Ухвала суду № 139717703, 14.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

14 вересня 2026 року № 520/7405/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лариси Мар`єнко, розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №520/7405/25 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №172650003377 від 14.03.2025 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у спосіб збільшення показника середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення його пенсії, тобто за 2018-2020 (в розмірі 9118,81) на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, починаючи з 07.03.2025 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026, - без змін.

10.09.2026 позивач через систему "Електронний суд" звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд ухвалити додаткове судове рішення у справі №520/7405/25, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22000,00 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи та подану заяву, зазначає наступне.

Відповідно до ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною сьмою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом із матеріалів справи, у позовній заяві позивач не зазначив про те, що він поніс витрати на професійну правову допомогу, окремої заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при поданні позовної заяви, чи до вирішення справи по суті не заявляв.

Суд зазначає, що судове рішення у справі прийнято судом у спрощеному провадженні без виклику сторін 13.04.2026 року та повний текст рішення виготовлено цієї ж дати.

Так, оскільки судове рішення в даній справі було прийнято 13.04.2026, то, керуючись ч.7 ст.139 КАС України, судом встановлено, що останнім днем для подання позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, за умови звернення до суду з відповідною заявою до прийняття рішення по суті, є 20.04.2026 року (з вирахуванням вихідних).

Однак, позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та відповідні докази лише 10.09.2026.

Належних обґрунтувань (поважних причин) неможливості подання відповідних документів разом з позовною заявою або до прийняття судом рішення по суті позивач не навів.

Так, заява позивача про надання доказів понесених судових витрат на правничу допомогу після винесення рішення обумовлена лише задоволенням позову, поважних причин неможливості подання таких доказів до винесення судового рішення в даній справі така заява не містить.

Верховним Судом у постанові від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20 було зазначено:

"За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення."

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, судом встановлено, що позивачем надано відповідні докази щодо понесених витрат на правничу допомогу з порушенням правил, встановлених ч. 7 ст. 139 КАС України. Позивач у позовній заяві клопотання про необхідність розподілу витрат на професійну правову допомогу не заявив, та протягом п`ятиденного строку після прийняття судом рішення доказів, підтверджуючі понесені витрати на правову допомогу надав.

Суд зазначає, що з урахуванням положень ч.7 ст.139 КАС України, п`ятим днем після ухвалення рішення суду в даній справі є 20.04.2026.

Клопотань про поновлення строку для подання до суду доказів понесення витрат на правничу допомогу позивач не подавав. Жодних доводів щодо поважності причин пропуску позивачем строку подання відповідних доказів до суду заява про ухвалення додаткового рішення не містить.

Так, заява про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами подана позивачем до суду та зареєстрована судом 10.09.2026, тобто за межами вищезазначеного строку, встановленого ч.7 ст.139 КАС України, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про залишення такої заяви без розгляду.

Вищезазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.08.2020 по справі №340/2449/19, в якій Верховний Суд зазначив, що за умови відсутності будь-яких належних і беззаперечних доказів на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України строку подання доказів понесених стороною судових витрат та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод, вказана заява підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 грудня 2020 року у справі №300/2425/19 з аналогічного питання, неподання відповідних доказів протягом встановленого 5-денного строку має наслідком повернення такої заяви без розгляду.

Суд при розгляді заяви враховує висновки Верховного Суду у відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, позивачем заяви про розподіл витрат на професійну правову допомогу та доказів понесених фактичних витрат на професійну правничу допомогу в установлений законом строк суду не надано, а тому заява позивача підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 248, 252, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО