Ухвала суду № 139718306, 14.09.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/9576/26 1-кп/335/971/2026

14 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026082060000699 від 21.07.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді суду перебуває вищевказане кримінальне провадження, в якому ухвалою суду від 01.09.2026 призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор та сторона захисту просили суд призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт і доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов таких висновків.

Кримінальне провадження підсудне Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя відповідно до ст. ст. 32, 33 КПК України. Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 48 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження судом не встановлено. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, відтак підстави для його повернення відсутні.

З вказаних мотивів суд доходить висновку про необхідність призначення судового розгляду у цьому кримінальному провадженні. Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід проводити відкрито. У судове засідання необхідно викликати прокурора, захисника та обвинуваченого.

11.09.2026 прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. Клопотання прокурора обґрунтоване тим, що строк дії ухвали слідчого судді про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 26.09.2026, проте підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, оскільки раніше встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не зменшилися.

Сторона захисту заперечувала проти клопотання прокурора.

Захисник в обґрунтування заперечень зазначила, що перелічені в клопотанні прокурора ризики є необґрунтованими та спростовуються обставинами справи. Зокрема, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є безпідставним, оскільки хоча ОСОБА_5 раніше притягався до кримінальної відповідальності, покарання за попередніми вироками він відбув у повному обсязі та звільнився з місць позбавлення волі близько трьох місяців тому, адміністративний нагляд стосовно нього не встановлювався, у розшук він раніше не оголошувався як на території України, так і за її межами, а також не має паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Ризик впливу на свідків також є необґрунтованим, оскільки головний свідок у провадженні є залегендованою особою, анкетні дані та адреса проживання якої стороні захисту невідомі, а від інших свідків за весь час перебування ОСОБА_5 під вартою не надходило жодних заяв чи повідомлень про здійснення на них тиску з боку обвинуваченого або третіх осіб з метою зміни ними показань. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також не доведений прокурором, оскільки ОСОБА_5 є інвалідом третьої групи, отримує соціальну допомогу, отже має грошові кошти для проживання.

Захисник також просила суд врахувати, що обвинувачений має власне житло в Запоріжжі, в якому може утримуватися під домашнім арештом, страждає на низку хронічних захворювань, що потребують постійного медикаментозного лікування. На стадії досудового розслідування обвинувачений визнав вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, давав щирі та послідовні показання.

З огляду на викладене, захисник просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово та покладенням обов`язків утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні та носити електронний засіб контролю, чого, на переконання захисника, буде цілком достатньо для нівелювання зазначених прокурором ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника та зазначив, що усвідомлює неминучість призначення йому покарання у виді позбавлення волі за вчинене правопорушення, однак цілодобовий домашній арешт йому необхідний для того, щоб зібрати особисті речі для відбування покарання. Він не має близьких осіб чи родичів, які могли б передати йому до слідчого ізолятора чи установи виконання покарань першочергові засоби гігієни та побуту (мило, станки для гоління, чай, цигарки), а на момент розгляду клопотання володіє лише тими речами, які перебувають безпосередньо на ньому.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах вирішуваних питань, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи зі змісту ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам. Отже, метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення названих ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 31.07.2026 застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 26 вересня 2026 року з визначенням застави в розмірі 66 560,00 грн. Найсуворіший запобіжний захід застосовано до обвинуваченого з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких було підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, продовжують існувати та істотно не зменшилися.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій її переслідують.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, зокрема того, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, відсутності у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, доводи прокурора про те, що у разі незастосування до нього найсуворішого запобіжного заходу останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, є переконливими.

Ймовірним є й ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків, оскільки жодний свідок ще не допитувався судом, і, відповідно, їх показання не сприйняті безпосередньо задля можливості використання їх як доказів. З огляду на викладене, цілком ймовірно, що, будучи обізнаним про анкетні дані свідків, обвинувачений з метою уникнення покарання може здійснювати на них протиправний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання суду.

Обвинувачений непрацевлаштований, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, отже, у разі незастосування до нього найсуворішого запобіжного заходу є вірогідність того, що, перебуваючи на волі, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення.

На переконання суду, більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, не унеможливить ймовірність вчинення ним перешкод кримінальному провадженню. Відомостей щодо існування обставин, що унеможливлюють тримання обвинуваченого під вартою, зокрема за станом здоров`я, суду не надано. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що тривалість утримання обвинуваченого під вартою у цьому кримінальному провадженні не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованих йому злочинів, забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого та унеможливлює вчинення ним перешкод кримінальному провадженню. Підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є виправданим на цій стадії судового розгляду та відповідає виключності даного запобіжного заходу. За встановлених обставин провадження таке втручання у права та інтереси обвинуваченого є співмірним завданням кримінального провадження та сприятиме його дієвості.

Отже, клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 31.07.2026 (справа № 335/8454/26, провадження 1-кс/335/2873/2026) ОСОБА_5 визначено заставу в розмірі 66 560,00 грн з покладенням обов`язків прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду з місця його проживання; повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи слідчого, прокурора або суд; утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Підстав для зміни розміру застави судом не встановлено. Крім того, суд також враховує, що слідчим суддею ОСОБА_5 заставу визначено в мінімальному розмірі.

На переконання суду, перспектива втрати застави в зазначеному розмірі буде достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб утриматися від вчинення перешкод кримінальному провадженню.

У разі звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави, суд вважає за необхідне зобов`язати обвинуваченого виконувати обов`язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 314316, 369372, 376, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12026082060000699 від 21.07.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, на 10 год 00 хв 21 вересня 2026 року у залі судових засідань Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107-б.

Судовий розгляд проводити у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Викликати у судове засідання учасників судового провадження.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою до 12 листопада 2026 року з можливістю внесення застави, розмір якої визначений ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 31 липня 2026 року в справі № 335/8454/26 (66 560,00 грн.).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого в межах строку дії цієї ухвали наступні обов`язки: прибувати до суду за викликом; не відлучатися без дозволу суду з місця його проживання; повідомляти суд про зміну місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення, негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого.

Роз`яснити обвинуваченому чи іншому заставодавцю, відмінному від обвинуваченого, обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та наслідки їх невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії цієї ухвали до 12 листопада 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку тримання обвинуваченого під вартою в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали.

Повний текст ухвали складено 14.09.2026 року.

Суддя ОСОБА_1