Ухвала суду № 139722198, 14.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4266/25-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період ЇЇ служби в Національній поліції України з 07.11.2015 по 10.06.2025, зокрема: з листопада 2015 по грудень 2016 включно; з січня 2017 по жовтень 2017 включно; з січня 2023 по грудень 2023 включно; з січня 2024 по липень 2024 включно; з січня 2025 по травень 2025 включно;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період її служби в Національній поліції України з 07.11.2015 року по 10.06.2025 року, а саме: з листопада 2015 по грудень 2016 включно; з січня 2017 по жовтень 2017 включно; з січня 2023 по грудень 2023 включно; з січня 2024 по липень 2024 включно; з січня 2025 по травень 2025 включно;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час, а саме за кожну годину служби в нічний час, у періоди ї служби в Національній поліції України, а саме в наступні періоди: з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.12.2024, згідно підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 11 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку, 341 Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час, а саме за кожну годину служби в нічний час, у періоди її служби в Національній поліції України в наступні періоди: з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.12.2024, згідно підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 11 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку, затвердженого наказом Міністерства України від 06.04.2016 №260;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за всі невикористані під час проходження служби дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки в період з 17.02.2006 по 10.06.2025 включно, як одинокій матері, на утриманні якої перебувало двоє дітей віком до 15 років, одна з яких також була дитиною з інвалідністю (відповідно до ст. 19 ЗУ «Про відпустки»), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, а саме станом на 10.06.2025;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за всі невикористані під час проходження служби дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки в період з 17.02.2006 по 10.06.2025, як одинокій матері, на утриманні якої перебувало двоє дітей віком до 15 років, одна з яких також була дитиною з інвалідністю (відповідно до ст. 19 ЗУ «Про відпустки»), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, а саме станом на 10.06.2025 з урахуванням додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також з урахуванням індексації грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 компенсації за всі невикористані під час проходження щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейським нарахування і виплата якої передбачені пунктом 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, без урахування додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також без індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 повну суму компенсації за всі невикористані під час проходження служби в поліції дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейських, у відповідно до пунктом 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, з урахуванням додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також з урахуванням індексації грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні із служби, нарахування і виплати якої передбачені розділом VIII Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, без урахування індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 повну суму одноразової грошової допомоги при звільненні із служби, у відповідності до розділу VIII Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, з урахуванням індексації грошовою забезпечення.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

З матеріалів справи вбачається подання представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог, які стосується нарахування та виплати ОСОБА_1 доплат за службу у нічний час за кожну годину служби у нічний час за періоди служби з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.

Подане клопотання обґрунтоване пропуском позивачем строку, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України, який становить три місяці з дня, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав. Так, представник відповідача стверджує, що облік служби позивача в нічний час відбувався шляхом оформлення відповідних довідок, які передбачають наявність підпису поліцейського (в даному випадку - позивача). Зокрема, підпис ОСОБА_1 міститься на довідках за службу у нічний час за період служби з січня по травень 2025 року. Відповідно, не вчиняючи свій підпис на таких довідках за період служби 2019 року та 2021-2024 років, позивач знала (повинна була знати) про те, що факт роботи у нічний час у вказані роки служби не обліковувався, а тому відповідна доплата не виплачувалась. Однак з даним позовом позивач звернулась до суду лише у вересні 2025 року, тобто більш ніж через 3 місяці з моменту, коли позивач повинна була знати про порушення її прав щодо невиплати спірного виду доплати за попередні роки служби.

Розглянувши подане відповідачем клопотання та перевіривши матеріали справи, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строки звернення до адміністративного суду передбачені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Як свідчать обставини даної справи, позов обґрунтовано тим, що у період з 07 листопада 2015 року по 10 червня 2025 року позивач проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернівецькій області України. На підставі наказу начальника ГУНП в Чернівецькій області від 09 червня 2024 року №171 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Разом з цим позивачу впродовж проходження служби в поліції протиправно не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 10 червня 2025 року і доплату за службу в нічний час протягом періоду служби з 01 січня 2019 року по 21 липня 2025 року. Також позивач вказала, що працівниками кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області за весь період служби її не було повідомлено про наявність у неї права на додаткову відпустку як одинокій матері, яка передбачена статтею 19 Закону України «Про відпустки», оскільки впродовж періоду служби у поліції на утриманні позивача перебувало двоє неповнолітніх дітей, одній з яких встановлено інвалідність. Поряд з цим станом на день звільнення зі служби позивачу не було виплачено і грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки, зокрема, за період служби з 17 лютого 2006 року (дата розірвання шлюбу позивача з батьком першої дитини та, відповідно, набуття статусу одинокої матері) по 10 червня 2025 року. Крім цього, на думку позивача, відповідач при нарахуванні суми грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної та додаткової оплачуваної відпустки протиправно не включив до її складу індексацію грошового забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. Також без врахування індексації грошового забезпечення позивачу була виплачена й одноразова грошова допомоги при звільненні зі служби.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються не нарахування та не виплати грошового забезпечення, яке належать виплаті поліцейському при звільненні, а тому їх необхідно оцінювати як вимоги про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати у тому сенсі, яким їх наповнив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013. Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 Кодексу законів про працю України, яка містить спеціальні для даних спірних правовідносин норми, що встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.

Так, відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Відтак, до 19 липня 2022 року Кодексу законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Тобто, протягом спірного у даній справі періоду з 01 січня 2019 року по 19 липня 2022 року діяла норма частина другої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, яка передбачала, що строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Натомість починаючи з 19 липня 2022 року для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоплачених сум заробітної плати передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ.

Водночас суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року (справа №460/21394/23) відступив від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах, та висловив нову правову позицію щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати (в частині періоду до 19 липня 2022 року), а саме: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

При цьому у цій же постанові Верховний Суд наголосив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Отже, саме дата вручення позивачу зазначеного документа і є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду. При цьому визначення моменту вручення грошового атестата (іншого письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні) як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності (пункти 77-79 постанови).

Як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, звільнення позивача зі служби в поліції відбулось на підставі наказу начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 09 червня 2025 року №171о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 10 червня 2025 року.

Відповідно, враховуючи діючі наразі положення статті 233 Кодексу законів про працю України, тримісячний строк звернення позивача до суду з цим позовом тривав з 11 червня 2025 року (наступного дня після звільнення з військової служби) по 11 вересня 2025 року.

Згідно з відбитком штампу канцелярії суду позивач (через свого представника) звернулась з даним позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду 04 вересня 2025 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено тримісячний строк звернення, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України, а тому безпідставними є доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, зокрема, і в частині позовних вимог, які стосується нарахування та виплати ОСОБА_1 доплат за службу у нічний час за кожну годину служби у нічний час за періоди служби з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог.

Керуючись статтями 122, 240, 241, 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лелюк