Рішення № 139726423, 14.09.2026, Тетіївський районний суд Київської області

14.09.2026 Провадження по справі № 2-а/940/17/26

Справа № 940/1324/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Косович Т.П.

при секретарі Козуб І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7562911 від 17.07.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень, посилаючись на те, що дана постанова є незаконною, оскільки містить лише висновок поліцейської про непред`явлення документів, однак йому не надано жодного доказу, на підставі якого цей висновок зроблено, у постанові не наведено конкретної підстави зупинення транспортного засобу, передбаченої статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», не описано спосіб повідомлення такої підстави та не наведено доказів висловлення окремої вимоги щодо кожного документа, у матеріалах немає відомостей, які б підтверджували фіксацію та оцінку його пояснень, вирішення клопотань, дослідження повних відеозаписів до винесення постанови або мотивоване відхилення його доводів, невстановлене походження та цілісність відеозапису вчиненого правопорушення, поліцейською не було з`ясовано актуальної адреси для

листування та не запропоновано підтвердити правильність внесеної адреси, джерело

цих персональних даних, назва інформаційної системи, час доступу та користувач,

який здійснював перевірку, йому не повідомлені, оскаржувана постанова не дозволяє встановити конкретну підставу зупинення, точний зміст законної вимоги, докази непред`явлення кожного документа, зміст і оцінку його заперечень, перелік фактично досліджених доказів та причини відхилення його позиції.

Представником відповідача Департаменту патрульної поліції Колядою В.Г. до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній позовних вимог ОСОБА_1 не визнає повністю та просить в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що останній дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, що підтверджується доданим відеозаписом, а отже постанова серії ЕНА № 7562911 від 17.07.2026 року є законною та скасуванню не підлягає.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, разом з тим, в судовому засіданні 17.08.2026 року останній позовні вимоги підтримав та пояснив, що посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування він поліцейській пред`явив.

Представник Департаменту патрульної поліції Коляда В.Г. в судове засідання не прибув, надіслав до суду заяву, в якій просить справу слухати у відсутності представника відповідача, в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на наданий відзив на позов.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.п. 1.3-1.5 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, зокрема і за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

У ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.4 а) ПДР водій зобов`язаний на вимогу поліцейського

пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії).

Відповідальність за недотримання даної норми закону передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Припис ч. 1 ст. 126 КУпАП є імперативним та встановлює відповідальність у вигляді штрафу за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування. При цьому непред`явлення для перевірки документів, зазначених у п. 2.1 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 161/11159/16. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 465/6677/16-а. Аналогічні висновки містяться у постанові КАС ВС від 24.01.2019 по справі № 201/6167/17, постанові КАС ВС від 08.11.2018 по справі № 545/1792/16-а, постанові КАС ВС від 21.12.2018 по справі № 175/1224/16-а.

Також, у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 02.12.2019 (справа № 766/10693/17) вказано, що право органів Національної поліції перевіряти посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію на транспортний

засіб та наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Сама по собі наявність документів не спростовує факту адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, об`єктивна сторона якого полягає, зокрема, у непред`явленні відповідних документів на вимогу працівників поліції. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 686/15383/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 465/6677/16-а.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В судовому засіданні встановлено, що 17.07.2026 року поліцейська 2 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержантом поліції Шевчук А.О. винесена постанова серії № 7562911 від 17.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за те, що він 17.07.2026 о 09:49:28 керував автомобілем ЗАЗ 110307, державний номерний знак НОМЕР_1 , та після зупинки працівниками поліції на законну вимогу поліцейського не надав для ознайомлення та фіксації даних посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху.

Вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення, як встановлено в судовому засіданні, підтверджено матеріалами відеофіксації з нагрудних боді-камер поліцейських Motorola № 476445 та № 476660 та відеозаписом з реєстратора службового ТЗ 70 маі, які використовувалися відповідно до наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису».

Так, з даних відеозаписів чітко вбачається, що о 09 год. 34 хв. працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Після зупинки працівник поліції підійшла до водія, представилася, повідомила про застосування технічних засобів відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», а також роз`яснила причину зупинки, а саме невиконання водієм вимог Правил дорожнього руху щодо подання сигналу покажчиком повороту перед здійсненням відповідного маневру.

О 09 год. 39 хв. працівники поліції звернулися до позивача з вимогою пред`явити документи, що посвідчують особу та право на керування транспортним засобом. На зазначену вимогу позивач повідомив, що не має наміру пред`являти документи та бажає спочатку ознайомитися з доказами вчинення адміністративного правопорушення. Працівники поліції роз`яснили позивачу, що з матеріалами та доказами у справі він матиме можливість детально ознайомитися під час розгляду справи, а на даному етапі необхідно встановити його особу. Водночас, з метою забезпечення права позивача на ознайомлення з матеріалами справи, працівники поліції надали йому можливість переглянути відеозапис, на якому зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення.

О 09 год. 45 хв. працівники поліції повторно звернулися до позивача з

проханням пред`явити посвідчення водія та інші необхідні документи. У відповідь позивач у категоричній формі відмовився пред`являти документи, при цьому висловлювався нецензурною лайкою та повідомив, що вже висловив свою позицію і не має наміру нічого пред`являти. Позивача було попереджено про передбачену законодавством відповідальність за непред`явлення документів на вимогу поліцейського.

О 09 год. 45 хв. працівниками поліції було оголошено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення та роз`яснено позивачу його права, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 63 Конституції України. Позивачу також було запропоновано скористатися наданими йому законодавством правами, однак останній від цього відмовився.

О 10 год. 02 хв. працівники поліції ознайомили позивача зі складеними адміністративними матеріалами та о 10 год. 05 хв. останньому було вручено копію постанови серії ЕНА № 7562911. При цьому позивач особисто поставив свій підпис на постанові, що підтверджує факт її отримання та ознайомлення з її змістом.

Посилання позивача на те, що він посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування він поліцейській пред`явив, суд відхиляє, оскільки як вбачається із доданих до матеріалів справи відеозаписів, останній дані документи пред`явив у спосіб, який не давав можливості поліцейським прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, що є порушенням вимог, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону «Про Національну поліцію».

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього кодексу в межах позовних вимог.

За нормою ч. 2 ст. 73 КАС України, яка визначає поняття належності доказів, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як конкретно визначено положеннями ст. 76 КАС України, яка врегульовує поняття та юридичний зміст достатності доказів, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; при цьому, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно загального правила ч. 1 ст. 77 КАС України, яка врегульовує поняття та юридичний зміст обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові № 520/2261/19 від 25.06.2020 року вказала, що визначений ст. 77 КАС обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Проте, як вбачається з сукупності досліджених матеріалів справи, позивачем у справі не надано доказів правомірності його дій, при цьому зібрані докази підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, то судові витрати відповідно до статті 137 КАС України покладаються на позивача.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Керуючись, ст.ст. 9, 77, 241-246, 250, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення, а постанову поліцейської 2 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержантом поліції Шевчук А.О. серії № 7562911 від 17.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень без змін.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя: Т.П.Косович