Постанова № 13973133, 26.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2011 року Справа № 2а-10179/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Захарової О.В.

при секретарі: Білоконі Д.І.

за участю:

представника позивача: Борзенко Н.О. (довіреність від 04.01.2011 № 4/10)

представник відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську до Приватного підприємства «Луганьтопсервіс» про стягнення податкового боргу у розмірі 1533,40 грн., -

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську до Приватного підприємства «Луганьтопсервіс» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства на загальну суму 1533,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ПП «Луганьтопсервіс» перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську. Станом на 09.12.2010 підприємство має заборгованість перед бюджетом у розмірі 1533,40 грн. з податку на додану вартість у розмірі 799,40 грн. і з податку на прибуток у розмірі 734,00 грн. Заборгованість утворилась внаслідок несплати узгоджених податкових зобовязань вказаних податків, що підтверджується податковими деклараціями і податковими повідомленнями-рішеннями.

Ленінської МДПІ у м. Луганську з метою погашення податкового боргу платника податків, відповідачу були надіслані перша податкова вимога № 1/3080 від 04.12.2009 на суму 732,78 грн. та друга податкова вимога №2/1041 від 12.05.2010 на суму 683,40 грн. Однак, сума боргу у розмірі 1533,40 грн. відповідачем не сплачена.

У звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у сумі 799,40 грн. і з податку на прибуток у сумі 734,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (арк. справи 31-32). На адресу Луганського окружного адміністративного суду повернулось поштове відправлення із судовою повісткою, направлене на адресу відповідача. Згідно довідки форми ф. 20 причина повернення за закінченням терміну зберігання. Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, тому суд вважав можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Приватне підприємство «Луганьтопсервіс» зареєстроване в якості юридичної особи управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 26.03.2003 (а.с. 4), як платник податків знаходиться на обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську.

Відповідно до вимог підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» Приватне підприємство «Луганьтопсервіс» є платником податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість.

Згідно із абзацом 2 пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом) сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 4) заборгованість відповідача по податку на прибуток станом на 09.12.2010 становить 734,00 грн., що підтверджується:

- податковим повідомленням рішенням № 0003151510/0 від 09.03.2010 (а.с. 14), яким донарахована штрафна (фінансова санкція) 340,00 грн., прийнятим на підставі акта перевірки від 04.02.2010 № 163/15-1, у звязку з порушенням п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону від 22.05.1997 №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та пп. 4.1.4. п.4.1. ст.4 ЗУ №2181;

- податковим повідомленням рішенням № 0000812310 від 27.05.2010, згідно якого до відповідача застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 510,00 грн. на підставі акту перевірки №346/23/32419088 від 20.05.2010 (а.с. 19).

Відповідач є платником податку на додану вартість, має заборгованість з вказаного податку у сумі 799,40 грн.

Борг з податку на додану вартість складається з наступного:

- податкові зобовязання 673,00 грн., визначенні платником податків самостійно, що підтверджується податкової декларацією №112258 від 10.12.2009 і № 125482 від 20.01.2010 (а.с. 16, 17);

- штрафні санкції 34,00 грн., нараховані по декларації №112258 від 10.12.2009 та штрафна санкція, застосована податковим органом на підставі податкового повідомлення рішення від 27.05.2010 № 0000802310/0 на суму 340,00 грн. (а.с. 19) на підставі акта перевірки №346/23/32419088 від 20.05.2010. Основний борг погашений частково у розмірі 249,60 грн.

Несплаченою залишається заборгованість у розмірі 799,40 грн., в тому числі: основний борг 425,40 грн. і штрафні санкції 374,00 грн.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що субєкти господарювання зобовязані у встановленому цим законом порядку сплачувати податок на додану вартість.

У відповідності зі ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181- III (зі змінами та доповненнями) передбачено: п.1.3 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону, податкове зобов'язання (зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки визначені цим Законом або іншими законами України), самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п. п 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. п 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно п.п 17.1.7.п 17.1 ст.17 Закону України №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Пунктом 17.3 ст.17 вищезазначеного Закону передбачено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

З метою забезпечення впровадження Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби України надано право застосовувати штрафні (фінансові санкції), наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Пунктом 4.9 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом), регламентовано, що якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 8328567 (а. с. 33-37) 06.09.2010 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за № 1387143 0013 001641 внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

На виконання вимог пункту 4.9 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, у звязку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську складено акт від 22 липня 2010 року № 211 про неможливість вручення податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2010 року № 0000802310/0 на суму 310 грн. та №0000812310/0 на суму 510 грн., та акт від 30 квітня 2010 року про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення від 09 березня 2010 року № 0003151510/0 на суму 340 грн. та їх розміщення на дошці податкових оголошень (а. с. 14,18).

З огляду на вимоги пункту 4.9 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, податкові повідомлення - рішення від 27 травня 2010 року № 0000802310/0 та №0000812310/0, від 09 березня 2010 року № 0003151510/0 вважаються врученими відповідачу у день їх розміщення на дошці податкових оголошень.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» регламентовано, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Податкові повідомлення рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську відповідач ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржував, тому визначені ним податкові зобовязання згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважаються узгодженими.

В порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сума штрафних (фінансових) санкцій протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення відповідачем не сплачена.

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога- не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога- не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську була надіслана перша податкова вимога № 1/3080 від 04.12.2009 на суму 732,78 грн. та друга податкова вимога №2/1041 від 12.05.2010 на суму 683,40 грн. ( а.с. 6, 8, 10).

12 серпня 2010 року заступником начальника Ленінської МДПІ у м. Луганську було прийнято рішення № 123 від 12.08.2010 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с. 11).

Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509 і змінами та доповненнями органи державної податкової служби мають право стягувати заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 2181 джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Активами платника податку визнаються кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, які належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання (п. 1.7 Закону №2181).

Відповідно п. п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Письмових заперечень або доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку податковий борг з податку на прибуток підприємства та з податку на додану вартість не сплатив, що підтверджується розрахунком суми податкового боргу платника податків (а.с.12), позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення правовідносин та розгляду справи по суті.

З урахуванням вимог п. 6 ст. 71 КАС України, суд розглянув справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 27 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Ленінської міжрайонної податкової інспекції у м. Луганську до Приватного підприємства «Луганьтопсервіс» про стягнення податкового боргу у розмірі 1533,40 грн., задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Луганьтопсервіс» (код ЄДРПОУ 32419088) суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 799,40 грн. та з податку на прибуток у розмірі 734,00 грн., в загальній сумі 1533,40 грн. (одна тисяча пятсот тридцять три гривні 40 копійок) в доход Державного бюджету України (ПДВ р/р 31117029700006, код платежу 14010100, УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, код 24046582, банк ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013; податок на прибуток р/р 31115009700006, код платежу 11021000, УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, код 24046582, банк ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013), звернувши стягнення на активи.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

СуддяО.В. Захарова