Рішення № 139720288, 11.09.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3856/25

Провадження № 2/459/1239/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Жураковського А.І.

з участю секретаря судових засідань Ганас К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицький за правилами спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1509426 від 18.05.2024 у розмірі 17550,00 грн, вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.05.2024 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» укладений договір №1509426 про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort», відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти та зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором. ТОВ «Селфі Кредит» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, однак останній умов кредитного договору не виконав. Сума заборгованості відповідача становить 17550,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 15000,00 грн; заборгованість за процентами 2550,00 грн. 28.11.2024 між TOB «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №28112024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1509426 від 18.05.2024.

13.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

25.11.2025 надійшли письмові пояснення відповідача відносно позову, у яких остання категорично заперечила позовні вимоги, зазначивши, що вважає такі незаконними, необгрунтованими. Вказала, що в провадженні слідчого відділення ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024141150000482, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 травня 2024 року з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.190 КК України.17 травня 2024 року приблизно о 18 год 40 хв., перебуваючи в АДРЕСА_1 , на її телефонний номер (фінансовий номер) поступали періодично дзвінки з телефонного номера НОМЕР_1 , а зранку вона дізналася, що її телефонний номер заблоковано. Оскільки її телефонний номер був одночасно фінансовим номером, то скориставшись телефоном чоловіка, вона невідкладно зателефонувала на гарячу лінію банку за номером 3700 з метою як найшвидшого блокування своїх карткових рахунків. 18 травня 2024 року, вона звернулась із заявою про відновлення телекомунікаційних послуг до ТзОВ "Лайфселл" за адресою: м. Червоноград вул. Шевченка (копія заяви додається). Після реєстрації зазначеної заяви, її абонентський номер було відновлено. З метою перевірки сум залишку грошових коштів на карткових рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк», за допомогою мобільного телефону вона зайшла у мобільний додаток «Приват24», однак кошти на карті універсальна - зарплатний рахунок № НОМЕР_2 в сумі 4 020,00 грн були відсутні. Також, вона побачила, що з картки універсальна - кредитна НОМЕР_11 знято 99 909,00 грн. Окрім цього, оформлено кредит у фінансовій установі ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» в сумі 15 000,00 грн. З цього приводу вона відразу звернулась із письмовою заявою у відділення банку та поліцію. Зазначає, що є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» та на її ім`я відкриті рахунки у вказаному банку, до якого прив`язано мобільний номер НОМЕР_3 , який заблокований у період проведення операцій. Звертає увагу, що телефон не губила, доступ до її мобільного телефону обмежений системою логічного захисту. Доступ до онлайн банкінгу Приват24, а також мобільного застосунку "ДІЯ" має лише вона. Жодних повідомлень на телефонний номер про зміну паролю не отримувала. В період часу з вечора 17.05.2024 року по 18.05.2024 року не користувалась своїми банківськими картками. В подальшому, 18.05.2024 року дізналась про оформлення онлайн кредитів на своє ім`я, які вона не брала. Жодних сповіщень у особистому кабінеті мобільного застосунку "ДІЯ" про запит кредитної історії або оформлення кредитів також не отримувала. Жодних дій на підтвердження підписання договорів у фінансових установах також вона не робила. Кредитними коштами не користувалась, наміру отримувати кредит не мала. Також акцентує увагу, що виконала п.2.1.1.5.11 Умов та правил надання банківських послуг, яким передбачено, що за фактом втрати картки, PIN-коду або одержання повідомлення про їх незаконне використання клієнт зобов`язується негайно повідомити про це банк, а також правоохоронні органи. З врахуванням наведених обставин, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження вчинення нею дій чи бездіяльності, які сприяли незаконному використанню її даних, доступу до телефону або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, розголошення секретної інформації третім особам, в свою чергу, відповідачка, виявивши безпідставне списання коштів, повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, внесено відомості до ЄРДР, триває кримінальне провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 08.12.2025 визнано явку представника позивача у судове засідання обов`язковою, розгляд справи відкладено.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи 12.01.2026 відкладено.

29.01.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній висловився про безпідставність доводів відповідача, вказавши, що всупереч твердженням відповідача, в матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію клієнта, яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , з якою укладено договір № 1509426 від 18.05.2024, отримала одноразовий ідентифікатор H732 та вказано номер телефону, на який відправлено ідентифікатор. Крім того, у довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані відповідача, зокрема РНОКПП та дату народження, що дає можливість його ідентифікувати та за вказаними у довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір № 1509426 від 18.05.2024 року. Вважає, що зазначене свідчить про те, що відповідач був належним чином ідентифікований, отримав одноразовий ідентифікатор та використав його для підтвердження своєї згоди на умови договору. Відтак, електронний договір відповідає вимогам статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Окрім цього, вказав, що факт використання одноразового ідентифікатора є аналогом власноручного підпису та підтверджує волевиявлення сторони на укладення договору. Вважає, що відповідач не надала жодних доказів, які б підтверджували: ??втрату контролю над SIM-карткою; ?заміну SIM-картки; звернення до мобільного оператора щодо несанкціонованого доступу; технічні збої в роботі оператора. На його думку, блокування телефонного номера не підтверджує відсутність волевиявлення, до того ж номер телефону було відновлено вже 18.05.2024. Також вважає, що ??відповідачка не надала жодних доказів, що на момент укладення договору номер був недоступний або контроль над ним був втрачений, а звернення до банку щодо блокування рахунків було здійснено через інший номер, що не виключає можливості використання основного номера для отримання одноразового ідентифікатора. Між цим посилається на те, що кримінальне провадження не є доказом відсутності зобов`язання, оскільки витяг з ЄРДР ??не містить жодного встановленого факту шахрайства; ?не містить відомостей про особу, визнану винною; ?не підтверджує, що саме кредитний договір було укладено без волі відповідачки.

09.02.2026 витребувано у АТ КБ «Приватбанк інформацію про те, чи випускалася на ім`я відповідача банківська карта № НОМЕР_5 та виписку по рахунку по даній банківській карті за 18.05.2024, розгляд справи відкладено.

24.02.2026 відповідачем подано додаткові письмові пояснення, у яких остання ствердила про те, що їй не надсилався кредитний договір та про те, що надання договору в PDF форматі не підтверджує цілісність та незмінюваність такого, оскільки правочин не підписаний за допомогою КЕП чи УЕП. Наголошує, що електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Проте, вона не створювала та не використовувала електронний підпис одноразовим ідентифікатором, оскільки не мала доступу до власних даних. Оскільки у момент укладення договору її телефонний номер був заблокований зі всією інформацією та доступами, то відповідно даний договір не міг укладатися та є недійсним.

16.03.2026 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» електронні докази: заповнення відповідачем відповідної форми на веб-сайті кредитора з метою отримання кредиту; реєстрації відповідача на веб-сайті позивача та формування його особистого розділу (особистого кабінету) на веб-сайті кредитора; -ідентифікації та верифікації ОСОБА_1 ; оригінал (електронного) договору № 1509426 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 18.05.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит» та ОСОБА_1 , з усіма додатками до нього, паспортом споживчого кредиту, з електронними підписами обох сторін на дату укладення в електронній формі; направлення примірника електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у інформаційно-комунікаційній системі; якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); технологічної неможливості порушити цілісність та незмінюваність підписаного кредитного договору з зазначенням які сервіси електронного документообігу забезпечували неможливість редагування підписаного кредитного договору, розгляд справи відкладено, а оскільки 06.04.2026 такі не надійшли, розгляд справи було відкладено.

15.05.2026 розгляд справи не відбувся у зв`язку з відрядженням головуючого.

У судове засідання 07.09.2026 року учасники не з`явилися.

Представник позивача просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Відповідач також у письмових поясненнях просила розглядати справу у її відсутності.

Відповідно до реч.2 ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, що 18.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір №1509426 про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort».

Згідно з п.7.1. 7.1. Цей Договір укладається за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом Споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в Товаристві. Код доступу може також надсилатися з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо), в тому числі з використанням роботизованого функціоналу таких месенджерів (ботів). При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту Товариства.

П.7.2. Договору передбачено, що перед укладенням цього Договору Товариство здійснює віддалену ідентифікацію Споживача з метою надання фінансових послуг. Залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один або декілька із зазначених нижче способів ідентифікації та верифікації Споживача (в тому числі здійснений з метою укладення попередніх правочинів між Сторонами) з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу:

- отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних;

- отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа;

- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, отр-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником Товариства та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото;

- використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи - суб`єкта первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів.

У п.7.3. договору визначено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.3. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним.

У п.7.4. договору сторони узгодили, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи з відтиском печатки, що відтворений шляхом електронного копіювання, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання.

Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства зазначений в цьому Договорі, в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram або з використанням роботизованого функціоналу месенджерів (ботів), тощо). Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. На укладений між Сторонами Договір накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, далі по тексту Договору - оригінальний примірник Договору. У випадках дозволених законодавством, на укладений між Сторонами Договір може бути накладено електронний підпис уповноваженого працівника Товариства, що базується на сертифікаті відкритого ключа, виданого кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг без відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з пунктом 1.2.,1.3. Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 15000,00 грн строк кредиту 348 дні.

Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_5 .

У розділі 10 «Реквізити і підписи сторін» зазначено використаний одноразовий пароль для підписання договору відповідачем «Н732» та номери мобільних телефонів: НОМЕР_3 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 .

28.11.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» уклали договір факторингу №28112024, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно й до ОСОБА_1 за кредитним договором №1509426 від 18.05.2024.

Разом із тим, встановлено, що, 19.05.2024 відділом №1 Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141150000482 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, за фактом вчинення відносно ОСОБА_1 шахрайських дій з боку невідомої особи, яка 17.05.2024 близько 18:40 год, зателефонувавши з мобільного номера НОМЕР_1 на мобільний номер ОСОБА_1 , ввівши останню в оману, заволоділа її грошовими коштами в сумі близько 103 909 гривень, які було переведено на невідомий рахунок з банківських карток потерпілої НОМЕР_2 та НОМЕР_12, окрім того, оформила онлайн кредит в ТОВ "Споживчий центр" на ім`я ОСОБА_1 на суму 8000 грн, в ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ" кредит від 18.05.2024 року на суму 15000 грн.

Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (частини перша та третя статті 510 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що закон покладає на суд обов`язок встановити обсяг прав та обов`язків сторін зобов`язання та з`ясувати факт виконання зобов`язання кожною зі сторін.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

В свою чергу, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Закон України «Про електронну комерцію» називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача.

Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача.

Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25) акцентував увагу на тому, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим, оскільки від нього залежить те, чи може такий договір вважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду, воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто, переходить у площину процесуального права.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») наголошено, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №1509426 про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 18.05.2024 заборгованість становить 17550,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 15000,00 грн; заборгованість за процентами 2550,00 грн.

Відповідачка заперечує факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів, зокрема, через вчинення щодо неї третіми особами шахрайський дій.З цього приводу остання звернулася у правоохоронні органи, відділом №1 Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області 19.05.2024 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.4 ст.190 КК України фабула правопорушення: 17.05.2024 близько 18:40 год, зателефонувавши з мобільного номера НОМЕР_1 на мобільний номер ОСОБА_1 , ввівши останню в оману, заволоділа її грошовими коштами в сумі близько 103 909 гривень, які було переведено на невідомий рахунок з банківських карток потерпілої НОМЕР_2 та НОМЕР_12, окрім того, оформила онлайн кредит в ТОВ "Споживчий центр" на ім`я ОСОБА_1 на суму 8000 грн, в ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ" кредит від 18.05.2024 на суму 15000 грн.

На підтвердження позовних вимог представником позивача надано суду, оригінал електронного договору з додатками: графіком платежів та інформаційним повідомленням від споживача фінансових послуг, паспорт споживчого кредиту, LOG-файл укладення електронного договору №1509426.

Так, згідно умов кредитного договору №1509426 від 18.05.2026, перед укладенням цього Договору Товариство здійснює віддалену ідентифікацію Споживача, безпосередньо п.7.2 договору визначає вичерпний перелік способів, якими це може бути зроблено, зокрема: через BankID НБУ; шляхом отримання документів, підписаних КЕП; через бюро кредитних історій із додатковими перевірками (OTP, фотоідентифікація, КЕП працівника, кваліфікована позначка часу); шляхом покладання на результати ідентифікації, проведеної іншим суб`єктом первинного фінансового моніторингу. В той же час, позивачем не зазначено способу ідентифікації відповідача. До матеріалів справи долучено довідку про ідентифікацію, згідно якої така здійснюється введенням SMS-коду, однак п.7.2 договору не передбачає такого способу ідентифікації. Згідно п.7.1. Договору електронна ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом Споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в Товаристві.Однак, дане положення регулює доступ до інформаційної системи, процедуру входу до особистого кабінету, але не замінює віддалену ідентифікацію для надання фінансової послуги, про яку йдеться у п.7.2.Суд звертає увагу, що довідка про ідентифікацію є документом, сформованим самим позивачем, і сама по собі не підтверджує, що дані були внесені саме відповідачкою.

Наявність у кредитодавця персональних даних відповідача: ПІБ, РНОКПП, дати народження та номера телефону свідчить лише про використання цих даних під час оформлення заявки, але не доводить, хто саме їх використав. Надсилання одноразового ідентифікатора на певний номер телефону підтверджує лише факт його відправлення, а не те, що код отримала і ввела саме відповідачка. Більше того, у спірному правочині зазначено п`ять номерів телефону відповідача ( НОМЕР_3 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ), а позивачем не надано доказів надсилання СМС коду на один із них.

До того ж, відповідачем доведено втрату доступу до номера мобільного телефону НОМЕР_10 у день укладення кредитного договору, тобто 18.05.2024. Наведене підтверджується заявою ОСОБА_1 від 18.05.2024, адресованою оператору мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» про відновлення надання телекомунікаційних послуг, тому виникають обґрунтовані сумніви щодо того, хто саме фактично отримав SMS-код та здійснив дії, які Позивач ототожнює з волевиявленням Позичальника.

Суд акцентує увагу на обов`язку позивача (правонаступника первісного кредитора) довести обставини, на які він посилається як на підставу позову, тобто ідентифікації позивача, що б свою чергу, свідчило про те, що саме відповідач подавала заявку на отримання кредиту і підписала кредитний договір, оскільки за доводами останньої вона, в той час, не володіла номером мобільного телефону, за допомогою якого відбувалося підписання договору.

Що стосується поданого позивачем LOG-файлу укладення електронного договору, то суд вважає, що технічна фіксація дій у системі не є доказом особистого волевиявлення відповідача. До того ж, такі дії лише відображають час вчинення дій, зокрема: 18.05.2024: о 04:28 год. клієнт розпочав реєстрацію на сайті, надав згоду на обробку персональних даних; о 04:28 год. клієнт ввів СМС код, надісланий товариством на його телефон для підтвердження згоди Х735; 0 04:37 год. клієнт верифікував свою карту; 04:38 год. клієнт заповнив заявку на сайті та пройшов повну реєстрацію; 0 04:38 год. клієнт відправив заявку на отримання кредиту; 04:40 год. клієнт пройшов ідентифікацію шляхом використання інструменту покладання, відповідно до договору, укладеного між Товариством та Приватбанком; 04:40 год. товариство прийняло рішення про видачу кредиту та виставило клієнту оферту; 04:42 год. товариство надіслало клієнту СМС повідомлення з кодом для підтвердження прийняття оферти Н732; 04:42 год. клієнт ввів СМС код та акцептував (прийняв) оферту товариства; 04:45 год. Товариство відправило клієнту кошти та його примірник договору. В той же час, позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують перелічені дії. Також позивачем не пред`явлено суду доказів: заповнення відповідачем відповідної форми на веб-сайті кредитора з метою отримання кредиту; реєстрації відповідача на веб-сайті позивача та формування його особистого розділу (особистого кабінету) на веб-сайті кредитора; ідентифікації ОСОБА_1 ; направлення примірника електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у інформаційно-комунікаційній системі, тобто не виконано в повному обсязі вимоги ухвали про витребування доказів від 16.03.2026.

Таким чином, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подавала заявку на отримання кредиту; підтверджувала умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки; за допомогою засобів зв`язку отримувала одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який нею було використано для підтвердження підписання кредитного договору.

Також позивач не довів обставин, які б свідчили б про те, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої персональної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

З урахуванням досліджених в сукупності доказів, суд ставить під сумнів, що саме відповідачкою було здійснено дії, спрямовані на укладення спірного кредитного договору, проходження електронної ідентифікації та підтвердження волевиявлення шляхом використання одноразового ідентифікатора.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц за позовом банка до клієнта про стягнення заборгованості вказано: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Такий правовий висновок у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 28 травня 2025 року у справі № 757/14963/23-ц та інших.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).

Таким чином, суд, враховуючи кредитний характер правовідносин між сторонами, виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів, сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини позичальника з банком фактично не є рівними.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.09.2026.

Суддя: А. І. Жураковський