Постанова № 13971918, 27.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2011 року 15:10 № 2а-19505/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Бузінській А.В., за участю представників сторін:

від позивача: Глузд О.В. (довіреність № 2 від 12.01.2011 р.),

від відповідача: Василенко Н.В. (довіреність № 195/10/9 від 19.01.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМалого колективного підприємства «Власта»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

провизнання протиправними дій щодо невизнання податкових декларацій в якості податкової звітності, зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Мале колективне підприємство «Власта»(далі позивач, МКП «Власта») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог від 24.01.2011 року, просив визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість (ПДВ) за вересень, жовтень та листопад 2010 року в якості податкової звітності та зобовязати провести в якості податкової звітності податкові декларації з ПДВ за вересень, жовтень та листопад 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було безпідставно відмовлено у визнанні поданих позивачем податкових декларацій з ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2010 року, оскільки вказані декларації містили усі обовязкові реквізити. Посилання відповідача на те, що у деклараціях «не заповнені або не прокреслені всі рядки», на думку позивача, не може бути підставою для їх невизнання їх як податкової звітності, оскільки подані декларації були заповнені з дотриманням усіх вимог, передбачених Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166. Відтак, оскаржувані дії, як вказує позивач, вчинені з порушенням пп. 4.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що подані позивачем податкові декларації не відповідали загальним вимогам оформлення звітності, зокрема, у них не було заповнено або прокреслено усі рядки, що відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є підставою для невизнання податкової декларації як податкової звітності.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив також, що подана позивачем декларація з ПДВ за вересень 2010 року не містила також підпису бухгалтера МКП «Власта».

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

МКП «Власта»зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 12.04.1994 року та перебуває не обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва.

МКП «Власта»є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 35615020 від 02.12.2003 р.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктом 1.11 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 2181), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Податкові декларації з податку на додану вартість, згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), підпунктом 2.6.1 пункту 2.6 статті 2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за № 250/2054, подаються до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

19 жовтня 2010 року, у встановлений законодавством строк, позивачем було направлено до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва курєрською поштою податкову декларацію з ПДВ за вересень 2010 року разом із двома додатками (розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та реєстром отриманих та виданих податкових накладних), яка була вручена відповідачу у цей же день, що підтверджується копією квитанції, наявною в матеріалах справи.

Відповідач листом від 21.10.2010 року № 29853/10/28-011 повідомив позивача про те, що надана ним податкова декларація з ПДВ за вересень 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки позивачем порушені вимоги Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА від 09.07.97 року № 166, а саме: декларація подана без заповнення або прокреслення усіх рядків.

Крім того, листом від 29.10.2010 р. № 30777/10/15-2211 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва повідомила позивача, що декларація з ПДВ за вересень 2010 року вважається неподаною.

18 листопада 2010 року позивачем було направлено поштою до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року разом із двома додатками (розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та реєстром отриманих та виданих податкових накладних), що підтверджується копією квитанції та описом вкладення від 18.11.10 року.

Вказана декларація була вручена відповідачу відділенням поштового звязку 22 листопада 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, залученим до матеріалів справи.

Однак, відповідач листом від 24.11.2010 року № 34783/10/28-011 повідомив позивача про те, що надана податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки позивачем порушені вимоги Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА від 09.07.97 року № 166, а саме: декларація подана без заповнення або прокреслення усіх рядків.

13 грудня 2010 року позивачем було направлено поштою до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року разом із двома додатками: розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та реєстром отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується копією квитанції, опису вкладення від 13.12.10 р.

Відповідач листом від 21.12.2010 року № 36734/10/28-011 повідомив позивача про те, що надана податкова декларація з ПДВ за листопад 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки позивачем порушені вимоги Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА від 09.07.97 року № 166, а саме: декларація подана без заповнення або прокреслення усіх рядків.

В усіх випадках невизнання податкових декларацій податковим органом запропоновано позивачу надати нові декларації, оформлені належним чином.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування відємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: подати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналізуючи вказані правові норми, суд звертає увагу, що податкова декларація приймається без попередньої перевірки податковим органом зазначених у ній показників.

Крім того абзац 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1. статті 4 Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” містить виключний перелік підстав для невизнання податкової декларації:

1) якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів;

2) її не підписано відповідними посадовими особами;

3) не скріплено печаткою платника податків.

Вищевказані підстави невизнання податкової декларації з огляду на приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України не підлягають розширеному тлумаченню.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за № 250/2054 (далі Порядок, Порядок заповнення декларації з ПДВ).

Відповідно до п. 4.3. вищевказаного Порядку податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

При цьому, ні Закон № 2181, ні зазначений вище Порядок не визначають переліку обовязкових реквізитів податкової декларації.

За таких обставин, обовязковими реквізитами податкової декларації можна вважати реквізити, за відсутності яких неможливо ідентифікувати ту чи іншу податкову декларацію, як подану певною особою за певний звітний період, а саме: найменування платника податку, ідентифікаційний код платника податку, тип декларації, звітний період, дата подання декларації, місцезнаходження платника податку тощо.

Вказане підтверджується також Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженого наказом ДПА України від 31.12.2008р. № 827 (далі Методичні рекомендації), в п. 4.4 якого зазначено, що під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ.

Суд зазначає, що Методичні рекомендації не були зареєстровані у Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт, тому вони не можуть мати обовязкового характеру для платників податків. Однак, враховуючи положення п. 1.3 Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого Наказом ДПА України від 25.06.2008 № 412 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 липня 2008 р. за № 633/15324, відповідно до якого ДПІ у своїй діяльності керується, в тому числі, розпорядженнями органів ДПС вищого рівня, вказані Методичні рекомендації, які затверджені Державною податковою адміністрацією України, є керівним документом для органів ДПС та підлягають виконанню у тій частині, в якій вони не суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам.

Таким чином, Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Методичні рекомендації не відносять до обовязкових реквізитів податкової декларації наявність прокреслень у певних рядках декларації.

Відповідно до Порядку заповнення декларації з ПДВ проставляння знаку "-" (прокреслення) у рядках, де платник не має даних для заповнення, передбачено лише у розділі щодо сум обороту та податку платника ПДВ (п. 5.2. Порядку).

В той же час, з наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача вбачається, що подані позивачем декларації не містили прокреслень у розділі щодо застосування платником касового методу податкового обліку.

Вказані пояснення не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки положеннями вищевказаного Порядку не передбачено обовязкового проставляння в декларації знаку "-" у випадку, якщо платник не обирав касовий метод податкового обліку. Крім того, дана позначка не відноситься до обовязкових реквізитів податкової декларації у розумінні Закону № 2181 та Методичних рекомендацій.

Як встановлено судом під час розгляду справи, подані МКП «Власта»податкові декларації з ПДВ за вересень, жовтень та листопад 2010 року підписані уповноваженою особою позивача, скріплені печаткою та містять всі інші обовязкові реквізити: найменування платника податку, ідентифікаційний код платника податку, тип декларації, звітний період, дата подання декларації, місцезнаходження платника податку тощо.

Зазначені декларації забезпечують вільне читання тексту, в них відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, в них немає тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

Таким чином, відповідач не мав визначених Законом № 2181 підстав для невизнання поданих позивачем податкових декларацій як податкової звітності.

Посилання представника відповідача на відсутність підпису бухгалтера у податковій декларації за вересень 2010 року не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вiд 16.07.1999 р. № 996-XIV відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідальною особою МКП «Власта»є директор підприємства Гриньковська Т.П., яка і підписала подані податкові декларації.

Таким чином, подані податкові декларації були підтверджені підписом відповідальної посадової особи, відтак підстави для невизнання їх із зазначеної підстави також відсутні.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем при поданні декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2010 року були дотримані всі вимоги вищевказаного Закону, тому позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо застосування належного способу захисту порушених прав позивача в частині його позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання в якості податкової звітності податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень - листопад 2010 року суд, з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи, а саме: визнати протиправними саме рішення відповідача про невизнання звітності (не дії), оскільки, як зазначено вище, письмове повідомлення про невизнання звітності з пропозицією подати нову декларацію, відповідно до положень пп. 4.1.2. Закону № 2181, є формою рішення податкової служби, яке може бути оскаржено в порядку апеляційного узгодження, який, відповідно до пп. 1.20 Закону № 2181, включає в себе процедури адміністративного (в системі органів ДПС) або судового оскарження.

Стосовно позовних вимог позивача про зобовязання провести в якості податкової звітності податкові декларації з податку на додану вартість за вересень - листопад 2010 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»відповідач забезпечує облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується відповідною Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованою у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).

Пунктами 1.4., 1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Проведення податкової звітності в електронних базах податкової звітності передбачено також Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827.

Наведене свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб у системі обліку податкового органу (електронних базах податкової звітності) правильно відображався фактичний стан виконання його обовязку щодо подання податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Оскільки в даному випадку дії відповідача щодо невизнання декларацій з ПДВ за вересень, жовтень та листопад 2010 року є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних податкової декларації в електронних базах податкової звітності, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, суд керуючись частиною 2 статті 11 КАС України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в даній частині шляхом зобов'язання відповідача перенести до електронних баз податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показників поданих Малим колективним підприємством «Власта»декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідачем суду не було надано доказів, які б свідчили про правомірність рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва щодо невизнання поданих Малим колективним підприємством «Власта»декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2010 року як податкової звітності.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про невизнання як податкової звітності Малого колективного підприємства «Власта»(код ЄДРПОУ 21589497; адреса: 02125, м. Київ, пр. Алішера Навої, 76):

- декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, викладене у формі листа від 21.10.2010 р. № 29853/10/28-011,

- декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, викладене у формі листа від 24.11.2010 р. № 34783/10/28-011,

- декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, викладене у формі листа від 21.12.2010 р. № 36734/10/28-011.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва перенести до електронних баз податкової звітності показники поданих Малим колективним підприємством «Власта»декларацій з податку на додану вартість за вересень 2010 року, за жовтень 2010 року, за листопад 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого колективного підприємства «Власта»(код ЄДРПОУ 21589497; адреса: 02125, м. Київ, пр. Алішера Навої, 76) на відшкодування сплаченого судового збору 3,40 гривень.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано 02 лютого 2011 року