Ухвала суду № 139718643, 10.09.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження № 1-кп/641/704/2026 Справа № 641/8941/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221150000723 від 15.07.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Попасне, Новомосковського району, Дніпропетровської області, із вищою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді: оператора взводу роботизованих платформ роти вогневої підтримки розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», без офіційного місця реєстрації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Слобідського районного суду міста Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221150000723 від 15.07.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

09.09.2026 ухвалою судді обвинувальний акт призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просила призначити справу до судового розгляду. Окрім того, прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 . Прокурор послалася на наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказавши на таке. На думку прокурора, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто того, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності. Так, 15.07.2026 в ході протиправних дій ОСОБА_4 з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю грубо порушив громадський порядок, використовуючи предмет, конструктивно схожий на вогнепальну зброю. Подібні дії ОСОБА_4 свідчать про зневагу останнього до правопорядку та вимог закону в цілому, а також переконують у відсутності бажання у останнього дотримуватись своїх процесуальних обов`язків, зокрема, щодо прибуття за викликом до суду. Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк до семи років, що згідно зі ст. 12 КК України вважається тяжким злочином, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також ОСОБА_4 у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні, в тому числі шляхом здійснення погроз та умовлянь змінити свідчення, з метою зміни або спотворення їх показань на стадії досудового розслідування, які відповідно до положень ст. 95 КПК України, сприймаються судом лише під час судового засідання, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, що підтверджується тим, що обвинувачений, перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину. Також, останній може продовжити вчиняти злочин у якому обвинувачується. Оцінюючи в сукупності викладене, прокурор вважає, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_4 .

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні проти призначення справи до судового розгляду не заперечувала.

Проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого заперечила, посилаючись на те, що ризики, зазначені прокурором, є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Зазначила, що посилання прокурора лише на тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину на обґрунтування існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є неприпустимим. На думку захисника, сторона обвинувачення не враховує поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме те, що після відповідних подій він не чинив опору, повернувся додому, де очікував на прибуття працівників правоохоронних органів, та з початку досудового розслідування співпрацював зі слідством. Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, захисник зазначила, що прокурором до клопотання не додано жодних свідчень свідків про спроби обвинуваченого чинити на них тиск. Посилання прокурора на існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку захисника, ґрунтується виключно на припущеннях сторони обвинувачення. З огляду на викладене захисник просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та змінити застосований до нього запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Обвинувачений підтримав позицію захисника.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, доходить до такого висновку.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, суд зауважує, що до Слобідського районного суду міста Харкова надійшов даний обвинувальний акт. Справа підсудна Слобідському районному суду міста Харкова. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

Зважаючи на це, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для прийняття рішення щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту за кримінальним провадженням № 12026221150000723 від 15.07.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Вирішуючи клопотання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить із такого.

16.07.2026 слідчим суддею Слобідського районного суду міста Харкова відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.09.2026, визначено заставу у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлений ухвалою судді спливає 12.09.2026, однак судове провадження за цим кримінальним провадженням потребує значного часу для розгляду, тому необхідно вирішити питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно із положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, суд дійшов таких висновків.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, який карається позбавленням волі строком від трьох до семи років, отже до нього може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим, якщо цього потребує суспільний інтерес, який за конкретних обставин справи переважає принцип поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику переховування від суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років. Усвідомлення обвинуваченим тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення та можливості призначення у разі визнання винуватим покарання, пов`язаного з тривалою ізоляцією від суспільства, об`єктивно може спонукати його до вчинення дій, спрямованих на ухилення від суду.

При цьому суд виходить із того, що сама по собі тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, не може бути єдиною та достатньою підставою для висновку про існування зазначеного ризику, а тому оцінює цю обставину в сукупності з іншими даними кримінального провадження.

Так, суд враховує характер та обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке, за версією сторони обвинувачення, полягало у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та використанням предмета, конструктивно схожого на вогнепальну зброю, а також відсутність достатніх даних про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, які б істотно зменшували ймовірність його ухилення від суду.

Суд також бере до уваги, що кримінальне провадження здійснюється в умовах дії в Україні воєнного стану. Особливий правовий режим воєнного стану, з огляду на об`єктивно зумовлені ним зміни звичайних умов життєдіяльності, підвищену мобільність населення та інші пов`язані з ним обставини, сам по собі не свідчить про намір конкретної особи переховуватися від суду, однак у сукупності з наведеними вище обставинами враховується судом при оцінці реальності такого ризику.

Наведені обставини у своїй сукупності дають суду достатні підстави вважати, що ризик переховування ОСОБА_4 від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час не втратив своєї актуальності.

Доводи захисника про те, що після подій, які стали підставою для кримінального провадження, ОСОБА_4 не чинив опору, повернувся додому, очікував на прибуття працівників правоохоронних органів та з початку досудового розслідування співпрацював зі слідством, суд бере до уваги. Водночас зазначені обставини не спростовують існування наведеного ризику, оскільки його оцінка здійснюється судом не лише з огляду на попередню процесуальну поведінку обвинуваченого, а виходячи із сукупності обставин, які існують на час вирішення питання про продовження запобіжного заходу, у тому числі з урахуванням того, що обвинувальний акт передано до суду, а обвинуваченому на цей час відомі характер пред`явленого обвинувачення та тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі визнання його винуватим.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає доводи прокурора в цій частині переконливими.

При цьому суд враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України. З огляду на зазначені положення закону ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження, а може зберігатися і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом їх показань та їх дослідження судом.

Суд бере до уваги, що свідки у цьому кримінальному провадженні судом ще не допитані, а тому можливість незаконного впливу на них з метою зміни або спотворення їх показань на цій стадії кримінального провадження не усунута.

Посилання захисника на те, що стороною обвинувачення не надано відомостей про попередні спроби ОСОБА_4 впливати на свідків, саме по собі не спростовує існування зазначеного ризику, оскільки встановлення ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не вимагає обов`язкового доведення факту вже здійсненого незаконного впливу. При вирішенні питання про запобіжний захід суд оцінює достатність підстав вважати, що відповідна поведінка може мати місце в подальшому. З урахуванням того, що судовий розгляд ще не розпочато та свідки безпосередньо судом не допитані, суд доходить висновку, що зазначений ризик зберігається.

Водночас, оскільки згідно з даними обвинувального акта потерпілі у цьому кримінальному провадженні відсутні, посилання прокурора на існування ризику протиправного впливу на потерпілих з боку обвинуваченого є безпідставним.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує характер та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , зокрема те, що інкриміновані йому дії, за версією сторони обвинувачення, полягали у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжувались особливою зухвалістю та були вчинені з використанням предмета, конструктивно схожого на вогнепальну зброю.

Характер таких інкримінованих дій, їх спосіб та ступінь суспільної небезпечності у сукупності з іншими встановленими судом обставинами дають достатні підстави вважати, що ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення на цей час повністю не усунутий.

Оцінюючи в сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, суд враховує наведені вище дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, характер та обставини інкримінованого кримінального правопорушення, а також інші обставини кримінального провадження.

Суд також враховує відсутність достатніх даних про міцні соціальні зв`язки обвинуваченого. Даних про наявність у ОСОБА_4 захворювань, які перешкоджають або унеможливлюють його перебування під вартою, суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, доводи сторони захисту про можливість зміни застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу на особисте зобов`язання, суд не вважає достатніми для такого висновку. Особисте зобов`язання, враховуючи характер та ступінь встановлених ризиків, не забезпечить належною мірою виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на час розгляду клопотання не зменшилися та не відпали, а тому підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу немає. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв`язку з чим строк тримання під вартою підлягає продовженню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд, враховуючи характер обвинувачення, дані про особу обвинуваченого та встановлені ризики, не вбачає підстав для зміни розміру застави, визначеного ухвалою слідчого судді від 16.07.2026 та вважає за необхідне залишити визначену ОСОБА_4 заставу, а саме: 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 166 400,00 грн, оскільки, на переконання суду, застава в такому розмірі є достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 177, 183,197, 314-316, ч. 3 ст.331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, відомості за яким внесені до ЄРДР за № 12026221150000723 від 15.07.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова на 16 вересня 2026 року на 10 год. 45 хв.

Клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Харківській слідчий ізолятор (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 08 листопада 2026 року із визначенням суми застави протягом дії запобіжного заходу у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. UA208201720355299002000006674, призначення платежу: застава згідно ухвали Слобідського районного суду м. Харкова від 10.09.2026 року, справа № 641/8941/26, н/п 1-кп/641/704/2026) до спливу терміну тримання під вартою.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор (№27)».

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися з міста Харкова без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення злочину.

Термін дії обов`язків визначити протягом двох місяців з часу звільнення ОСОБА_4 з -під варти внаслідок внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід Держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід Держави, слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, не звернена у дохід Держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 на особисте зобов`язання - відмовити.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд міста Харкова протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 14.09.2026 о 15:15.

Cуддя- ОСОБА_1