області «Про результати службового розслідування за фактом перебування на службі у стані алкогольного сп`яніння начальника СРПП №2 Богуславського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ». Відповідно до вказаного висновку, службове розслідування за фактом перебування позивача на службі у стані алкогольного сп`яніння закінчено.

05.04.2018 на підставі наказу ГУНП в Київській області № 735, за порушення службової дисципліни, ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, а саме: підпункту 1 п. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 2 розділу 2, п. 3 розділу 5 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, статей 37, 38 Закону України «Про запобігання корупції», що виявилось у вчиненні проступку, який негативно впливає на імідж та репутацію Національної поліції України, підриває довіру населення до поліцейських внаслідок перебування під час виконання службових обов`язків у нетверезому стані та поданні неналежного прикладу підлеглим, позивача звільнено зі служби в поліції.

13.04.2018 року згідно з наказом ГУНП в Київській області по особовому складу № 205 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).

Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що знаходження позивача 02.02.2018 під час несення служби у тверезому стані доведений належними та допустимими доказами, висновок про наявність в його діях складу дисциплінарного проступку є безпідставним, а тому, наказ від 05.04.2018 № 735 о/с про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за умов виключення фактору сп`яніння, підлягає скасуванню.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 апеляційну скаргу ГУНП в Київській області залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.08.2019 касаційну скаргу ГУНП в Київській області залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01..03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 залишено без змін.

Судом також встановлено, що постановою Богуславського районного суду Київської області від 07.11.2025 у справі №358/736/25 провадження у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Із змісту постанови вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 28.04.2025 о 16:57 на автодорозі Т1022 громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем «ЗАЗ Lanos» д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру 857705, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд, закриваючи провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, дійшов висновку, зокрема, що посадова особа ВП №2 Обухівського РУП не надала доказів, які б достовірно і беззаперечно підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, позивач у позові зазначив, що незважаючи на результати розгляду вищевказаних справ, про які відомо відповідачу, представником відповідача поширено недостовірну інформацію, яка підлягає спростуванню, у клопотанні про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а саме: «…одним із обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування, за результатами якого позивача було звільнено зі служби в поліції, стала дорожня транспортна пригода в стані алкогольного сп`яніння…», а також у відзиві, а саме: «Поряд з цим, дисциплінарною комісією встановлено, що 02.02.2018 мала місце схожа за змістом подія за участі ОСОБА_1 , де останній перебував на службі в стані алкогольного сп`яніння. За вказаним фактом працівниками на той час ВІОС УКЗ ГУНП в Київській області на підставі наказу Головного управління від 02.03.2018 № 181 було проведено службове розслідування, за результатами якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у перебуванні під час виконання службових обов`язків у нетверезому стані, до ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ від 05.04.2018 № 735 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції».

Вказані клопотання та відзив на позов були подані в межах розгляду адміністративної справи №320/31782/25, про що зазначено в позові.

На підтвердження вказаного, позивачем до позову долучені копії клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відзиву на позовну заяву, подані ГУНП в Київській області у зв`язку з розглядом справи №320/28671/25.

В абзаці 3 п. 17 Постанови роз`яснено, що інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

У постанові від 23.06.2022 у справі № 689/418/21 Верховний Суд дійшов висновку, що інформація, викладена відповідачем у відзиві, не може бути підставою для захисту честі, гідності чи ділової репутації, якщо вона стосується підстав і предмета позову.

У постанові від 28.03.2023 у справі №342/160/22 Верховний Суд зазначив, що інформація, зазначена у відзиві на позовну заяву, який адресований суду, може бути підставою для захисту честі, гідності чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація стосувалася предмета чи підстав позову, була пов`язана із здійсненням процесу доказування.

При розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).

Таким чином, суду необхідно встановити, чи були спірні відомості, викладені в клопотанні та у відзиві на позовну заяву, самостійним поширенням інформації про позивача, чи вони були наведені відповідачем у межах обґрунтування своєї позиції в адміністративних справах щодо оскарження позивачем наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З наведеного вбачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 24.10.2024 у справі №752/8103/13.

Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, суд для перевірки доводів позивача звернувся до Єдиного державний реєстр судових рішень.

Судом встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі № 320/31782/25 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, в якому позивач просить, а саме: - зобов`язати ГУНП в Київській області поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя здоров`я особи слідчого відділу Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області; - зобов`язати ГУНП в Київській області виплатити суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 14.06.2025 по час винесення судового рішення капітану поліції ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі № 320/28671/25 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Київській області про зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить, а саме: - визнати протиправним та скасувати у частині пп. 1, 5 та 6 наказ ГУНП в Київській області від 01.05.2025 № 214 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області»; - визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною, а саме ГУНП в Київській області, що полягає у не виплаті середнього заробітку за час з 28.04.2025 по день ухвалення судового рішення; - зобов`язати ГУНП в Київській області виплатити середній заробіток за весь час затримки у виплаті грошового забезпечення, починаючи з 28.04.2025 по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №320/31782/25 в задоволенні клопотання ГУНП в Київській області про об`єднання в одне провадження адміністративних справ №320/31782/25 та №320/28671/25 - відмовлено.

Розгляд справ №320/28671/25, №320/31782/25 призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Станом на час розгляду цивільної справи про захист честі, гідності та ділової репутації по суті судові рішення у зазначених справах не прийняті.

З метою ухвалення законного та обґрунтованого рішення, судом досліджено зміст клопотання та відзиву в цілому з наданням їм оцінки з наступних підстав.

Так, інформація, викладена у відзиві на позовну заяву, яку просить спростувати позивач, а саме: «Поряд з цим, дисциплінарною комісією встановлено, що 02.02.2018 мала місце схожа за змістом подія за участі ОСОБА_1 , де останній перебував на службі в стані алкогольного сп`яніння», то в контексті всього відзиву вбачається, що представник відповідача повідомляє суду, що було встановлено дисциплінарною комісією в ході проведення службового розслідування відносно позивача, призначеного на підставі наказу ГУНП від 28.04.2025 №1890.

Щодо інформації, яку просить спростувати позивач у клопотанні про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а саме: «…одним із обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування, за результатами якого позивача було звільнено зі служби в поліції, стала дорожня транспортна пригода в стані алкогольного сп`яніння…», то в даному випадку суд звертає увагу, що у попередньому абзаці представник відповідача пояснює, чому справа має розглядатися в порядку загального позовного провадження, основними підставами якими вказує про її складність. Наступний абзац, в якому на думку позивача міститься оскаржувана інформація, викладений наступним чином, а саме: «Крім того, слід зазначити, що однією з обставин, що стали підставою для проведення службового розслідування, за результатами якого позивача було звільнено зі служби в поліції, стала дорожньо-транспортна пригода в стані алкогольного сп`яніння». Далі, в наступному абзаці вказано: «Зазначена обставина набула резонансного характеру серед цивільного населення, відтак вважаємо за необхідне, з метою належного захисту інтересів Головного управління, розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження із повідомленням сторін».

Отже, із вказаного випливає, що представник відповідача не поширював недостовірної інформації про те, що позивач скоїв ДТП в стані алкогольного сп`яніння, а інформував, що ця обставина стала підставою для проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Київській області від 28.04.2025 №1890 та за результатами якого позивача було звільнено з посади. Крім того, як встановлено судом, в період між початком проведення службового розслідування, його закінченням та звільненням позивача матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП розглянуті ще не були.

Щодо інформації у відзиві, що позивач 02.02.2018 перебував на службі в стані алкогольного сп`яніння, за яке його було звільнено з посади, а в подальшому поновлено на посаді за рішенням суду, така інформацію також не є поширенням недостовірних відомостей, оскільки, вона ґрунтується на матеріалах службового розслідування, проведеного відповідно до наказу ГУНП в Київській області від 28.04.2025 №1890. Так, у матеріалах службового розслідування дисциплінарною комісією зазначено, що 02.02.2018 мала місце схожа за змістом подія за участю ОСОБА_1 .

Дослідивши зміст клопотання та відзиву, суд приходить до висновку, що інформація, яка викладена відповідачем у вказаних процесуальних документах, є складовою позицією відповідача, стосується предмета спору, є доказом та підлягає оцінці судом, який розглядає адміністративні справи №320/28671/25, №320/31782/25, а тому, не може бути підставою для захисту честі, гідності чи ділової репутації позивача.

Таким чином, оцінюючи зміст клопотання та відзиву на позовну заяву, суд вважає, що зазначені в них відомості викладені відповідачем у межах обґрунтування своєї позиції щодо правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та стосуються обставин проведення службового розслідування, які є предметом дослідження у справах №320/28671/25, №320/31782/25, а не, як самостійне поширення інформації про позивача, а тому, позовні вимоги про визнання поширену представником ГУНП в Київській області інформацію про дорожньо-транспортну пригоду за участі позивача «у стані алкогольного сп`яніння», про перебування позивача на «робочому місці у стані алкогольного сп`яніння» недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУНП в Київській області внести письмові спростування до матеріалів службових розслідувань та особової справи, які також не підлягають задоволенню, слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями визнавати інформацію недостовірною безпосередньо в матеріалах службових розслідувань та особової справи, оскільки, вказані документи є внутрішніми документами відповідного органу, вони фіксують лише певну інформацію і не вважаються поширенням інформації у розумінні цивільного права. Крім того, виходячи з правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2024 у справі № 369/10857/21, у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

За відсутності підстав для визнання наведеної відповідачем у клопотанні та відзиві інформації недостовірною та такою, що порушує право позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, відсутні й підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у виді стягнення моральної шкоди.

Стосовно посилання позивача у позові на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 15.05.2019 у справі №522/2739/17 та від 21.03.2019 у справі №308/3708/15 про те, «якщо судовим актом встановлено відсутність події або складу правопорушення, твердження протилежного є поширенням недостовірної інформації», суд відноситься критично, оскільки, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вказані справи розглядалися в порядку кримінального провадження і Великою Палатою Верховного Суду жодних рішень в межах цих справ не приймалося.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 34, 68 Конституції України; ст.ст. 15, 16, 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 5, 30 Закону України «Про інформацію», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 за № 1, ст.ст. 3-5, 12,13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 272-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: