Ухвала суду № 139719661, 14.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6313/24

Провадження № 6/461/328/26

У Х В А Л А

про встановлення судового контролю за виконанням судового рішенння

14.09.2026 суддя Галицького районного суду м. Львова Павлюк О. В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представниці позивачки Змислої М. Р. про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативну-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду,

В С Т А Н О В И Л А :

У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебувала справа №461/6313/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі ГУНП у Львівській обл.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативну-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

03.12.2024 суд прийняв рішення про часткове задоволення позову та стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди за період з 22.01.2018 по 01.02.2024 у розмірі 678880 (шістсот сімдесят вісім вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14.05.2025 судове рішення залишено без змін, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції вважається таким, що набрало законної сили.

01.09.2026 від представниці Позивачки адвокатки Змислої М. Р. надійшла заява про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування заяви представниця покликається на те, що станом на сьогодні рішення Галицького районного суду від 03.12.2024 залишається невиконаним, що зумовлює порушення прав ОСОБА_1 та недотримання принципів цивільного судочинства.

09.09.2026 представниця Державної казначейської служби України Наталія ХІВРИЧ скерувала до суду пояснення на заяву про встановлення судового контролю, у якій, з-поміж іншого, зазначила, що Казначейство не є боржником у справі. Крім того, абзац перший частини другої статті 453-1 ЦПК України передбачено, що стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, у разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження, при цьому в заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Всупереч вказаним вимогам у заяві не зазначений ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Також посилається на постанову КМ України № 845 від 03.08.2011, якою затверджений порядок виконання рішень про стягнення коштів державного бюджету, яке здійснюється в порядку черговості за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Просить відмовити у задоволенні вимог заяви.

10.09.2026 адвокатка Змисла М. Р. подала до суду заперечення на пояснення ДКС України, в яких наполягає на задоволенні вимог.

Суд не вбачає необхідності викликати сторони в судове засідання, враховуючи характер вирішуваного питання, що відповідає вимогам ст. 453-1 ЦПК України.

У зв`язку з цим, згідно з ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке

03.12.2024 суд прийняв рішення про часткове задоволення позову та стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди за період з 22.01.2018 по 01.02.2024 у розмірі 678880 (шістсот сімдесят вісім вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14.05.2025 судове рішення залишено без змін, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції вважається таким, що набрало законної сили.

На виконання рішення суду Галицький районний суд м. Львова 04.06.2026 видав виконавчий лист.

Казначейство у відповідях №5-06-06/15560 від 17.07.2025 №5-06 06/19008 від 29.08.2025 на заяву ОСОБА_1 про виконання судового рішення, повідомило про неможливість перерахування коштів ОСОБА_1 , з огляду на особливості формування бюджетних асигнувань.

При вирішення заяви, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України, суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах, зокрема щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, щодо відшкодування моральної шкоди.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження (ч. 2 ст. 453-1 ЦПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 453-1 ЦПК України, у заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Якщо відповідачем є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд під час ухвалення рішення суду за письмовою заявою позивача може зобов`язати такого відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення незалежно від характеру спору (ч. 5 ст. 453-1 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 453-2 ЦПК України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Так, у статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Норми прямої дії це юридичні положення, які застосовуються безпосередньо. Вони є самодостатніми для захисту прав чи вирішення спорів і не потребують додаткового ухвалення окремих законів для їх реалізації.

Згідно з положеннями ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року). Невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.

Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 за заявою № 31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі" зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Приймаючи рішення, суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 40 рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення врегульований постановою КМ України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Відповідно до п. 6 постанови КМ України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення зі зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Вказані вимоги Закону стягувачем у справі виконані у повному обсязі шляхом звернення рішення суду до виконання у визначений Законом спосіб.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що у вказаній категорії справ виконавче провадження згідно вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», як стадія виконання судового рішення, не здійснюється.

Суб`єктом виконання рішення суду у вказаній категорії справ є сам боржник у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», тобто держава Україна, зобов`язання за яку несе Державна казначейська служба України.

Відсутність факту відкриття виконавчого провадження та відповідно зазначення у заяві ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у вказаній справі, для виконання якого Законом передбачений спеціальний порядок, який не передбачає відкриття виконавчого провадження як такого, за вказаних умов не є перешкодою для розгляду судом заяви стягувача про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази звернення ДКС України протягом 10-денного строку з моменту надходження від стягувача виконавчого документу до Міністерства фінансів України з відповідними пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у зв`язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через їхню недостатність.

Інші доводи, викладені у поясненнях Державної казначейської служби України не впливають на висновки суду.

Станом на час розгляду судом заяви ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, рішення суду у вказаній справі, яке набрало законної сили, не виконане Державною казначейською службою України.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для постановлення ухвали про зобов`язання Державної казначейської служби України подати звіт про виконання рішення суду після постановлення рішення у справі, а тому заява представниці позивачки ОСОБА_2 підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 454-2 ЦКП України, ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. 12, 13, 260, 353, 453-1, 453-2 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву представниці позивачки ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задовольнити.

2. Зобов`язати Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ: 37567646) подати до Галицького районного суду м. Львова звіт про виконання судового рішення у справі № 461/6313/24 протягом 60 днів з дня отримання копії ухвали суду.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ольга ПАВЛЮК