Єдиний державний реєстр судових рішень 26.08.2026 Справа № 756/14616/26
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 756/14616/26
1-кс/756/2592/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26.08.2026 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12026100050000971 від 13.05.2026 за ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 3683 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя цього АДРЕСА_1 ), раніше несудимого,
за участю учасників судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
підозрюваний ОСОБА_6 ,
захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
в с т а н о в и в:
Слідчий у кримінальному провадженні - слідчий СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Оболонського окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді в рамках кримінального провадження №12026100050000971 від 13.05.2026 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту клопотання та долучених на його обгрунтування документів слідує, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026100050000971 від 13.05.2026 за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , кожного окремо, за ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 3683 КК України.
Слідчий у клопотанні посилається на те, що у невстановлений на цей час досудовим розслідуванням період, однак не пізніше 13.05.2026, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю між собою та з іншими невстановленими на цей час особами, вирішили сприяти невстановленим службовим особам юридичної особи приватного права у одержанні неправомірної вигоди за вчинення з використанням наданих їм повноважень дій щодо працевлаштування військовозобов`язаних громадян України на підприємство, яке має статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, з метою подальшого бронювання таких осіб від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , не будучи службовими особами відповідної юридичної особи та не маючи самостійних повноважень щодо прийняття працівників на роботу і їх бронювання, взяли на себе роль пособників, яка полягала у налагодженні контакту між особами, зацікавленими у такому оформленні, та особами, які мали можливість його забезпечити, координації їхніх дій, отриманні та передачі необхідних документів, узгодженні порядку оформлення, контролі за його перебігом, погодженні розміру та порядку передачі неправомірної вигоди, а також забезпеченні її одержання та подальшої передачі іншим причетним особам.
Зі змісту клопотання вбачається, що 03.08.2026 приблизно о 12:40, перебуваючи в приміщенні офісу керівника Подільської районної організації товариства Червоного хреста України в м. Києві, розташованого за адресою: м. Київ, Контрактова площа, 12, ОСОБА_11 під час особистої розмови з ОСОБА_12 повідомила останньому про можливість організації оформлення на підприємство, яке має статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період - військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином, щоб у подальшому останній мав можливість виїжджати за межі України.
Зокрема, ОСОБА_11 спочатку запропонувала включити ОСОБА_13 до складу засновників юридичної особи, яка повинна була отримати або мала статус критично важливого підприємства, шляхом оформлення на нього частки у статутному капіталі та набуття ним статусу бенефіціарного власника.
Одночасно ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_12 , що всі процедурні питання щодо відповідного оформлення йому необхідно обговорювати з чоловіком на ім`я ОСОБА_14 (яким, як у подальшому встановлено досудовим розслідуванням, є ОСОБА_6 ), тоді як усі питання, пов`язані з розміром та передачею грошових коштів, ОСОБА_12 повинен погоджувати виключно з нею.
При цьому ОСОБА_11 в розмові з ОСОБА_12 зазначила, що саме вона займається фінансовими питаннями та після обговорення процедурних умов з ОСОБА_6 повинна самостійно погодити з останнім фінансові умови та повідомити їх ОСОБА_12 .
Того ж дня, 03.08.2026 приблизно о 13:00, перебуваючи біля приміщення Подільської організації Товариства Червоного Хреста України за адресою: м. Київ, Контрактова площа, 12, ОСОБА_12 за вказівкою ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_6 . Під час зазначеної телефонної розмови ОСОБА_6 , діючи узгоджено з ОСОБА_11 , повідомив про можливість оформлення знайомого ОСОБА_12 як бенефіціарного власника підприємства, яке мало отримати підтвердження статусу критично важливого, та пояснив порядок здійснення відповідних реєстраційних дій, у тому числі необхідність прибуття особи до нотаріуса для оформлення необхідних документів.
У подальшому, 07.08.2026 приблизно о 16:45 ОСОБА_11 під час телефонної розмови з ОСОБА_12 повідомила, що особи, з якими вона взаємодіє, очікують остаточного підтвердження участі ОСОБА_13 у запланованому оформленні, оскільки для його проведення необхідно залучити нотаріуса, юристів та інших осіб. Під час розмови ОСОБА_11 також повідомила, що після отримання підтвердження вона передасть відповідну інформацію іншим причетним особам, та надала ОСОБА_12 вказівку негайно зв`язатися з ОСОБА_6 для отримання інформації про дату, час та місце проведення запланованих реєстраційних дій.
Того ж дня, 07.08.2026 о 16:49 ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_6 , який підтвердив, що проведення відповідного оформлення потребуватиме участі нотаріуса та директора підприємства, та під час розмови порушив питання про порядок передачі грошових коштів за оформлення відповідних документів.
В подальшому, 09.08.2026 ОСОБА_11 , продовжуючи координувати реалізацію спільного умислу, повідомила ОСОБА_12 , що особи, які мають забезпечити проведення відповідних реєстраційних дій, вимагають підтвердження наявності у нього обумовленої суми грошових коштів. При цьому ОСОБА_11 пояснила, що до завершення нотаріального оформлення передавати кошти безпосередньо їй не потрібно, однак наполягла на підтвердженні фактичної наявності зазначених коштів з метою продемонструвати таке підтвердження іншим причетним особам.
Так, 10.08.2026 приблизно о 12:10, продовжуючи обговорення умов передачі неправомірної вигоди, ОСОБА_11 запропонувала ОСОБА_12 передати частину обумовлених коштів особам, які безпосередньо забезпечували оформлення, до завершення відповідної процедури, а іншу частину - після досягнення обумовленого результату. Під час цієї ж розмови ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_12 , що тривалий час співпрацює з відповідними особами, направляє до них осіб для такого оформлення та сама отримує від цього матеріальну вигоду, тим самим підтвердивши власну корисливу зацікавленість у реалізації домовленості та одержанні частини неправомірної вигоди.
Надалі, 10.08.2026 приблизно о 13:00 ОСОБА_11 продовжила погоджувати з ОСОБА_12 порядок поетапного розрахунку, відповідно до якого частина грошових коштів мала бути передана для покриття витрат та початку оформлення, а решта - після відображення відповідних відомостей в офіційних реєстрах.
Так, 12.08.2026 приблизно о 15:00 під час телефонної розмови ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_11 , що попередньо запропонований механізм не дозволятиме досягти обумовленої мети, оскільки перебування особи лише у складі засновників підприємства не надає самостійних підстав для виїзду за межі України. В свою чергу ОСОБА_11 , усвідомивши необхідність зміни попередньо погодженого механізму, організувала безпосереднє спілкування ОСОБА_12 з ОСОБА_6 для вирішення зазначеного питання.
Того ж дня, 12.08.2026 приблизно о 16:00 ОСОБА_12 за вказівкою ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_6 та повідомив про неможливість використання попередньо погодженого механізму. ОСОБА_6 , діючи узгоджено з ОСОБА_11 та іншими причетними особами, погодився з тим, що у разі відсутності у засновника підприємства правових підстав для виїзду запропонований варіант не підходить, після чого погодив інший порядок оформлення, а саме - працевлаштування ОСОБА_13 на підприємство, яке має статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, зазначивши, що особиста присутність останнього для оформлення трудових відносин не є обов`язковою.
Крім цього, ОСОБА_6 під час зазначеної розмови повідомив, що у разі подальшого виїзду ОСОБА_13 за межі України необхідно буде залишати так звані «заставні» грошові кошти, які повинні були виступати гарантією його повернення на територію України.
Таким чином, не пізніше 12.08.2026 ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та інші причетні особи остаточно змінили попередньо погоджений механізм та домовилися забезпечити працевлаштування ОСОБА_13 до підприємства, яке має статус критично важливого, з метою подальшого оформлення йому бронювання від призову на військову службу під час мобілізації та створення правових підстав для оформлення його службових відряджень за межі України.
В подальшому, 13.08.2026 ОСОБА_12 під час чергової телефонної розмови повідомив ОСОБА_11 про отримання документів ОСОБА_13 , необхідних для його працевлаштування. ОСОБА_11 надала ОСОБА_12 вказівку направити їй фотокопії відповідних документів для подальшої передачі особам, які забезпечували працевлаштування ОСОБА_13 , та повідомила про намір якнайшвидше розпочати процедуру його оформлення.
Після цього, 14.08.2026 о 12:47 ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_12 , що цього дня особи, з якими вона взаємодіє, розпочнуть оформлення ОСОБА_13 . Одночасно ОСОБА_11 повідомила, що зазначені особи вимагають до завершення оформлення залишити їй частину раніше обумовлених грошових коштів як підтвердження виконання фінансових домовленостей, та запропонувала ОСОБА_12 передати відповідну частину коштів їй або визначеній нею особі. При цьому ОСОБА_11 повідомила, що іншим причетним особам вона скаже, що ОСОБА_12 вже залишив їй зазначену частину грошових коштів. Того ж дня ОСОБА_11 пояснила ОСОБА_12 подальший алгоритм оформлення, відповідно до якого після працевлаштування ОСОБА_13 у відомостях Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів повинні відобразитися відомості про нового роботодавця, після чого мала розпочатися процедура оформлення його бронювання.
Так, 14.08.2026 приблизно о 13:40 ОСОБА_11 додатково повідомила ОСОБА_12 про необхідність виконання ОСОБА_13 відповідних дій в електронному кабінеті військовозобов`язаного після відображення нового роботодавця та пояснила, що після актуалізації відомостей розпочнеться процедура бронювання, яка, за її словами, триватиме приблизно 72 години.
Після цього, 17.08.2026 ОСОБА_11 продовжила координувати зазначене оформлення та надала ОСОБА_12 вказівки щодо актуалізації відомостей ОСОБА_13 в електронній інформаційній системі, повідомивши, що після здійснення відповідної дії розпочнеться наступний етап оформлення бронювання. Під час цієї ж розмови ОСОБА_11 нагадала ОСОБА_12 про раніше досягнуту домовленість щодо розрахунку після початку відповідної процедури та повідомила, що очікує завершення оформлення протягом наступних робочих днів. У результаті вчинених ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , невстановленими службовими особами ТОВ «КУЗЯ-АЙТІ» та іншими причетними особами дій, у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше 20.08.2026 ОСОБА_13 було працевлаштовано до ТОВ «КУЗЯ-АЙТІ» (код ЄДРПОУ 46081080), яке має статус критично важливого.
Так, 24.08.2026 приблизно о 12:40 ОСОБА_12 , відповідно до раніше досягнутої з ОСОБА_11 домовленості, прибув у визначене останньою місце поблизу будинку №8 по вул. Сержа Лифаря у м. Києві.
Під час вказаної зустрічі ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, відповідно до раніше досягнутої домовленості з ОСОБА_6 та іншими невстановленими особами, продовжуючи виконувати відведену їй роль пособника, використовуючи у розмові умовне позначення грошових коштів як «документів», сказала ОСОБА_12 передати їй раніше обумовлені грошові кошти. На виконання даної вказівки ОСОБА_12 передав ОСОБА_11 неправомірну вигоду у сумі 20 000 доларів США (з яких 198 несправжніх (імітаційних) засобів у вигляді грошових купюр номіналом 100 доларів США), помістивши їх безпосередньо до відкритої нею сумки.
Таким чином, ОСОБА_11 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу та діючи як пособник спільно з ОСОБА_6 та іншими невстановленими особами, одержала від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 20 000 доларів США як раніше обумовлену неправомірну вигоду за вчинення невстановленими службовими особами юридичної особи приватного права з використанням наданих їм повноважень дій в інтересах ОСОБА_13 , пов`язаних з його працевлаштуванням на підприємство, яке має статус критично важливого, та подальшим оформленням його бронювання від призову на військову службу під час мобілізації.
Після передачі зазначених грошових коштів в якості неправомірної вигоди ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України затримано працівниками правоохоронного органу.
Таким чином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у пособництві в одержанні службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 3683 КК України.
Крім того, зі змісту клопотання вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями можуть у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, встановлювати особливий режим в`їзду і виїзду та обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та востаннє Указом Президента України від 13.07.2026 №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено з 05:30 02.08.2026 строком на 90 діб.
У зв`язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану встановлено особливий порядок перетинання державного кордону громадянами України, відповідно до якого військовозобов`язані громадяни України чоловічої статі можуть виїжджати за межі України виключно за наявності визначених законодавством правових підстав та відповідних документів.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений на цей час досудовим розслідуванням період, однак не пізніше 03.08.2026, у ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , які діяли за попередньою змовою між собою та з іншими невстановленими на цей час особами, виник спільний злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення військовозобов`язаних громадян України через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню шляхом надання порад, вказівок та усунення перешкод, з корисливих мотивів.
Відповідно до розробленого механізму ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та інші причетні особи мали забезпечувати оформлення військовозобов`язаних громадян України на підприємства, які мають статус критично важливих, їх подальше бронювання від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення документів, які в подальшому планувалося використати для створення формальних підстав для виїзду таких осіб за межі України. При цьому фактична мета такого оформлення полягала не у здійсненні зазначеними особами трудової діяльності та виконанні реальних службових завдань за межами України, а у створенні документального підґрунтя, яке дозволило б використати оформлені документи для перетину державного кордону України в особистих цілях під виглядом законного службового виїзду.
Так, 03.08.2026 приблизно о 12:40, перебуваючи в приміщенні офісу керівника Подільської районної організації Товариства Червоного Хреста України в м. Києві за адресою: м. Київ, Контрактова площа, 12, ОСОБА_11 під час особистої розмови з ОСОБА_12 повідомила останньому про можливість організувати оформлення його знайомого - військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином, щоб останній у подальшому мав можливість виїжджати за межі України.
З цією метою ОСОБА_11 спочатку запропонувала оформити ОСОБА_13 як бенефіціарного власника юридичної особи, яка мала або повинна була отримати статус критично важливого підприємства, шляхом набуття ним частки у статутному капіталі такого підприємства. При цьому ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_12 , що процедурні питання такого оформлення необхідно погоджувати з ОСОБА_6 , тоді як усі фінансові питання ОСОБА_12 повинен погоджувати безпосередньо з нею.
Того ж дня, 03.08.2026 приблизно о 13:00 ОСОБА_12 за вказівкою ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_6 , який підтвердив можливість відповідного оформлення ОСОБА_13 та пояснив механізм набуття ним статусу бенефіціарного власника підприємства, у тому числі порядок оформлення необхідних документів через нотаріуса.
У період часу з 07.08.2026 по 10.08.2026 ОСОБА_11 та ОСОБА_6 продовжили координувати дії ОСОБА_12 , пов`язані з реалізацією зазначеного механізму, узгоджували порядок оформлення документів, залучення інших осіб, а також умови та порядок передачі грошових коштів.
Так, 10.08.2026 приблизно о 12:10 ОСОБА_11 під час телефонної розмови повідомила ОСОБА_12 , що тривалий час співпрацює з особами, які займаються відповідним оформленням, направляє до них людей та особисто отримує від такої діяльності матеріальну вигоду. Крім того, ОСОБА_11 погоджувала з ОСОБА_12 поетапний порядок передачі грошових коштів, частина яких мала бути передана на початковому етапі оформлення, а решта - після досягнення обумовленого результату.
Так, 12.08.2026 приблизно о 15:00 під час телефонної розмови ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_11 , що попередньо запропонований механізм не дозволятиме досягти обумовленої мети, оскільки перебування особи лише у складі засновників підприємства не надає самостійних підстав для виїзду за межі України. ОСОБА_11 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, організувала безпосереднє спілкування ОСОБА_12 з ОСОБА_6 з метою визначення іншого механізму оформлення документів, який у подальшому міг бути використаний ОСОБА_13 для виїзду за межі України.
Того ж дня, 12.08.2026 приблизно о 16:00 ОСОБА_12 за вказівкою ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_6 та повідомив останньому, що варіант із набуттям ОСОБА_13 статусу бенефіціарного власника не підходить. В свою чергу ОСОБА_6 , діючи узгоджено з ОСОБА_11 та іншими причетними особами, погодився відмовитися від раніше запропонованого механізму та запропонував інший порядок дій - працевлаштувати ОСОБА_13 на підприємство, яке має статус критично важливого, з метою його подальшого бронювання від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому ОСОБА_6 зазначив, що особиста присутність ОСОБА_13 для оформлення трудових відносин не є обов`язковим, ОСОБА_11 та інші невстановлені особи остаточно погодили механізм подальших дій, відповідно до якого ОСОБА_13 необхідно було працевлаштувати на підприємство, що має статус критично важливого, забезпечити його бронювання від призову на військову службу під час мобілізації, а в подальшому оформити документи, які планувалося використати як формальну підставу для перетину ним державного кордону України.
При цьому зазначені дії здійснювалися виключно з метою створення для ОСОБА_13 можливості виїжджати за межі України, а не у зв`язку з необхідністю виконання ним фактичних трудових обов`язків чи реального службового завдання за кордоном.
Так, 13.08.2026 ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_11 про отримання документів ОСОБА_13 , після чого остання надала вказівку направити їй фотокопії зазначених документів для їх подальшої передачі особам, які мали забезпечити його працевлаштування та бронювання.
Надалі, 14.08.2026 ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_12 про початок оформлення ОСОБА_13 , а також роз`яснила подальший алгоритм дій, відповідно до якого після його працевлаштування у військово-облікових даних повинні були відобразитися відомості про нового роботодавця, після чого мала розпочатися процедура бронювання від призову на військову службу під час мобілізації.
Після чого, 17.08.2026 ОСОБА_11 продовжила координувати оформлення ОСОБА_13 , надала ОСОБА_12 подальші вказівки щодо актуалізації його відомостей в електронній інформаційній системі та повідомила про наступний етап оформлення бронювання.
У результаті зазначених дій у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.08.2026, ОСОБА_13 фактично працевлаштовано до ТОВ «КУЗЯ-АЙТІ» (код ЄДРПОУ 46081080), що підтверджувалося відображенням відповідного коду роботодавця у його військово-облікових даних.
Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 спільно з іншими невстановленими особами фактично реалізували частину розробленого ними механізму незаконного переправлення ОСОБА_13 через державний кордон України, забезпечивши його працевлаштування на відповідне підприємство та вчинивши дії, спрямовані на подальше отримання ним бронювання і оформлення документів, які планувалося використати для виїзду за межі України.
Крім цього, 24.08.2026 приблизно о 12:40 ОСОБА_12 , відповідно до раніше досягнутої домовленості, прибув у визначене ОСОБА_11 місце поблизу будинку № 8 по вул. Сержа Лифаря у м. Києві. Під час зазначеної зустрічі ОСОБА_11 , продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_6 злочинного умислу та діючи з корисливих мотивів, надала ОСОБА_12 вказівку передати їй раніше обумовлені грошові кошти. На виконання зазначеної вказівки ОСОБА_12 передав ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 20 000 доларів США (з яких 198 несправжніх (імітаційних) засобів у вигляді грошових купюр номіналом 100 доларів США), помістивши їх безпосередньо до відкритої нею сумки.
Після передачі зазначених грошових коштів в якості неправомірної вигоди ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України затримано працівниками правоохоронного органу.
Таким чином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні в цьому, шляхом надання порад та усуненням перешкод, учиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий вважає достатніми підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме:
- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Даний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що останній усвідомлює реальність кримінального переслідування, вагомість зібраних щодо нього доказів та можливість настання несприятливих для нього наслідків у разі доведення його винуватості. Крім того, сторона обвинваення посилається на обгрунтування вказаного ризику на те, що ОСОБА_6 був безпосередньо залучений до механізму оформлення ОСОБА_13 , був обізнаний з роллю інших осіб, порядком працевлаштування, оформлення документів, участю директора підприємства та нотаріуса. За даними досудового розслідування ОСОБА_6 отримував грошові кошти від ОСОБА_11 , а також від осіб, які працевлаштовувалися на підприємства, що мали статус критично важливих в умовах воєнного стану, з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. З урахуванням реальної перспективи призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, характеру кримінального переслідування та обізнаності підозрюваного про обставини, які є предметом досудового розслідування, на думку сторони обвинувачення існує ризик того, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може вжити заходів для зміни місця проживання, уникнення явки до органу досудового розслідування та суду або іншим чином переховуватися від кримінального переслідування. При цьому додатковим фактором, який, на думку сторони обвинувачення підвищує ризик переховування ОСОБА_6 , є його обізнаність щодо товариства, яке здійснює працевлаштування осіб та оформлення наказів про відрядження працівників за межі України. Зазначені обставини, на переконання сторони обвинувачення, створюють для ОСОБА_6 можливість використати наявні у нього зв`язки та обізнаність для оформлення відповідних документів та виїзду за межі України, у тому числі під виглядом службового відрядження, що може бути використано ним з метою ухилення від органів досудового розслідування та суду;
- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_6 дій, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, який сторона обвинувачення обгрунтовує тим, що на теперішній час не встановлено всіх осіб, які брали участь у працевлаштуванні та подальшому бронюванні ОСОБА_13 , а також не встановлено і не вилучено весь обсяг документів та електронної інформації, що стосується зазначених обставин. Сторона обвинувачення, обгрунтовуючи вказаний ризик. Посилається на те, що ОСОБА_6 був безпосередньо залучений до механізму оформлення ОСОБА_13 , був обізнаний з роллю інших осіб, порядком працевлаштування, оформлення документів, участю директора підприємства та нотаріуса. Крім того, він отримував грошові кошти від ОСОБА_11 та осіб, які працевлаштовувалися на підприємства, що мали статус критично важливих в умовах воєнного стану. Відтак сторона обвинувачення припускає, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 матиме можливість повідомити іншим учасникам про обставини здійснення досудового розслідування, видалити листування, контакти, електронні документи та іншу інформацію, а також сприяти приховуванню документів та інших речових доказів, які ще не відшукані органом досудового розслідування;
- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_6 дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні. Вказаний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що останній безпосередньо знайомий та взаємодіяв з особами, залученими до механізму працевлаштування та оформлення ОСОБА_13 , а також був обізнаний щодо ролі таких осіб та порядку їх взаємодії. Оскільки показання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , службових осіб відповідного підприємства, а також інших осіб, яких ще належить встановити та допитати, мають істотне значення для кримінального провадження, перебування ОСОБА_6 на волі, на думку сторони обвинувачення, створює реальну можливість безпосередньо або через третіх осіб схиляти зазначених осіб до зміни показань, відмови від надання правдивих показань, узгодження спільної версії подій або приховування фактичних обставин кримінальних правопорушень;
- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_6 дій, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, оскільки, згідно твердження сторони обвинувачення, останній був безпосередньо залучений до механізму оформлення ОСОБА_13 до критичного підприємства, був обізнаний щодо порядку працевлаштування та оформлення відповідних документів, а також отримував грошові кошти від ОСОБА_11 та осіб, які працевлаштовувалися на підприємства, що мали статус критично важливих в умовах воєнного стану. Крім того, обізнаність ОСОБА_6 щодо відповідного механізму, ролі інших осіб та порядку оформлення документів, а також наявність у нього контактів із особами, які можуть бути залучені до аналогічного працевлаштування, свідчать про те, що встановлений епізод щодо ОСОБА_13 може не мати одиничного характеру. Відтак, сторона обвинувачення у клопотанні стверджує, що у разі перебування на волі ОСОБА_6 , зберігаючи наявні контакти та можливість комунікації з іншими причетними особами, останній може продовжити аналогічну діяльність щодо інших військовозобов`язаних громадян;
- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_6 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на обгрунтування якого сторона обвинувачення посилається на те, що те, що з матеріалів провадження вбачається його безпосередня обізнаність щодо механізму оформлення ОСОБА_13 , ролі інших осіб, порядку працевлаштування, оформлення документів та участі директора підприємства і нотаріуса. Таким чином сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_6 володіє інформацією про осіб, залучених до відповідного механізму, порядок їх взаємодії та обставини оформлення документів, а тому, на думку сторони обвинувачення, перебуваючи на волі, він може попередити ще не встановлених осіб про здійснення досудового розслідування, узгодити з ними поведінку та показання, сприяти приховуванню їх місцезнаходження, документів і засобів зв`язку, що суттєво ускладнить встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, так як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, у сукупності з даними про особу підозрюваного та з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, унеможливлюють застосування до останнього менш суворого запобіжного заходу, оскільки з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення злочину, його тяжкості, орган досудового розслідування приходить до висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Захисник ОСОБА_8 заперечила проти задоволення клопотання, посилаючись на необгрунтованіст підозри та недоведеність ризиків. Також захисник зазначила, що сума застави є непомірною, а тому, посилаючись на доводи, викладені у письмовому запереченні на клопотання, просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , кожен окремо, так само просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора з підстав необгрунтованості підозри та недоведеності ризиків, заявлених стороною обвинувачення, застосувавши до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав позицію своїх захисників.
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
24.08.2026 о 18:00 ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
24.08.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 3683 КК України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Пункт перший ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 інкримінованих злочинів слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з позиції ЄСПЛ, яка відображена, серед іншого, у рішеннях по справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому, відповідно до рішень ЄСПЛ, зокрема, у справах «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» від 29.11.1988 та «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що докази, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, долучено до матеріалів клопотання, зокрема:
- протоколи допиту свідка ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-відео-контроль особи;
- протокол про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 24.08.2026;
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення щодо ОСОБА_11 від 24.08.2026;
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення щодо ОСОБА_6 від 24.08.2026
- протоколи проведених обшуків;
- інші матеріали в їх сукупності.
З огляду на викладене, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та в доданих матеріалах та з того, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочинів, інкримінованих йому стороною обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, вік та стан його здоров`я, репутацію, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховуючи характер та тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , дані, які характеризують особу останнього (його вік, соціальні зв`язки, сімейний стан, майновий стан), вагомість наявних доказів у кримінальному провадженні, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він підозрюється, вважає доведеними ризики, що останній може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, направлені на переховування від органу досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризиків, зазначених у клопотанні та заявлених прокурором у судовому засіданні, враховуючи початкову стадію кримінального провадження, слідчий суддя вважає доведеним необхідність застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, на переконання слідчого судді, саме такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що доказів того, що стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_6 не допускає його тримання під вартою слідчому судді не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
При цьому слідчий суддя зважив і на доводи сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності застосування більш м`якого запобіжного заходу, а тому вважає, що у даному випадку такі доводи про застосування більш м`якого запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2001, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та не приймає доводи підозрюваного з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Конституційний Суд України у п. 4.3. рішення від 21.07.2026 №9-р(ІІ)/2026 зазначає, що законодавче унормування застави, розмір якої покладає на особу, яку підозрюють чи обвинувачують, значне фінансове зобов`язання, має бути спрямоване на ефективну мотивацію особи утримуватися від неправомірної поведінки, оскільки лише в такий спосіб застава є реальною альтернативою запобіжному заходу у виді тримання під вартою. Тому законодавче врегулювання застави вимагає індивідуалізації стосовно особи, яку підозрюють чи обвинувачують, а також щодо обставин кримінального провадження, тобто розмір застави має бути відчутним для особи, однак не таким, що фактично унеможливлює її альтернативність триманню під вартою.
Ураховуючи, що застава не є кримінальним покаранням, «викупом» особи чи компенсацією за заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, Конституційний Суд України наголошує, що застава як інститут є процесуальною гарантією присутності особи, яку підозрюють чи обвинувачують, та дотримання інших покладених на неї обов`язків у кримінальному провадженні.
При визначенні ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009, відповідно до яких розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, надаючи оцінку розміру застави, який просить визначити сторона обвинувачення, слідчий суддя звертає увагу на те, що ЄСПЛ у рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.04.2022 зазначає, що гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим ст. 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (рішення ЄСПЛ у справі «Хрістова проти Болгарії» від 07.12.2006).
Враховуючи, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України, є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (статті 22, 26 КПК України), беручи до уваги висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 21.07.2026 №9-р(ІІ)/2026 щодо необхідності ретельного мотивування розміру застави, зокрема, з посиланням на документи про фінансовий стан особи, обrрунтовування кожного складнику, що формує загальний розмір застави, уникнення припущень про матеріальну спроможність особи, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення при зверненні з клопотанням порушено вимогу обов`язкового детального обrрунтування розміру застави в частині належного мотивування, чому саме застава у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на думку сторони обвинувачення, є спроможною для підозрюваного, оскільки лише перерахування об`єктів нерухомості, які належать останньому, без вказівки на їх вартість, не дає як слідчому судді, так і іншим учасникам судового провадження уявлення про доходи й активи особи, доступність цих активів особі для сплати визначеного розміру застави, отже не може вважатися таким, що здійснено відповідно до вимог Закону.
За таких обставин, розмір застави, про який просить сторона обвинувачення, без відповідного та достатнього обґрунтування для її визначення саме у такому розмірі може становити порушення п. 3 ст. 5 Конвенції, а тому, враховуючи повідомлені стороною захисту в судовому засіданні обставини здійснення підозрюваним господарської діяльності та наявність у останнього доходів від її здійснення, слідчий суддя приходить до висновку, що застава у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 .
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186, 193-196, 205, 208, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
п о с т а н о в и в:
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12026100050000971 від 13.05.2026 за ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 3683 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 22.10.2026 включно.
Одночасно визначити ОСОБА_16 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень, зобов`язавши ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчих СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, у провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження, до процесуальних керівників, які здійснюють процесуальне керівництво, а також до слідчого судді, суду, та виконувати процесуальні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі міста Києва без дозволу слідчого, прокурора, суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) здати на зберігання до територіального органу/підрозділу ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:
Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
Призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно з ухвалою (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …
Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у розмірі, визначеному даною ухвалою, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_4 та повідомити усно і письмово Оболонський районний суд міста Києва та прокурора.
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_17 вважається таким щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 139732363, Оболонський районний суд міста Києва було прийнято 26.08.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 756/14616/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: