Постанова № 13971945, 24.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 лютого 2011 року 15:32 № 2а-205/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Рагімовій Н.А. за участю представників сторін:

від позивача: Москаленко О.А. (довіреність від 08.10.2010 р.),

від відповідача: Печковської О.В. (довіреність від 14.01.2011 р. № 134/9/10-008)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Престиж-К»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

провизнання нечинним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 0009612305 від 20 грудня 2010 року,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Престиж-К»(далі позивач, ПП «Престиж-К») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) № 0009612305 від 20 грудня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваним рішенням відповідачем було безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 400,00 грн. за порушення ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки позивачем не було допущено працівників податкової інспекції до проведення перевірки через відсутність передбачених законодавством документів для проведення перевірки (копії наказу керівника та належним чином оформленого направлення на перевірку). Відтак, факти викладені в акті перевірки, зокрема, щодо відсутності у приміщенні ресторану «Такі-Макі»інформаційних знаків про заборону паління, позивач вважає недостовірними та зазначає, що ним в повному обсязі виконано вимоги вказаного вище закону щодо наявності відповідних знаків.

Позивач також зазначає, що відповідачем порушено компетенцію при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки повноваження щодо контролю за дотриманням Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»покладено на Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, його регіональні управління та територіальні підрозділи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки приміщення ресторану, який належить позивачу, було встановлено порушення ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яке полягало у відсутності знаку «Куріння заборонено».

Відповідач зазначав, що відповідно до направлення на перевірку від 05.10.10 р. № 2647/23, примірник якого було надано адміністратору ресторану позивача, податковим органом проведено перевірку за додержанням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій, а також за дотриманням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», за результатами якої встановлено, зокрема, відсутність наочної інформації про заборону куріння, яка складається з графічного знаку та тексту такого змісту «Куріння заборонено», у звязку з чим ДПІ винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

08.10.2010 року відповідно до направлення № 2647/23 від 05.10.2010 року посадові особи ДПІ у Оболонському районі м. Києва Оверчук Р.Ю. та Мітько Г.М. здійснили виїзд на перевірку господарської одиниці позивача ресторану «Такі-Макі», який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 65.

Адміністратору ресторану ОСОБА_5 було предявлено направлення на перевірку № 2647/23 від 05.10.2010 року, про що свідчить його підпис на примірнику направлення, однак в допуску до проведення перевірки перевіряючим було відмовлено.

Як свідчать обставини справи, про відмову у допуску до перевірки посадовою особою відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення КР № 162487 від 08.10.2010 р., яким встановлено невиконання адміністратором ПП «Престиж-К»ОСОБА_5 законних вимог посадових осіб органів ДПС, а саме недопущення 08.10.10р. перевіряючих до проведення перевірки та обстеження приміщення ресторану, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 65.

При цьому, з долученого відповідачем до матеріалів справи акту перевірки від 08.10.2010 р. № 0927/26/54/23/32824949, вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яке полягало у відсутності наочної інформації про заборону паління, яка складається з графічного знаку та тексту наступного змісту «Куріння заборонено», та п. 8 ст. 3 закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», як полягало у відсутності цін на 254 одиниці товару у національній валюті України.

У звязку з цим, та на підставі складеного акту перевірки від 08.10.2010 р. № 0927/26/54/23/32824949, 20 грудня 2010 року відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 0009612305, яким до позивача було застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Вказаний Акт перевірки був підписаний представником ПП «Престиж-К»із застереженням про недопущення працівників відповідача до проведення перевірки, у звязку з відсутністю підстав, передбачених ст. 11-2 Законом України «Про державну податку службу».

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, відповідач не мав підстав для проведення перевірки, оскільки перевіряючими до початку перевірки не було надано копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Стосовно доводів позивача про відсутність у податкових органів повноважень здійснювати перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері спірних відносин та застосовування штрафних санкцій за відсутність наочної інформації про заборону куріння, суд зазначає наступне.

Відносини з питань виробництва та обігу тютюнових виробів, а також з питань запобігання поширенню та вживанню тютюнових виробів регулюються низкою законів та підзаконних актів.

Так, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»№ 481/95-ВР, від 19.12.1995 р. (далі - Закон № 481/95-BP) визначено основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Цей закон містить положення (п. 5 ч. 3 ст. 15-2) відповідно до яких забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

У місцях, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

Статтею 16 Закону № 481/95-BP встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Статтею 17 цього Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, - 3400 гривень.

Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Пунктом 6 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 2.06.2003 р. № 790, встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

Таким чином, законодавством визначено низку державних органів, функції контролю яких за дотриманням вимог цього закону у сфері виробництва та обігу, зокрема, тютюнових виробів, розмежовані між ними в залежності від визначеної законом компетенції цих органів.

Відповідно до Указу Президента України від 11.07.2001 року № 510/2001 «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»на Державну податкову адміністрацію України покладено функції із забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом, зокрема, тютюнових виробів.

Згідно із абзацом 1 та 6 пункту 1 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-XII на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, повязану із застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг, зокрема, тютюнових виробів.

Крім того, частиною 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органам податкової служби надано право проводити перевірки дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

При цьому, відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 р. № 778, податкові органи мають право проводити перевірки дотримання законодавства з питань регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у межах повноважень, визначених Законом № 481.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»під «іншими органами», уповноваженими приймати рішення про стягнення штрафів за порушення норм вказаного Закону, розуміються також органи державної податкової служби.

За таких обставин, проведення відповідачем перевірки дотримання вимог зазначеного Закону в частині перевірки наявності наочної інформації у місцях, де куріння заборонено, є правомірним, а доводи позивача щодо протилежного є помилковими.

Стосовно доводів позивача про відсутність підстав для проведення перевірки, у звязку з ненаданням копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачається обовязок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХІІ у редакції, чинній на момент спірних правовідносин.

До прав податківців належить і право у випадках, межах компетенції та порядку, що встановлені законами України, здійснювати контроль за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків (п. 2 ст. 11 Закону № 509-ХІІ).

Указом Президента України № 817/98 від 23.07.1998 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»визначено, що органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (далі - контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

Контролюючими органами, які мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, відповідно до ст. 5 зазначеного Указу є, зокрема, органи державної податкової служби - стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності однієї з підстав, передбачених п.п. 1-9 частини 6 цієї статті.

У відповідності з ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках за рішенням суду.

Також, згідно Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, зокрема, згідно зі ст.ст. 15, 16 цього закону, контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону; планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку передбаченому законодавством України.

В данному, випадку, як вбачається з направлення на проведення перевірки, працівниками ДПІ було здійснено виїзд для проведення перевірки з питань дотримання, зокрема, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

У питаннях застосування РРО Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є спеціальним (п. 3 Прикінцевих положень цього Закону). Отже, інші акти законодавства, у тому числі й Закон № 509-ХІІ, застосовуються до вказаних правовідносин тільки в частині, не врегульованій Законом про РРО.

На підставі системного аналізу норм Закону № 265/95-ВР та Закону № 509-ХІІ можна дійти висновку про те, що з метою контролю за порядком дотримання розрахунків органи державної податкової служби (у межах повноважень, визначених ст. 15 України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») можуть проводити як планові, так та позапланові перевірки застосування РРО. Стосовно планових перевірок РРО, слід зауважити, що згідно з п. 2.6 додатка 2 до наказу ДПА від 11.05.2005 № 441 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні» такі перевірки проводяться за окремими щомісячними планами податкових органів.

При цьому і планові, і позапланові перевірки РРО, що проводяться податковими органами, для цілей Закону № 509-ХІІ вважаються позаплановими (про що прямо зазначено в ч. 7 ст. 11-1 Закону № 509-ХІІ), що у свою чергу, означає, що на такі (як планові, так і позапланові) перевірки поширюються "процедурні" правила проведення позапланових перевірок, передбачені ст. 11 Закону № 509-ХІІ.

Відповідно ст. 11-2 Закону № 509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання

2) та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Отже, до перевірок РРО та перевірки дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»застосовуються всі правила, що діють для позапланових перевірок, а тому такі перевірки відповідно до п. 9 ст. 11-1 Закону № 509-ХІІ проводяться за умови надання платнику податків під розписку належним чином оформленного направлення на перевірку (1) та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки (2).

Крім того, до цих перевірок застосовуються правила, що стосуються допущення посадових осіб до проведення позапланових перевірок, визначені ст. 11-2 Закону № 509-ХІІ.

Тобто, ненадання вищевказаних документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Інший порядок застосування та тлумачення положень Закону № 509-ХІІ означатиме порушення принципу правової визначеності як одного із елементів верховенства права.

Згідно принципу правової визначеності, зміст якого розкривається, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини «Реквеній проти Угорщини»(№ 25390/94, § 34, ECHR 1999) закон має бути сформульованим з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати особі можливість в розумній, залежно від обставин мірі, передбачити наслідки певної дії.

У справі «Крюслен проти Франції»від 24 квітня 1990 р. визначено, що «вимога передбачуваності розрахована на те, що особа може «передбачити», коли влада планує вчинити певні дії та, відповідно скоригувати свою поведінку. Тому формулювання закону повинні бути достатньо ясними та зрозумілими, з тим, щоб надати громадянам необхідну інформацію щодо обставин та умов, за яких публічна влада наділяється повноваженнями для прихованого та потенційно небезпечного втручання у здійснення прав особи».

У справі «Аман проти Швейцарії»(№ 27798/95, ECHR 2000-II) Європейський суд зазначив, що «закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення,.. щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання».

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, за умови встановлення у ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»норми про те, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»вважаються позаплановими перевірками та за наявності чіткої вимоги, сформульованої у ч. 1 ст. 11-2 Закону № 509-ХІІ, стосовно обовязкового надання податковим органом перед проведенням позапланової перевірки копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, позивач мав обгрунтовані підстави вимагати від посадових осіб відповідача надання йому копії наказу на проведення перевірки.

У випадку ненадання такого документу позивач мав право, виходячи з положень ч. 2 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу», не допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.

В даному випадку перевіряючі не були допущені до проведення перевірки, оскільки ними не було надано копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки. Факт ненадання позивачу копії наказу про проведення перевірки відповідачем під час розгляду справи не заперечувався.

Відповідно до п. 1.11. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та ншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 у разі, якщо суб'єкт господарювання відмовляється від проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених законами України, посадовими особами податкового органу складається акт відмови від допуску до перевірки. При цьому в акті зазначається про ознайомлення та вручення під розписку (чи відмову від ознайомлення та отримання) керівнику суб'єкта господарювання направлення на перевірку.

Посадовими особами ДПІ у Оболонському район м. Києва не складено акт відмови від допуску до перевірки, чим порушено зазначений Порядок.

Відповідно до п. 1.16 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 року № 355, у разі якщо платник податків відмовляється від проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності визначених законами України підстав для їх проведення, посадовими особами органу ДПС складається акт про відмову від допуску до перевірки. При цьому в акті зазначається про ознайомлення та вручення під розписку (чи відмову від ознайомлення та отримання) платнику податків (посадовим особам платника податків) направлення на перевірку. При недопуску до перевірки, умисному створенні неналежних умов для проведення перевірки, ігнорування законних вимог працівників органів ДПС, які здійснюють перевірку, працівником підрозділу, який здійснює (очолює) перевірку, у той же день складається протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 1633 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) (при проведення перевірки платника податків - юридичної особи). Одночасно підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку, забезпечує вжиття заходів для забезпечення проведення перевірки та не пізніше наступного робочого дня надає до підрозділу податкової міліції письмове повідомлення про вищевикладені факти, а також відповідні матеріали для підготовки таким підрозділом відповідного подання для прийняття керівником (його заступником) рішення про застосування адміністративного арешту активів такого платника податків (у разі недопуску до перевірки).

В даному випадку, акт про відмову від допуску до перевірки перевіряючими складено не було. Разом з тим, як зазначалось вище, протоколом про адміністративне правопорушення КР № 162487 від 08.10.2010 р. підтверджується як факт недопуску до перевірки, так і те, що посадовими особами податкового органу не проводилось обстеження приміщення, що вже само по собі виключає складання податковим органом акту за результатами перевірки.

Так, відповідно до п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р № 327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.7 цього ж Порядку).

Враховуючи факт недопуску перевіряючих до проведення перевірки, що підтверджується документально, суд вважає, що акт перевірки від 08.10.2010 р. № 0927/26/54/23/32824949 не може слугувати належним доказом вчинення позивачем порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а отже, винесене на підставі акту перевірки рішення про застосування фінансових санкцій № 0009612305 від 20 грудня 2010 року є неправомірним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки орган державної податкової служби не довів, що при прийнятті оскаржуваного рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо застосування належного способу захисту порушених прав позивача, а саме, стосовно вимоги позивача про визнання оскаржуваного рішення нечинним, суд зазначає, що визнання рішення суб'єкта владних повноважень нечинним відповідно до положень ст.ст. 17, 162, 171 КАС України може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів, тоді як щодо акту індивідуальної дії, яким є рішення про застосування фінансових санкцій, може бути предявлена вимога про його скасування, про що вказано, зокрема, в ухвалі ВАСУ від 11.02.2010 р. у справі № К-7280/08.

Крім того, у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, застосовується такий спосіб захисту порушеного права позивача, як визнання акта субєкта владних повноважень протиправним, про що вказано, зокрема, у листі ВАСУ від 27.07.2010 р. № 1145/11/13-10.

Відтак, суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає повноваженням суду, передбаченим ч. 2 ст. 162 КАС України, відповідає фактичним обставинам справи та відновлює порушене право позивача, а саме: визнати оскаржуване рішення протиправним та скасувати його.

На розподілі судових витрат на користь позивача останній не наполягав.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 20 грудня 2010 року № 0009612305.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 28 січня 2011 року.