Ухвала суду № 139726003, 14.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15526/26

Провадження №2/369/15334/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву адвоката Дзеніка Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Разом із позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Дзенік Сергієм Івановичем подано заяву про забезпечення позову в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України, її територіальним/структурним підрозділам та уповноваженим/посадовим особам здійснювати будь-які дії, спрямовані на реєстрацію декларації про готовність об?єкта до експлуатації щодо садибного будинку житлового типу, адреса: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за кадастровим номером: 3222481201:01:002:0021, власник (замовник) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 );

- заборони будь-яким особам, які відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наділені повноваженнями вчиняти реєстраційні дії, зокрема, але не виключно, будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам, а також будь-яким іншим особам, що наділені повноваженнями відповідно до законодавства України вчиняти реєстраційні дії, щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи стосовно садибного будинку житлового типу, адреса: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за кадастровим номером: 3222481201:01:002:0021, власник (замовник) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказується, що ОСОБА_3 порушено межі належної йому (відповідачу) земельної ділянки за кадастровим номером: 3222481201:01:002:0021 та частково об`єкт (садибний будинок житлового типу) ним будується на земельній ділянці за кадастровим номером: 3222481201:01:002:0017, що перебуває у власності Позивача, на що згоду Позивач не надавав.

Як стверджує заявник, інформацією із порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва підтверджується, що 11.12.2025 р. ОСОБА_3 подано до Державної інспекції архітектури та містобудування України Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, дата реєстрації в ЄДЕССБ: 11.12.2025 р., реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ051251210557, нове будівництво садибного будинку житлового типу, адреса: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за кадастровим номером: 3222481201:01:002:0021.

10.02.2026 р. ОСОБА_3 було проведено Технічну інвентаризацію (реєстраційний номер в ЄДЕССБ TI01:3981-7625-5665-9185) вказаного об`єкт будівництва, відносно якого Відповідачем було подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 11.12.2025 р.

12.02.2026 р., державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 83274906 від 12.02.2026, проведено державну реєстрацію прав на вказаний «Об`єкт будівництва (незавершене) - житловий будинок садибного типу, загальна площа 178.3 кв.м., відсоток готовності: 55%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3281607232140, за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування кадастровий номер: 3222481201:01:002:0021, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, заявник зазначає, що вказані юридичні дії (подання повідомлення про початок будівництва, технічна інвентаризація, державна реєстрація права власності) буди проведені/здійснені Відповідачем відносно об`єкту будівництва (незавершене), який являється саме тою будівлею частина якої заступає (розміщена) на земельну ділянку належну Позивачу, тобто є об`єктом (предметом) даного спору.

Разом з тим, у заяві зазначається, що після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та права власності на об`єкт нерухомості, оскаржуване повідомлення про початок виконання будівельних робіт, в силу правових висновків Верховного Суду викладених у постановах від 2018 справа 826/12543, від 18 травня 2023 справа 815/2654/18, вичерпує свою дію фактом його виконання.

Таким чином, як стверджує заявник, в разі здійснення Відповідачем подальших юридичних дій відносно вказаного будинку, а саме реєстрація декларації про готовність об?єкта до експлуатації та реєстрація права власності на готовий до експлуатації (введений в експлуатацію) будинок за Відповідачем, тобто легалізація (узаконення) розміщення будинку на чужій земельній ділянці, виконання судового рішення буде не можливим.

Враховуючи наведене, просить задовольнити заяву та вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій.

Вивчивши матеріали позовної заяви та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605 цс16 від 25.05.2016, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2019 у справі № 752/20385/18 (провадження № 61-5600св19) викладено правову позицію, відповідно до якої, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Статтею 13 Конвенції гарантовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

На переконання суду, подана заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Державної інспекції архітектури та містобудування України про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстроване Державною інспекцією архітектури та містобудування України від 11.12.2025 року № ІУ051251210557, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 83274906 від 12.02.2026, прийняте державним реєстратором Олійник Наталія Анатоліївна, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, та усунення перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 0.0721 га, за кадастровим номером: 3222481201:01:002:0017, шляхом припинення ОСОБА_4 право виконувати будівельні роботи, що набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 11.12.2025 № ІУ051251210557, зареєстроване Державною інспекцією архітектури та містобудування України, "Нове будівництво садибного будинку житлового типу за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 порушено межі належної йому (відповідачу) земельної ділянки за кадастровим номером: 3222481201:01:002:0021 та частково об`єкт (садибний будинок житлового типу) ним будується на земельній ділянці за кадастровим номером: 3222481201:01:002:0017, що перебуває у власності позивача ОСОБА_1 , на що згоду позивач не надавав.

Таким чином, предметом спору по даній справі є здійснення будівництва садибного будинку житлового типу за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданої позивачем інформаційної довідки із Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 31.07.2026 р. вбачається, що 11.12.2025 р. ОСОБА_3 подано до Державної інспекції архітектури та містобудування України Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, дата реєстрації в ЄДЕССБ: 11.12.2025 р., реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ051251210557, нове будівництво садибного будинку житлового типу, адреса: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за кадастровим номером: 3222481201:01:002:0021, а також 10.02.2026 р. ОСОБА_3 було проведено Технічну інвентаризацію (реєстраційний номер в ЄДЕССБ TI01:3981-7625-5665-9185) вказаного об`єкт будівництва.

Окрім того, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта від 31.07.2026 р. № 488315952 підтверджується, що 12.02.2026 р., державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 83274906 від 12.02.2026, проведено державну реєстрацію прав на вказаний «Об`єкт будівництва (незавершене) - житловий будинок садибного типу, загальна площа 178.3 кв.м., відсоток готовності: 55%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3281607232140, за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування кадастровий номер: 3222481201:01:002:0021. Власником даної земельної ділянки являється Відповідач ОСОБА_3 .

Із приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" витікає, що наступним юридичний етапом слідує, за повідомленням про початок виконання будівельних робіт та технічною інвентаризацією, які відповідачем вже здійснені, є реєстрація декларації про готовність об?єкта до експлуатації та реєстрація права власності на готовий до експлуатації (введений в експлуатацію) будинок.

Як зазначено в правових висновках Верховного Суду у постановах від 2018 справа 826/12543, від 18 травня 2023 справа 815/2654/18, якщо декларацію про готовність об`єкта до експлуатації вже зареєстровано, то до суду можна звернутися лише з позовною вимогою щодо знесення зазначеного об`єкта, а не скасування декларації. А тому, ефективним способом захисту у зазначеній ситуації є знесення самочинного будівництва за рішенням суду, якщо буде доведено, що об`єкт має ознаки самобуду.

Отже, в разі реєстрації відповідачем декларації про готовність об`єкта до експлуатації та реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, оскаржуване повідомлення про початок виконання будівельних робіт - вичерпує свою дію фактом його виконання.

Таким чином, в разі здійснення Відповідачем подальших юридичних дій відносно садибного будинку житлового типу, а саме реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації та реєстрація права власності на готовий до експлуатації (введений в експлуатацію) будинок за відповідачем, виконання судового рішення у разі задоволення позову стане неможливим та призведе до необхідності звернення позивача до суду іншим (додатковим) позовом (знесення самочинного будівництва тощо) з метою захисту та відновлення своїх прав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Ураховуючи вищевикладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, з якими заявник має намір звернутися до суду, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову повністю.

До такого висновку суд приходить, виходячи із того, що вимоги, які містяться в заяві про забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій є обґрунтованими, законними та співмірними із викладеними позовними вимогами, які позивач заявив у позовній заяві, та з урахуванням того, що спір виник саме стосовно вказаного нерухомого майна, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, при цьому заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 149-154, 157 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву адвоката Дзеніка Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України, її територіальним/структурним підрозділам та уповноваженим/посадовим особам здійснювати будь-які дії, спрямовані на реєстрацію декларації про готовність об?єкта до експлуатації щодо садибного будинку житлового типу, адреса: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за кадастровим номером: 3222481201:01:002:0021, власник (замовник) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ).

Заборонити будь-яким особам, які відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наділені повноваженнями вчиняти реєстраційні дії, зокрема, але не виключно, будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам, а також будь-яким іншим особам, що наділені повноваженнями відповідно до законодавства України вчиняти реєстраційні дії, щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи стосовно садибного будинку житлового типу, адреса: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за кадастровим номером: 3222481201:01:002:0021, власник (замовник) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ).

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Інформація про боржника: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.

Повна ухвала складена: 14.09.2026 року.

Суддя А.В. Янченко