Постанова № 1397302, 16.01.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.01.2008 № 16/319

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого: Капацин Н.В.

 суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

 при секретарі: Кулачок О.А.

 За участю представників:

 від позивача -Дзекар М.М. - заступник директора по комерційній справіза довіреністю № 27/09 від 27.09.2007 р.

 від відповідача - не з'явилися

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки "Дунаєвецький плодоконсервний завод"

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 27.11.2007

 у справі № 16/319 (Ярмак О.М.)

 за позовом  Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки "Дунаєвецький плодоконсервний завод"

 до Приватного підприємеця ОСОБА_1

 про стягнення

ВСТАНОВИВ:

 Дочірнє підприємство Хмельницької облспоживспілки “Дунаєвський плодоконсервний завод” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 82105,88 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2007 р. у справі № 16/319 позов залишено без розгляду з підстав п. 5 ст. 81 ГПК України в зв'язку з тим, що невиконанням позивачем вимог ухвал суду від 21.09.2007 р., 23.10.2007 р. та 06.11.2007 р., якими позивача було зобов'язано надати довідки статистики чи органу реєстрації на відповідача, оригіналів документів, копії яких додані до позовної заяви, довідку з державного казначейства про зарахування державного мита до бюджету, докази направлення на адресу відповідача позовної заяви, і що неподання позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, перешкоджає вирішенню спору.

Заявник, не погоджуючись з ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що у судовому засіданні 23.10.2007 р. пред'явив для огляду суду оригінали документів, копії яких додані до матеріалів справи, що для виконання вимоги суду надати свідоцтво про реєстрацію відповідача направив запит до Шевченківської райдержадміністрації, про що повідомив суд, що нез'явлення позивача в судове засідання 27.11.2007 р. та не надання ним витребуваних ухвалами суду доказів відбулось внаслідок того, що позивач вважав, що, в зв'язку з поданням відповідачем апеляційної скарги на ухвалу суду від 21.09.2007 р. у справі № 16/319, вказана справа буде скерована до Київського апеляційного господарського суду і судове засідання 27.11.2007 р. не відбудеться.

Ухвалою від 21.12.2007 р. колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А. прийняла апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки “Дунаєвський плодоконсервний завод” до розгляду, порушила апеляційне провадження та призначила її розгляд на 16.01.2008 р.

В судове засідання 16.01.2008 р. відповідач представників не направив, про причини відсутності представників в судовому засіданні суду не повідомив.

Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами у справі.

Представник позивача надав пояснення по суті апеляційної скарги, в яких просив Київський апеляційний господарський суд скасувати спірну ухвалу та направити справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України”, при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Тобто, підставним буде рішення суду про залишення позову без розгляду з підстав п.5 ч. 1 Ст. 81 ГПК України, якщо витребувані і не надані суду документи є необхідними для вирішення спору і якщо нез'явлення представника позивача до суду перешкоджає вирішенню спору.

Суд першої інстанції залишив позов без розгляду з підстав п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України в зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвал суду від 21.09.2007 р., 23.10.2007 р. та 06.11.2007 р.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2007 р., якою порушено провадження у справі № 16/319, позивача зобов'язано надати суду:

- оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви,

- довідку про включення до ЄДРПОУ позивача та відповідача,

- довідку з державного казначейства про зарахування державного мита до державного бюджету,

- свідоцтво про реєстрацію на відповідача,

- установчі документи (оригінали для огляду, засвідчені копії для доручення до матеріалів справи).

Ухвалами від 23.10.2007 р. та від 06.11.2007 р. суд зобов'язав:

- позивача - повторно направити копію позовної заяви на адресу реєстрації відповідача, виписку про реєстрацію СПД ОСОБА_1

- відповідача - надати відзив на позов по суті позовних вимог.

З огляду на обставини справи, наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду з підстав п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України враховуючи наступне.

Згідно ч. 2, 3 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як свідчать матеріали справи, до позовної заяви позивачем додані копії документів, засвідчені заступником директора по комерційній справі Дзекаром М.М.

Залишаючи без розгляду позовну заяву з підстав ненадання оригіналів документів, доданих до позовної заяви, суд першої інстанції не наводить підстав, чому викладені в ній обставини можуть бути засвідчені лише оригіналами наявних в матеріалах справи документальних доказів, і чому для вирішення спору необхідні саме оригінали цих документів.

Щодо ненадання позивачем довідки з державного казначейства про зарахування державного мита до державного бюджету як підстави для повернення позовної заяви без розгляду слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 6 Декрету КМУ “Про державне мито” державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, що справляється, зокрема з позовних заяв, які подаються до господарського суду, з апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за ново виявленими обставинами, яке зараховується до державного бюджету України.

Відповідно до п. 14 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15 (далі Інструкція) при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Отже, належним доказом сплати державного мита за подання позовної заяви до господарського суду є в даному випадку належним чином оформлене відповідне платіжне доручення.

Матеріали справи містять оригінал платіжного доручення № 194 від 12.09.2007 р. про сплату позивачем 821,06 грн. державного мита з відповідною відміткою банку на його зворотному боці.

Суд першої інстанції, вимагаючи додаткових доказів на підтвердження факту зарахування до державного бюджету зазначеної суми державного мита, не зазначає, чим викликана така потреба, а повертаючи з підстав відсутності довідки казначейства позовну заяву без розгляду, діє, на думку колегії суддів, з перевищенням повноважень.

З огляду на викладене, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення позовної заяви без розгляду з підстав відсутності довідки з державного казначейства про зарахування державного мита до державного бюджету.

Щодо вимоги до позивача повторно направити копію позовної заяви на адресу відповідача як підстави для повернення позовної заяви без розгляду слід зазначити наступне.

На доказ направлення копії позовної заяви відповідачу до позовної заяви позивачем додано виданий об'єктом поштового зв'язку касовий чек від 13 вересня 2007 року N 3636 про відправлення рекомендованого листа із зазначенням в ньому скороченого найменування одержувача, поштового індексу 29000 та міста, в якому він знаходиться, - Хмельницький.

Факт наявності у відповідача такої адреси підтверджується тим, що кореспонденцію на адресу суду відповідач направляв з адреси: 29000, м. Хмельницький, а/с-15 (а.с. 55, 59).

Згідно з абзацом першим пункту 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року N 1155, про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).При цьому, згідно з абзацом другим пункту 36 Правил зазначення повної адреси одержувача вимагається лише щодо розрахункових документів, які видаються під час приймання для пересилання міжнародного рекомендованого відправлення.

Відповідно до визначення поняття доказів, що міститься у статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наданий позивачем касовий чек є належним доказом надіслання відповідачеві копії позовної заяви, і у випадку наявності в матеріалах справи такого чека, факт неотримання позовної заяви має доводити відповідач.

Факт одержання кореспонденції від позивача згідно зазначеного чеку відповідачем не заперечується, проте у клопотанні (а.с. 45) він стверджує, що копії позовної заяви не отримував, а у листі, що надана квитанція (касовий чек від 13 вересня 2007 року N 3636 - прим. суду), був зовсім інший документ, а не позовна заява.

Жодного доказу на підтвердження зазначених обставин відповідач суду не надав, в той час як згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення позовної заяви без розгляду з підстав ненадання позивачем доказів направлення копії позовної заяви на адресу відповідача.

Крім того, матеріали справи містять безсумнівні докази обізнаності відповідача про те, що у господарському суді міста Києва відбувається розгляд справи, де одною із сторін є ПП ОСОБА_1

Так, протягом всього часу розгляду справи суд першої інстанції одержував від відповідача клопотання різного змісту, в тому числі, на ознайомлення з матеріалами справи (від 27.09.2007 р. - одержано судом 27.09.2007 р., від 16.10.2007 р. № 16/3 - одержано судом 16.10.2007 р., від 01.11.2007 р. № 01/-16/319 - одержано судом 07.11.2007 р., від 02.11.2007 р. № 02/-16/319 - одержано судом 07.11.2007 р., від 07.11.2007 р. № 7.11.07 - одержано судом 07.11.2007 р.)

Проте з матеріалами справи відповідач не ознайомився і представників в жодне судове засідання не направив.

Захист своїх прав та інтересів у суді по порушених справах є правом суб'єктів господарювання, в тому числі, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, і залишення заяви позивача без розгляду у випадку якщо відповідач, будучи обізнаним про розгляд справи за його участю, не скористався таким правом, не може вважатися справедливим.

Щодо вимоги суду до позивача надати виписку про реєстрацію СПД ОСОБА_1як підстави для повернення позовної заяви без розгляду слід зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, 06.11.2007 р. до господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з поданням ним запиту до Управління промисловості та підприємництва Шевченківської в міста Києві районної адміністрації про надання виписки щодо реєстрації СПД ОСОБА_1

Ухвалою від 06.11.2007 р. з урахуванням зазначеного клопотання розгляд справи відкладено до 27.11.2007 р.

До апеляційної скарги позивачем додано докази наявності в нього довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача на 27.11.2007 р. - дату призначеного засідання суду, проте, за його твердженням, в судове засідання позивач не з'явився з урахуванням того, що 15.11.2007 р. отримав копію апеляційної скарги позивача на ухвалу суду від 21.09.2007 р. і вважав, що засідання не відбудеться, оскільки справу буде надіслано до апеляційного суду.

Факт подання такої скарги відповідачем підтверджується змістом його клопотання від 02.11.2007 р. № 02/-16/319.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

З урахуванням обставин, що склалися, на думку колегії суддів, суд першої інстанції в даному випадку мав з'ясувати причини нез'явлення позивача в судове засідання 27.11.2007 р. і неподання ним довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача.

Крім того, незважаючи на наявність клопотання відповідача від 01.11.2007 р. № 01/-16/319 (а.с. 54) про технічну фіксацію судового процесу, суд продовжував слухати справу без застосування засобів технічної фіксації судового процесу, що є порушенням законних прав відповідача і підставою для скасування спірної ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 27.11.2007 року у справі № 16/319 підлягає скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Справа № 16/319 підлягає поверненню на розгляд по суті до господарського суду міста Києва.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, державне мито за подачу апеляційних скарг на ухвали про залишення позовних заяви без розгляду не сплачується, а відтак, сплачене Дочірнім підприємством Хмельницької облспоживспілки “Дунаєвський плодоконсервний завод” державне мито за подачу апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.11.2007 р. у справі № 16/319 в сумі 410,53 грн. підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки “Дунаєвський плодоконсервний завод” задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 27.11.2007 р. у справі № 16/319 скасувати.

3. Повернути Дочірньому підприємству Хмельницької облспоживспілки “Дунаєвський плодоконсервний завод” (32413, Хмельницька область, Дунаєвський район, смт. Дунаївці, вул. Першотравнева, 2, ідентифікаційний код 01729660) з Державного бюджету зайво сплачене державне мито в сумі 410 (чотириста десять) грн. 53 коп., перераховане квитанцією № 02 (#899363) від 06.12.2007 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

4. Справу № 16/319 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя Капацин Н.В.

 Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

 25.01.08 (відправлено)