Рішення № 139729587, 03.09.2026, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/1174/26

Номер провадження № 2-о/699/75/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Мельника А.В., за участю секретаря судового засідання Таран О.В., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення,

У С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 (далі - Заявник) звернувся в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора.

Заяву обґрунтовує тим, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат, ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому спадкове майно, до складу якого увійшла 1/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . Заявник є спадкоємцем за законом після смерті брата, прийняв спадщину, оскільки проживав разом зі своєю сім`єю із спадкодавцем на час відкриття спадщини у своєму будинку з 3 грудня 2013 року в АДРЕСА_2 . Вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а також ОСОБА_3 допомагав заявнику у його підприємницькій діяльності щодо продажу продуктів харчування на Корсунь-Шевченківському базарі, вів його бухгалтерський і податковий облік, оскільки мав відповідну бухгалтерську освіту. Інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , відсутні.

03.06.2026 року заявник звернувся до Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата - ОСОБА_3 та надав довідку виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради № 800/01-60 від 01.06.2026 щодо мого спільного проживання з братом. Державний нотаріус Гончаренко Ю.І. завела спадкову справу, оскільки ніхто інший крім заявника до органів нотаріату щодо прийняття спадщини після ОСОБА_3 не звертався, та винесла постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після останнього у виді 1/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , оскільки поданими заявником нотаріусу документи достовірно не підтверджено його спільне проживання з братом протягом п`яти років до його смерті.

Водночас, державний нотаріус Гончаренко Ю.І. направила заявнику повідомлення від 03.06.2026 № 363/02-31, про те що заяв про прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_3 крім заявника ніхто не подавав.

З огляду на зазначене, просить суд встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30.06.2026 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду в окремому провадженні.

Заявник та представник заявника в судовому засіданні заяву про встановлення факту підтримали та просили задовольнити.

В судове засідання представник заінтересованої особи Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора не з`явився, про місце і час розгляду справи судом повідомлений належним чином.

Суд дослідивши письмові докази, заслухавши заявника та свідків, оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат заявника ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06.11.2019.

Факт родинних зв`язків між померлим ОСОБА_3 та заявником підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22.12.1954, копією повторно виданого Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 27.07.2022.

Згідно Довідки виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області № 800/01-60 від 01.06.2026 року ОСОБА_3 з 03 грудня 2013 року по день смерті проживав в АДРЕСА_2 . Разом з ним зареєстрований та проживав його брат ОСОБА_1 .

З копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 85492355 від 03.06.2026 внесено запис про реєстрацію спадкової справи № 7570404 (номер у нотаріуса 75/2026), дата заведення 03.06.2026.

Заявник до дня смерті ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав з останнім по АДРЕСА_2 , вів з ним спільне господарство, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради

№ 800/01-60 від 01.06.2026, а також поясненнями, наданими свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні, які зокрема пояснили, що знали покійного брата заявника з дитинства, ОСОБА_3 проживав з ОСОБА_1 з 2013 року, допомагав по бізнесу і господарству, хворів, помер у 2019 році.

Отже, спадщину фактично прийняв заявник ОСОБА_1 , оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Разом із цим, відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.06.2026 державним нотаріусом Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Гончаренко Ю.І. відмовлено заявнику у видачі Свідоцтва про прийняття спадщини після померлого брата ОСОБА_3 .

Так, відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Метою звернення заявника до суду є встановлення факту постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З наведеного слід дійти висновку те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч.3 ст.1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України

№ 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ

№ 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З положень ч.2 ст.1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч.3 ст.1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п.п. 4.10, п. 4 гл. 10 розд. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини що було зроблено позивачем. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви, оскільки судом встановлено факт постійного проживання заявника разом із братом ОСОБА_3 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто на час відкриття спадщини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для позивача юридичні наслідки.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315 ЦПК України, ст.ст. ч. 3 ст. 268, ч. 1 ст. 1296 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини по АДРЕСА_2 в період з 03.12.2013 по 08.01.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_5 , інші дані суду не відомі.

Заінтересована особа: Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора, адреса м. Корсунь-Шевченківський, вул. Героїв Майдану, 9, Черкаський район, Черкаська область, ЄДРПОУ 02901291, ел. пошта info@ksh.ck.notary.gov.ua, тел. 380473523653, інші дані суду не відомі.

Повний текст рішення суду складено 14.09.2026 року.

СуддяМельник А.В.