Ухвала суду № 139718614, 14.09.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12897/26

н/п 1-кс/953/5307/26

УХВАЛА

"14" вересня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12026220000000407 від 08.04.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

с. Левківка Ізюмського району Харківської області, громадянина України, директора

ТОВ «Чарівний Лан», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, -

встановив:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що слідчим управлінням ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026220000000407 від 08.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який у період окупації м. Ізюм та ведення бойових дій зазнав пошкоджень. Право власності на зазначений будинок набуте ним на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2012.

У подальшому ОСОБА_5 засобами Порталу «Дія» подав заяву

№ ЗВ-15.01.2024-76571 про отримання компенсації для відновлення пошкодженого житлового будинку.

19.02.2024 членами відповідної Комісії за участю власника

ОСОБА_5 проведено обстеження будинку, за результатами якого зазначений об`єкт нерухомого майна визначено саме як пошкоджений. Членом Комісії ОСОБА_7 складено чек-лист, відповідно до якого розрахункова вартість відновлювальних робіт становила 1 116 882,40 грн. При цьому ОСОБА_5 повідомлено, що граничний розмір компенсації для проведення ремонтних робіт щодо пошкодженого одноквартирного житлового будинку становить 500 000 грн.

Після отримання зазначеної інформації у ОСОБА_5 виник прямий умисел на заволодіння коштами державного бюджету України шляхом створення штучних документальних підстав для зміни статусу належного йому будинку з пошкодженого на знищений, отримання на цій підставі житлового сертифіката та використання бюджетних коштів для придбання іншого житла.

Реалізуючи цей умисел, 19.02.2024 ОСОБА_5 звернувся до свого знайомого ОСОБА_8 з проханням підшукати особу, яка має відповідну кваліфікацію та може виготовити технічний звіт щодо будинку із визначенням ІІІ категорії пошкоджень, передав технічні документи та детальні фото пошкоджень будинку.

У подальшому ОСОБА_9 , на прохання ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_5 , без фактичного технічного обстеження будинку за місцем його розташування, виключно на підставі переданих йому документів та фотозображень, 19.02.2024 складено Звіт № 190224-57, відповідно до якого будинок ОСОБА_5 віднесено до ІІІ категорії пошкоджень, зазначено про його непридатність для використання за цільовим призначенням, втрату економічної цінності, небезпеку аварійного обвалення та орієнтовний ступінь пошкодження 81100 %.

ОСОБА_5 отримав через ОСОБА_8 зазначений звіт та витяг із Реєстру будівельної діяльності, сплативши за їх виготовлення 7 000,00 грн.

Продовжуючи реалізацію єдиного умислу, спрямованого на заволодіння коштами державного бюджету України, у період з 21.02.2024 по 07.03.2024 ОСОБА_5 звернувся до Ізюмської МВА із заявою про скасування раніше поданої ним заяви № ЗВ-15.01.2024-76571 про надання компенсації для відновлення пошкодженого житлового будинку, після чого подав нову заяву № ЗВ-07.03.2024-89442 про надання компенсації за нібито знищений житловий будинок у вигляді житлового сертифіката. На підтвердження наявності підстав для отримання такої компенсації ОСОБА_5 використав раніше отриманий Звіт про проведення технічного обстеження № 190224-57 від 19.02.2024, відомості якого щодо технічного стану будинку не відповідали його фактичному стану.

20.03.2024 у приміщенні Ізюмської МВА членами Комісії прийнято рішення № 23 про надання ОСОБА_5 компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна у сумі 2 629 297,50 грн, яке 21.03.2024 затверджено розпорядженням начальника Ізюмської міської військової адміністрації № 0552-ВС.

28.03.2024 у відповідному Реєстрі сформовано житловий сертифікат

ДР-26.03.2024-109969 на суму 2 629 297,50 грн.

03.04.2025 ОСОБА_5 реалізував зазначений житловий сертифікат шляхом придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок чого кошти державного бюджету України у зазначеному розмірі використані на придбання ним іншого об`єкта нерухомого майна.

Проведеною у кримінальному провадженні судовою будівельно-технічною експертизою встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , фактично відносився до пошкодженого, мав ступінь руйнації 57,6 %, а його відновлення можливе шляхом проведення капітального ремонту, реконструкції або реставрації.

Наразі будинок відремонтовано та експлуатується. ОСОБА_5 допустив до користування будинком інших осіб, які з його відома та дозволу здійснили ремонтно-відновлювальні роботи та продовжують проживати у будинку, користуючись всіма централізованими комунальними послугами.

Таким чином, будинок, щодо якого ОСОБА_5 отримано компенсацію як за знищений об`єкт нерухомого майна, фактично був відновлений та використовується для проживання людей.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив про його задоволення.

Захисник підозрюваного заперечував в судовому засіданні проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність ризиків, недоведеність підозри, просив визначити заставу в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, підтримавши думку свого захисника, зазначивши, що підозру не визнає, та повідомивши, що його будинок був повністю зруйнований, він отримав за нього компенсацію та придбав квартиру у якій зараз мешкає.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.

10.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Сторона обвинувачення при обґрунтуванні повідомленої підозри посилається на наступні докази: договір купівлі-продажу житлового будинку та відомостями про право власності ОСОБА_5 ; заяву № ЗВ-15.01.2024-76571 про отримання компенсації для відновлення пошкодженого будинку; акт комісійного обстеження від 19.02.2024, яким будинок визначено як пошкоджений; чек-лист визначення розміру компенсації, відповідно до якого розрахункова вартість відновлювальних робіт становила 1 116 882,40 грн; заяву ОСОБА_5 від 21.02.2024 про скасування попередньої заяви у зв`язку зі зміною статусу об`єкта з пошкодженого на знищений; Звіт про проведення технічного обстеження № 190224-57 від 19.02.2024 та витягом із Реєстру будівельної діяльності № ТО01:6427-1931-3494-1246; заяву №ЗВ-07.03.2024-89442 про надання компенсації за знищений об`єкт; рішення Комісії № 23 від 20.03.2024 та розпорядженням начальника Ізюмської МВА № 0552-ВС від 21.03.2024; відомості про формування житлового сертифіката ДР-26.03.2024-109969 на суму 2 629 297,50 грн; відомості щодо реалізації зазначеного житлового сертифіката; показання свідка ОСОБА_8 щодо обставин звернення до нього ОСОБА_5 , пошуку особи для виготовлення технічного звіту, передачі документів і фотозображень ОСОБА_9 , отримання та передачі ОСОБА_5 готового Звіту показання членів Комісії та інших допитаних свідків; висновок судової будівельно-технічної експертизи, яким установлено фактичний ступінь руйнації будинку 57,6 % та можливість його відновлення шляхом проведення капітального ремонту, реконструкції або реставрації; інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.

Зазначені докази, на думку слідчого судді, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, відповідно до вимог ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, який раніше не судимий, однак підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, не виключена можливість переховування останнього від органу досудового розслідування та суду.

Враховуючи, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а підозрюваний має реальну можливість впливати на вказаних осіб у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінального правопорушення, не можна виключати можливість такого впливу підозрюваного на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, тобто кримінального правопорушення проти власності, слідчий суддя вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків. Однак, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо доводів захисників про відсутність ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення -злочину, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Щодо доводів захисників про необґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає необхідним також зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб запобіжний захід по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Враховуючи наявність ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, те, що підозрюваний раніше не судимий, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому слідчий суддя застосовує відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що застава в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 998400 грн. (300 х 3328=998400), достатня для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,

постановив :

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 55 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 07.11.2026, включно.

Визначити суму застави у розмірі 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн., 00 коп., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UA 208201720355299002000006674) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з місця свого постійного проживання, тобто за межі м. Харкова, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 5) утримуватися від спілкування із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , працівниками Ізюмської міської військової адміністрації, головою, заступником голови та членами Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Ізюмської МВА, а також особами, які проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_10 .

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що підозрюваний підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора, суду; повідомлення слідчого, прокурора, та суд про причини неявки підозрюваного.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язку не відлучатися з місця свого постійного проживання, тобто за межі м. Харкова, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Встановити строк дії ухвали до 07.11.2026 (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Копію ухвали отримав ___2026 р. ___год.____хв.

ОСОБА_5